Рішення

від 19.02.2025 по справі 917/1990/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.02.2025 Справа № 917/1990/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши справу

за позовною заявою Державної екологічної інспекції Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, Полтавська область, 36039

до відповідача Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України, вул. Шведська Могила, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000

про стягнення 36 905,20 грн,

Секретар судового засідання Ісенко М.В.

Без виклику учасників справи,

установив:

1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

Державна екологічна інспекція Центрального округу просить суд стягнути з Інститут свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України 36 905,20 грн збитків, завданих навколишньому природному середовищу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем завдані збитки державі шляхом порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, виявлено незаконну вирубку 7 (семи) сироростучих дерев різного діаметру (до ступеня припинення росту), що є порушенням Інститутом свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України ст. 69 Лісового кодексу України.

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія наказу Інспекції від 03.06.2019 року № 06-01-03/543; копія направлення Інспекції від 03.06.2019 року №06-01-04/539; копія листа №02/5-17/2327 від 14.06.2019 року; копія акту перевірки №06-01-04/539 від 14.06.2019 року; копія рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу акту перевірки №02/5-17/2327; копія фіскального чеку про відправку; копія листа №02/5-17/2468 від 24.06.2019; копія припису №15/02/5-23 від 24.06.2019 року; копія рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу припису №02/5-17/2468; копія акту від 24.06.2019 року; копія претензії №83/07-17; Розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу; копія рекомендованого повідомлення про вручення відповідачу претензії разом із розрахунком розміру збитків №021615/2878/1 від 31.07.2019;

Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.

2. Процесуальні питання, вирішені судом.

15.11.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Державної екологічної інспекції Центрального округу до Інституту свинарства і агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України про стягнення 36 905,20 грн збитків, завданих навколишньому природньому середовищу.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.11.2024 справу № 917/1990/24 розподілено судді Ківшик О.В.

Суд ухвалою від 20.11.2024 року позовну заяву Державної екологічної інспекції Центрального округу залишив без руху та надав позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

22.11.2024 року до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2024 року про залишення позовної заяви без руху (вх. № 15831), недоліки усунено в строк та спосіб, встановлений судом.

Суд ухвалою від 27.11.2024 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Відповідач був належним чином та завчасно повідомлений про покладені на нього обов`язки та строк їх виконання, про що свідчать матеріали справи (довідка про доставку електронного листа наявна у матеріалах справи, а.с. 49). Крім того, ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суду не надав.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров`я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи №917/2007/24 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.

Інспекцією на підставі наказу від 03.06.2019 №06-01-03/543 та направлення від 03.06.2019 №06-01-04/539 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем.

Як зазначає позивач, порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства зафіксовані в акті перевірки від 14.06.2019 №02/5-17/2327, а саме:

- на момент проведення перевірки під час натурного обстеження ділянки лісу розташованої між с. Жуки і р. Полузір?я, що використовується Інститутом свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України виявлено незаконну вирубку п`яти сироростучих дерев діаметрами: 32 см, 27 см, 37 см, 31 см, 30 см. Виміри проводились 5 метровою повіреною, металевою рулеткою «Сибртех», свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 1330/0866 чинне до 24.10.2019;

- на момент проведення перевірки під час натурного обстеження ділянки лісу розташованої біля с. Патлаївка, що використовується Інститутом свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України виявлено незаконну вирубку двох сиро ростучих дерев діаметрами: 34 см, 46 см.

Виміри проводились 5 метровою повіреною, металевою рулеткою «Сибртех», свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 1330/0866 чинне до 24.10.2019.

Оскільки керівник суб`єкта господарювання або уповноважена ним особа від підписання та отримання акту відмовилася, акт перевірки від 14.06.2019 №02/5-17/2327 було направлено для ознайомлення та підписання рекомендованим листом з повідомленням.

Окрім цього, в листі від 14.06.2019 року №02/5-17/2327 Інспекція зазначила, що означеною перевіркою виявлені порушення вимог природоохоронного законодавства, за які передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 78, ст. 188-5, ст. 82-1, ст. 82-4, ст. 73, ст. 65, ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №02/5-17/2327 від 14.06.2019 року, а також припис Державної екологічної інспекції Центрального округу, відповідачем не оскаржувалися та не були визнані незаконними чи скасовані, тому вони є чинними та слугують доказом порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

Посилаючись на ст. 20-2, 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 11, 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду у сфері господарської діяльності», Положенням про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2019 №260, статтями 268, 276 і 278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, позивач повідомив відповідача, що відповідальним особам підприємства (з завіреними у встановленому законом порядку копіями наказів про призначення, посадовими інструкціями або іншими розпорядчими документами Інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України, що підтверджують відповідальність осіб за дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузях, де виявлені порушення) необхідно прибути до Інспекції за адресою: 36039, м. Полтава, вул. Коцюбинського, 6 (кім. 42), 21.06.2019 року о 9 год. 00 хв. для розгляду питання щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 78, ст. 188-5, ст. 82-1, ст. 82-4, ст. 73, ст. 65, ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Мати при собі паспорт або посвідчення особи, копію довідки про надання ідентифікаційного коду.

24.06.2019 року Інспекцією було видано обов`язковий до виконання розпорядчий документ припис №15/02/5-23.

Позивач повідомив, що вручити припис особисто відповідачу було не можливо, оскільки на момент вручення припису, керівник суб`єкта господарювання та інші посадові особи Інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України були відсутні, про що було складено Акт від 24.06.2019 року.

Того ж дня припис №15/02/5-23 від 24.06.2019 року було направлено відповідачу для ознайомлення та виконання.

Листом №02/5-17/2468 від 24.06.2019 року Інспекція інформувала відповідача про необхідність прибуття до Інспекції 10.06.2019 року о 9 год. 00 хв. для розгляду питання щодо складання протоколів про адміністративні правопорушення ч. 1 ст. 78, ст. 188-5, ст. 82-1, ст. 82-4, ст. 73, ст. 65, ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

31.07.2019 року Інспекцією було розроблено претензію №83/07-17, в якій зазначалась наступна інформація.

Інспекцією розглянуто матеріали планової перевірки Інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України та встановлено що на момент проведення перевірки під час натурного обстеження ділянки лісу розташованої між с. Жуки і р. Полузір?я, що використовується Інститутом свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України виявлено незаконну вирубку п?яти сиро ростучих дерев діаметрами: 32 см, 27 см, 37 см, 31 см, 30 см. Крім того встановлено що на момент проведення перевірки під час натурного обстеження ділянки лісу розташованої біля с. Патлаївка, що використовується Інститутом свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України виявлено незаконну вирубку двох сиро ростучих дерев діаметрами: 34 см, 46 см.

Таким чином був встановлений факт завданої шкоди в результаті самовільного спилювання та крадіжки 7 (семи) сиро ростучих дерев різного діаметру (до ступеня припинення росту), що є порушенням Інститутом свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України ст. 69 Лісового кодексу України.

Керуючись вище викладеним та відповідно до додатку 1 («Такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту») Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу», Інспекцією розраховано шкоду, заподіяну державі, на суму 36 905,20 грн.

Зазначений розрахунок збитків був направлений на адресу відповідача разом із претензією №83/07-17 щодо добровільного відшкодування шкоди. Направлення підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Проте, після отримання вказаної претензії із розрахунками розміру шкоди вимоги позивача не були добровільно виконані відповідачем.

Отже, за підрахунками позивача внаслідок незаконної вирубки дерев державі заподіяно матеріальні збитки на суму 36 905,20 грн, що стало підставою до звернення Інспекцією в суд з позовом про стягнення збитків.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 № 275 (далі - Положення № 275), Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Пунктом 7 зазначеного Положення № 275 Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно із пунктом 1 Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу (далі - позивач, інспекція), затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 № 30 (далі - Положення № 30), Державна екологічна інспекція Центрального округу (далі - позивач, Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України (далі - Держекоінспекція) та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Полтавської та Черкаської областей.

Відповідно до пункту 10 Положення № 30 Інспекція наділена повноваженнями щодо вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Отже, Інспекція в цьому випадку є органом, уповноваженим державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, зокрема, на території Полтавської області та наділена повноваженнями щодо звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції.

Як вже зазначалось судом, Інспекцією на підставі наказу від 03.06.2019 №06-01-03/543 та направлення від 03.06.2019 №06-01-04/539 проведено планову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем.

Верховний Суд у постановах від 16.07.2020 у справі №826/4/16 та від 23.09.2020 у справі №640/2911/19 вказав, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Для встановлення судом, чи мало місце правопорушення, основним доказом є акт перевірки, в якому зафіксований факт правопорушення, який (акт), відповідно до статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», є документом, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб`єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства, зокрема у сфері охорони навколишнього природного середовища (висновки Верховного Суду України в постановах від 26.05.2022 у справі 922/2317/21, від 26.07.2022 у справі №924/883/21).

Отже, виходячи з наведеного, Акт перевірки від 14.06.2019 №02/5-17/2327 є належним та допустимим доказом порушення відповідачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

В Акті був встановлений факт завданої шкоди в результаті самовільного спилювання та крадіжки 7 (семи) сиро ростучих дерев різного діаметру (до ступеня припинення росту), що є порушенням Інститутом свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України ст. 69 Лісового кодексу України.

Позивачем було розраховано шкоду, заподіяну державі, на суму 36 905,20 грн.

Зазначений розрахунок збитків був направлений на адресу відповідача разом із претензією №83/07-17 щодо добровільного відшкодування шкоди. (докази направлення та вручення відповідачу вручення поштового відправлення наявні у матеріалах справи, а.с. 32-33).

Після отримання вказаної претензії із розрахунками розміру шкоди вимоги позивача не були добровільно виконані відповідачем.

Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відносини, які виникли між сторонами, регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Водного кодексу України та іншими спеціальними нормативно-правовими актами у сфері природоохоронного законодавства. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто є деліктною відповідальністю.

За приписами частини 1 статті 13, статті 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» природні ресурси України є власністю Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах, визначених Конституцією України, цим та іншими законами України.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

В ст. 1 Лісового кодексу України встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно положень ст. 63 Лісового кодексу України встановлено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Згідно з ст. 69 Лісового кодексу України, спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом - лісорубний квиток або лісовий квиток, що видається безоплатно.

Спеціальний дозвіл на заготівлю деревини в порядку рубок головного користування видається органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Спеціальний дозвіл на інші види спеціального використання лісових ресурсів видається власниками лісів або постійними лісокористувачами.

На виділених лісових ділянках можуть використовуватися лише ті лісові ресурси і лише для цілей, що передбачені виданим спеціальним дозволом.

Спеціальний дозвіл видається власниками лісів або постійними лісокористувачами у встановленому порядку також на проведення інших рубок та робіт, пов`язаних і не пов`язаних із веденням лісового господарства.

Форми спеціальних дозволів і порядок їх видачі затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Рішення про видачу або відмову у видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів приймається протягом одного місяця з дня подання документів власником лісу або лісокористувачем.

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі спеціального дозволу є :

прийняття в установленому порядку рішення про зміну поділу лісів на категорії, в межах яких знаходяться лісові ділянки, виділені для спеціального використання лісових ресурсів, або про виділення особливо захисних лісових ділянок;

прийняття рішення про припинення діяльності лісокористувача;

невстановлення лімітів використання лісових ресурсів або їх перевищення;

недотримання встановленого порядку видачі спеціального дозволу на використання лісових ресурсів;

результати оцінки впливу на довкілля.

Спеціальний дозвіл на використання лісових ресурсів анулюється в разі :

припинення права користування лісами з підстав, передбачених ст. 22 цього Кодексу;

припинення права використання лісових ресурсів з підстав, передбачених ст. 78 цього Кодексу.

За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 35 державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі та додержання операторами вимог законодавства у сфері реєстрації викидів та перенесення забруднювачів і відходів.

Відповідно до приписів статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 з Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої встановлена презумпція вини правопорушника. Тобто майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. У деліктних зобов`язаннях діє принцип відповідальності за вину. Тобто, деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.

Загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є : протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.

Враховуючи викладене, у даному випадку у діях відповідача наявні всі елементи правопорушення, що є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду, а саме : протиправна поведінка, яка полягає у незаконній порубці дерев; вина, що підтверджується актом перевірки, приписом, а також наявна сама шкода, яка обрахована відповідно до «Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту») Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу».

Судом також враховано правову позицію, викладену у п. 22 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.04.2024 cправа № 911/1549/22 стосовно того, що відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Відповідно до ст. 67 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» спори у галузі охорони навколишнього природного середовища вирішуються судом, місцевими радами чи органами, які утворюються ними, відповідно до їх компетенції і в порядку, встановленому законодавством України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що збитки, заподіяні відповідачем внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 36 905,20 грн підлягають стягненню в примусовому порядку.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідач не спростував вимоги та доводи позивача, та не надав суду відповідні докази, які свідчать про відшкодування ним шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків, нанесених державі у розмірі 36 905,20 грн.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 36 905,20 грн збитків є обгрунтованими, підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 00000651 від 29.10.2024 позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Зарахування судового збору у розмірі 3 028,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідками (а.с. 37).

Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 028,00 грн.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України (вул. Шведська Могила, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000, Код згідно з ЄДРПОУ 00497006) збитки, заподіяні державі внаслідок шкоди заподіяної незаконною порубкою дерев, на суму 36 905,20 грн і перерахувати їх на: р/р UA058999980333169331000016719, ГУК у Полт. Обл/тг м. Полтава/24062100, код ЄДРПОУ 37959255 - для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності», символ звітності 331 в установі банку - Головне управління Державного казначейства України у Полтавській області.

3. Стягнути з Інституту свинарства і агропромислового виробництва національної академії аграрних наук України (вул. Шведська Могила, 1, м. Полтава, Полтавська область, 36000, Код згідно з ЄДРПОУ 00497006) на користь Державної екологічної інспекції Центрального округу (вул. Коцюбинського, 39, м. Полтава, 36039, код 42149108) р/р UA 688201720343160003000080293, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, код ЄДРПОУ 42149108, фонд бюджету ЗФ) 3 028,00 грн судового збору.

Видати накази із набранням рішенням законної сили.

4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення підписано 19.02.2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Суддя О.В.Ківшик