Ухвала

від 12.02.2025 по справі 925/222/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

12 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 925/222/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Багай Н. О.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглядаючи касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Гончара Миколи Миколайовича

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 (колегія суддів у складі: Скрипка І. М. - головуючий, Мальченко А. О., Хрипун О. О.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Гончара Миколи Миколайовича

до Степанівської сільської ради Черкаського району Черкаської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариства з обмеженою відповідальністю ?Благоустрій - М?

про визнання поновленими договорів оренди землі та визнання додаткових угод укладеними,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Фізична особа - підприємець Гончар Микола Миколайович звернувся до суду з позовом до Степанівської сільської ради Черкаського району Черкаської області (далі - Рада), у якому просив визнати поновленими на той самий строк і на тих самих умовах договори оренди земельних ділянок від 18.11.2010 (далі -договори оренди), укладені між Смілянською районною державною адміністрацією і позивачем, зареєстровані у міськрайонному управлінні Держкомзему у м. Сміла та Смілянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 11.05.2011 за № 712370004000009, № 712370004000004, № 712370004000008, № 712370004000005, № 712370004000012, № 712370004000007, № 712370004000006, № 712370004000010, № 712370004000011; визнати укладеними між Радою та позивачем додаткові угоди про поновлення терміну дії договорів оренди у редакції, наведеній в позовній заяві.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після закінчення строку дії договорів оренди позивач продовжує користуватися земельними ділянками, сплачує орендні платежі та земельний податок, звертався до орендодавця з повідомленнями (заявами) про поновлення договорів оренди разом з проєктами додаткових угод у строк, передбачений для такого звернення діючим законодавством та договорами. Позивач вважає, що його порушене право на поновлення договорів оренди підлягає захисту в судовому порядку.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Суди розглядали справу неодноразово.

2.2 Рішенням Господарського суду Черкаської області від 07.04.2022 (суддя Чевгуз О. В.), позов задоволено частково, визнано поновленими на той самий строк і на тих самих умовах договори оренди земельних ділянок від 18.11.2010, укладені між Смілянською районною державною адміністрацією та позивачем, зареєстровані у міськрайонному управлінні Деркомзему у м. Сміла та Смілянському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено записи від 11.05.2011 за №712370004000009, №712370004000004, №712370004000008, №712370004000005, №712370004000012, №712370004000007, №712370004000006, №712370004000010, №712370004000011. В решті позовних вимог відмовлено.

2.3 Рішення суду мотивовано тим, що позивач дотримався процедури, яка встановлена законом щодо продовження дії договорів оренди, що є підставою для визнання їх поновленими.

2.4 Оскарженою постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024, вказане рішення суду скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

2.5 Свій висновок апеляційний суд мотивував тим, що волевиявленням органу місцевого самоврядування, яке оформлено рішенням було відмовлено позивачу в поновленні договорів оренди, що виключає правові підстави для визнання їх поновленими на той самий строк і на тих самих умовах.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі заявник просить скасувати вказану постанову суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилався на те, що оскаржувана постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Заявник касаційної скарги вказує, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2653/17, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16, від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 15.05.2020 у справі № 904/897/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3.

3.3 Подані відповідачем відзиви на касаційну скаргу не можуть бути прийняті до розгляду разом із касаційною скаргою виходячи із наступного.

3.4 Відповідно до приписів частини другої статті 295 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив на касаційну скаргу має містити, зокрема, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги.

3.5 Згідно статті 297 ГПК України учасники справи мають право приєднатися до касаційної скарги, поданої особою, на стороні якої вони виступали. До касаційної скарги мають право приєднатися також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (ч 1). До заяви про приєднання до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору та докази направлення заяви іншим учасникам справи (ч. 3).

3.6 Отже, оскільки подані відповідачем відзиви не містять обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, а за своєю суттю є приєднанням до касаційної скарги, однак ним не додано документу про сплату судового збору, а ГПК України не містить положень щодо надання строку для усунення недоліків стосовно приєднання до касаційної скарги, подані відзиви залишаються без розгляду.

4. Мотивувальна частина

4.1 Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.2 Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.3 У касаційній скарзі позивач, як підставу для касаційного оскарження зазначає, що апеляційний суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.

4.4 На предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів (обставини, на які посилається сторона позивача) і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19).

4.5 Так, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 суд касаційної інстанції виходив із того, що суд апеляційної інстанції відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , проте у подальшому окремим процесуальним документом - ухвалою від 23.01.2018 відмовив скаржнику в залученні до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, встановивши в мотивувальній частині цієї ухвали ту обставину, що оскаржуване судове рішення жодним чином не стосується прав, інтересів та обов`язків ОСОБА_1 . Проте одночасно апеляційний господарський суд в постанові від 23.01.2018 розглянув по суті апеляційну скаргу ОСОБА_1, залишивши її без задоволення, жодним чином не мотивувавши в тексті постанови таку процесуальну дію з точки зору права вказаної особи на апеляційне оскарження судового рішення. Отже, як було зазначено Верховним Судом у постанові від 11.07.2018, апеляційним господарським судом щодо ОСОБА_1 вчинено дві взаємовиключні процесуальні дії: спочатку відмовлено в залученні заявника апеляційної скарги до участі у справі в якості третьої особи, а потім переглянуто судове рішення за його апеляційною скаргою з прийняттям рішення по суті вимог скарги.

4.6 Натомість у справі, що переглядається у касаційному порядку, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Благоустрій-М" підлягає залученню до участі у справі у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, тому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2024 у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Гончара Миколи Миколайовича про закриття апеляційного провадження у справі №925/222/22 - відмовлено.

4.7 У постановах Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 5023/4734/12, від 21.09.2018 у справі № 909/68/18, від 18.12.2018 у справі № 911/1316/17, від 09.07.2019 у справі № 905/257/18, від 11.01.2021 у справі № 925/1600/16, від 26.06.2020 у справі № 910/3438/17, від 15.05.2020 у справі № 904/897/19 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, суди також зробили висновки щодо наявності або відсутності підстав для закриття апеляційного провадження, однак виходячи із фактичних обставин, які були встановлені судами у відповідних справах, які є відмінними від обставин даної справи, що переглядається у касаційному порядку, отже правовідносини не є подібними.

4.8 Наведені доводи позивача зводяться до незгоди з оцінкою судом апеляційної інстанції наявних у справі доказів та встановленими обставинами, фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 ГПК України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

4.9 Отже, після відкриття касаційного провадження судом касаційної інстанції встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у наведених постановах Верховного Суду, та на які посилався заявник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.10 За вказаних обставин касаційне провадження за касаційною скаргою заявника підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.11 У зв`язку з тим, що Верховний Суд дійшов висновку про закриття касаційного провадження відповідно до приписів статті 296 ГПК України, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника та поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" не підлягають.

Керуючись статтями 234, 235, 296 ГПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Фізичної особи - підприємця Гончара Миколи Миколайовича на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2024 у справі № 925/222/22, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Н. О. Багай