Рішення

від 20.02.2025 по справі 922/4571/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4571/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавренюк Т.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 20, код ЄДРПОУ 03359182) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована Вайлет Фьюжн" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, код ЄДРПОУ 40479775) про стягнення 132 896,30грн без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача 93 100,80грн основної заборгованості, 22 875,77грн пені, 12 012,18грн збитків від інфляції, 4 907,55грн 3 % річних. Судові витрати зі сплати судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо оплати послуг, наданих позивачем відповідно до умов договору про надання послуг № 28 від 03.11.2022, з посиланням на норми Господарського та Цивільного кодексів України.

Ухвалою суду від 23.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст.251 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не надав. Ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом на адресу відповідача, яка збігається із адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як місцезнаходження юридичної особи відповідача, яка останнім отримана не була.

Відповідно до ч.7 ст.120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Суд звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.

Враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали на офіційну адресу відповідача, суд доходить висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.

Суд зазначає, що сам лише факт неотримання відповідачем кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Також необхідно зазначити, що за змістом ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвала суду від 23.12.2024, якою було відкрито провадження у даній справі та запропоновано відповідачу надати до суду відзив на позов, була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.6 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку, чого відповідачем зроблено не було.

Таким чином, судом всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Проте, від відповідача будь-яких заяв чи пояснень по суті спору не надходило.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

03.11.2022 між Комунальним підрядним спеціалізованим підприємством по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Арована вайлет фьюжн" (відповідач) укладено договір про надання послуг № 28 (далі договір), відповідно до умов якого позивач зобов`язався за плату надавати послуги з використання машин та механізмів (код ДКПП 52.21), що належить позивачу, здійснити доставку і вивіз механізмів на об`єкти відповідача та\або транспортування вантажів відповідача (код ДКПП 49.41), а відповідач прийняти та оплатити надані позивачем послуги.

Обсяг, характер і термін надання послуг, відповідно до п.1.2 договору, визначаються в заявках відповідача.

У розділі 2 договору сторони погодили ціну та порядок оплати послуг, відповідно до якого:

- вартість машино-часу експлуатації механізмів визначається для кожного окремого виду механізму (п.2.1);

- ціна послуг, що надаються позивачем згідно п.1.1 договору, вказана в погоджених сторонами актах наданих послуг, з розрахунку, що тривалість використання механізмів не може бути менше ніж одна зміна, а саме 3 машино-часів (п.2.2);

- загальна сума даного договору визначається шляхом складання сум вартості наданих послуг, вказаних у погоджених сторонами актах наданих послуг (п.2.3);

- позивач надає відповідачу акт наданих послуг та рахунок (п.2.4);

- відповідач зобов`язується сплатити надані позивачем послуги протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг (п.2.7).

За умовами п.3.1 договору здача-приймання послуг здійснюється після завершення етапу виконання робіт шляхом складання акту наданих послуг.

Відповідно до п.8.1 договору термін дії цього договору - з моменту його підписання і до 31.12.2022.

Позивач взяті на себе зобов`язання за договором виконав, що підтверджується підписаними між сторонами актами надання послуг № 30 від 31.01.2023 на загальну суму 83 808,00грн та № 181 від 28.02.2023 на загальну суму 9 292,80грн. Всього позивачем надано послуг на загальну суму 93 100,80грн.

Судом вбачаться, що акти про виконання послуг за договором підписано після закінчення строку дії договору, в той же час, надаючи оцінку відповідному факту суд враховує факт підписання відповідних актів відповідачем без будь-яких зауважень та заперечень, що свідчить про погодження сторонами відповідного строку виконання послуг та зміну строку дії договору.

Відповідач зобов`язання за договором не виконав, у встановлений договором строк, а саме протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг відповідно до п.2.7 договору з позивачем не розрахувався, у зв`язку з чим у нього на теперішній час утворилась заборгованість в розмірі 93 100,23грн

Позивач на адресу відповідача направив претензією з вимогою сплатити заборгованість в розмірі 93 100,80грн за спірним договором. Дана претензія відповідачем отримана не була та відділенням поштового зв`язку повернута позивачу.

На суму основного боргу позивач здійснив нарахування пені в розмірі 22 875,77грн, збитків від інфляції в розмірі 12 012,18грн, 3% річних в розмірі 4 907,55грн.

Надаючи правову кваліфікацію фактичним обставинам та спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

У ч.1 ст.174 Господарського кодексу України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

За приписами ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч.1 ст.193 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом вбачається, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 93 100,80грн, що підтверджується актами надання послуг № 30 від 31.01.2023 на загальну суму 83 808,00грн та № 181 від 28.02.2023 на загальну суму 9 292,80грн. Крім цього на підтвердження проведення господарської операції позивачем надано копії оформлених та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як вже було встановлено судом, за умовами п.2.7 договору відповідач зобов`язався здійснити оплату послуг протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг.

