Рішення

від 18.02.2025 по справі 918/1218/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2025 р. м. РівнеСправа № 918/1218/24

Господарський суд Рівненської області у складі судді А.Качура,

розглянув матеріали справи

за позовом: заступника керівника Вараської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Рівненської обласної державної (військової) адміністрації

до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області

до відповідача 2: Зарічненської селищної ради

про: усунення перешкод у користуванні майном

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Нобельський національний природний парк

секретар судового засідання: Ю.Костюкевич

представники сторін:

від позивача: І.Любчик

від відповідача 1: С.Сидоренко

від відповідача 2: не з`явився

від третьої особи: В.Діковицький

від органу прокуратури: І.Сачук

ОПИС СПОРУ

Заступник керівника Вараської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, відповідача 2: Зарічненської селищної ради про усунення перешкод у користуванні майном.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2020 № 17-73-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" вирішено передати у комунальну власність Зарічненської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1995,2653 га та складено відповідний акт приймання - передачі від 28 грудня 2020 року, згідно з яким у комунальну власність серед інших передано земельну ділянку з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 площею 239,2531 га.

У свою чергу, Зарічненською селищною радою 21 червня 2024 року зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 55748435).

Однак, згідно з переліком земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Зарічненської територіальної громади в особі Зарічненської селищної ради, який є додатком до наказу від 28.12.2020 № 17-73-ОТГ вбачається, що вищезгадана земельна ділянка розташована в межах територій Нобельського національного природного парку, а отже належить до земель природно-заповідного фонду. Згідно з інформацією НПП "Нобельський", земельна ділянка з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 належить до заповідної зони Нобельського НПП.

Прокурор вказує, що зазначена земельна ділянка безпідставно передана у власність Зарічненської селищної ради.

У своєму відзиві на позов, Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вказало, що на час передачі земель з державної власності у комунальну власність (на виконання Указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020), не були прийняті рішення органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування про віднесення спірної земельної ділянки до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, в тому числі Указом Президента України від 11.04.2019 року № 131, також не було передбачено віднесення зазначеної території до земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, рішення про затвердження проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення були відсутні тому, а тому, Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненській області при передачі в комунальну власність в особі Зарічненської селищної ради земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 не було порушено вимог п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою від 6 січня 2025 року суд відкрив провадження у справі, підготовче засідання призначив на 28 січня 2025 року.

17 січня 2025 року відповідачем 1 подано відзив на позов.

22 січня 2025 року прокурором подано відповідь на відзив.

Ухвалою від 28 січня 2025 року суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 18 лютого 2025 року.

У судовому засіданні прокурор та позивач підтримали позов, відповідач 1 позов не визнав, відповідач 2 у судове засідання не з`явився, третя особа заявила про підтримку позовних вимог.

МОТИВИ СУДУ ПРИ ПРИЙНЯТТІ РІШЕННЯ

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Господарський суд установив, що Указом Президента України "Про створення Нобельського національного природного парку" №131/2019 від 11 квітня 2019 року, з метою збереження, відтворення і ефективного використання типових та унікальних природних комплексів Західного Полісся, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність, відповідно до статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" постановлено створити на території Зарічненського району Рівненської області Нобельський національний природний парк.

До території Нобельського національного природного парку погоджено в установленому порядку включення 25318,81 гектара земель державної власності (у тому числі з вилученням у землекористувачів), що надаються національному природному парку у постійне користування, згідно з додатком.

Також, Кабінет Міністрів України уповноважено забезпечити: затвердження у шестимісячний строк у встановленому порядку Положення про Нобельський національний природний парк; вирішення протягом 2019 - 2021 років відповідно до законодавства питання щодо надання Нобельському національному природному парку у постійне користування 25318,81 гектара земель, у тому числі з вилученням у землекористувачів, а також розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок та оформлення речових прав на земельні ділянки; розроблення протягом 2019 - 2021 років і затвердження в установленому порядку Проекту організації території Нобельського національного природного парку, охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів; передбачати під час підготовки проектів законів про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" та про Державний бюджет України на 2020 та наступні роки кошти, необхідні для функціонування Нобельського національного природного парку.

Згідно з додатком до Указу Президента України "Про створення Нобельського національного природного парку" №131/2019 від 11 квітня 2019 року визначено перелік земель, надання яких (у тому числі з вилученням у землекористувачів) у постійне користування Нобельському національному природному парку, а саме: Державне підприємство "Рафалівське лісове господарство" 3677,00 га, Державне підприємство "Зарічненське лісове господарство" 11690,70 га, землі водного фонду, що розташовані на території Зарічненського району 9287,70 га, землі запасу сільськогосподарського призначення, що розташовані на території Зарічненського району 663,41 га. Усього 25318,81 га.

