Рішення

від 18.02.2025 по справі 299/8477/24

ВИНОГРАДІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Виноградівський районний суд Закарпатської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2025 року м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючий-суддя Надопта А.А.,

секретар судового засідання-Стрижак О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м.Виноградів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Королівської селищної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Виноградівська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 , звернулася із вищезазначеною позовною заявою до суду.

Вимоги позову мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_2 батько позивачки..

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина (підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, що додається) на спадкове майно, що складається з житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 .

Згідно з випискою виданою Виконавчим комітетом Королівської селищної ради від 14.10.2024 року № 03.6-14/313, будинок у АДРЕСА_2 рахується за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, як спадкоємець за заповітом (та спадкоємець першої черги), прийняла спадщину, оскільки проживав разом з спадкодавцем за однією адресою та у встановлені законом строк (шести місячний термін) подала заяву про прийняття спадщини нотаріусу.

У зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачка ОСОБА_1 звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів їй в цьому було відмовлено Тому, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок, нотаріусом було роз`яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду Закарпатської області.

Позивач ОСОБА_1 , про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленою своєчасно у судове засідання не з`явилася, однак її представник ОСОБА_3 подала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, та про те, що заявлені позовні вимоги підтримує повністю та просить суд такі задоволити.

Відповідач -представник Королівської селищної ради, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленим своєчасно у судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти задоволення заявленого позову не висловив.

Представник Виноградівської державної нотаріальної контори, про день, час та місце розгляду справи будучи належним чином повідомленим своєчасно у судове засідання не з`явився.

Вивчивши матеріали справи, з`ясувавши її дійсні обставини, оцінивши докази в їх сукупності, оглянувши заяви сторін, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У судовому засіданні належними та допустимими доказами встановлено наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер - ОСОБА_2 батько позивачки.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина (підтверджується Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, що додається) на спадкове майно, що складається з житлового будинку, який розташований в АДРЕСА_1 , що підтверджується випискою з погосподарської книги Королівської селищної ради від 14.10.2024 року № 03.6-14/313 та довідкою КП «Виноградівське РБТІ» від 03.12.2024 року № 1148 (копії додаються). Відбулося перейменування вулиці та зміна нумерації будинку з Борконюка АДРЕСА_3 . що підтверджується довідкою, виданою Виконавчим комітетом Королівської селищної ради № 220 від 15.10.2024.

Згідно з випискою виданою Виконавчим комітетом Королівської селищної ради від 14.10.2024 року № 03.6-14/313, будинок у АДРЕСА_2 рахується за ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до довідки від 14.10.2024 року №219, виданої Виконавчим комітетом Королівської селищної ради Берегівського району Закарпатської області в тім, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований за адресою в АДРЕСА_2 . На день його смерті за вказаною адресою були зареєстровані та проживали:

1. ОСОБА_1 (дочка - ІНФОРМАЦІЯ_3 )

2. ОСОБА_4 (онук - ІНФОРМАЦІЯ_4 )

3. ОСОБА_5 (онук - ІНФОРМАЦІЯ_5 )

Відповідно до ст.1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати Свідоцтво про право на спадщину. Статтею 1297 зазначеного ЦК України встановлено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач, як спадкоємець за заповітом (та спадкоємець першої черги), прийняла спадщину, оскільки проживав разом з спадкодавцем за однією адресою та у встановлені законом строк (шести місячний термін) подала заяву прр прийняття спадщини нотаріусу.

Отже, в зв`язку з необхідністю отримання Свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 звернулася до Виноградівської державної нотаріальної контори. Однак, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів їй в цьому було відмовлено Така ситуація обумовлена тим, що померлий ОСОБА_2 не зареєстрував право на житловий будинок за життя (відмова нотаріуса додається). Тому, у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок, нотаріусом було роз`яснено про необхідність звернутися з даним питанням до Виноградівського районного суду Закарпатської області.

Відповідно до статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкоємцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини 5 статті 1268 ЦК України права та обов`язки, що складають спадщину переходять до спадкоємців з часу відкриття спадщини. Враховуючи положення частини 2 статті 1220 ЦК України про те, що часом відкриття спадщини є день смерті особи, то саме з цього дня позивачу, як спадкоємцю, належить спадщина після смерті ОСОБА_2 .

За статтею 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Верховний суд України в п. 23 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року за №7 роз`яснив, що Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину в судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду з правилами позовного провадження.

Відсутність правовстановлюючого документа на майно унеможливлює переоформлення спадкового майна і порушує право власності позивача, внаслідок чого вона позбавлена можливості в повному обсязі розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Через це, з метою усунення перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 вона вимушена звертатися до суду з даним позовом про визнання права на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами розташований в АДРЕСА_2 .