Таким чином, з урахуванням вимог п.2.7 договору, останній день для сплати відповідачем по акту надання послуг № 30 від 31.01.2023 є 10.02.2023, по акту надання послуг № 181 від 28.02.2023 - 10.03.2023.

Відповідач у визначений договором строк оплату за отримані послуги не здійснив, взяті на себе зобов`язання за договором належним чином не виконав.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму.

Таким чином суд дійшов висновку, що у відповідача перед позивачем за січень, лютий 2023 року утворилась заборгованість на загальну суму 93 100,80грн, яка до теперішнього часу є не відшкодованою.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач доказів здійснення ним плати за отримані від позивача послуги по наданню цистерн за спірним договором не надав, позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за договором за січень-лютий 2023 року у розмірі 93 100,80грн є правомірними, обґрунтованими, доведеними документально та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення 22 875,77грн пені, 12 012,18грн збитків від інфляції та 4 907,55грн 3 % річних, суд керується наступним.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст.193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

У сфері господарювання згідно ч.2 ст.217 та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

В силу приписів ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 4.2 договору визначено, що за несплату відповідачем платежів у терміни, встановлені цим договором, він сплачує позивачу пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

На підставі зазначеного позивач нарахував відповідачу 3% річних на загальну суму 4 907,55грн за період з 10.02.2023 по 15.11.2024 та з 10.03.2023 по 15.11.2024, збитки від інфляції на загальну суму 12 012,18грн за період лютий 2023 року - листопад 2024 року та березень 2023 року - листопад 2024 року, пеню на загальну суму 22 875,77грн за період з 10.02.2023 по 09.08.2023 та з 10.03.2023 по 09.09.2023 за кожним актом наданих послуг окремо, які і просить стягнути з відповідача.

Проте, розглянувши позовні вимоги в цій частині, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та пені, виходячи з наступного.

Перевіривши правомірність нарахування 3% річних та пені, судом встановлено, що позивач неправильно визначив період прострочення заборгованості.

Так, за приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За приписами ч.1 ст.252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України).

Як вже було встановлено судом, відповідач зобов`язався здійснити оплату послуг протягом 10 календарних днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг. Оскільки акти наданих послуг підписані сторонами 31.01.2023 та 28.02.2023, з урахуванням положень п.2.7 договору, останнім днем для сплати відповідачем по акту надання послуг № 30 від 31.01.2023 є 10.02.2023, по акту надання послуг № 181 від 28.02.2023 - 10.03.2023, у зв`язку з чим прострочення оплати за товар починається з наступного дня, а саме 11.02.2023 та 11.03.2023, відповідно.

Крім того, як вбачається з розрахунку позивача, розрахунок пені здійснено позивачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що є порушенням п.4.2 договору, яким сторони погодили сплату відповідачем пені у розмірі однієї облікової ставки НБУ.

Даний факт позивачем не спростовано.

Таким чином, здійснивши за допомогою системи "Ліга-Закон" свій розрахунок 3% річних та пені, судом встановлено, що:

- 3% річних за період з 11.02.2023 по 15.11.2024, та за період з 11.03.2023 по 15.11.2024 складають 4 899,89грн,

- пеня за період з 11.02.2023 по 09.08.2023 та з 11.03.2023 по 09.09.2023 складає 11 374,13грн (одна облікова ставка НБУ).

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 7,66грн та пені в розмірі 11 501,12грн, суд вважає за необхідне відмовити.

Що стосується розрахунку збитків від інфляції в розмірі 12 012,18грн, такий розрахунок є арифметично правильним, а тому підлягає задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню частково.

При розподілі сум судового збору суд, керуючись ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладає на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 422,00грн, оскільки відповідно до Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання позову майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з урахуванням коефіцієнту 0,8).

Також судом враховано приписи ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю незалежно від результатів вирішення спору.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Арована Вайлет Фьюжн" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, 11, код ЄДРПОУ 40479775) на користь Комунального підрядного спеціалізованого підприємства по ремонту і будівництву автошляхів м. Харкова "Шляхрембуд" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 20, код ЄДРПОУ 03359182) - 93 100,80грн основного боргу, 11 374,13грн пені, 12 012,18грн збитків від інфляції, 4 899,89грн 3 % річних, 2 422,00грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних в розмірі 7,66грн, пені в розмірі 11 501,64грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дане рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено "20" лютого 2025 р.

СуддяТ.А. Лавренюк