Рішення

від 19.02.2025 по справі 917/1687/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 Справа № 917/1687/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., після виходу з лікарняного, розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант", вул. Дніпровська набережна,16, м. Київ, 02095

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікдом", вул. Республіканська, 93, кв. 29, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 27 148,11 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант" просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікдом" 27 148,11 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 11.01.2021 року між сторонами Договору підряду з технічного обслуговування автомобіля № 01/01-2021, з яких : 18 891,62 грн основна заборгованість, 6 215,19 грн пеня за період з 02.09.2023 по 04.10.2024, 618,37 грн 3% річних за період з 02.09.2023 по 04.10.2024, 1 422,93 грн інфляційних втрат за період з вересня 2023 по серпень 2024.

В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем зобов`язань з оплати послуг на підставі договору підряду з технічного обслуговування автомобіля №01/01-2021 від 11.01.2021.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав, зокрема, наступні докази : Розрахунок штрафних санкцій; копія договору підряду з технічного обслуговування автомобіля № 01/01-2021 від 11 січня 2021 року; копія наряд - замовлення № 3 4505090 від 30.08.2023 року; копія рахунку № С 4505090 від 30.08.2023; копія Акту виконаних робіт № H 4505090 від 30.08.2023 року; копія претензії відповідачу та докази її надсилання і отримання; копія витягу з ЄДРПОУ щодо позивача від 01.10.2024; копія наказу № 1 від 28.04.2017 про призначення генеральним директором Метельського П.І.; копія довіреності на підписанта договору підряду з технічного обслуговування автомобіля № 01/01-2021 від 11 січня 2021 року.

Інших заяв по суті спору до суду не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

07.10.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікдом" про стягнення 27 148,11 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 11.01.2021 року між сторонами Договору підряду з технічного обслуговування автомобіля № 01/01-2021, з яких : 18 891,62 грн основна заборгованість, 6 215,19 грн пеня за період з 02.09.2023 по 04.10.2024, 618,37 грн 3% річних за період з 02.09.2023 по 04.10.2024, 1 422,93 грн інфляційних втрат за період з вересня 2023 по серпень 2024.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2024 справу № 917/1687/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 10.10.2024 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов - 15 днів з дня вручення ухвали.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024, яка направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання".

Враховуючи викладене та з метою належного повідомлення відповідача, суд листом від 28.11.2024 № 01-19/869/2024 повторно направив на адресу відповідача копію ухвали суду від 10.10.2024 по справі № 917/1687/4.

Ухвала Господарського суду Полтавської області від 10.10.2024, яка повторно направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою" та "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб`єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13).

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку Господарського суду Полтавської області, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 04.03.2021 у справі №910/6835/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 25.11.2021 у справі №873/41/21, від 23.06.2022 у справі №914/2265/20, від 27.07.2022 у справі №908/3468/13.

Суд зазначає, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду від 18.11.2024 вважається врученою відповідачу 18.12.2024 року.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Згідно з п.2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Таким чином, відповідач, на вимогу ч.6 ст.6 ГПК України, з 18.10.2023 зобов`язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, чого останнім зроблено не було (реєстрацію здійснено лише 11.11.2024). Отже, судове рішення від 10.10.2024 не було вручено відповідачу в електронній формі шляхом його направлення до електронного кабінету, оскільки останній не виконав свій обов`язок щодо реєстрації електронного кабінету у строк визначений законом.

Неотримання відповідачем поштової кореспонденції за місцем офіційної реєстрації (ухвала від 10.10.2024), невиконання відповідачем обов`язку щодо реєстрації електронного кабінету своєчасно, свідчать про те, що відповідачем не вживались заходи щоб дізнаватись про стан існуючих судових проваджень.

Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суду не надав.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

11.01.2021 року між ТОВ «Автомобільний дім Атлант-М» (далі - Підрядник) та ТОВ «РІКДОМ» (далі- Замовник) було укладено Договір підряду з технічного обслуговування автомобіля (ів) № 01/01-2021 (далі - Договір, а.с. 7-9).