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання права може бути способом захисту цивільних прав та інтересів. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи. Пунктом 3.1 Узагальнення КАС ВССУ від 16.05.2013 роз`яснено, що право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає правовому захисту шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, що засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК), а в п. 3.3 - що у випадках відсутності правовстановлюючих документів та відсутності реєстрації об`єкта нерухомого майна в ім`я спадкодавця (на ім`я спадкодавця), суди, як правило, задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно.

Крім того, відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність Свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ч.1 ст.1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ч.1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до статей 10-13 розділу III Інструкції про порядок реєстрації будинків і садиб у містах і селищах міського типу Української РСР від 31 січня 1966 p., затвердженої заступником міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, погодженої заступником голови Верховного суду Української РСР 15 січня 1966 року (втратив чинність 19.01.1996 року), при відсутності правовстановлюючих документів право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради та висновком інвентар бюро.

Згідно довідки від 03.12.2024 року №1148 виданої Комунальним підприємством «Виноградівське районне бюро технічної інвентаризації» житловий будинок з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_2 завершений будівництвом та вартість станом на листопад 2024 року становить 221793 грн., загальною площею 64.1 м.кв., в тому числі житлова площа 52.6 м.кв.

В Технічному паспорті вказано, що загальна площа 64.1 м.кв., з якої 52,6 м.кв. становить житлова (основна) площа і допоміжна площа 11,5 м.кв.

Як випливає з цього нормативного акту, запис у по господарській книзі є акт органу влади, що підтверджує право приватної власності.

Відповідно до ч 2. ст. З Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав та нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 вище зазначеного Закону речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення або на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема такими, як Інституція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56 Тимчасове положення про порядок реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за №157/6445 (з подальшими змінами).

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, (передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції). Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Закону України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Отже, при вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад ухвалення органами місцевого самоврядування рішення про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо.

З аналізу положень Конституції України та Цивільного кодексу України вбачається, що не потребує введення в експлуатацію приватних житлових будинків, збудованих до 5 серпня 1992 року, при набутті права власності на такі об`єкти. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекції України, від 01.09.2011, № 40-12-2409 «Щодо прийняття в експлуатацію об`єктів, закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року»).

Документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 5 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації. (Лист, Державної архітектурно-будівельної інспекція України, від 30.07.2012, № 40-19-5376 «Щодо порядку прийняття в експлуатацію самовільно побудованого садового будинку і розмірів штрафів»)

Відповідно до роз`яснень «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» Вищий спеціалізованого суду: лист від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13- по об`єктах, що збудовані до 5 серпня 1992 року, тобто до прийняття постанови КМУ від 5 серпня 1992 року № 449, якою встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності одним із документів є висновок про технічний стан будинку (будівлі), що складається БТІ.

Виходячи зі змісту наведених нормативних актів, громадяни, які збудували житлові будинки до 5 серпня 1992 року, могли за умови прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями отримати правовстановлюючі документи на будинок, навіть якщо його споруджено самовільно (самочинно) на земельній ділянці, яка перебуває в їх законному користуванні або у приватній власності. За наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 5 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи. Крім того, відповідно до правової позиції, висловленої ВССУ у своєму листі № 24-753/0/4- 13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. З ст. 1296 ЦК України, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до положень п.3.3. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, найпоширенішою причиною звернення особи до суду в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем.

Потреба такого способу захисту права власності як пред`явлення позову про його визнання виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється (п.37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду 59 цивільних і кримінальних справ від 07.12.2014 р. №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»).

Із змісту статті 3 Цивільного кодексу України, випливає неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та іншими законами.

Частиною 1 статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що власник має право вимагати відновлення свого порушеного права, в даному випадку - визнання права на житловий будинок.

Відповідно до пункту 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» саме у разі неможливості нотаріуса оформити право на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

У відповідності до положень статті 317, частини 1 ст. 321 ЦК України та статті 41 Конституції України, право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом і ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

В той же час, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою ( ст.382 ч.2, ст.392 ЦК України).

Таким чином, не дивлячись на той факт, що позивач фактично прийняла спадщину, однак у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, не в змозі оформити своє право на спадщину.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвеціїї про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд прийшов до переконання, що існують обставини, які є підставою для задоволення заявленого позову.

Керуючись ст.ст.10, 12, 13, 43, 49, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 , право власності в порядку спадкування за заповітом на будинок садибного типу (з господарськими будівлями та спорудами) загальною площею 64.1 м.кв., в тому числі житловою площею 52,6 м.кв, розташований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області.

ГоловуючийА. А. Надопта