Рішення

від 10.02.2025 по справі 496/3275/14-ц

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 496/3275/14-ц

Провадження № 2/496/163/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді Дранікова С.М.,

за участю секретаря Мірошнікової О.С.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточнивши який, просить визнати за нею в об`єкті права спільної сумісної власності подружжя право власності на 1/2 частину житлового будинку з відповідною частиною господарських споруд, який розташований по АДРЕСА_1 , загальною площею 238,90 кв.м., житловою площею 42,80 кв.м., визнати за нею право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1398 га, яка розташована по АДРЕСА_1 . Свої вимоги мотивує тим, що з 12 березня 1994 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. За час проживання ними велось спільне господарство, було побудовано житловий будинок по АДРЕСА_1 , на який на ім`я відповідача видано свідоцтво про право власності. Крім того, рішенням виконкому Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 115 від 30 жовтня 1997 року відповідачеві передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,1398 га, на яку 01 грудня 1997 року на ім`я відповідача видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку. Оскільки будинок побудований в період шлюбу, вважає, що він є спільною сумісною власністю подружжя і оскільки вона має право на 1/2 частину житлового будинку, за нею має бути визнано право власності на 1/2 частину і земельної ділянки.

Відповідач ОСОБА_2 у свою чергу звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 і просив виділити йому в натурі 1/2 частку житлового будинку та надвірних споруд, розташованого по АДРЕСА_1 без урахування самовільно побудованих будівель і споруд; визнати незаконними, нечинними та скасувати правовстановлюючи документи на спірне нерухоме майно. Свої вимоги мотивував тим, що відповідно до договору дарування житлового будинку від 29 червня 1992 року, зареєстрованого у погосподарській книзі виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області за № 18/1013, він прийняв в дар 1/2 частину житлового будинку загальною площею 18 кв.м. з надвірними спорудами: сарай, цистерна по АДРЕСА_1 . Біля вказаної частини будинку він побудував ще один житловий будинок, але без жодних дозвільних документів і проекту. 01 грудня 1997 року він отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1398 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. На підставі рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 189 від 25 грудня 2001 року на самочинно збудований житловий будинок 12 січня 2002 року було видане свідоцтво про право власності, дублікат якого видано 26 вересня 2006 року. Вважав, що це його особиста приватна власність.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 06 червня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_2 залишено без розгляду.

Представник третьої особи Лут А.О. надав письмові пояснення стосовно предмета спору, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про поділ по 1/2 за кожним з колишнього подружжя житлового будинку та земельної ділянки. При цьому посилається на те, що звертаючись до суду позивач ОСОБА_1 достеменно знала про наявність кредитних зобов`язань її колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а також іпотечних договорів стосовно спірного майна, а отже, боргові зобов`язання повинні враховуватися при поділі майна подружжя, стверджує, що такий поділ фактично направлений на невиконання боржником кредитних зобов`язань і порушує права та інтереси третьої особи ОСОБА_4 як нового власника майна.

Представник позивачки ОСОБА_1 у судовому засіданні наполягала на задоволенні позову і пояснила, що житловий будинок було побудовано та проведено його реконструкцію під час перебування ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_1 , тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частину спірного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами і на 1/2 частину земельної ділянки підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату та час розгляду справи. В матеріалах справи міститься заява представника відповідача, в якій він просив розглянути справу без його участі.

Представник третьої особи ОСОБА_4 , приймаючи участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, що зазначено у письмових поясненнях.

Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, була повідомлена належним чином про дату та час розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 12 березня 1994 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений шлюб, який розірвано рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09 листопада 2015 року у цій справі.

29 червня 1992 року, до укладення шлюбу, ОСОБА_2 за договором дарування, посвідченим виконавчим комітетом Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, отримав у дар 1/2 частину житлового будинку, загальною площею 18 кв.м., з надвірними спорудами: сарай, цистерна, який розташований по АДРЕСА_1 .

01 грудня 1997 року, на підставі рішення виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 115 від 30 жовтня 1997 року, ОСОБА_2 отримав державний акт на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,1398 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

12 січня 2002 року, на підставі рішення виконкому Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 189 від 25 грудня 2001 року, ОСОБА_2 було видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 . У зв`язку із втратою свідоцтва 26 вересня 2006 року ОСОБА_2 видано його дублікат.

