Рішення

від 19.02.2025 по справі 755/8264/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/8264/24

Провадження №: 2/755/448/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2025 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Гаврилової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ентузіастів 31/1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва через підсистему «Електронний суд» звернувся представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ентузіастів 31/1» - адвокат Золотопуп С.В. з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Згідно заявлених позовних вимог, представник позивача просить стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2024 року в розмірі 53 312,65 грн, з яких: 23 212,24 грн - заборгованість по внесках на управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території; 6 466,19 грн - заборгованість по внесках в фонд капітального ремонту; 12 999,00 грн - заборгованість по внескам в фонд, а також 8 236,71 грн - втрат від інфляції, внаслідок несвоєчасного розрахунку, 2 398,51 грн - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . В будинку АДРЕСА_1 створено ОСББ «Ентузіастів 31/1» з метою обслуговування, ремонту і реконструкції цього будинку та утримання прибудинкової території. Рішенням установчих зборів ОСББ, яке оформлено протоколом від 20.11.2019 року, затверджено щомісячні внески кожного співвласника житлових та нежитлових приміщень, в розрахунку за 1 м2 у розмірі 6,00 грн. та внесок у фонд капітального ремонту у розмірі 1,00 грн. Рішенням загальних зборів від 10.10.2020 року затверджено щомісячні внески: внесок на управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 9,50 грн., введено в дію з 01.01.2021 року (протокол правління від 30.10.2020 року); внесок у фонд капітального ремонту у розмірі 3,20 грн., введений в дію з 01.04.2021 року (протокол правління від 30.10.2020 року); внесок в резервний фонд будинку у розмірі 6,00 грн., що нараховується на загальну площу приміщень власникам, які понад три місяці прострочили оплату. Відповідач не виконує зобов`язання та має заборгованість, яка за період з 01.01.2020 по 31.03.2024 складає 53 312,65, що включає в себе: заборгованість по внесках на управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території - 23 212,24 грн, заборгованість по внескам в фонд капітального ремонту - 6 466,19 грн, заборгованість по внесках в фонд - 12 999,00 грн, інфляційну складову боргу - 8 236,71 грн, 3 % річних - 2 398,51 грн.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду міста Києва від 21 травня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. (а.с. 91-92)

25 липня 2024 року до суду надійшов відзив відповідач ОСОБА_1 , в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. За доводами відзиву, позивач просить стягнути заборгованість зі сплати внесків на управління будинком, на утримання будинку і прибудинкової території, на капітальний ремонт, проте доказів на підтвердження того, що ОСББ «Ентузіастів 31/1» фактично надавало такі послуги, їх обсягу та вартості позивачем не надано. Відповідач також заперечує щодо стягнення з неї заборгованості зі сплати внеску до резервного фонду в розмірі 12 999,00 грн, оскільки в змісті позовних вимог не зазначено, за що повинна бути сплачена ця сума. Вказує на те, що протоколом загальних зборів від 10.10.2020 не затверджено такий тариф з розрахунку на 1 квадратний метр площі приміщення та не зазначено, що такий внесок має бути щомісячним. Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення заборгованості до резервного фонду обґрунтовуючи тим, що таке зобов`язання є неустойкою та відповідно до Закону під час дії карантину неустойка не стягується. Нарахування 3 % річних та інфляційних втрат відповідач вважає незаконним, оскільки постановою КМУ від 05.03.2022 № 206 встановлена пряма заборона даного виду зобов`язання до 30.12.2023. Також відповідач просила застосувати позовну давність. (а.с.94-100)

29 липня 2024 року представником позивача ОСББ «Ентузіастів 31/1» - адвокатом Золотопупом С.В. подана до суду через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі та з приводу заперечень викладених у відзиві зазначив, що багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_1 розташований на земельній ділянці, яка в розумінні Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» є прибудинковою територією. Щодо відсутності конкретики в протоколі загальних зборів від 10.10.2020 щодо внесків в резервний фонд, позивач зазначив, що саме Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» дає тлумачення про частки співвласників у загальному обсязі внесків та згідно цього внески в резервний фонд є щомісячними та розраховуючи виходячи із загальної площі. Також позивач заперечує щодо тверджень відповідача стосовно того, що внески до резервного фонду ОСББ є неустойкою. Стосовно необґрунтованого нарахування 3 % річних та інфляційних втрат підтримав позицію викладену у позовній заяві з даного приводу. (а.с.105-111)

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Положеннями ст.174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Таким чином, розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені сторонами обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі в порядку спрощеного позовного провадженням, як це передбачено ст. 279 ЦПК України.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи та прийняті судом, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що Протоколом установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 від 20 листопада 2019 року було прийнято рішення про створення ОСББ «Ентузіастів 31/1». (37-38.)

