Ухвала

від 19.02.2025 по справі 748/5014/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/202/25

Єдиний унікальний № 748/5014/24

У Х В А Л А

про закриття провадження по справі

19 лютого 2025 року м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого-судді Кухти В.О.,

при секретарі Крошка І.С.,

розглянувши у порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черниш-Агро» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

28.11.2024 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області через електронний суд надійшла позовна заява від позивача до відповідача, в якій позивач просить: 1) розірвати Договір оренди землі № 303 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:0129, площею 2,0073 га, укладений 28.10.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Черниш-Агро» та припинити право оренди земельної ділянки зареєстроване 09.12.2021 р. за номером запису № 45626400; 2) розірвати Договір оренди землі № 302 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:1129, площею 1,2929 га, укладений 28.10.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Черниш-Агро» та припинити право оренди земельної ділянки зареєстроване 09.12.2021 р. за номером запису № 45633651.

Ухвалою судді від 02.12.2024 р. позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Судом встановлено, що 28.10.2021 р. між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «Черниш-Агро» з іншої сторони були укладені 28.10.2021 р. договори № 302 та № 303 оренди землі, за умовами яких ОСОБА_1 надала, а ТОВ «Черниш-Агро» прийняв в строкове користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7425589500:04:000:1129 та кадастровий номер 7425589500:04:000:0129, які знаходяться на території Черниської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівської області. Строк дії договору № 302 10 років, строк дії договору № 303 15 років. (а.с.15-20,27-34) Договори № 302 та № 303 зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с.22,23,36,37)

Відповідно до ст. 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися передбаченими у ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства, а саме: справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ст. 19 ЦПК України).

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Юрисдикція господарського суду поширюється на спір, що виник між сторонами, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає приписам ст. 20 ГПК України, а правовідносини, з яких виник цей спір, мають господарський характер.

Відповідно до п. 8 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства (КузПБ) господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Частина 2 ст. 7 КУзПБ визначає підсудність спорів одному господарському суду, який акумулює усі майнові вимоги за участю боржника.

Як вбачається з позовної заяви представник позивача просить розірвати договори № 302 та № 303 оренди землі, укладені 28.10.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Черниш-Агро», а також припинити право оренди зазначених земельних ділянок, які зареєстровані у встановленому законному порядку за ТОВ «Черниш-Агро».

Разом з тим, відповідно до відповіді № 1038404 від 16.01.2025 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Черниш-Агро» 22.07.2024 р. до реєстру внесено запис № 10601020000001268 на підставі судового рішення у справі № 908/1782/24 про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, розпорядником майна призначено Кучака Ю.Ф. (а.с.55,56)

У постанові від 23.10.2019 р. у справі № 752/4361/15 (провадження № 14-561цс19) Велика Палата Верховного Суду виклала висновок, що виходячи із положень п. 7 ч. 1 ст. 12 ГПК України, аналогічні положення містяться у п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017 р., ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедури банкрутства, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України. Крім того, до спорів, пов`язаних із майновими вимогами до боржника, також відносяться спори про визнання права власності, витребування майна із чужого незаконного володіння, спори, пов`язані з майновими вимогами учасників (акціонерів) до боржника.

Справи у таких спорах належать до виключної підсудності того господарського суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство. Зазначені майнові спори розглядаються та вирішуються господарським судом за правилами позовного провадження, передбаченими ГПК України.

Оскільки вимоги позивача (боржника щодо якого порушено справу про банкрутство) про визнання недійсним правочину не підлягають вартісній оцінці та є немайновими, а результати їх розгляду не вплинуть на обсяг ліквідаційної маси цього товариства, тому немає підстав стверджувати, що на такі позовні вимоги поширюються норми права щодо належності спорів з майновими вимогами до боржника, у тому числі спорів про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником, до юрисдикції господарських судів.

У постанові від 10.02.2021 р. у справі № 289/697/18 (провадження № 61-567св19) Верховний Суд зазначив, що спір за позовом орендаря щодо якого порушено справу про банкрутство про розірвання договорів оренди земельних ділянок не входить до числа тих, що належать до юрисдикції господарського суду в межах справи про банкрутство. Той факт, що право оренди є майновим і охоплюється поняттям «власність» за змістом ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не змінює бухгалтерський облік такого права як нематеріального активу та не впливає на кваліфікацію спору про розірвання договору оренди як немайнового. Оскільки суди не встановили, що на спірній земельній ділянці знаходиться будь-яке майно позивача, яке можна було б вважати активом боржника, що у подальшому може бути направлений на погашення грошових вимог кредиторів боржника, тому його позовні вимоги є немайновими, а спір не стосується питання щодо формування активу боржника, у зв`язку з чим не пов`язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство позивача, та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 927/379/17 (927/485/20) зауважив, що за змістом ст. 7 КУзПБ у разі, якщо боржник не є стороною в майновому спорі або відсутні позовні вимоги до боржника та щодо його майна, то такий спір розглядається в окремому позовному провадженні, а не в межах справи про банкрутство боржника.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що якщо наслідком задоволення вимоги, заявленої у справі, стороною якої є особа, щодо якої відкрито провадження у справі про банкрутство, може бути зміна розміру або складу ліквідаційної маси боржника, таку справу слід розглядати у межах справи про банкрутство на підставі ст. 7 КУзПБ, а спір є майновий у розумінні положень цього Кодексу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 р. у справі № 916/585/18(916/1051/20) (провадження № 12-14гс21)).

Матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи (постанова Верховного Суду від 12.01.2021 р. у справі № 334/5073/19 (провадження № 61-20972св19)).

Разом з тим відбулись зміни в законодавсті і відповідно до ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 р. № 1423-IX ч. 5 ст. 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право користування (оренда, емфітевзис) земельною ділянкою сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передавати у заставу її користувачем без погодження із власником такої земельної ділянки, крім випадків, визначених законом. Відчуження, застава права користування земельною ділянкою здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюються відчуження або на користь якої передається у заставу право користування. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права користування у порядку, передбаченому законодавством».

Крім того, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення правового регулювання вчинення нотаріальних та реєстраційних дій при набутті прав на земельні ділянки» від 02.05.2023 р. № 3065-IX ч. 5 ст. 93 ЗК України викладено у такій редакції: «5. Право оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення може відчужуватися, передаватися у заставу (іпотеку) її користувачем без погодження з власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом. Відчуження, передання у заставу (іпотеку) права оренди земельної ділянки здійснюється за письмовим договором між її користувачем та особою, на користь якої здійснюється відчуження або на користь якої передається у заставу (іпотеку) право оренди землі. Такий договір є підставою для державної реєстрації переходу права оренди землі у порядку, передбаченому законодавством».

Наведеними змінами, внесеними ЗУ від 28.04.2021 р. № 1423-IX, від 02.05.2023 р. № 3065-IX до ч. 5 ст. 93 ЗК України, були розширені повноваження орендаря щодо розпорядження правом оренди земельної ділянки, зокрема, орендар набув право відчужувати, передавати в заставу право оренди земельною ділянкою сільськогосподарського призначення без погодження із власником такої земельної ділянки, крім земельних ділянок державної, комунальної власності у випадках, визначених законом.

Тобто, законодавець зняв обмеження оборотоздатності майнових прав (оренди) для користувача земельної ділянки, надавши йому право відчужувати їх без погодження з власником.

Оскільки права й обов`язки в орендних правовідносинах зберігаються і після набрання чинності новим нормативно-правовим актом, тобто є триваючими, тому до правовідносин щодо відчуження права оренди земельної ділянки застосовуються положення нових актів цивільного законодавства.

Така правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 11.07.2024 р. у справі № 904/9875/21.

Відповідно до ст. 131 КУзПБ майно боржника, що підлягає реалізації у процедурі погашення боргів боржника, складає ліквідаційну масу.

Ліквідаційна маса це сукупність майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на правах власності або повного господарського віддання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

До складу ліквідаційної маси включається все майно боржника, що перебуває у його власності, а також те, що буде отримано боржником у власність після визнання його банкрутом і до завершення процедури.

Відповідно до частини першої ст. 62 КУзПБ усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання, включаються до складу ліквідаційної маси.

З огляду на положення ч. 5 ст. 93 ЗК України, із змінами, внесеними ЗУ від 28.04.2021 р. № 1423-IX, від 02.05.2023 р. № 3065-IX, а саме надання законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки до ліквідаційної маси боржника можуть бути включені і майнові права, що належать боржнику та які міг відчужити сам боржник, оскільки кошти, виручені від їх продажу, можуть спрямовуватися на задоволення вимог кредиторів, які пред`явлені до боржника.

Враховуючи викладене, заявлені у цій справі позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди землі та припинення права оренди зазначеної земельної ділянки у разі їх задоволення вплине та змінить розмір ліквідаційної маси боржника в тому числі і обсяг грошових зобов`язань божника ТОВ «Черниш-Агро».

Таким чином, з врахуванням законодавчих змін пов`язаних з наданням законодавцем права користувачу земельної ділянки відчужувати право оренди без погодження з власником земельної ділянки та можливості включення до ліквідаційної маси боржника майнових прав заявлені в інтересах ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають розгляду у порядку, визначеному ГПК України, ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Кодексом України з процедури банкрутства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи наведені положення законодавства та обставини, встановлені судом, суд приходить до висновку, що провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Черниш-Агро» про розірвання договорів оренди землі та припинення права оренди земельних ділянок підлягає закриттю.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 196-198, 255-256, 258 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черниш-Агро» про розірвання договору оренди землі закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Роз`яснити позивачу, що вона може звернутись із таким позовом до Господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4), у якому розглядається справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Черниш-Агро».

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Крім того роз`янити позивачу можливість звернення до суду з клопотанням про повернення судового збору відповідно до положень п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя В.О. Кухта