Постанова від 19.02.2025 по справі 161/22669/24

Справа № 161/22669/24

Провадження № 3/161/448/25

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Луцьк 19 лютого 2025 року

Суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області Антіпова Т.А., розглянувши у відкритомусудовому засіданнісправу пропритягнення доадміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої генеральним директором ТОВ «Волиньхолдінг» (код ЄДРПОУ 20134889), одруженої, маючої на утриманні двох неповнолітніх дітей,

за ч. 1 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП),-

ВСТАНОВИВ:

09.12.2024 року до Луцького міськрайонного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 283/33-00-52/20134889 від 26.11.2024 року, відповідно до якого 11.11.2024 року, ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Волиньхолдінг», перебуваючи за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, вул. Івана Франка, буд.4, вчинила адміністративне правопорушення, а саме: згідно акту від 11.11.2024 № 723/33-00-52/20134889 перевіркою встановлено порушення ТОВ «Волиньхолдінг» п.п.14.1.71 п.14.1 ст. 14 п.п. 14.1.219 п.14.1 ст. 14, п.п. 188.1 ст. 188 пп. «б» п.200.4 та п.200.14 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за 3 2755-VІ зі змінами та доповненнями, оскільки ним завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 2045543,00 гривень.

Крім того, 09.12.2024 року до Луцького міськрайонного суду надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 0001855/281 від 26.11.2024 року, відповідно до якого 11.11.2024 року, ОСОБА_1 , будучи директором ТОВ «Волиньхолдінг», перебуваючи за адресою: Волинська область, Луцький район, смт. Торчин, вул. Івана Франка, буд.4, вчинила адміністративне правопорушення, а саме: згідно акту від 11.11.2024 № 722/33-00-52/20134889 перевіркою встановлено порушення ТОВ «Волиньхолдінг» п.п.14.1.71 п.14.1 ст. 14 п.п. 14.1.219 п.14.1 ст. 14, п.п. 188.1 ст. 188, п.198.3 та 198.6 ст. 198, п.п «б» п.200.4 та п.200.14 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 за 3 2755-VІ зі змінами та доповненнями, оскільки ним завищено суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню на 84408816,00 гривень.

Такими діями ОСОБА_1 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Постановою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16.12.2024 року справи про адміністративні правопорушення, № 161/22669/24 та № 161/22686/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 163-1 об`єднані в одне провадження. Справу призначено до судового розгляду.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Ганущак Оксана Ігорівна заперечила вину в інкримінованому ОСОБА_1 правопорушенні, вважає, що з аналізу наявних у справі доказів у діях останньої відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 ст.163-1 КУпАП, а тому просила закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Подала до суду відповідну заяву.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що провадження у справі слід закрити з наступних підстав.

У відповідності до ст.1 КУпАП завданням даного кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ч.1ст. 9 КУпАП).

Так, ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, диспозиція якої встановлює адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. При цьому, дана норма закону носить бланкетний характер і передбачає відповідальність за вчинення ряду окремих незаконних діянь, які врегульовані законодавством України.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно дост.251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

До протоколів про адміністративне правопорушення, як доказ вчинення правопорушення долучено акт документальної позапланової перевірки №723/33-00-52/20134889 від 11.11.2024 (а.с.6-12) та акт документальної позапланової перевірки №722/33-00-52/20134889 від 11.11.2024 (а.с.24-31), фактично на підставі яких і було складено протоколи.

Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.

Разом з тим, з протоколів про адміністративне правопорушення № 282/33-00-52/20134889 від 26.11.2024 та № 001856/281 від 26.11.2024, які складені щодо ОСОБА_1 неможливо зробити висновок про об`єктивну сторону правопорушення, а в матеріалах справи наявні лише акти позапланової документальної перевірки, на підставі яких і було складено протоколи. Будь-яких інших даних про вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.163-1 КУпАП, матеріали справи не містять.

А тому, у даному випадку в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, у тому розумінні, як викладено в протоколі про адміністративне правопорушення.

Також, суд наголошує, що у протоколі слід зазначати місце, час вчинення правопорушення, а також конкретну суть кожного порушення ОСОБА_1 відповідної норми Податкового кодексу України, чого посадовими особами зроблено не було. Посилання ж у протоколі просто на нормиПодаткового кодексу Українибез конкретизації, яку норму якого Закону особою порушено, в чому полягає це порушення, які конкретно дії або бездіяльність допущені особою, не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться ОСОБА_1 , як директору ТОВ «Волиньхолдінг» у вину.

Тобто при зазначенні у протоколі про адміністративне правопорушення суті адміністративного правопорушення необхідно не лише вказувати факт порушення порядку ведення податкового обліку і його наслідки, але й зазначати, чи є відповідне порушення наслідком невиконання особою своїх службових обов`язків, встановивши, коли і ким такі службові обов`язки для неї були визначені.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу нормПодаткового кодексу Україниакт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Відповідно до пункту54.5 статті 54 Податкового кодексу України, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки у порядку, передбаченомустаттею 58 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення, що, в даному випадку, теж мало місце.

Крім того, відповідно до положень статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Положеннями пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України надано право платнику податків на звернення до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу, при цьому грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

З наведених норм права вбачається, що єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбаченогостаттею 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Суд констатує той факт, що у протоколі відсутнє посилання на узгоджене податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням диспозиції частини 1 статті 163-1 КУпАП - правопорушенням є відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

При цьому, встановлення завищення або заниження розміру податку на додану вартість не визначено складом адміністративного правопорушення нормами КУпАП та відповідно не є компетенцією загального суду при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ведення податкового обліку ( ухвала ВАСУ від 30.10.2013 у справі № 2а-1670/4665/12), відповідно суд в цій справі це питання (встановлення завищення або заниження розміру податку на додану вартість) не піддає оцінці та аналізу.

Таким чином, спираючись на положення ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також на практику Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України», «Малофєєва проти Росії», суд, виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Окрім того, 18.02.2025 року на адресу суду від захисника ОСОБА_1 - Щербини А.І. надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи, відповідно до якого вбачається, що контролюючий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 26.11.2024 року №1016330052, на підставі висновків акту перевірки за квітень та податкове повідомлення рішення від 26.11.2024 р. №1018330052, на підставі висновків акту перевірки за червень.

ДПС України за результатом розгляду скарг підприємства на податкове повідомлення -рішення повідомило в листі від 17.02.2025 р. №4613/6/99-00-06-02-02-06 та в листі від 17.02.2025 p, №4612/6/99-00-06-02-02-06, що повідомлення-рішення від 26.11.2024 р№1016330052 - було частково скасоване. Податкове повідомлення-рішення від 26.11.2024 р. №1018330052- було скасоване повністю.

Зважаючи на те, що контролюючий орган у протоколах посилається на висновки актів перевірки (які за своєю суттю в принципі не можуть бути доказом вини Пасічник ГА, так як такий документ є виключно службовим та не є актом індивідуальної дії, а ППР, прийняті на їх підставі, були скасовані ДПС України (ППР від 26.11.2024 р. N1016330052-скасоване частково, нове ППР не було прийняте контролюючим органом, ППР від 26.11.2024 р. №1018330052 - скасоване повністю) Відповідно, зважаючи на відсутність у підприємства грошових зобов`язань, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності - є неправомірним та свідчить про відсутність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Згідно ч.3ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , підлягає закриттю, оскільки факт вчинення нею адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 163-1 КУпАП, не знайшов свого підтвердження в ході розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 245, 247,251, 252, 280, ч. 1 ст.163-1 КУпАП, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст.163-1КУпАП закрити, на підставі ст. 247 п.1 КУпАП, в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Т.А. Антіпова