Рішенням виконавчого комітету Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 365 від 31 серпня 2006 року за ОСОБА_2 узаконено згідно технічного паспорту на житловий будинок від 14 вересня 2006 року добудову надвірних споруд (сараю, літньої кухні, літнього душу, вбиральні, цистерни для води, огорожі), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 12367683 від 02.11.2006 року та витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно № 11980911 від 28.09.2006 року вбачається, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок, який складається в цілому з: - літера «А» - житловий будинок, загальною площею - 178,30 кв. м., житловою площею - 49,80 кв. м.; - літера «Б» - сарай; - літера «В» - літня кухня; - літера «Г» - літній душ; - літера «Д» - вбиральня; - І - цистерна, - 1 - 4 - огорожа. Ці відомості відображено також у матеріалах інвентарної справи, з якої вбачається, що станом на 14.09.2006 року житловий будинок має загальну площу 178,30 кв.м., кількість поверхів 1.

Відповідно до матеріалів інвентарної справи та технічного паспорта від 04.06.2008 року житловий будинок має загальну площу 238,90 кв.м., житлова площа 42,80 кв.м., кількість поверхів 2.

Як вбачається з технічних паспортів на житловий будинок від 14.09.2006 року, 04.06.2008 року, 16.01.2015 року, подарована ОСОБА_2 частина житлового будинку по АДРЕСА_1 включена до матеріалів технічної інвентаризації як літня кухня, невідємні частини вказаної частини будинку літній душ та вбиральня, значаться як окремі надвірні споруди. На земельній ділянці побудовані два житлових будинки, 1952 року та 1994 року з проведеною реконструкцією у 2007 році.

20 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11385368000 та з метою забезпечення виконання зобов`язань був укладений іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Біляївського районного нотаріального округу Одеської області Кушпиль С.М., зареєстрований в реєстрі за № 2010, відповідно до умов якого, іпотекодавець передав іпотекодержателю в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок з надвірними спорудами, та земельну ділянку площею 0,1398 га, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Іпотечний договір вчинений за письмовою згодою дружини Іпотекодавця, що викладена окремою заявою, яка зберігається у справах приватного нотаріуса.

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, за яким ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржників за кредитними та забезпечувальними договорами, у тому числі до боржника ОСОБА_2 за кредитними договорами № 11074072000 від 10 листопада 2006 року та № 11385368000 від 20 серпня 2008 року.

10 листопада 2017 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою ОСОБА_4 був укладений договір № 56/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, за яким Банк (Первісний кредитор) відступає шляхом продажу Новому кредитору ОСОБА_4 належні Банку у обсязі та на умовах, визначених Договором, права вимоги Банку до боржника ОСОБА_2 за кредитними договорами, іпотечними договорами, договорами поруки.

24 травня 2018 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Янковською О.С. за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на житловий будинок та земельну ділянку.

В провадженні судді Біляївського районного суду Одеської області Галич О.П. перебуває цивільна справа № 501/1774/18 за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_4 , приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Янковської О.С., третя особа ОСОБА_2 , про визнання недійсними договорів відступлення прав вимоги та скасування рішень про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно. Провадження у справі зупинено до вирішення справи про поділ майна подружжя, оскільки Верховний Суд у справі № 501/1774/18 відзначив, що без вирішення питання, чи є спірне майно спільним сумісним, чи належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності, неможливо стверджувати про наявність або відсутність порушеного права або інтересу за позовними вимогами, заявленими у цій справі.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли правовідносини щодо права спільної сумісної власності подружжя.

Оскільки, право спільної сумісної власності подружжя на спірні житловий будинок та земельну ділянку виникло до набрання чинності СК України до цих правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про власність» та КпШС України.

Статтею 16 Закону України «Про власність» передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, належить їм на праві спільної сумісної власності. Здійснення ними цього права регулюється цим Законом і Кодексом про шлюб та сім`ю України.

Відповідно до ст. ст. 22, 28 КпШС України, майно нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю подружжя. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Оскільки, право власності ОСОБА_2 на житловий будинок виникло під час його знаходження у шлюбі з ОСОБА_1 , то житловий будинок є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Частки подружжя у праві власності на житловий будинок є рівними.

В подальшому після набрання чинності ЦК України та СК України, а саме - у вересні 2006 р. було узаконено реконструкцію житлового будинку та внесені відповідні відомості до реєстру прав власності на нерухоме майно.

Стаття 368 ЦК України передбачає, що майно набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами, передбаченими ст. ст. 60, 63, 65, 68, 70 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

Для укладення одним з подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

У разі поділу майна, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Таким чином, як законодавство, яке діяло на час виникнення права власності на житловий будинок, так і законодавство, яке діяло на час узаконення реконструкції житлового будинку, передбачає презумпцію віднесення придбаного за час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя.

У такому разі позивач ОСОБА_1 звільняється від доведення цієї обставини, яка має значення для правильного вирішення справи, а відповідач ОСОБА_2 , якщо заперечує проти цього, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України має довести протилежне (спростувати матеріально-правову презумпцію).

