Ухвала

від 06.02.2025 по справі 757/3133/25-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3133/25-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника керівника Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62023000000000707 від 22.08.2023, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, обіймаючого посаду судді Господарського суду м. Києва, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001), -

Учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ; захисники: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ; підозрюваний ОСОБА_4

В С Т А Н О В И В :

До Печерського районного суду м. Києва, надійшло клопотання заступника керівника Управління з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 погодженого з прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 62023000000000707 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави підозрюваному ОСОБА_4 .

У клопотанні слідчий вказує, що наявна обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001).

Посилаючись на наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України слідчий просить застосувати ОСОБА_4 заставу у розмірі 38 676 069 (тридцяти восьми мільйонів шістсот сімдесяти шести тисяч шістдесяти дев`яти) гривень 12 (дванадцяти) копійок, що відповідає завданій у кримінальному провадженні майновій шкоді державі та зможе належно гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 доводи клопотання підтримав, додатково, надав протокол допиту свідка ОСОБА_9 із стенограмою допиту та відеозаписом слідчої дії від 30.01.2025, посилаючись на те, що цими відомостями додатково підтверджується обгрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_4 ..

Захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 заперечували проти задоволення клопотання, подавши письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень зазначають, що клопотання слідчого є необґрунтованим, формальним та таким, що містить лише одні припущення, та подано без жодних доказів існування ризиків передбачених ст.ст. 177, 178 КПК України. Крім того, вказали, що вісімнадцяти місячний строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні, виділеному із іншого до повідомлення ОСОБА_4 про підозру закінчився ще 01.01.2022. Крім того, зазначають, що у дозволі на утримання під вартою Вища рада правосуддя відмовила, посилаючись на необгрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри та відсутність ризиків, на які посилається слідчий у клопотанні. Вказують й на те, що аналіз поведінки ОСОБА_4 за весь час досудового розслідування кримінального провадження також свідчить про відсутність потреби застосування щодо нього запобіжного заходу, зокрема, це підтверджується тим, що ОСОБА_4 має міцні соціальні зв`язки на території України, з початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України за межі України не виїзджав, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, що є підставою вважати, що в разі відмови у застосуванні запобіжного заходу не буде перешкоджати кримінальному провадженню та вчиняти інших кримінальних правопорушень. Крім того, вказують на непомірність розміру застави, на визначенні якої наполягає у клопотанні слідчий та в судовому засіданні прокурор.

Підозрюваний ОСОБА_4 підтримав заперечення захисників. Окремо пояснив, що предметом кримінального правопорушення у якому йому повідомлено про підозру, є ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили після перегляду апеляційним та касаційним судами, а тому дії органу досудового розслідування містять ознаки втручання в незалежність судді та авторитету правосуддя. Зазначив, що за час досудового розслідування кримінального провадження ним не вчинялось жодних дій, які б могли свідчити про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Вислухавши прокурора на підтримку поданого клопотання, заперечення захисників та підозрюваного, вивчивши клопотання слідчого та дослідивши документи, якими вони обґрунтовуються, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

З матеріалів кримінального провадження убачається, що управлінням з розслідування злочинів, вчинених у зв`язку із масовими протестами у 2013-2014 роках, Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707, у якому 18.01.2025 колишньому Президенту України ОСОБА_10 , колишньому Прем`єр-міністру України ОСОБА_11 та судді господарського суду м. Києва ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001).

Обставинами у даному кримінальному провадженні є те, що суддя господарського суду міста Києва та громадянин України ОСОБА_4 , діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_12 та відповідно до попередньої змови з іншими співучасниками злочину, які діяли у змові з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , іншими високопосадовцями органів державної влади України, не встановленими на цей час, діючи на користь Міністерства оборони РФ та на шкоду економічній безпеці України, всупереч вимогам Конституції та інших законів України, за результатами розгляду господарської справи № 5011-61/11340-2012 виніс рішення від 19.09.2012 про стягнення на користь Міністерства оборони РФ коштів Державного бюджету України з будь-якого рахунка, виявленого при виконанні судового рішення, у сумі 3 113 115 369 грн. та судового збору в розмірі 61 862,74 грн. і забезпечив фактичне стягнення з Державного бюджету України на користь Міністерства оборони РФ 148 977 894,52 рос. руб., для придбання яких витрачено кошти Державного бюджету України в сумі 38 676 069,12 грн., і таким чином вчинив діяння на шкоду економічній безпеці України, поставивши під загрозу припинення фінансування будь-якої зі сфер суспільного життя у разі стягнення названої суми коштів у повному обсязі, тобто надав іноземній державі - РФ та її представникам - Міністерству оборони РФ допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.

За результатами перегляду рішення у справі № 5011-61/11340-2012 це рішення скасовано у зв`язку з нововиявленими обставинами та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви Міністерства оборони РФ у зазначеній справі відмовлено.

18.01.2025 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні державної зради, тобто діяння, умисно вчиненого громадянином України за попередньою змовою групою осіб на шкоду економічній безпеці України, шляхом надання іноземній державі та її представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України, санкція якого в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави, слідчим суддею має бути встановлено доведеність слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: (1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Метою застосування запобіжного заходу є подальше розслідування кримінальної справи шляхом підтвердження або зняття підозр, які є підставою для затримання. Таким чином, факти, які викликають підозру, не повинні бути такого ж рівня, як ті, які необхідні для обгрунтування обвинувального вироку або навіть притягнення до відповідальності, що настає на наступному етапі процесу кримінального розслідування.

Разом із тим, "обґрунтованість" підозри, на якій засновується запобіжний захід, є важливою частиною гарантії, встановленої у пункті 1 (с) статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (надалі Конвенція). Слова "обґрунтована підозра" означають наявність фактів чи відомостей, які б задовольняли об`єктивного спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила правопорушення. Однак те, що може бути визнано "розумним", залежить від усіх обставин. Відповідно, оцінюючи обґрунтованість підозри, необхідно встановити, чи забезпечена сутність гарантії, передбаченої пунктом 1 (с) статті 5 Конвенції. Отже, повинні існувати факти чи відомості про те, що особу обґрунтовано підозрюють у вчиненні передбачуваного злочину.

Термін "обґрунтованість" також означає поріг, який підозра повинна подолати, щоб задовольнити об`єктивного спостерігача щодо ймовірності звинувачень.

Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001) доводиться державою зібраними в ході досудового розслідування документами кримінального провадження та висновками експертів, зокрема:

-відомостями з протоколів допиту свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 ;

-матеріалами господарської справи № 5011-61/11340-2012, отриманої в порядку тимчасового доступу до речей і документів;

- документами з особової справи судді ОСОБА_4 , отриманої в порядку тимчасового доступу до речей і документів;

- документами, отриманими під час здійснення тимчасового доступу в Апеляційному суді Дніпропетровської області, а саме: копії рішень Арбітражного суду міста Москви від 09.01.2001 (справа № А40-44294/00-40-424), від 26.09.2001 (справа № А40-27196/01-56-259), від 20.08.2001 (справа № А40-26753/01-7-374) про стягнення із ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ» на користь Міністерства оборони РФ заборгованості за контрактом від 25.07.1996 № 148/1697, а також копії ухвал апеляційного суду Дніпропетровської області від 15.05.2003, якими за клопотаннями Міністерства оборони РФ, вказані рішення іноземного суду визнано і приведено до виконання на території України;

- листами Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України від 16.07.2014 № 186 та від 22.12.2014 № 478;

- листом Міністерства фінансів України від 16.06.2011 № 31-12110-3-8/4199 та листом Міністерства юстиції України від 24.06.2011 № 7483-0-4-11-82;

- листом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07.10.2014 № 3932-05/34844-05;

- листами ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» від 22.08.2014 № 026-04/5451 та від 07.11.2014 № 010-01/7360; листом Державної казначейської служби України від 07.08.2014 № 14-08/2673-18259; листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 13.07.2014 № 10150/0/2-14;

- відомостями з протоколу огляду автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва від 26.12.2017;

-відомостями з протоколу огляду відомостей від 15.11.2021, наданих на підставі ухвали слідчого судді про телефонні з`єднання ОСОБА_4 ;

-наказом господарського суду міста Києва від 28.03.2011 № 4;

-висновком судової лінгвістичної (семантико-текстуальної) експертизи писемного мовлення від 26.06.2019 № 26920;

-науково-консультативним висновком Інституту держави і права імені В.М. Корецького виконаним на запит від 11.11.2021 за № 10-8-01-27070;

-рішенням господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 5011-61/11340-2012, яким задоволено заяву Кабінету Міністрів України про перегляд рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 за нововиявленими обставинами, це рішення скасовано та прийнято нове рішення, у задоволенні позову Міністерства оборони Російської Федерації до Кабінету Міністрів України та Держказначейства України про стягнення 3 239 652 269,73 грн відмовлено повністю; стягнуто з Міністерства оборони РФ в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 36 540 грн.; здійснено поворот виконання рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2012 у справі № 5011-61/11340-2012 в частині стягнення заборгованості у розмірі 38 676 069,12 грн; стягнуто з Міністерства оборони РФ в дохід Державного бюджету України 38 676 069,12 грн.

-постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 та постановою Вищого господарського суду України від 06.08.2014, якими рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2014 у справі № 5011-61/11340-2012 залишено без змін;

-висновком комісійної судово-економічної експертизи від 10.08.2023 № 3855;

-висновком додаткової судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи від 12.04.2023 № 2845/23-39/11492/23-39;

-відомостями з протоколу десятого засідання Змішаної Російсько-Української комісії по співробітництву від 02.07.2004 за підписом Прем`єр-міністра ОСОБА_10 та голови Уряду РФ ОСОБА_31 ;

-відомостями з протоколу огляду відеозапису від 07.04.2023 «ОСОБА_41 дал понять, что он не может выпустить ОСОБА_32 », у якому ОСОБА_10 у випуску новин «Факти» на каналі «ICTV» говорить таке: «Сьогодні партнери ОСОБА_32 сидять по різним тюрмам у різних країнах світу. Сьогодні Україна платить за ОСОБА_33 борги за газ, який вона реалізувала на території України, а кошти перевела в офшорні зони. На ці питання треба щоб відповіді дав суд, якого вона уникає і блокує правосуддя… Я повинен був сказати, що моїх повноважень тут недостатньо і, з моєї точки зору, тут повинен дати відповідь на це питання суд. І ОСОБА_32 в цьому також зацікавлена повинна бути. Якщо вона дійсно не скоювала злочин, суд дасть відповідь. Скоювала, заплати кошти і тоді проси чи вимагай звільнення. До речі, закони України зараз це дозволяють, якщо людина заплатила»;

-відомостями з протоколу огляду відеозапису під назвою «Videoplayback (2)» від 02.03.2023, у якому на запитання журналіста телеканалу Євроньюз: «Тобто, на Вашу думку, ЄС помиляється, коли критикує Україну за цю справу, але складається враження, що є інші причини, приміром той факт, що ОСОБА_34 закрила компанію, яка була близька до інтересів Вашої партії?», ОСОБА_10 відповідає таке: «В цій справі неможливо не враховувати суди, які відбулись вже в інших країнах світу, і у США - це справа ОСОБА_36 , і в Росії - це справа генерала ОСОБА_37 , щоб вона довела свою невинність»;

-відомостями з протоколу огляду виступу ОСОБА_11 від 14.10.2011 у випуску новин «Наголос дня», де він говорить: «За эти 405 миллионов долларов, которые с нас сейчас требует Министерство обороны, ну кто-то должен ответить. Да, наверное, кто должен ответить - те, кто принимал эти решения, взвалил этот долг на страну, на государство. Поэтому, если соответствующие органы такое дело возбудили, значит у них были основания возбудить»;

-постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 05.04.1999 «Про деякі питання щодо погашення заборгованості за спожитий російський природний газ», прийнята за ініціативою Голови Державної податкової адміністрації України ОСОБА_11 ;

-листом Міністра оборони РФ від 10.06.2011 на адресу Прем`єр-міністра України про сприяння в погашенні заборгованості за борги «ЄЕСУ» в сумі 405, 5 млн дол США;

-листом Прем`єр-міністра України ОСОБА_11 від 23.06.2011 № 6533/0/2-11 на адресу Голови СБУ з інформацією про надходження названого листа Міністра оборони РФ щодо погашення заборгованості в сумі 405,5 млн дол США за природний газ, а також про те, що ОСОБА_38 як керівник «ЄЕСУ» здійснила спробу заволодіти державними коштами шляхом переведення заборгованості цієї корпорації на Державний бюджет України, з проханням дати кримінально-правову оцінку її діям;

-листом за підписом Першого віце-прем`єр-міністра України ОСОБА_39 до Генеральної прокуратури України про вступ прокурора у господарську справу за позовом прокурора;

-ініціативним запитом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 30.08.2012 № 10924/0/2-12 до Служби безпеки України про надання документів і відомостей щодо взаємовідносин Міністерства оборони РФ та ЗАТ «ПФК «ЄЕСУ», а також наявного листування між уповноваженими органами України та РФ щодо укладання та виконання зовнішньоекономічних контрактів, пов`язаних з постачання матеріально-технічних ресурсів та продукції виробничо-технічного призначення для потреб Міністерства оборони РФ упродовж 1996 - 2000 років;

-довіреністю від 27.08.2012 № 10750/0/2-12, якою ОСОБА_11 уповноважив свого радника представляти Кабінет Міністрів України в судах;

-листом Секретаріату Кабінету Міністрів України № 32-472-дск від 10.10.2018;

-листом Управління Служби безпеки України в Харківській області від 14.11.2012 № 70/6/3671нт;

-відомостями з протоколу огляду автоматизованої системи документообігу Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2017;

-листом Державної казначейської служби України від 08.02.2013 № 5-03/778-3208.

На даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.

Застосувавши вищезазначені принципи до справи ОСОБА_4 слідчий суддя дійшов висновку про те, що подані державою докази є достатніми для підтвердження висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_4 під час вирішення клопотання про застосування запобіжного заходу. Крім того, прокурорм продемонстровано, що докази, додані до клопотання становять факти або відомості, що викликають підозру вчинення кримінального правопорушення, яка виправдовує застосування запобіжного заходу.

У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.

З наведених підстав, доводи сторони захисту про відсутність у повідомленій підозрі відображення часу, місця, способу та інших обставин вчинення кримінального правопорушення, як складових елементів, які підлягають доказуванню, а також неврахування того, що судове рішення, ухвалене ОСОБА_4 набрало законної сили після перегляду апеляційним та касаційним судами, є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.

Крім того, неспроможними є твердження сторони захисту про закінчення строку досудового розслідування до виділення кримінального провадження в окреме провадження матеріалів та повідомлення ОСОБА_4 про підозру у даному кримінальному провадженні, оскільки у відповідності до ч. 7 ст. 217 КПК України днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, тобто кримінальне провадження № 12013110060002990, відомості у якому внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.04.2013, отже до введення в дію положень, вказаних у пункті 4 § 2 розділу 4 Закону № 2147-VIII, відтак до даного кримінального провадження ці положення застосуванню не підлягають.

Водночас, згідно з ч. 1 ст. 219 КПК України строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000707обчислюється з моменту повідомлення ОСОБА_4 про підозру, тобто з 18.01.2025 та на даний час становить два місяці.

Статтею 177 КПК України передбачено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам (1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, (2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (3) незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності інші обставини, перелік яких визначено ч. 1 ст. 178 КПК України.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 182 КПК України запобіжний захід у виді застави полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків.

Так, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього. Частиною п`ятої цієї статті визначено межі розміру застави, який може бути визначений, залежно від тяжкості кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа.

Згідно з положеннями ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать (1) про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, (2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, (3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Крім того, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також може покласти виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення слідчим суддею обґрунтованої ймовірності реалізації таких дій. При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він схильний і має реальну можливість їх здійснити у цьому кримінальному провадженні в майбутньому.

У клопотанні слідчий вказує на ризики того, що підозрюваний ОСОБА_4 може (1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, (2) знищити, приховати або спотворити речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, (3) незаконно впливати на свідків, експертів та спеціалістів у цьому ж кримінальному провадженні, (4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Так, ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя вважає реальним, враховуючи (1) вагомість доказів, зібраних проти підозрюваного та обставини виявлення його ймовірної причетності до розслідуваного злочину, які можуть спонукати підозрюваного до втечі, (2) забезпечений майновий стан підозрюваного, наявність у нього нерухомого та рухомого майна, які на переконання слідчого судді, є достатніми для фінансового забезпечення підозрюваного під час можливого його переховування, (3) тісні професійні та соціальні зв`язки, в т.ч. з працівниками державних та правоохоронних органів, які можуть бути використані з метою ухилення від кримінальної відповідальності та уникнення контролю у пунктах пропуску через державний кордон при спробі виїзду за межі України, (4) тяжкість і характер злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 та суворість можливого покарання і пов`язані із цим негативні наслідки.

Наведені вище обставини є передумовами та можливістю для втечі підозрюваного з метою ухилення від кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, слідчим суддею в контексті встановлення наявності зазначеного ризику враховується, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, обіймає посаду судді господарського суду м. Києва, одружений, має на утриманні малолітню дитину, сина - ІНФОРМАЦІЯ_2 , має постійне місце реєстрації та проживання.

Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, хоч і маючи стримуючі фактори у вигляді міцних соціальних зв`язків та маючи достатні матеріальні ресурси, з певним ступенем вірогідності може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі за особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України у найближчій перспективі робить цей ризик актуальним.

Разом з тим, слідчий суддя вважає, що рівень інтенсивності ризику втечі за межі території України є середнім, з огляду на те, що підозрюваний перебуває на посаді судді, має стійкі соціальні та професійні зв`язки саме на території України, та йому, як судді у віці до 65 років, заборонено виїжджати за межі України на період дії воєнного стану.

Викладене переконує слідчого суддю в частковій обґрунтованості доводів слідчого у клопотанні та прокурора в засіданні щодо наявності цього ризику.

Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати передбачену ст.ст. 23 та 224 КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом безпосереднього допиту особи в судовому засіданні.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збиранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

При цьому, слідчий суддя приймає до уваги, що (1) наявність достатніх адміністративних та майнових ресурсів для організації і здійснення впливу на свідків, частина з яких є його підлеглими чи колегами, чим підозрюваний може скористатись з метою коригування, зміни, спотворення їх показань або узгодження процесуальної поведінки, (2) характер розслідуваного злочину, у якому підозрюється ОСОБА_4 передбачає використання наданих йому влади та становища судді, що може свідчити про можливість подальшого впливу на них з використанням наявних в нього можливостей посади, (3) наявність тісних зв`язків серед працівників судових органів і тривалий досвід роботи на посаді судді, користуючись якими підозрюваний може вживати активних дій, спрямованих на ухилення за їх допомогою від кримінальної відповідальності та на особистий чи опосередкований вплив на свідків/експертів у кримінальному провадженні, в тому числі осіб, які надали слідству викривальні показання з метою спотворення даних, які можуть свідчити про причетність підозрюваного або інших осіб до вчинення розслідуваного злочину, (4) в ході розгляду даного клопотання підозрюваному стали відомі матеріали кримінального провадження, зокрема, протоколи допиту, з яких він дізнався зміст їх показань та особисті дані, що уможливлює вплив на останніх з огляду на викривальних характер частини з таких показань.

Натомість, в частині можливого незаконного впливу підозрюваним на інших учасників цього кримінального провадження, слід зазначити, що такий ризик є неконкретизованим, а відтак не підтвердженим.

Щодо ризику знищення, приховання або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, то доводи сторони обвинувачення про наявність цього ризику обумовлені стадією кримінального провадження, зокрема, досудове розслідування наразі триває і процес збирання доказів не завершений.

Доволі переконливими є доводи слідчого у клопотанні та прокурора в засіданні про те, що з урахуванням специфіки розслідуваного злочину, ОСОБА_4 через сталі професійні та соціальні зв`язки, в т.ч. з суддями, працівниками державних та правоохоронних органів, може вчиняти дії направлені на настання цього ризику.

Водночас, клопотання не містить переконливих доводів щодо можливості безпосереднього або опосередкованого доступу ОСОБА_4 до зазначених речей та документів, що вказує на часткову доведеність цього ризику.

За вказаних обставин, з урахуванням наявності переконливих фактів щодо наявності у розпорядженні підозрюваного документів кримінального провадження, а також інших документів, які стосуються розслідуваного злочину отриманих ним очевидно в позапроцесуальний спосіб, є досить реальним з певним ступенем вірогідності настання ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Крім того, за період з дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, що відбулось у 2013 році та станом на час розгляду клопотання, ОСОБА_4 будучи обізнаним про здіснення розслідування кримінального провадження, викликався на допит, та допитувався органом досудового розслідування, в якості свідка, з`являвся на виклик слідчого для вручення повідомлення про підозру, з`явився у призначений час до Печерського районного суду м. Києва на розгляд клопотання про застосування відносно нього суворого запобіжного заходу.

Наведене переконує слідчого суддю в існуванні малого ступеня імовірності вчинення підозрюваним свідомої непроцесуальної поведінки.

У зв`язку з вищевикладеним, слідчий суддя приходить до висновку про часткову доведеність ризиків, передбачених п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, слідчий суддя погоджується із доводами сторони захисту про те, що відсутність ризиків щодо можливості вчинення ОСОБА_4 дій направлених на настання ризиків була також підставою для висновку про відмову у поданнях заступника Генерального прокурора про надання згоди на утримання під вартою, а також про тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя судді Господарського суду м. Києва ОСОБА_4 .

Водночас, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об`єктивно необхідним з метою забезпечення дієвості відповідного кримінального провадження та запобігання реалізації вказаних частково доведених ризиків.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу, крім встановлених частково доведених ризиків кримінального провадження, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами матеріалів, оцінює в сукупності також існування інших обставин, передбачених ст. 178 КПК України, (1) вагомість наданих стороною обвинувачення доказів про ймовірне вчинення підозрюваним, який є діючим суддею, особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, (2) у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого підозрюваному злочину, йому може загрожувати покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років. При цьому, таке покарання може бути призначено без можливості застосування пільгових інститутів кримінального права, (3) забезпечений майновий стан (наявність у власності дороговартісного нерухомого та рухомого майна, значних заощаджень та високих офіційних доходів), (4) міцність соціальних зв`язків за місцем проживання підозрюваного, який є одруженим, тривалий час обіймав і до тепер обіймає посаду судді, має дороговартісне нерухоме майно на території м. Києва та Київської області, (5) підозрюваний позитивно характеризується за місцем роботи, раніше не судимий, до дисциплінарної відповідальності не притягався, відомостей про застосування до нього раніше запобіжних заходів та про наявність повідомлення йому про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення слідчому судді не представлено.

Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у них підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків про середню ймовірність реалізації встановлених ризиків та переконують слідчого суддю у необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді застави, на чому наполягає прокурор.

Застава як запобіжний захід має середній рівень суворості і є адекватним забезпечувальним заходом в цьому кримінальному провадженні, оскільки з урахуванням встановлених слідчим суддею ризиків та наведених індивідуальних обставин підозрюваного, такий запобіжний захід буде достатнім та необхідним стримуючим фактором від ймовірної неналежної поведінки та перешкоджання кримінальному провадженню.

Водночас, слідчий суддя вважає, що менш суворий запобіжний захід, ніж застава може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування (в тому числі шляхом неналежного виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків) і русі кримінального провадження. Застосування запобіжного заходу у виді особистого зобов`язання чи особистої поруки для запобігання вказаним ризикам буде недостатнім, оскільки виконання покладених на підозрюваного обов`язків буде залежати виключно від волі самого підозрюваного та їх порушення не матиме для нього очевидних і достатньо суттєвих негативних наслідків.

Враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які частково доведені прокурором, слідчий суддя вважає, що на даному етапі кримінального провадження запобіжний захід у виді застави буде необхідним та достатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та зможе запобігти встановленим слідчим суддею частково доведеним ризикам і при цьому буде пропорційним, співмірним та таким, що не становитиме надмірний тягар для підозрюваного та інших осіб.

При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя враховує тяжкість злочину, у якому він підозрюється, його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

Як встановлено вище, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України, а тому враховуючи положення п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Водночас, відповідно до абз. 2 ч. 5 вказаної статті, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні, зокрема, особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Зважаючи на тяжкість та характер злочину, в якому підозрюється ОСОБА_4 , роль останнього у його вчиненні, обставини кримінального правопорушення та індивідуальні особливості підозрюваного, слідчий суддя доходить висновку, що застава у розмірі до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладеного на нього обов`язку та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження. Тому слідчий суддя вважає за доцільне визначити заставу у розмірі, який перевищує встановлений п. 3 ч. 1 ст. 182 КПК України. Адже в даному випадку кримінальне провадження здійснюється про особливо тяжкий злочин проти основ національної безпеки України, вчинений, за версією обвинувачення діючим суддею з використанням наданої йому влади і становища судді та під час здійснення ним правосуддя по господарській справі.

Крім того, визначений слідчим у клопотанні розмір застави, умотивований необхідністю відшкодування завданої злочином шкоди, є завідомо непомірним та не може відповідати завданням кримінального провадження.

Визначаючи необхідність застосування запобіжного заходу у виді застави в більшому розмірі, слідчий суддя виходить із наданих сторонами відомостей про майновий стан підозрюваного, який відповідно до долучених відомостей володіє 1/2 частки громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, загальною площею 234,9 кв. м, який розташований за адресою АДРЕСА_2. Також, ОСОБА_4 є власником 1/2 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3223155400:05:008:0093, розташованої за адресою АДРЕСА_3. Крім того, відповідно до даних, які знаходяться у вільному доступі, підозрюваний ОСОБА_4 має значні офіційні доходи та суттєві грошові заощадження (50 тисяч доларів США).

З урахуванням всіх досліджених даних щодо фінансового стану підозрюваного та його сім`ї, врахувавши обставини цього кримінального провадження та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя вважає за необхідне застосувати до нього запобіжний захід у виді застави у розмірі 331 (триста тридцять одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваного та його індивідуальних обставин на достатньому та необхідному рівні зможе забезпечити його належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не буде непомірною для нього. Визначений розмір застави є співмірним із офіційно підтвердженими доходами та вартістю належного йому майна та розумним з огляду на обставини кримінального правопорушення.

Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрюваного від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрюваний або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов`язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваного.

Визначаючи, на виконання вимог ч. 2 ст. 196 КПК України обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 цього Кодексу, слідчий суддя враховує наступне.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 КПК України, слідчий суддя має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені п. 1 ч. 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені п.п. 2 та 3 цієї статті.

В даному контексті, при визначенні обов`язків, які підлягають покладенню на підозрюваного ОСОБА_4 слідчий суддя виходить із того, що прокурором доведено обставини, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведено в повній мірі обставину, передбачену п. 2 ч. 1 цього Кодексу.

За такого, у разі внесення застави, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем), для запобігання встановленим слідчим суддею та частково доведеним ризикам, слідчий суддя вважає пропорційним покладення на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язку прибувати за кожною вимогою до суду, а також Державного бюро розслідувань та Офісу Генерального прокурора.

Крім того, за загальним правилом, визначеним ч. 7 ст. 42 КПК України, яке корелюється із вимогами ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язок підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади є основним, загальним та немає строку дії на відміну від інших додаткових обов`язків, визначених ч. ч. 5 та 6 цієї статті.

Відповідно до змісту ст. 203 КПК України, ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження або винесення ухвали про скасування запобіжного заходу в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завершення чи закінчення досудового розслідування в інших формах, крім закриття кримінального провадження, не є підставою для припинення строку дії ухвали про застосування запобіжного заходу, в тому числі і в частині покладення на підозрюваного обов`язку, передбаченого ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 193, 194, 196, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання задовольнити частково.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 331 (триста тридцять одного) прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 002 268 (один мільйон дві тисячі двісті шістдесят вісім) гривень.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язок прибувати за кожною вимогою до суду, а також Державного бюро розслідувань та Офісу Генерального прокурора.

Застава може бути внесена підозрюваним, іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в м. Києві за реквізитами: отримувач: ТУ ДСАУ в м. Києві; ЄДРПОУ: 26268059; МФО: 820172; банк: Державна казначейська служба України, м. Київ; р/р UA128201720355259002001012089, призначення платежу: прізвище, ім`я, по батькові підозрюваного, кошти застави, згідно з ухвалою слідчого судді (номер справи, дата ухвали, назва суду).

В іншій частині клопотання відмовити.

Роз`яснити підозрюваному, що не пізніше п`яти днів з дня застосування запобіжного заходу у виді застави він зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. З моменту застосування запобіжного заходу у виді застави, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладений на нього обов`язок, пов`язаний із застосуванням запобіжного заходу у виді застави.

Роз`яснити заставодавцю (у разі внесення ним застави), що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону №2341-ІІІ від 05.04.2001). Також заставодавцю роз`яснюється, що у разі внесення ним застави, на нього покладається обов`язок забезпечити належну поведінку підозрюваного та його явку за викликом.

Роз`яснити підозрюваному та заставодавцю, що в разі якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1