Згідно з положенням про Нобельський національний природний парк, яке затверджене наказом Міністерства екології та природних ресурсів України від 31.08.2020 року № 94, Нобельський національний природний парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення. Ділянки землі та водного простору з усіма природними ресурсами та об`єктами вилучаються з господарського використання і надаються парку в постійне користування. До встановлення меж парку в натурі його межі визначаються відповідно до проекту створення парку.

Згідно з розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 20 серпня 2021 року № 632 "Про надання дозволу Нобельському національному природному парку на розроблення проекту землеустрою", надано Нобельському національному природному парку дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування загальною орієнтовною площею 15367,7 гектара, для збереження та використання національних природних парків, за рахунок земель лісогосподарського призначення державної власності, що перебувають у постійному користуванні державних підприємств "Зарічненське лісове господарство" орієнтовною площею 11690,7 гектара та "Рафалівське лісове господарство" орієнтовною площею 3677,0 гектара, розташованих за межами населених пунктів на території Вараського району Рівненської області.

У своєму відзиві на позов Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області вказало, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Нобельському національному природному парку для збереження та використання національних природних парків за межами населених пунктів на територій Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області, яким також передбачається відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531, перебуває на погоджені в Зарічненській селищній раді.

Матеріали справи не містять дозволу Нобельському національному природному парку на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у постійне користування в частині землі запасу сільськогосподарського призначення, що розташована на території Зарічненського району.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року № 722-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Рівненської області" територія Борівської сільської ради увійшла до складу Зарічненської селищної ради.

Наказом ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 28 грудня 2020 року №17-73-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" вирішено передати у комунальну власність Зарічненської селищної ради земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1995,2653 га та складено відповідний акт приймання - передачі від 28 грудня 2020 року, згідно з яким у комунальну власність серед інших передано земельну ділянку з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 площею 239,2531 га.

Як видно з витягу з Державного реєстру речових прав, 21 червня 2024 року Зарічненською селищною радою зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 55748435).

Відповідно до акту приймання-передачі від 28.12.2020 ГУ Держгеокадастру у Рівненській області передало із державної власності, а Зарічненська територіальна громада в особі Зарічненської селищної ради прийняла у комунальну власність вказану земельну ділянку.

На переконання прокурора, зазначена земельна ділянка безпідставно передана у власність Зарічненської селищної ради.

Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими та стосуються усунення перешкод власнику щодо користування та розпорядження майном (земельною ділянкою) шляхом скасування державної реєстрації речових прав та повернення майна власнику, а також визнання незаконним наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну.

Спірний характер правовідносин базується на тому, що прокурор вважає, що земельна ділянка була зареєстрована за органом місцевого самоврядування та передана у комунальну власність безпідставно. Водночас відповідач 1 (ГУ Держгеокадастру у Рівненській області) вважає такі вимоги необґрунтованими.

Щодо правового режиму спірної земельної ділянки суд зауважує наступне.

Відповідно до статті 43 Земельного кодексу України (далі ЗК України), землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно з положеннями статті 44 ЗК України, до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Статтею 45 ЗК України встановлено, що землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Також статтею 46-1 ЗК України встановлено, що землі територій та об`єктів природно-заповідного фонду використовуються з урахуванням обмежень у їх використанні, визначених відповідно до Закону України "Про природно-заповідний фонд України" та положеннями про ці території, об`єкти.

Особливий режим охорони, відтворення і використання земель територій та об`єктів природно-заповідного фонду поширюється на всі розташовані в межах таких територій та об`єктів землі та земельні ділянки незалежно від форми власності та цільового призначення, крім випадків, передбачених законом.

Суд констатує, що згідно з долученими сторонами доказами, спірна земельна ділянка є земельною ділянкою сільскогосподарського призначення, яка входить до земель Нобельського національного природного парку. Матеріали справи не містять доказів зміни цільового призначення. Проте вказана земельна ділянка має обмеження у використанні оскільки відноситься до прибережних захисних смуг вздовж річок, навколо водойм та на островах. У інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку як вид обмеження вказано: національні природні парки. На час передачі територіальній громаді ця земельна ділянка належала до державної власності.

Щодо оцінки правомірності наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 1, пунктом а частини 2 статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

У силу вимог частин 1, 2, 7 статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Статтею 140 ЗК України встановлені підстави припинення права власності на земельну ділянку, а саме, станом на час прийняття спірного наказу підставами припинення права власності на земельну ділянку було: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з приписами статті 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У рішенні органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність зазначаються кадастровий номер земельної ділянки, її місце розташування, площа, цільове призначення, відомості про обтяження речових прав на земельну ділянку, обмеження у її використанні.

На підставі рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність складається акт приймання-передачі такої земельної ділянки.

Рішення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у державну чи комунальну власність разом з актом приймання-передачі такої земельної ділянки є підставою для державної реєстрації права власності держави, територіальної громади на неї.

До земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, що використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації на території України на підставі міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна державної власності, а також земельні ділянки, які перебувають у постійному користуванні органів державної влади, державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об`єктів у комунальну власність.

Згідно з положеннями статті 122 ЗК України, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Також суд ураховує, що згідно з нормами пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель:

а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук);

б) оборони;

в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення;

г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності;

д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності;

е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Сторонами не надано суду доказів надання Нобельському національному природному парку дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земельної ділянки з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 площею 239,2531 га, яка знаходиться на території Зарічненської селищної ради. Проте як слідує з відзиву Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, розроблений проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в постійне користування Нобельському національному природному парку для збереження та використання національних природних парків за межами населених пунктів на територій Зарічненської селищної ради Вараського району Рівненської області, яким також передбачається відведення земельної ділянки з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531, перебуває на погоджені в Зарічненській селищній раді.

Таким чином, суд робить причинно-наслідковий висновок, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою Нобельському національному природному парку було надано, оскільки надання такого дозволу передує розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі такого проекту на розгляд селищній раді.

Суд ураховує зміст підпунктів "в" та "е" пункту 24 Розділу Х Перехідні положення ЗК України, який містить виключення з переліку земель які переходять у комунальну власність територіальних громад, а саме у даному випадку спірна земельна ділянка входить до природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а також щодо вказаної земельної ділянки надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду.

Згідно з нормами статті 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" установлено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Землі природно-заповідного фонду України, а також землі територій та об`єктів, що мають особливу екологічну, наукову, естетичну, господарську цінність і є відповідно до статті 6 цього Закону об`єктами комплексної охорони, належать до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення.

Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Також суд ураховує, що однією з підстав для передачі у комунальну власність спірної земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Рівненській області вказано Указ Президента України "Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" №449/2020 від 15 жовтня 2020 року, за яким постановлено активізувати діяльність із передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності в комунальну власність. Проте суд вважає, що умовою належності земельної ділянки до даної категорії земель є включення її до території національного природного парку.

З огляду на таке суд робить висновок, що ГУ Держгеокадастру у Рівненській області не мало повноважень щодо передачі у комунальну власність земель природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, а спірний наказ ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2020 №17-73-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині земельної ділянки природно-заповідного фонду з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531, прийнятий з перевищенням повноважень та суперечить наведеним вище правовим нормам.

Щодо обраних прокурором способів захисту порушених прав позивача суд зауважує таке.

Як установив суд 21 червня 2024 року Зарічненською селищною радою зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 55748435).

Згідно з частиною 1 статті 317 та частиною 1 статті 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до частини 1 статті 321 названого Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до усталеної практики Великої Палати Верховного Суду, володіння рухомими та нерухомими речами відрізняється: якщо для володіння першими важливо встановити факт їх фізичного утримання, то володіння другими може бути підтверджене, зокрема, фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку. Факт володіння нерухомим майном може підтверджуватися, зокрема, державною реєстрацією права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи.

За відомою правовою позицією державна реєстрація - не підстава набуття права власності, а засвідчення державою вже набутого особою права власності, тому не можна ототожнювати факт набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Разом з тим, при виборі способу захисту порушеного речового права вирішальне значення має те, в який спосіб володіння нерухомим майном порушено, з огляду на те, хто фактично володіє майном і кому належить так зване "книжне володіння", тобто хто зареєстрований як власник у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном, його фізичне зайняття особою, за якою не зареєстроване право власності на таке майно, не позбавляє власника фактичного володіння, але створює перешкоди у здійсненні ним права користування своїм майном. У таких випадках підлягає застосуванню стаття 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (негаторний позов).

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

У випадку, якщо власник земельної ділянки залишається її володільцем, для захисту його права застосовується інститут усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном. Віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (пункт 114)).

Негаторний позов - це позов власника, який є володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення перешкод для власника. Такий спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Спір у цій справі є спором про стверджуване порушення цивільного права та законного інтересу позивача як власника землі з боку відповідачів, зокрема щодо права власності на нерухоме майно.

Протиправну передачу земельної ділянки природно-заповідного фонду з порушенням норм ЗК України та Закону України "Про природно-заповідний фонд України" необхідно розглядати як порушення права власності держави, що не пов`язане з позбавленням власника володіння відповідною земельною ділянкою, навіть якщо інша особа зареєструвала її право приватної власності на цю ділянку.

Тому суд вважає, що передачу земельної ділянки з державної власності територіальній громаді, за умови підтвердження протиправності таких дій, та державну реєстрацію права власності на землю національного природного парку за наявності нормативних обмежень та заборон, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, а таке право захищається негаторним позовом.

За таких умов, прокурор, на думку суду, обрав правильний спосіб захисту в частині усунення перешкод власнику, яким є держава, у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Надаючи оцінку обраному способу захисту, суд також вважає за необхідне навести висновки щодо шляхів реалізації такого способу захисту прав.

Так, оцінюючи вимогу прокурора про скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку суд зазначає таке.

У постанові від 11 жовтня 2023 року у справі №734/1560/20 Верховний Суд погодився з висновком апеляційного суду про те, що нерозроблення уповноваженим органом проекту землеустрою щодо земельної ділянки, та невнесення до Державного земельного кадастру меж такої земельної ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання, не свідчить про відсутність таких обмежень і можливість перебування спірної земельної ділянки у приватній власності.

Разом з тим вказано, що апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні вимог прокурора щодо скасування у Державному реєстрі речових прав власності на нерухоме майно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 37635263 від 19 жовтня 2017 року, яким зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, оскільки не звернув уваги на те, що задоволення вимоги прокурора про повернення земельної ділянки у державну власність не є правовою підставою для внесення до державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про припинення права власності на спірну земельну ділянку.

Згідно з положеннями статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

З огляду на положення наведеної статті суд робить висновок, що належним та ефективним способом захисту в цьому випадку є скасування державної реєстрації прав. За умови задоволення такої вимоги буде наявна правова підстава для внесення відповідного запису до державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно права власності на спірну земельну ділянку.

Отже, при задоволенні негаторного позову прокурора, вимога про скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень на спірну земельну ділянку відповідає ефективному способу захисту порушених прав держави.

Відповідачем за позовними вимогами про витребування (повернення, стягнення) нерухомого майна завжди є особа, за якою зареєстроване право на нерухоме майно, оскільки саме така особа як книжковий володілець може бути позбавлена майна в разі задоволення позову (аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі №522/1528/15-ц, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц та постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі №329/1114/19-ц, від 01 серпня 2021 року у справі №329/253/20, від 21 квітня 2022 року у справі №759/10589/13-ц).

Окрім цього суд ураховує, що спірна земельна ділянка передана за актом приймання-передачі Зарічненській територіальній громаді в особі Зарічненської селищної ради.

З огляду на вищенаведене, суд робить висновок, що у даному випадку належним та ефективним способом захисту порушеного права є вимоги про скасування реєстрації права власності, оскільки наявність такої реєстрації створює перешкоди власнику у праві його власності (володіння, користування, розпорядження), та зобов`язання відповідача 2 повернути у власність держави спірну земельну ділянку.

Щодо вимоги про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2020 №17-73-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19, пункт 6.27), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 35), від 01 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia - "суд знає закони" (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 50), від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19, пункт 84), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження № 14-364цс19, пункт 101) та інші). Тому суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Вимога про визнання рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування недійсними (незаконними) та їх скасування не є ефективним способом захисту, адже задоволення такої вимоги не призвело б до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19)).

У постанові Верховного Суду від 05.10.2022 року по справі №557/303/21, суд касаційної інстанції при розгляді даної справи вказав, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення.

Вище суд надав оцінку наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2020 №17-73-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність", вказавши на його протиправність в частині передачі земельної ділянки природно-заповідного фонду з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531.

Водночас суд зауважує, що позовна вимога про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2020 № 17-73-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині земельної ділянки з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 площею 239,2531 га не відповідає критеріям ефективності захисту, адже з врахуванням наведених висновків Верховного Суду, задоволнення такої вимоги не зможе відновити порушене право власника.

Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача у цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (висновок викладений у пункті 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Щодо висловлених прокурором тверджень про те, що задоволення цієї вимоги допоможе встановити юридичну визначеність суд зазначає, що юридична визначеність у даному спорі буде досягнута рішенням суду у цій справі та наступною реєстрацією речових права на спірну ділянку за державою, що матиме наслідком відображення приналежності земельної ділянки до державної власності у реєстрі речових прав.

У зв`язку з цим, суд робить висновок про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Рівненській області.

Щодо представництва прокуратурою інтересів держави суд відзначає наступне.

З наданих сторонами доказів слідує, що спірна земельна ділянка належала до державної форми власності, тобто в даному випадку власником земельної ділянки з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 площею 239,2531 га є держава в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Виходячи з системного аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

В контексті зазначеного слід також враховувати, окрім іншого, й рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року №3-рп/99.

Так, Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (частина 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).

Вараською окружною прокуратурою скеровано лист від 12 листопада 2024 року №52/1-1893ВИХ-24 до Рівненської обласної військової адміністрації яким адміністрацію проінформовано про встановлені порушення інтересів держави та запропоновано розглянути питання вжиття заходів спрямованих на усунення перешкод у користуванні Рівненською ОВА земельною ділянкою з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 площею 239,2531 га.

У відповідь на вказаний лист Рівненською ОВА повідомила прокурора про те, що не заперечує щодо захисту інтересів держави прокуратурою.

Надалі, листом від 23 грудня 2024 року заступник керівника прокуратури на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Рівненську ОВА, що Вараською окружною прокуратурою підготовлено позовну заяву в інтересах держави в особі Рівненської ОДА до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, Зарічненської селищної ради про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою із кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 загальною площею 239,2531 га.

Отже, маючи відповідні правомочності для звернення до суду з цим позовом, уповноважений орган надані йому повноваження не використав, а тому Вараська окружна прокуратура вважала за необхідне захистити інтереси держави в особі Рівненської обласної військової адміністрації шляхом звернення до суду із позовною заявою.

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

З урахуванням позиції, викладеної, зокрема в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, суд встановив, що прокурором дотримано вимоги статті 53 ГПК України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а тому наявні підстави для представництва інтересів держави прокуратурою в суді.

Висновки суду

За результатом розгляду спору суд встановив наявність підстав для його часткового задоволення в частині скасування реєстрації права власності та зобов`язання відповідача - Зарічненську селищну раду повернути у власність держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 площею 239,2531 га.

У задоволенні вимог про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області від 28.12.2020 № 17-73-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" в частині земельної ділянки з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 площею 239,2531 га суд відмовляє з підстав наведених у судовому рішенні.

Розподіл судових витрат

Згідно з положеннями статті 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати у вигляді судового збору за вимогою у якій відмовлено суд покладає на прокурора, як особу котра ініціювала цей спір.

Судові витрати у вигляді судового збору за вимогами про скасування реєстрації права власності та зобов`язання відповідача повернути у власність держави земельну ділянку, суд покладає судові витрати на відповідачів порівну, у зв`язку із задоволенням позовних вимог.

В даному випадку суд ураховує протиправність дій відповідачів щодо передачі та прийняття у комунальну власність земельної ділянки яка належить державі.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державну реєстрацію права власності Зарічненської селищної ради на земельну ділянку з кадастровим номером 5622280400:09:000:0531 площею 239,2531 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2966529056222, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 73992140 від 05 липня 2024 року).

3. Зарічненській селищній раді (34000, Рівненська обл., Вараський р-н., смт. Зарічне, вул. Центральна, буд. 11, ідентифікаційний код 04385632) повернути у власність держави в особі Рівненської обласної державної (військової) адміністрації (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, ідентифікаційний код 13986712) земельну ділянку 5622280400:09:000:0531 площею 239,2531 га.

4. У решті вимог відмовити.

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, м.Рівне, вул. С.Петлюри 37, ідентифікаційний код 39768252) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп судового збору.

6. Стягнути з Зарічненської селищної ради (34000, Рівненська обл., Вараський р-н., смт. Зарічне, вул. Центральна, буд. 11, ідентифікаційний код 04385632) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн 40 коп судового збору.

7. Судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн покласти на прокурора.

Позивач (Стягувач): Рівненська обласна державна (військова) адміністрація (33028, м. Рівне, майдан Просвіти, 1, ідентифікаційний код 13986712).

Позивач (Стягувач за судовим збором): Рівненська обласна прокуратура (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077).

Відповідач (Боржник): Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області (33013, м.Рівне, вул. С.Петлюри 37, ідентифікаційний код 39768252).

Відповідач (Боржник): Зарічненська селищна рада (34000, Рівненська обл., Вараський р-н., смт. Зарічне, вул. Центральна, буд. 11, ідентифікаційний код 04385632).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повне рішення складено 20 лютого 2025 року.

Суддя Андрій КАЧУР