Встановлено, що житловий будинок було побудовано та проведено його реконструкцію під час перебування ОСОБА_2 у шлюбі з ОСОБА_1 , тому право останньої на 1/2 частину житлового будинку підлягає захисту. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на 1/2 частину спірного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами підлягають задоволенню.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у п. 18-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 р. «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», з подальшими змінами та доповненнями, якщо на приватизованій громадянином у період шлюбу земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди до особи, що не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному будинку, будівлі, споруді у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК.

Верховним Судом України в постанові від 11 червня 2012 року у справі № 6-66цс11 висловлена правова позиція, яка в силу ст. 263 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України у подібних правовідносинах, про те, що відповідно до ст. ст. 22, 24 КпШС (чинного на час виникнення спірних правовідносин), у разі коли одним із подружжя під час шлюбу придбано будинок, у подружжя виникає спільна сумісна власність, тобто право іншого з подружжя на частину будинку. У зв`язку з тим, що для обслуговування цього будинку виділяється у власність земельна ділянка, то у подружжя, за яким визнається право власності на частину будинку, у такій самій частині виникає і право власності на зазначену земельну ділянку.

Виходячи з наведеного, право ОСОБА_1 на частину земельної ділянки, яка була надана у власність ОСОБА_2 під будівництво та обслуговування житлового будинку, який є спільним сумісним майном подружжя, підлягає захисту. Позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на частину земельної ділянки, на якій розмішений житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, підлягають задоволенню.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 039/2015 від 24 липня 2015 року, визначити можливі варіанти поділу житлового будинку з надвірними спорудами, без урахування подарованої 1/2 частини житлового будинку з надвірними спорудами, виходячи з того, що частки є рівними, не уявляється можливим.

Постановою Верховного суду України від 11 червня 2012 року у цивільній справі № 6-66цс11, винесеної в порядку перегляду судових рішень попередніх інстанцій, встановлено, що у разі невчинення одним із подружжя дій щодо припинення права другого з подружжя на частку у спільному майні, передбачених статтею 365 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їхніх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу й залишає майно в їхній спільній частковій власності.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про порушення його прав на подаровану частину житлового будинку, суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлено, що у результаті будівництва житлового будинку в 1994 році та проведення в подальшому його реконструкції загальна площа житлового будинку становить 238,90 кв.м., частина подарованого житлового будинку загальною площею 18 кв.м. змінила своє цільове призначення, стала використовуватися як літня кухня у складі одного цілого домоволодіння.

Відповідно до частини першої статті 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц досліджувала питання щодо порядку та особливостей поділу майна подружжя у разі істотного збільшення його вартості та дійшла висновку, що істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу.

Суд не приймає до уваги доводи представника третьої особи Лут А.О. щодо врахування боргових зобов`язань при поділі майна подружжя, тому що такі вимоги під час розгляду справи не заявлено.

Ствердження, що поділ майна фактично направлений на невиконання боржником кредитних зобов`язань, не відповідають обставинам справи.

Судом встановлено, що в момент передачі спірного майна в іпотеку воно вже належало подружжю на праві спільної сумісної власності в силу закону.

Посилання третьої особи на врахування судом висновків Верховного Суду у постановах: від 10 липня 2019 року у справі № 522/3901/16-ц, від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц, від 24 червня 2020 року у справі № 310/4679/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 686/4808/19 не заслуговують на увагу, оскільки фактичні обставини наведених справ і цієї справи є різними, тому що предметом розгляду наведених справ є майно, на яке накладено арешт у порядку виконання судового рішення. У цій справі відсутнє рішення суду або виконавче провадження про стягнення боргу або звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір іпотеки від 20 серпня 2008 року укладено за письмовою згодою ОСОБА_1 як дружини. Іпотекодержатель - ПАТ «Дельта Банк» залучений до участі у цій справі про поділ спірного майна, що доводить обізнаність третьої особи ОСОБА_4 про наявний спір між колишнім подружжям та право позивачки ОСОБА_1 на частку у спірному об`єкті нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, права позивача порушені та підлягають судовому захисту.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 89, 258-259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 22, 28 КпШС України, ст.ст. 60, 69, 70 СК України, ст. ст. 368, 370, 376, 377 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 провизнання прававласності задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 воб`єкті праваспільної сумісноївласності подружжяправо власностіна 1/2 частку житлового будинку із надвірними спорудами, загальною площею 238,9 кв.м., житловою площею 42,8 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки, загальною площею 0,1398 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду через Біляївський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту.

Повний текст рішення складено 19.02.2025 року.

Суддя С.М. Драніков