ОСББ «Ентузіастів 31/1» діє на підставі Статуту, який затверджено Установчими зборами ОСББ «Ентузіастів 31/1» (протокол від 20 листопада 2019 року). (а.с. 30-зворот - 36)

Згідно Статуту ОСББ «Ентузіастів 31/1» метою створення даного об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання і використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим Статутом.

Як убачається з протоколу установчих зборів ОСББ «Ентузіастів 31/1» від 20 листопада 2019 року загальна кількість співвласників багатоквартирного будинку: 117 осіб, яким належить квартири та нежитлові приміщення в будинку загальною площею 5 161,78 кв.м; у зборах взяли участь співвласники всього в кількості 68 осіб, яким належать квартири та нежитлові приміщення в будинку загальною площею 2 996,65 кв.м.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку - це юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартири у дво-, або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 61,9 кв.м. (а.с. 19-22)

Установчими зборами ОСББ «Ентузіастів 31/1» від 20 листопада 2019 року (п.5) було прийнято рішення щодо затвердження кошторису ОСББ, затвердження переліку, розмірів і порядку сплати внесків і платежів співвласників житлових та нежитлових приміщень, так, рішенням затверджено розмір внеску за управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6,00 грн, та внеску у «Фонд капітального ремонту» в розмірі 1,00 грн. (а.с. 37-38)

В подальшому, рішенням загальних зборів ОСББ «Ентузіастів 31/1», яке оформлено протоколом загальних зборів проведених 10.10.2020 (а.с. 41-43), яким затверджені щомісячні внески кожного співвласника житлових та нежитлових приміщень ОСББ «Ентузіастів 31/1» в розрахунку за один метр квадратний загальної площі, який підлягає оплаті протягом одного місяця, що настає за розрахунковим:

-внесок на управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 9,50 грн, уведений в дію з 01.01.2021 за рішенням правління ОСББ «Ентузіастів 31/1», оформленого протоколом засідання правління від 30.10.2020 (а.с. 45)

-внесок у фонд капітального ремонту у розмірі 3,20 грн, уведений в дію з 01.04.2021 за рішенням правління ОСББ «Ентузіастів 31/1», оформленого протоколом засідання правління від 30.10.2020 (а.с. 45)

-внесок у резервний фонд будинку у розмірі 6,00 грн, що нараховується на загальну площу приміщень співвласникам, які понад три місяці прострочили оплату внесків на управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території, починаючи з четвертого місяця прострочки за весь період прострочення.

Згідно довідки про заборгованість, яка обліковується за квартирою АДРЕСА_1 , заборгованість ОСОБА_1 за період 01.01.2020 - 31.03.2024 в загальному розмірі складає 53 312,65, що включає в себе: заборгованість по внесках на управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території - 23 212, 24 грн, заборгованість по внескам в фонд капітального ремонту - 6 466,19 грн, заборгованість по внесках в резервний фонд - 12 999,00 грн, інфляційну складову боргу - 8 236,71 грн, 3 % річних - 2 398,51 грн. (а.с.81)

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Структура плати виконавцю комунальної послуги визначається згідно з договором про надання відповідної комунальної послуги, укладеним за вимогами цього Закону.

Споживач щомісяця (або з іншою періодичністю, визначеною договором) вносить однією сумою плату виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу та електричної енергії), у тому числі якщо вона складається з окремих складових, передбачених відповідним договором, укладеним відповідно до цього Закону. При цьому виконавці комунальних послуг забезпечують деталізацію інформації щодо складових плати у рахунках споживачів. (ч.4 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»)

Відповідно до статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

Надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач) (частини перша, друга статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку (частина перша статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої цієї статті) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором. Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 березня 2018 року у справі № 401/710/15-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Правові та організаційні засади створення, функціонування, реорганізації та ліквідації об`єднань власників жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку, захисту їхніх прав та виконання обов`язків щодо спільного утримання багатоквартирного будинку визначено Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку».

Згідно із статтею 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. Рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку. До компетенції загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку належить визначення розмірів платежів та внесків членів об`єднання.

У разі відмови співвласника сплачувати внески і платежі на утримання та проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна об`єднання або за його дорученням управитель має право звернутися до суду (частина 6 статті 13 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Частиною 1 статті 20 вказаного Закону встановлено, що частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.

Згідно із статтею 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», з метою надання населенню, що проживає в багатоквартирних будинках, у яких створено об`єднання, пільг та субсидій для відшкодування витрат на оплату комунальних послуг визначається розмір внесків (платежів) на відповідні потреби, затверджений загальними зборами об`єднання, але не більше найвищого у відповідному населеному пункті тарифу на відповідні комунальні послуги, встановленого відповідним державним органом або органом місцевого самоврядування для суб`єктів господарювання.

Частина 3 статті 23 цього Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає, що внески на утримання і ремонт приміщень або іншого майна, що перебуває у спільній власності, визначаються статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів.

Отже, відповідно до наведених вимог чинного законодавства особа, яка є власником квартири, і водночас співвласником будинку, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, однак не є членом цього об`єднання, зобов`язана брати участь у витратах на управління, утримання та збереження будинку, а об`єднання наділено правом у разі нездійснення цією особою таких дій звернутися до суду з позовом про стягнення нарахованих платежів по цим витратам.

Реалізація вказаних вище положень здійснюється на підставі статті 12 Закону, яка передбачає, що управління багатоквартирним будинком об`єднання здійснює через свої органи управління.

Судом установлено, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 , де створено ОСББ «Ентузіастів 31/1».

Таким чином, на відповідача покладається обов`язок щодо сплати всіх внесків у строки та розмірах, які затверджені протоколами загальних зборів.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо відсутності доказів надання послуг ОСББ «Ентузіастів 31/1», оскільки доказів протилежного відповідачем надано не було. Протягом спірного періоду відповідач, споживаючи комунальні послуги, не надсилав позивачу жодних скарг чи претензій щодо наявності послуг, якості чи кількості їх надання. Це свідчить про те, що позивач надавав відповідачу житлово-комунальні послуги належним чином, а саме: якісно, своєчасно та у повному обсязі.

Аналогічні висновки були зроблені у постановах Верховного Суду у справах від 29 листопада 2019 року № 645/5401/17 та від 31 жовтня 2019 року № 465/5138/15-ц.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку, що позивачем вірно нараховані суми, відповідно до затверджених тарифів, з урахуванням загальної площі приміщення відповідача.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк згідно з вказівками закону та договору.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом установлено, що за період з 01.01.2020 року по 31.03.2023 року відповідач має заборгованість по сплаті внесків на управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території - 23 212, 24 грн, заборгованість по внескам в фонд капітального ремонту - 6 466,19 грн, заборгованість по внесках в резервний фонд - 12 999,00 грн.

Вказана заборгованість підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо нарахування 3 % річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі № 6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

Згідно аналізу практики застосування статті 625 ЦК України в цивільному судочинстві, підраховуючи суми стягнень, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, суди повинні враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в певний період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція). Індекси інфляції розраховуються на підставі інформації, опублікованої центральним органом виконавчої влади з питань статистики в газеті «Урядовий кур`єр».

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що він розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

На відміну від інфляційних збитків, розрахунок трьох процентів річних здійснюється за кожен день прострочення за формулою: сума боргу х 3 % / 365 (кількість днів у році) х кількість днів прострочення.

У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання щодо сплати комунальних послуг підлягають стягненню також інфляційні втрати та три проценти річних за прострочення виконання зобов`язання щодо оплати вартості послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.

Таким чином, враховуючи порушення відповідачами виконання зобов`язань по сплаті внесків, суд визнає правомірною вимогу позивача щодо стягнення з відповідача на користь позивача втрат від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку та трьох процентів річних.

За відсутності оформлених договірних відносин, але в разі прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, на боржника покладається відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2023цс15).

З огляду на те, що відповідач, як встановили суди попередніх інстанцій, прострочив виконання грошового зобов`язання, він на вимогу позивача повинний сплатити інфляційні втрати та три проценти річних від простроченої суми. Висновок Великої Палати Верховного Суду, висловлений у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 14-448цс19-ц.

По даній справі позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних та інфляцію за період з 01.01.2020 року по 31.03.2023 року в сумі: інфляція - 8 236,71 грн та 3 % річних - 2 398,51 грн.

Загальновідомим є той факт, що Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжено та є діючим і на час вирішення справи.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану»: в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Зміни до вказаної Постанови в частині переліку населених пунктів де нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням, забороняється, внесені лише 29.12.2023 Постановою №1405.

Зважаючи на викладене та враховуючи, що з 24.02.2022 введено воєнний стан в Україні, на період дії якого Постановою Кабінету Міністрів України №206 від 05.03.2022 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану», з урахуванням змін внесених Постановою №1405 від 29.12.2023, заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі, нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат за період з 24.02.2022 по 31.12.2023 є помилковим та порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Посилання представника позивача на наказ Мінреінтеграції від 22.12.2022 № 309 є недоречним, оскільки постановою КМУ від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» (з урахуванням змін) врегульовано питання щодо нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.

Щодо застосування позовної давності.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 року № 641, постанову Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року, неодноразово продовжувався та діяв до 30 червня 2023 року.

Окрім того, згідно пунктом 19 Розділу «Прикінцеві положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, строк дії якого неодноразово продовжувався і діє станом на дату ухвалення рішення.

Разом із тим, внесено зміни до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 «Про переведення єдиної державної системи цивільного захисту у режим надзвичайної ситуації» і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Продовжено для єдиної державної системи цивільного захисту на всій території України режим надзвичайної ситуації до 30 квітня 2023 року. Також продовжено на всій території України карантин до 30 квітня 2023 року

Враховуючи вище викладене, строки, визначені статтями 257, 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину та строк воєнного, надзвичайного стану.

Таким чином, позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності, а тому доводи відповідача про її сплив є безпідставними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) міститься правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене вище, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ентузіастів 31/1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Ентузіастів 31/1» заборгованості по сплаті внесків на управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території - 23 212, 24 грн, заборгованість по внескам в фонд капітального ремонту - 6 466,19 грн, заборгованість по внесках в резервний фонд - 12 999,00 грн, інфляційних втрат за період з 01.01.2020 - 23.02.2022 - 1488,35 грн та з 01.01.2024 - 31.03.2024 - 513,11 грн, 3 % річних за період з 01.01.2020 - 23.02.2022 - 409,27 грн та з 01.01.2024 - 31.03.2024 - 319,14 грн.

Що стосується розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. (ч. 1 ст. 133 ЦПК України)

Згідно із статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн, при цьому вимоги задоволено частково на суму 45 407,30 грн, що складає 85,18 % від заявлених вимог, керуючись ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційного розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 063,20 грн (2422,40 грн х 85,18%/100%).

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно із статтею 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року по справі № 751/3840/15-ц на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження факту надання правової допомоги та розміру витрат на правничу допомогу представником позивача ОСББ «Ентузіастів 31/1» - адвокатом Золотопуп С.В., до матеріалів справи долучено Договір про надання правничої допомоги від 08.04.2024 №08/04/2024-2, укладений між ОСББ «Ентузіастів 31/1» та Адвокатським бюро «Тарас Кулачко та Партнери».

Відповідно до пункту 1.1 Договору за цим Договором Бюро зобов`язується надавати Клієнту правничу допомогу стосовно складення позовної заяви до власників квартири АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості, представництва Клієнта в Дніпровському районному суді міста Києва, Київському апеляційному суді, в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду у цивільній справі за цим позовом, та щодо представництва Клієнта в органах і перед особами, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів. (а.с. 12-13)

Погоджена сторонами договору вартість послуг складає 2 500,00 грн за одну годину надання послуг (п.31. договору).

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг згідно із Договором про надання правової допомоги №08/04/2024-2 від 08.04.2024 року сума за надані послуги складає 5 371,00 грн. (а.с. 15).

Згідно платіжної інструкції від 08.04.2024 № 362, ОСББ «Ентузіастів 31/1» сплатило за Договором про надання правничої допомоги від 08.04.2024 № 08/04/2024-2 витрати на правову допомогу в розмірі 5 371,12 грн. (а.с. 17)

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19 також судом зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Жодних заперечень з приводу заяви представника позивача ОСББ «Ентузіастів 31/1» - адвоката Золотопупа С.В., про відшкодування витрат на правову допомогу відповідач ОСОБА_1 до суду не направила.

Враховуючи викладене вище а також той факт, що судом позовні вимоги задоволено частково у відсотковому співвідношенні 85,18 %, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСББ «Ентузіастів 31/1» витрат на правову допомогу в розмірі 4 913,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 319, 322, 526, 610, 612, 625, 626, 628, 629 Цивільного кодексу України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», статтями 2, 4, 10, 12, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в :

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ентузіастів 31/1» (ЄДРПОУ 43362872, місцезнаходження: м. Київ, Ентузіастів, буд. 31/1) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) про стягнення заборгованості по оплаті послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Ентузіастів 31/1» заборгованість по внесків на управління будинком, утримання будинку та прибудинкової території, капітального ремонту та резервного фонду з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 45 407,30 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 4 913,60 грн та судовий збір у розмірі 2 063,20 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: