Ухвала

від 20.02.2025 по справі 515/245/25

ТАТАРБУНАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 515/245/25

Провадження № 6/515/451/25

Татарбунарський районний суд Одеської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року м. Татарбунари

Татарбунарський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Олійника К. І.,

за участю секретаря судового засідання Коренчук О. Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Татарбунари Одеської області цивільну справу за поданням Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м.Одеса) про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України,

в с т а н о в и в :

Татарбунарський відділ державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) (далі Відділ) звернувся до Татарбунарського районного суду Одеської області з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , вякому зазначив, що на примусовому виконанні у Татарбунарському відділі державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) перебуває виконавче провадження ВП № 62605263, відкрите на підставі виконавчого листа № 521/16081/13-ц, виданого 14 липня 2020року Малиновським районним судом м. Одеси про зобов`язання ОСОБА_2 ОСОБА_3 для спілкування та участі у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - щотижня в суботу та неділю з 09:00 год., до 17:00 год., та в день народження сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 щорічно з 09 год., до 13 год., без участі матері, з обов`язковим своєчасним поверненням дитини.

У поданні заявник вказує наступне.

20 липня 2020року заступником начальника відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62605263 на підставі виконавчого листа № 521/16081/13-ц, виданого 14 липня 2020року Малиновським районним судом м. Одеси про зобов`язання ОСОБА_2 ОСОБА_3 для спілкування та участі у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - щотижня в суботу та неділю з 09:00 год., до 17:00 год., та в день народження сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 щорічно з 09 год., до 13 год., без участі матері, з обов`язковим своєчасним поверненням дитини. Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованими листами.

28 липня 2020року відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв?язку з повним фактичним виконанням рішення. Виконавчий лист направлено до Малиновського районного суду м. Одеси.

19 серпня 2020року у зв`язку з невиконанням рішення суду про побачення з дитиною виконавче провадження відновлено за заявою стягувача та 27листопада 2020року відповідно до пункту 13 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку непред?явленням виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки визначені статтею 41 цього Закону.

18 жовтня 2022року у зв?язку з надходженням від ОСОБА_3 заяви про відновлення виконавчого провадження, державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та 30 березня 2023року виконавчий лист був повернений стягувачу відповідно до його заяви, яка надійшла до відділу 30 березня 2023 року, а провадження завершено згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».

21 січня 2025року виконавче провадження відновлено згідно із заявою ОСОБА_3 та сторонам виконавчого провадження надіслано виклики до державного виконавця.

21 січня 2025року державним виконавцем відділу Білик М. М. сформовано електронні запити до ДМС України щодо перетину ОСОБА_1 державного кордону України та до Пенсійного фонду України щодо місця роботи боржниці.

Згідно відповіді ДПСУ на вказаний запит, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у період з 13 квітня 2023року по день надіслання запиту неодноразово перетинала кордон України на виїзд та в?їзд та останній раз виїхала за межі України 12 березня 2024року. Після цієї дати боржниця на територію України не поверталася. Згідно з відповіллю ПФУ останнім місцем роботи ОСОБА_1 є виконавчий комітет Татарбунарської міської ради Одеської області та останні відомості про отримання нею заробітної плаги датуються 01 лютого 2024року.

03 лютого 2025року на електронну адресу відділу надійшли пояснення від ОСОБА_1 , в якій остання повідомила про те, що вона разом із неповнолітнім сином ОСОБА_6 перебувають на території Греції, куди були змушені виїхати у зв?язку з оголошенням воєнного стану та планує повернутися до України після завершення війни. Також зазначила, що 19березня 2024року повідомила стягувача про місце перебування її разом з їх неповнолітньою дитиною на території Греції, а 04 січня 2025року змінила мобільного оператора України на мобільного оператора Греції, відповідно змінився номер телефону сина ОСОБА_6 , про що вона повідомила ОСОБА_3 за допомогою «смс» на « ОСОБА_7 ». Крім того вказала, що рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2014року, яке залишено без змін рішенням апеляційного суду Одеської області від19листопада 2014року (справа № 521/16081/13-ц) місцем проживання неповнолітнього сина ОСОБА_6 визначено з матір`ю.

До заяви ОСОБА_1 додано копії закордонних паспортів боржниці та неповнолітнього ОСОБА_4 з відміткам про перетин кордону України на виїзд 12 березня 2024року.

05 лютого 2025до Відділу надійшли дві заяви ОСОБА_3 про обмеження боржниці у праві виїзду за межі України, в яких стягувач просив заборонити ОСОБА_1 разом з їх неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виїзд за межі України без дозволу батька. У своїй заяві стягував також зазначив, що ОСОБА_1 , маючи на руках рішення суду про визначення місця проживання дитини разом з матір?ю, зловживає своїм правом та з травня 2024року до дня подання цієї заяви перешкоджає йому у спілкуванні з сином, позбавивши його можливості бачитися з ним чи спілкуватися за допомогою телефонного зв?язку.

Звернувшись з цього приводу із відповідними заявами до поліції, стягувач отримав роз?яснення про необхідність вирішення питання у судовому порядку.

Державним виконавцем, зі слів батьків боржниці ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , встановлено що до від?їзду з України ОСОБА_1 разом із неповнолітнім сином ОСОБА_6 проживала за адресою: АДРЕСА_1 . 12 березня 2024 року виїхала зУкраїни до Греції, де зараз вони і перебувають. Виклик державного виконавця на ім?я боржниці від листоноші 23 січня 2025року отримала її мати ОСОБА_8 та розписалася про отримання у поштовому повідомленні, про що було складено відповідний акт державного виконавця від 18 лютого 2025року.

На підставі викладеного заявник просить суд тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України фізичну особу боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька, до виконання зобов`язань покладених на неї виконавчим листом № 521/16081/13-ц, виданим 14 липня 2020року Малиновським районним судом м. Одеси про зобов`язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_3 для спілкування та участі у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - щотижня в суботу та неділю з 09:00 год., до 17:00 год., та в день народження сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 щорічно з 09 год.. до 13 год., без участі матері, зобов`язковим своєчасним поверненням дитини.

Державний виконавець у судове засідання не з`явився.

Дослідивши всі обставини справи та матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 441 ЦПК Україниухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі Україниможе бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Згідно ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, або рішенням інших органів (посадових осіб) якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Судом встановлено, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2014 року (справа № 521/16081/13) змінено рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 червня 2014 року, шляхом викладення його резолютивної частини в новій редакції, а саме «Позов ОСОБА_10 до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , разом з матір`ю ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ..

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_10 аліменти на утримання сина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 27.09.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_10 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_10 надавати ОСОБА_3 , для спілкування та участі у вихованні, сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щотижня в суботу та неділю з 09:00 год. до 17:00 год. та в день народження сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 , щорічно з 09 год. до 13 год., без участі матері, з обов`язковим своєчасним поверненням дитини.

У решті позову ОСОБА_3 відмовити.».

20 липня 2020року заступником начальника відділу винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62605263 на підставі виконавчого листа № 521/16081/13-ц, виданого 14 липня 2020року Малиновським районним судом м. Одеси про зобов`язання ОСОБА_2 ОСОБА_3 для спілкування та участі у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - щотижня в суботу та неділю з 09:00 год., до 17:00 год., та в день народження сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 щорічно з 09 год., до 13 год., без участі матері, з обов`язковим своєчасним поверненням дитини. Копії постанови направлено сторонам виконавчого провадження рекомендованими листами.

30 березня 2023року виконавчий лист, виданий судом на виконання рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2014 року (справа № 521/16081/13) повернений стягувачу відповідно до його заяви.

З березня 2024 року ОСОБА_2 разом з сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває за межами України в Грецькій Республіці.

21 січня 2025року виконавче провадження відновлено згідно із заявою ОСОБА_3 .

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлення порядку розв`язання спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України». Згідно положень даного Закону громадянин України може бути обмежений у праві виїзду за кордон, якщо відносно нього діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов`язання до виконання зобов`язань або розв`язання спору у передбачених законом випадках; якщо він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням довиконання зобов`язань (п.5); якщо щодо нього подано цивільний позов до суду - дозакінчення провадження у справі (п. 8).

Відповідно до ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Згідно п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків, у зв`язку з чим і здійснюється примусове виконання.

Про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої боржник зобов`язаний: 1) утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; 2)допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; 3) за рішеннями майнового характеру подати виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; 4) повідомити виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; 5)своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; 6) надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Задоволення подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України можливе лише за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання. Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. Саме по собі невиконання боржником зобов`язання самостійно не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

З аналізу чинного законодавства вбачається, що особа, що має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежного.

Правильне застосування судом процесуального законодавства при ухваленні судових рішень з цього питання є визначальним з огляду на дотримання законних прав людини і громадянина та має на меті сприяти ефективному, своєчасному і законному примусовому виконанню рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Задоволення такого подання можливе лише за умови «доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання».

Оскільки, відповідно до частини 4 статті 441 ЦПК України, зазначене подання розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування. Тим більше, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду, що нею було вжито усіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання. У зв`язку з цим, з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, суду необхідно з`ясувати, чи дійсно боржник свідомо не виконував належні до виконання зобов`язання.

На момент звернення до суду з поданням, факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

У зв`язку із цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків у виконавчому провадженні, може свідчити невиконання ним своїх обов`язків, передбачених частиною 5 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема: утримання від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускання в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій; за рішеннями майнового характеру подання виконавцю протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження декларацію про доходи та майно боржника, зокрема про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах, про майно, що перебуває в заставі (іпотеці) або в інших осіб, чи про кошти та майно, належні йому від інших осіб, за формою, встановленою Міністерством юстиції України; повідомлення виконавцю про зміну відомостей, зазначених у декларації про доходи та майно боржника, не пізніше наступного робочого дня з дня виникнення відповідної обставини; своєчасно з`являтися на вимогу виконавця; надання пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Само по собі посилання на факт перебування боржника з сином (під час військового стану), у безпечному (зокрема психологічному аспекті) для дитини регіоні (Грецька Республіка), за відсутності доказів невиконання судового рішення не свідчить про цілеспрямоване ухилення боржника від виконання зобов`язання.

При вирішенні даного подання суд враховує, що заявник не виявив бажання бути присутнім у судовому засіданні і надати відповідні пояснення, а також приймає до уваги той факт, що рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2014 року (справа № 521/16081/13) не визначено особистих (живих) зустрічей батька з дитиною. Дане судове рішення містить графік побачень, однак спосіб таких побачень не визначений, тож доводи щодо його невиконання суд вважає необґрунтованими.

В силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу.

Відповідно, наявність умислу та інші факти, як обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню.

Із матеріалів справи вбачається, що державним виконавцем не було надано належних доказів на підтвердження доводів про те, що боржник ухиляється від виконання зобов`язань та вчиняє дії, які ускладнюють виконання рішення суду, а надані докази про те, які заходи здійснювались державним виконавцем для виконання рішення суду не є достатніми доказами вжиття усіх можливих заходів в межах повноважень державного виконавця до звернення з цим поданням.

Однією з підстав для відмови у задоволенні подань державних виконавців є неповнота вчинення виконавчих дій, відсутність доказів на підтвердження факту ухилення боржника від виконання своїх боргових зобов`язань і відомостей про обізнаність боржника щодо наявності відкритого виконавчого провадження та строків його добровільного виконання.

Отже, державний виконавець не довів та в матеріалах подання відсутні належні докази того, що боржник свідомо ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням суду, з урахуванням того, що тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, та боржник дійсно має намір вибути за межі України саме з метою невиконання цього рішення, а тому суд не вбачає передбачених законом підстав для обмеження останнього у праві виїзду за межі України.

За зазначених обставин суд дійшов висновку, що факт ухилення боржника від виконання зобов`язання не є об`єктивно наявним і не підтверджується наданими суду доказами.

Суд враховує, що свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною», проте згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб дійшов висновку, що за встановлених по справі обставин встановлення такого обмеження не буде відповідати критеріям законності, переслідувати легітимну мету, що є передбаченою у ч. 3 ст. 2 Протоколу №4 до Конвенції і перебувати у справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом та не буде пропорційним меті його застосування.

Окрім цього, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Сімейним кодексом України визначено, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Це означає, що навіть у разі розлучення чи інших обставин, які можуть вплинути на стосунки між батьками, кожен з них має право на спілкування зі своєю дитиною, якщо, зокрема, він не позбавлений батьківських прав. Це важливе право, яке сприяє підтримці зв`язку між батьком і дитиною незалежно від обставин.

У зв`язку з введенням воєнного стану в країні, станом на зараз, багато жінок разом зі своїми дітьми виїхали за кордон.

Так, на період дії воєнного стану в Україні більшості військовозобов`язаним чоловікам обмежено виїзд за кордон, що призводить до тимчасового розриву зв`язку між чоловіком, який зобов`язаний служити у війську, та його сім`єю. Утаких ситуаціях важливо шукати альтернативні способи спілкування та підтримки зв`язку з родиною, такі як відеодзвінки, повідомлення, телефонні розмови та інші засоби зв`язку на відстані.

Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006року).

Боржник разом з дитиною перебуває поза межами України, а позивач не має можливості виїжджати за кордон, тому на час, коли дитина перебуває за кордоном, доцільно встановити спілкування батька та дитини у формі телефонного або інтернет-спілкування.

Верховний Суд неодноразово роз`яснював, як змінити встановлений судом спосіб спілкування батька з дитиною, яка виїхала з матір`ю за кордон через війну, зокрема у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 210/529/19.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», у тому числі з дотриманням вимог частин 1 та 2 ст. 64-1 Закону про забезпечення побачень стягувача з дитиною у час та місці, визначеному рішенням суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

Таких дій державний виконавець не вчинив.

Отже, подання Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька, до виконання зобов`язань покладених на неї виконавчим листом № 521/16081/13-ц, виданим 14 липня 2020року Малиновським районним судом м. Одеси, у праві виїзду за межі України задоволенню не підлягає, оскільки наведені у ньому обставини і додані до нього документи не можуть бути в даному випадку визнані такими, що свідчать про умисне ухилення боржника від виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб) в контексті положень ст. 441 ЦПК України, ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», а тому правові підстави для встановлення щодо боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст. 411 ЦПК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження», суд,

п о с т а н о в и в :

У задоволені подання Татарбунарського відділу державної виконавчої служби у Білгород-Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з неповнолітнім сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди батька, до виконання зобов`язань покладених на неї виконавчим листом № 521/16081/13-ц, виданим 14 липня 2020року Малиновським районним судом м. Одеси, відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя К. І. Олійник