Ухвала

від 21.01.2025 по справі 748/5110/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №2/748/237/25

Єдиний унікальний № 748/5110/24

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження у справі

21 січня 2025 року м. Чернігів

Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Кухта В.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черниш-Агро» про розірвання договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В :

06.12.2024 р. до Чернігівського районного суду Чернігівської області надійшла позовна заява через електронний суд від позивача до відповідача, в якій позивач просить: 1) розірвати Договір оренди землі № 293 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:0122, площею 2,7792 га, укладений 04.10.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Черниш-Агро» та припинити право оренди земельної ділянки зареєстроване 25.10.2021 р. за номером запису 44749077; 2) розірвати Договір оренди землі № 294 щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7425589500:04:000:1122, площею 0,8416 га, укладений 04.10.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Черниш-Агро» та припинити право оренди земельної ділянки зареєстроване 25.10.2021 р. за номером запису 44748930.

Вирішуючи питання про прийняття справи до провадження та продовження її розгляду, суд, дослідивши предмет і підстави заявленого позову, прийшов висновку, що дана позовна заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, з огляду на наступне.

У ч. 3 ст. 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 з однієї сторони та ТОВ «Черниш-Агро» з іншої сторони були укладені 04.10.2021 р. договори № 293 та № 294 оренди землі, за умовами яких ОСОБА_1 надала, а ТОВ «Черниш-Агро» прийняв в строкове користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7425589500:04:000:0122 та кадастровий номер 7425589500:04:000:1122, які знаходяться на території Черниської сільської ради, Чернігівського району, Чернігівської області. Строк дії договорів № 293 та № 294 7 років. (а.с.9-12,15-17) Договори № 293 та № 294 зареєстровані у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. (а.с.12,18)

Як вбачається з позовної заяви представник позивача просить розірвати договори № 293 та № 294 оренди землі, укладені 04.10.2021 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Черниш-Агро», а також припинити право оренди зазначених земельних ділянок, які зареєстровані у встановленому законному порядку за ТОВ «Черниш-Агро.

Разом з тим, відповідно до відповіді № 1038404 від 16.01.2025 р. з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Черниш-Агро» 22.07.2024 р. до реєстру внесено запис № 10601020000001268 на підставі судового рішення у справі № 908/1782/24 про порушення провадження у справі про банкрутство даної юридичної особи, розпорядником майна призначено Кучака Ю.Ф. (а.с.25,26)

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленого цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»,суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20.07.2006 р. зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у п. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України, визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге - суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Водночас, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають, зокрема, справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

21.10.2019 р. в Україні почав діяти Кодекс України з процедур банкрутства, прийнятий Верховною Радою України наприкінці 2018 р. та, який набрав чинності 21.04.2019 р.

Відповідно до п. 1 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, визначено, що цей Кодекс набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з п. 4 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу, подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Системний аналіз положень Кодексу України з процедур банкрутства дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Суд звертає увагу на те, що норми Кодексу України з процедур банкрутства передбачають концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів полягає в тому, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом, який розглядає справу про банкрутство, без порушення нових справ з метою судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 р. у справі № 922/928/17).

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, матеріали справи, в якій стороною є боржник, щодо майнових спорів з вимогами до боржника та його майна, провадження в якій відкрито до відкриття провадження у справі про банкрутство, надсилаються до господарського суду, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство, який розглядає спір по суті в межах цієї справи.

Судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 14.05.2020 р. у справі № 903/69/18 зазначає, що Верховний Суд неодноразово висловлював позицію щодо концентрації всіх спорів у межах справи про банкрутство. Так, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

З моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

Така ж правова позиція зазначена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 р. у справі № 918/420/16, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі № 908/4057/14, від 11.07.2018 р. у справі № 922/3040/17, від 29.11.2019 р. у справах № 908/130/15-г, № 923/1194/17, від 05.02.2020 р. у справі № 921/557/15-г.

Законодавець захищає не лише права банкрута, а й права інших осіб, які мають вимоги до банкрута. Захист таких осіб полягає у тому, що інші суди, незалежно від юрисдикції, які розглядали справи за позовами до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство після відкриття провадження в інших справах, не закривають таке провадження, а передають справу до належного суду для розгляду по суті. При цьому таким належним судом є виключно суд господарської юрисдикції, який відкрив справу про банкрутство відповідача.

Таке врегулювання процедури розгляду спорів до відповідача, щодо якого відкрито провадження у справі про банкрутство, встановлює зрозумілу і справедливу процедуру закінчення розгляду справи належним судом, дотримання принципу визначення юрисдикції справи та підсудності спорів одному господарському суду, який акумулює усі вимоги до відповідача, щодо якого порушено процедуру банкрутства.

Таким чином, з огляду на положення законодавства України, законодавець підкреслив, що розгляд всіх майнових спорів, стороною в яких є боржник у справі про банкрутство, повинен відбуватися саме і виключно господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи.

Дана позиція також викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 р. у справі № 607/6254/15-ц.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позови до боржника, який перебуває в процедурі банкрутства, повинні розглядатись в межах справи про банкрутство тим самим складом, що і справа про банкрутство боржника.

Враховуючи предмет спору та суб`єктвинй склад у цій справі, наявність порушеної щодо ТОВ «Черниш-Агро» справи про банкрутство № 908/1782/24, суд вважає, що даний спір повинен розглядатися господарським судом та не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Оскільки заявлені вимоги позивача не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про необхідність відмовити у відкритті провадження у справі.

Разом з тим, постановлення даної ухвали не є обмеження у доступі позивача до правосуддя, оскільки останній не обмежений у можливості вирішення спору в порядку господарського судочинства.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 186, 258-261, 353 ЦПК України, ст. 20 ГПК України, суд

У Х В А Л И В :

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Черниш-Агро» про розірвання договору оренди землі відмовити.

Роз`яснити позивачу, що вона може звернутись із таким позовом до Господарського суду Запорізької області (69001, м. Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4), у якому розглядається справа про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Черниш- Агро».

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі, позовну заяву та додані до неї матеріали негайно надіслати позивачу.

Копію позовної заяви залишити в суді.

У хвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя В.О. Кухта