У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :

- місце виконання робіт: СТО (СТО - спеціалізована станція технічного обслуговування автомобілів ТОВ «Автомобільний дім Атлант-М», яка розташована за адресою: Україна, м.Київ, вул. Дніпровська набережна, 16 (п. 1.3 Договору);

- підрядник на підставі заявки замовника зобов`язаний виконувати роботи з технічного обслуговування та ремонту автомобіля (ів) замовника належним чином, якісно та у погоджений сторонами строк, при цьому у випадку відсутності на складі підрядника матеріалів, устаткування, агрегатів, запасних частин, комплектуючих та інших витратних матеріалів, які необхідні для виконання робіт, строк виконання робіт погоджується сторонами додатково після прибуття на склад підрядника матеріалів, устаткування, агрегатів, запасних частин, комплектуючих та інших витратних матеріалів, необхідних для такого ремонту (п. 2.1 Договору);

- замовник зобов`язаний оплатити вартість робіт і витрати, які здійснив підрядник у зв`язку з технічним обслуговуванням чи ремонтом автомобіля (ів) замовника, у розмірі та строк згідно положень статті 3 цього договору (п. 2.3.3 Договору);

- замовник зобов`язаний перевірити якість та повноту виконаних підрядником робіт у момент їх прийняття, про що складається акт виконаних Робіт (п. 2.5.1 Договору);

- про недоліки робіт, які не могли бути виявлені при звичайному прийнятті робіт і які виявляються лише в процесі використання автомобіля (приховані недоліки), замовник зобов`язаний заявити претензію негайно після їх виявлення, але не пізніше останнього дня дії гарантійного строку відповідно до положень статті 4 договору, якщо роботи були виконані з використанням деталей підрядника, та на які поширюються його гарантійні зобов`язання (п. 2.5.3 Договору);

- вартість робіт із технічного обслуговування та ремонту автомобіля (ів) замовника визначається на підставі прейскуранта цін на агрегати, запасні частини, матеріали, устаткування, комплектуючі та інші витратні матеріали, що діяв на дату подачі заявки замовником, а також вартості конкретної роботи відповідно до розцінок підрядника (п. 3.1 Договору);

- замовник сплачує вартість виконаних робіт на підставі акту виконаних робіт у строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з дати його підписання шляхом перерахування безготівкових коштів банківським переказом на рахунок підрядника (п. 3.3 Договору);

- за порушення Замовником строку оплати вартості Робіт згідно положень статті 3 цього Договору Замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов`язання (п. 5.4 Договору);

- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами і діє : в частині прийняття підрядником заявок на виконання робіт до 31.12.2021, а в інших випадках до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Якщо жодна зі сторін зо 30 календарних днів до закінчення терміну дії Договору письмово не заявить про своє бажання його припинити (розірвати), Договір вважається пролонгованим на один календарний рік на тих самих умовах (п. 7.6 Договору).

За даними позивача на момент звернення з позовом до суду Договір є діючим. Дана обставина відповідачем не спростована.

05.09.2022 року була здійснена державна реєстрація змін до установчих документів Позивача, яка пов`язана зі зміною найменування позивача ТОВ «Автомобільний дім Атлант-М» (код ЄДРПОУ 41310873) на ТОВ «Автомобільний дім Атлант» (код ЄДРПОУ 41310873).

За завданням відповідача, згідно наряд-замовлення № 34505090 від 30.08.2023 року, позивачем були надані послуги з технічного обслуговування та ремонту автомобіля відповідача д.н.з. НОМЕР_1 (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 10).

По факту виконаних робіт за даним Договором позивачем був виставлений рахунок №С 4505090 від 30.08.2023 на суму 18 891,62 грн (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 11).

Про належне виконання позивачем зобов`язань за Договором свідчить підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача Акт виконаних робіт №Н 4505090 від 30.08.2023 року на суму 18 891,62 грн та відсутність будь-яких претензій зі сторони відповідача стосовно належного виконання своїх зобов`язань за даним Договором (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 12).

За даними позивача відповідач в порушення умов Договору оплату отриманих робіт не здійснив, станом на 07.10.2024 заборгованість відповідача за отримані послуги складає 18 891,62 грн.

З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов`язань по Договору 19.09.2024 року позивачем на адресу відповідача була направлена Претензія від 19.09.2024 № 259 про сплату заборгованості на суму 18 891,62 грн простою кореспонденцією (без опису).

03.10.2024 року на адресу відповідача була направлена повторно Претензія від 19.09.2024 № 259 (а.с. 13) про сплату заборгованості на суму 18 891,62 грн простою кореспонденцією (без опису). На підтвердження надсилання даної претензії позивач залучив в додатки до позову фіскальний чек від 03.10.2024 (а.с. 14).

Позивач зазначає, що відповіді на претензію не отримав, борг залишився не сплаченим.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 27 148,11 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 11.01.2021 року між сторонами Договору підряду з технічного обслуговування автомобіля № 01/01-2021, з яких : 18 891,62 грн основна заборгованість, 6 215,19 грн пеня за період з 02.09.2023 по 04.10.2024, 618,37 грн 3% річних за період з 02.09.2023 по 04.10.2024, 1 422,93 грн інфляційних втрат за період з вересня 2023 по серпень 2024.

4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина 2 статті 67 ГК України).

Частиною 1 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати Від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Господарське зобов`язання виникає, зокрема, із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до частини 1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частина 2 статті 837 ЦК України передбачає, що договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За положеннями частин 1, 2 статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до частини 1 статті 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Із матеріалів справи слідує, що в дотримання умов Договору по наряду-замовленню №34505090 від 30.08.2023 року, позивач виконав роботи з технічного обслуговування автомобіля д.н.з. НОМЕР_1 , унаслідок чого сторонами підписано акт виконаних робіт №Н 4505090 від 30.08.2023 року на суму 18 891,62 грн.

При цьому судом враховано, що в підписаному акті зазначено про відсутність у відповідача претензій до якості виконаних робіт, комплектності автомобіля та його стану, а також вказано про ознайомлення з особливостями експлуатації автомобіля.

Враховуючи викладене, оскільки наразі сума боргу відповідача становить 18 891,62 грн та підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і відповідач на момент прийняття рішення не надав докази, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем чи її спростування, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 5.4 Договору визначено, що за порушення Замовником строку оплати вартості Робіт згідно положень статті 3 цього Договору Замовнику нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного грошового зобов`язання.

Перевіряючи розмір заявлених позивачем до стягнення пені суд звертає увагу на наступне.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст.253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Частиною 5 ст.254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Згідно умовами Договору сторони домовились про те, що замовник зобов`язується оплатити отримані результати робіт протяго 3 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт.

Згідно правової позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 09.06.2020 по справі № 419/1965/18, прийменники «до» і «по» в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Як вже зазначалось судом вище, акт виконаних робіт сторонами був підписаний 30.08.2023.

Отже, 02.09.2023 і є останнім днем строку оплати заборгованості.

З наданого розрахунку пені вбачається, що позивач починає нараховувати пеню на прострочену заборгованість 02.09.2023 року. Тобто прострочення виконання зобов`язань у відповідача виникло з 03.09.2023, однак оскільки 03.09.2023 року припадає на неділю (вихідний день), відповідно початком прострочення є 05.09.2023 року.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 6 215,19 грн пені за період з 02.09.2023 по 04.10.2024, суд прийшов до висновку, що зазначені вимоги відповідають положенням Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", є обґрунтованими та правомірними частково, а саме : у розмірі 3 179,21 (з урахуванням вищевикладеного та приписів ч. 6 ст. 232 ГК України). В частині вимог щодо стягнення з відповідача 3 035,98 грн позов задоволенню не підлягає з огляду на неправомірність.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18.

Позивач заявив до стягнення з відповідача 618,37 грн 3% річних за період з 02.09.2023 по 04.10.2024, 1 422,93 грн інфляційних втрат за період з вересня 2023 по серпень 2024, нарахованих за несвоєчасну сплату відповідачем отриманих робіт.

Суд, перевіривши розмір заявлених вимог в частині стягнення інфляційних нарахувань, не виявив завищення їх розміру з боку позивача, а тому вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню повністю.

Відносно вимоги про стягнення інфляційних втрат суд зазначає, що за розрахунком суду розмір їх розмір становить більше ніж заявлений позивачем, а тому позовні вимоги в цій частині є правомірними та підлягають задоволенню частково, а саме у розмірі 613,68 грн за період з 05.09.2023 по 04.10.2024. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 4,69 грн 3% річних позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують факт виконання своїх зобов`язань з оплати отриманих послуг, пред`явлення претензій щодо його якості та кількості отриманих послуг за вказаними у описовій частині даного рішення актами наданих послуг.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.

Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.

Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 18 891,62 грн основного боргу, 3 179,21 грн пені, 613,68 грн 3% річних та 1 422,93 грн інфляційних втрат підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню. В іншій частині позов задоволенню не підлягає.

Стосовно розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 2710202326195 від 04.10.2024 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 28).

Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 689,35 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рікдом" (вул. Республіканська, 93, кв. 29, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 41228906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомобільний дім Атлант" (02098, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 16; ідентифікаційний код 41310873) 18 891,62 грн основного боргу, 3 179,21 грн пені, 613,68 грн 3% річних, 1 422,93 грн інфляційних втрат та 2 689,35 грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням рішенням законної сили.

3. В частині стягнення з відповідача 3 035,98 грн пені та 4,69 грн 3% річних у задоволенні позову відмовити.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 19.02.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик