Рішення від 05.02.2025 по справі 450/1835/23

Справа № 450/1835/23 Провадження № 2/450/157/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" лютого 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Добош Н.Б.

при секретарі Хамуляк Ю.В.

за участі представника позивача Сідловської І.Ю.

представника третьої особи ТзОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс» - Замостної Г.І.

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.Пустомити цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до Товаристваз обмеженоювідповідальністю "Фінстрим", Акціонерноготовариства "Банк"Українськийкапітал",треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет споруна стороніпозивача Національнийбанк України,Товариство зобмеженою відповідальністю"Корпорація-Агротехінвестсервіс",треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет споруна сторонівідповідача Товариствоз обмеженоювідповідальністю "Фінансовакомпанія "АрбоФінанс",Товариство зобмеженою відповідністю«Фінансова компанія«Марин Фінанс» про предмет спору з врахуванням уточнень : про визнання договорів про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами недійсними,-

стислий виклад позиції позивача та відповідача : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Фінстрим», АТ «Банк «Український капітал», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні позивача Національний банк України, ТОВ «Корпорація Агротехінвестсервіс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача ТОВ «Арбо Фінанс», ТОВ «Марін-Фінанс» з позовними вимогами визнати недійсним договір від 17.04.2020р. про відступлення права вимоги за кредитним договором № KF50954 від 21.07.2008р., укладений між АТ «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим»; визнати недійсним договір від 17.04.2020р. про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.07.2008р., укладений між АТ «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим».

Позовні вимоги мотивує тим, що 21.07.2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Електрон Банк» було укладеного кредитний договір № KF50954. Правонаступниками прав та обов`язків ВАТ «Електрон Банк» щодо Кредитного договору з дня укладення такого до дня укладення оспорюваних договорів були, зокрема, ПАТ «ВіЕс Банк», AT «Таскомбанк», АТ «Банк «Універсальний Капітал», ТОВ «Фінстрим». Згідно п. 1.1. Кредитного договору, Банк зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в сумі 300 000,00 євро строком на 15 років. Позичальник зобов`язується повернути Банку суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у строки та порядку, передбачених Кредитним договором. Позичальник зобов`язується починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами у сумі не менше 1667,00 євро. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 його зобов`язань за Кредитним договором 21.07.2008 року між ОСОБА_1 , ВАТ «Електрон Банк» та ТОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс» було укладено іпотечний договір. ОСОБА_1 стало відомо про те, що 17.04.2020 року між AT «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фіистим» укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № K.F50954 від 21.07.2008 року. Очевидним є те, що відповідно до Договору відступлення за Кредитним договором, що право вимоги було набуте Первісним кредитором на підставі Договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF50954 від 21.07.2008 року, що укладений 17.04.2020 року між АТ «Банк Універсальний Капітал» та АТ «Таскомбанк». 17.04.2020 року також між AT «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим» було укладено Договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором. Зазначив, що 17.04.2020 року між відповідачами було укладено договір факторингу, а не договір про відступлення права вимоги за кредитним договором. Згідно ч. 1 ст. 227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Зазначає, що 17.04.2020 року між відповідачами було укладено договір факторингу, а не договір про відступлення права вимоги за кредитним договором. Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Вичерпний перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями у кредитних

правовідносинах, визначений у ст. 1054 ЦК України. Такими є банк або інша фінансова установа. Ч. 2 ст. 7 вищевказаного Закону України передбачає, що у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа мас право па здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Згідно з пунктом 1.2 Положення про порядок надання небанківським фінансовим установам, національному оператору поштового зв`язку генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 09 серпня 2002 року № 297, небанківська фінансова установа мас право здійснювати операції, передбачені статтею 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», якщо вони є валютними операціями, тільки після отримання генеральної ліцензії згідно з пунктом 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Згідно відповіді, наданої Національним банком України, Національний банк України не видавав ТОВ «Фінстрим» (код за ЄДРІІОУ: 40176983) генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, передбачені Декретом Кабінету Міністрів України від19.02.1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», та ліцензії на здійснення валютних операцій, передбачені Законом України «Про валюту і валютні операції». У зв`язку з введенням в дію Закону України «Про валюту і валютні

операції» з 07.02.2019 року банки і небанківські установи мають право надавати банківські та інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, лише на підставі банківської ліцензії. Враховуючи викладене, ТОВ «Фінстрим» не могло набути право вимоги за валютним кредитним договором, що є підставою для визнання недійсним Договору про відступлення за Кредитним договором. У випадку визнання недійсним Договору про відступлення за Кредитним договором з підстав, вказаних у даній позовній заяві, автоматично підлягає визнанню недійсним Договір про відступлення за Іпотечним договором.

Представник позивача подано заяву про зміну підстав позову в якій вказав, що оспорювані договори про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF50954 від 21.07.2008, що укладений 17.04.2020 між АТ «Банк «Український Капітал» та ТзОВ «Фінстрим» та про відстулення права вимоги за Іпотечним договором, що укладений між АТ «Банк «Український Капітал» та ТзОВ «Фінстрим» підлягають визнанню недійсними ще й з тієї підстави, що на момент укладення оспорюваних договорів АТ «Банк «Український капітал» не набуло прав вимог, які відступив за оскаржуваними договорами ТОВ «Фінстрим». Первинні документи підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника, оскільки матеріальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Відповідно до п. 2.1 Договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, Первісний кредитор - АТ «Банк Український капітал» передає (відступає) своє Право вимоги, а Новий кредитор ТзОВ «ФІНСТРИМ» набуває Право вимоги та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у розмірі Ціни договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Відповідно до п. 2.4 Договору, право вимоги було набуте Первісним кредитором АТ «Банк Український капітал» на підставі Договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, що укладений 17.04.2020 між АТ «Таскомбанк», як Первісним кредитором, та АТ «Банк Український капітал», як Новим кредитором.

АТ « Банк «Український капітал» не підтвердило того, що воно набуло право вимоги за кредитним та іпотечними договорами, не підтверджено факт здійснення оплати за такими договорами, час здійснення такої оплати. Таким чином, за відсутності підтвердження належними, достовірними доказами переходу прав та обов`язків від АТ «Таскомбанк» за кредитним та іпотечним договорами, що укладені з ОСОБА_1 , ТзОВ «Корпорація «Агротехінвестсервіс», до АТ «Банк» Український капітал» та доказів оплати грошових коштів за відступлення таких прав вимог, можна стверджувати, що АТ «Банк «Український Капітал» не набуло прав та обов`язків за такими кредитним та іпотечними договорами на підставі Договорів про відступлення прав вимог за кредитним та іпотечним договорами, що були укладені 17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал», відтак наведені обставини є самостійною та достатньою підставою для визнання недійсними оспорюваних договорів.

Представником позивача подано додаткові письмові пояснення, в яких зазначено, що 17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» (Первісний кредитор) та АТ «Банк «Український капітал» (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008р. Згідно п. 2.1. Договору відступлення № 1, у відповідності до умов цього Договору, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору своє Право вимоги, а Новий кредитор набуває право вимоги та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у розмірі Ціни договору у порядку та строки, встановлені цим Договором. Право вимоги право грошової вимоги Первісного кредитора до Боржника за Кредитним договором по сплаті заборгованості за Кредитним договором, строк платежу за яким настав, а також інші права вимоги за Кредитним договором і Договорами забезпечення (п. 1.1.4. Договору відступлення № 1). Право вимоги за Кредитним договором переходить до Нового кредитора після укладення цього Договору та договору про відступлення права вимоги за Договором забезпечення, але в будь-якому з моменту зарахування в повному обсязі грошових коштів у розмірі Ціни Договору за відступлення права вимоги по Кредитному договору, згідно умов п. 4.1. цього Договору, на рахунок Первісного кредитора, вказаний в п. 12 цього Договору, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його заборгованості за Кредитним договором, про що між Первісним кредитором та Новим кредитором в день переходу права вимоги за Кредитним договором складається акт приймання-передачі Права вимоги, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 2 до цього Договору). Разом з Правами вимоги за Кредитним договором Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, що можуть виникнути в майбутньому (п. 3.1.3. Договору відступлення № 1). З меморіального ордеру № 1082434 від 17.04.2020 вбачається, що АТ «Банк Український капітал» здійснило перерахунок грошових коштів АТ «Таскомбанк» у розмірі 2 720 220,00 грн. згідно п. 4.2. Договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за КД № KF 50954 від 21.07.2008. З вказаного меморіального ордеру № 1082434 від 17.04.2020 вбачається, що платіж введено: О.Бенедюк 15:30 год., а проведено Т.Ткаченко 16:00 год. Відтак, зарахування грошових коштів на рахунок АТ «Таскомбанк» відбулося однозначно після 16:00 год. 17.04.2020. Отже, лише після 16:00 год. 17.04.2020 АТ «Банк «Український капітал» могло набути в власність право грошової вимоги згідно договору від 17.04.2020 про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008. Відтак, відступати в подальшому право вимоги АТ «Банк «Український капітал» могло виключно після набуття ним прав на таке право вимоги, що стосується також договору відступлення прав за іпотечним договором (договором забезпечення). До набуття права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008, а також іпотечним договором, АТ «Банк «Український капітал» уклав 17.04.2020 з ТОВ «Фінстрим» договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008 та іпотечним договором (договором забезпечення). Вказаний договір був укладений до моменту зарахування грошових коштів на рахунок АТ «Таскомбанк», що були перераховані АТ «Банк «Український капітал», що підтверджується, зокрема копією платіжного доручення № 1 від 17.04.2020 на підставі якого було здійснено перерахунок грошових коштів ТОВ «Фінстрим» як оплату згідно договору від 17.04.2020 про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008. Платіжне доручення № 1 від 17.04.2020 прийняте по системі 17.04.2020 13:59 год. Права вимоги за кредитним та іпотечним договорами АТ «Банк «Український капітал» на момент укладення 17.04.2020 договорів відступлення з ТОВ «Фінстрим» не належало, відтак не могли бути відступлені, що є підставою для визнання оскаржуваних у цій справі договорів відступлення недійсними. На момент укладення оскаржуваних у цій справі договорів не могло відбутися матеріальне правонаступництва прав вимог за кредитним та іпотечним договорами від АТ «Таскомбанк» до АТ «Банк «Український капітал», оскільки неможливим було укладення договорів відступлення прав вимог з ТОВ «Фінстрим» до моменту набуття таких прав вимог АТ «Банк «Український капітал». Вказує, що кожна із сторін у зобов`язанні має право вимагати доказів того, що обов`язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою ( ч. 2 ст. 527 ЦК України). Належним кредитором є АТ «Таскомбанк». Однак, у зв`язку з укладенням оскаржуваних договорів ОСОБА_1 немає можливості здійснити виконання своїх зобов`язань за кредитним договором АТ «Таскомбанк». ОСОБА_1 отримано кредит в іноземній валюті євро (п. 1.1. Кредитного договору), відтак ОСОБА_1 зобов`язаний повернути банку грошові кошти, тобто виконати зобов`язання перед кредитором в іноземній валюті - євро. Належне виконання свого зобов`язання ОСОБА_1 є неможливим, оскільки ТОВ «Фінстрим» не має фінансової ліцензії на здійснення валютних операцій, що підтверджується відповіддю НБУ, відтак не може прийняти належне виконання зобов`язання боржником. Фактично, відбулася заміна зобов`язань ОСОБА_1 у даних кредитних правовідносинах, зокрема й зобов`язання передбаченого п. 1.2 Кредитного договору, що полягає у зміні способу виконання грошового зобов`язання. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом (ч. 1 ст. 525 ЦК України).

Представником АТ «Банк «Український капітал» подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив, та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню. Вказав, що згідно ст..204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він визнаний судом недійсним. Згідно ч.3 ст.1079 ЦК України у договорах факторингу фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. 17.04.2020р. між АТ «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим» було укладено Договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № КБ 50954 від 21 липня 2008 року. ТОВ «Фінстрим» станом на дату укладення Договору відступлення діяло на підставі Свідоцтва про реєстрації фінансової установи ФК № 726 виданого 24.03.2016р Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та Ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг №1000 від 06.04.2017р. Відповідно під час укладення оспорюваних позивачем договорів, вищевказаної вимоги щодо суб`єктного складу та наявності винагороди фактору не порушено. Твердження позивача про необхідність отримання валютної ліцензії для здійснення операції факторингу спростовується вимогами Закону України «Про валюту і валютні операції», адже на підставі ліцензії небанківські фінансові установи здійснюють факторинг лише в частині розрахунків між факторами та клієнтами щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента. В той же час позивач (боржник за кредитним договором № KF 50954 від 21.0.2008р.) є резидентом України. Даний висновок підтверджує позицією Національного банку України. зазначеною в Положенні про порядок видачі небанківським фінансовим установам, операторам поштового зв`язку ліцензій на здійснення валютних операцій, затверджене Постановою правління НБУ від 09.08.2002р. № 297); положенням про порядок видачі ліцензій на здійснення валютних операцій, затвердженим постановою правління НБУ від 31.03.2023р. № 43. Відповідно відсутня необхідність валютної ліцензії для укладення небанківською фінансовою установою оспорюваних позивачем договорів, з урахуванням наявності ліцензії на надання послуг факторингу. Представником Національного банку України подано письмові пояснення, в яких вказав, що ст.512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов`язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначеним договором, у якому виникло таке зобов`язання (постанова ВП Верховного суду від 16.03.2021р. у справі № 906/1174/18). Законодавством передбачено перелік підстав для визнання правочину недійсним. Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (постанова Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 552/6343/18). Просив врахувати позицію при вирішенні справи.

Представником ТОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс», подано заяву, в якому зазначила, що заявлений позивачем позов підтримує. Погоджується з позицією позивача, що між відповідачами насправді укладався договір факторингу замість договору про відступлення права вимоги за кредитним договором. Відповідно до ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України). Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, з додаткових пояснень представника АТ «Банк «Український капітал» вбачається те, що АТ «Банк «Український капітал» здійснило перерахунок грошових коштів АТ «Таскомбанк» у розмірі 2 720 220,00 грн. згідно п. 4.2. Договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за КД № KF 50954 від 21.07.2008. який було проведено о 16:00 год. Відтак, зарахування грошових коштів на рахунок АТ «Таскомбанк» відбулося однозначно після 16:00 год. 17.04.2020. Відповідно, лише після 16:00 год. 17.04.2020 АТ «Банк «Український капітал» могло набути в власність право грошової вимоги згідно договору від 17.04.2020 про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008. та відповідно до Договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 21.07.2008. Відтак, відступати в подальшому право вимоги АТ «Банк «Український капітал» могло виключно після набуття ним прав на таке право вимоги, що стосується також договору відступлення прав за іпотечним договором (договором забезпечення). Незважаючи на вищенаведені обставини АТ «Банк «Український капітал» ще до набуття права вимоги за Кредитним договором №KF50954 від 21.07.2008, а також іпотечним договором, уклав 17.04.2020 з ТОВ «Фінстрим» договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008 та іпотечним договором (договором забезпечення). Вказаний договір був укладений до моменту зарахування грошових коштів на рахунок АТ «Таскомбанк», що були перераховані АТ «Банк «Український капітал». Відповідно до ст. 51.4 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Вважає, що вищезазначені договори є недійсними, а відтак підтримує вимоги позивача в повному обсязі.

Представником АТ «Банк «Український капітал» подано додаткові пояснення про зміну підстав позову, в яких зазначив про безпідставність поданого позову та невідповідність позовних вимог законодавству, що підтверджується наступною судовою практикою: Правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16; від 31 жовтня 2018 року у справі № 465/646/11. У ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій зазначаються валютні операції, які дозволяється здійснювати небанківській фінансовій установі на підставі цієї ліцензії. Небанківські фінансові установи здійснюють валютні операції, пов`язані з наданням фінансових послуг такими установами, без отримання ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій у випадках та порядку, встановлених Національним банком України. Вказівка у кредитному договорі про надання кредитних коштів у іноземній валюті та набуття фактором права вимоги за таким кредитним договором не зобов`язує його отримувати ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, оскільки сам фактор не видає кредитні кошти, а набуває право вимоги сплати заборгованості у гривні за курсом відповідної валюти. Під час укладення зазначених договорів іноземна валюта не використовувалась як засіб платежу. Отже, укладання вказаних договорів не потребувало наявності генеральної або індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Позивачем не доведено порушення прав та законних інтересів на захист яких подано позов, оскільки, в позовній заяві позивач не наводить в чому полягає порушення його прав та законних інтересів, для захисту яких він звернувся до суду, а лише стверджує про те, що оспорюваний ним правочин суперечить вимогам законодавства. Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Таким чином, при вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи ст.ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце (відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14). Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Аналогічні правові висновки щодо застосування норм права були викладені в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 року по справі № 495/4516/15-ц. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим». Як зазначено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 16 жовтня 2020 року у справі № 910/12787/17, особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено. Однак, звертаючись до суду із даним позовом, позивач всупереч вищенаведеним вимогам, не наводить в чому полягає порушення його прав та законних інтересів, для захисту яких він звернувся до суду, а наведені Позивачем в позовній заяві припущення про недійсність договору носять формальний характер, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання з`явилася представник позивача, яка підтримала заявлені позовні вимоги, просила такі вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник третьої особи ТОВ «Корпорація Агротехінвестсервіс» у судовому засіданні просила задоволити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", Акціонерного товариства "Банк "Український капітал" та третіх осіб Національний банк України, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс", Товариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Марин Фінанс» в судове засідання не з`явилися, не повідомили суд про причини своєї неявки, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Суд заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

21.07.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ «Електрон-Банк» було укладено кредитний договір № KF50954.

Згідно п. 1.1 Кредитного договору, Банк зобов`язувався надати Позичальнику грошові кошти в сумі 300 000,00 євро строком на 15 років. Позичальник зобов`язувався повернути Банку суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, передбачених Кредитним договором.

Позичальник зобов`язувався починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, здійснювати повернення кредиту щомісячно частинами у сумі не менше 1 667, 00 євро (п. 1. 2 Кредитного договору).

З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 його зобов`язань за Кредитним договором, 21.07.2008 між ОСОБА_1 , ВАТ «Електрон Банк» та ТОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс» було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г.Я., р.н. 1748.

21.07.2008р. між ВАТ «Електрон Банк» та ТОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс», як іпотекодавцем-майновим поручителем позичальника ОСОБА_1 , уклали договір про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу Чемерис Г.Я., р.н. 1752.

17.04.2020 між АТ «Таскомбанк» (Первісний кредитор) та АТ «Банк «Український капітал» (Новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008р. Згідно п. 2.1. Договору відступлення № 1, у відповідності до умов цього Договору, Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору своє Право вимоги, а Новий кредитор набуває право вимоги та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги грошові кошти у розмірі Ціни договору у порядку та строки, встановлені цим Договором.

Право вимоги право грошової вимоги Первісного кредитора до Боржника за Кредитним договором по сплаті заборгованості за Кредитним договором, строк платежу за яким настав, а також інші права вимоги за Кредитним договором і Договорами забезпечення (п. 1.1.4. Договору відступлення ).

Право вимоги відступається (передається) на всю суму Заборгованості Боржника перед Первісним кредитором (п. 3.1.1. Договору відступлення ).

Для підтвердження наявності та дійсності Права вимоги, що відступається за цим Договором, Первісний кредитор передає Новому кредитору документацію в порядку та строки, що передбачені цим Договором (п. 3.1.2. Договору відступлення ).

Кредитний договір кредитний договір № KF 50954 від 21.07.2008, укладений між Відкритим акціонерним товариством «Електрон Банк» та Боржником, з урахуванням всіх додатків та додаткових угод до нього (п. 1.1.3. Договору відступлення ).

Право вимоги за Кредитним договором переходить до Нового кредитора після укладення цього Договору та договору про відступлення права вимоги за Договором забезпечення, але в будь-якому з моменту зарахування в повному обсязі грошових коштів у розмірі Ціни Договору за відступлення права вимоги по Кредитному договору, згідно умов п. 4.1. цього Договору, на рахунок Первісного кредитора, вказаний в п. 12 цього Договору, після чого Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його заборгованості за Кредитним договором, про що між Первісним кредитором та Новим кредитором в день переходу права вимоги за Кредитним договором складається акт приймання-передачі Права вимоги, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 2 до цього Договору). Разом з Правами вимоги за Кредитним договором Новому кредитору переходять всі інші пов`язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, що можуть виникнути в майбутньому (п. 3.1.3. Договору відступлення ).

В день переходу права вимоги по Кредитному договору до Нового кредитора, в порядку передбаченому чинним законодавством України, між Первісним кредитором та Новим кредитором здійснюється укладення Договору про відступлення права вимоги за Договором забезпечення (п. 3.1.4. Договору відступлення ).

Відповідно до п. 4.2. Договору відступлення Новий кредитор зобов`язаний сплатити Первісному кредитору грошові кошти у сумі Ціни Договору шляхом перерахування Первісному кредитору грошових коштів у сумі, що дорівнює Ціні Договору, на рахунок Первісного кредитора, вказаний в п. 12 цього Договору в день укладення Сторонами цього Договору.

Оплата вважається здійсненою в момент зарахування на рахунок Первісного кредитора, що вказаний в п. 12 цього Договору, грошових коштів в сумі, визначеній в п. 4.1. цього Договору ( п. 4.3. Договору відступлення).

Пунктом 5.1. Договору відступлення передбачено, що в день зарахування на рахунок Первісного кредитора, вказаний в п. 12 цього Договору, грошових коштів в сумі Ціни Договору, що вказана в п. 4.1. цього Договору, Первісний кредитор передає, а Новий кредитор приймає за актом приймання-передачі, що є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток 1 до цього Договору), оригінал Кредитного договору та Договору забезпечення із відповідними договорами про внесення змін та доповнень.

17.04.2020р. між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано акт приймання-передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020р. за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008р. відповідно до якого АТ «Таскомбанк» передав, а АТ «Банк «Український капітал» прийняв всі права вимоги за кредитним договором. Також у п.2 даного акту зазначено, що новий кредитор оплатив первісному кредитору ціну договору в повному обсязі. Оплата здійснена та сторони підтверджують проведену операцію купівлі та не мають один до одного претензій.

17.04.2020р. між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано акт приймання-передачі Документації до договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020р. за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008р., відповідно до якого АТ «Таскомбанк» передав, а АТ «Банк «Український капітал» прийняв документацію: Кредитний договір № KF 50954 від 21.07.2008р., додаток № 1 від 21.07.2008р. до Кредитного договору № KF 50954 від 21.07.2008р.; додаток від 25.03.2009р.; додаткову угоду від 25.03.2009р. Також у п.3 даного акту зазначено, що новий кредитор оплатив первісному кредитору ціну договору в повному обсязі. Оплата здійснена та сторони підтверджують проведену операцію купівлі та не мають один до одного претензій.

Окрім того 17.04.2020р. між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх А.В.

Відповідно до п.1.3 вказаного договору права за іпотечним договором вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не раніше ніж з дати зарахування грошових коштів у розмірі ціни договору, визначені п.4.1 договору про відступлення права вимоги на рахунок первісного кредитора. Відповідно до п.3.1.2 даного договору в день переходу згідно цього договору до нового кредитора прав іпотекодержателя в зобов`язаннях за іпотечним договором первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає документацію, що є невід`ємною частиною цього договору.

17.04.2020р. між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано акт приймання-передачі оригіналів іпотечного договору.

З меморіального ордеру № 1082434 від 17.04.2020 вбачається, що АТ «Банк «Український капітал» здійснило перерахунок грошових коштів АТ «Таскомбанк» у розмірі 2 720 220,00 грн. згідно п. 4.2. Договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за КД № KF 50954 від 21.07.2008. Платіж введено: ОСОБА_2 15:30 год., а проведено Т.Ткаченко 16:00 год.

Згідно виписки по рахунку за період з 17.04.2020р. по 14.04.2020р., наданої АТ «Таскомбанк» вбачається відображення операції з призначенням платежу перерахуно коштів згідно п.4.2 договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020р. за КД № KF 50954 від 21.07.2008 17.04.2020р., час здійснення операції: 16:03 год.

17.04.2020 року між AT «Банк «Український капітал» та ТОВ «Фінстрим» укладено договір про відступлення права вимоги за Кредитним договором № K.F50954 від 21.07.2008 року. Відповідно до умов Договору відступлення АТ «Банк «Український капітал» передав, а ТОВ «Фінстрим» прийняв право грошової вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008.

Також за договором від 17.04.2020 про відступлення права вимоги за іпотечним договором було передано ТОВ «Фінстрим» права іпотекодержателя в зобов`язаннях, що виникли за іпотечним договором, посвідченим 21.07.2008 Чемерис Г.Я., приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 1748, укладеним між ВАТ «Електрон Банк», ТзОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс», ОСОБА_1 та договором про задоволення вимог іпотекодержателя, посвідченого 21.07.2008 Чемерис Г.Я., приватним нотаріусом Жовківського районного нотаріального округу та зареєстрованим в реєстрі за № 1752 укладеним між ВАТ «Електрон Банк» та ТзОВ «Корпорація-Агротехінвестсервіс».

Пунктом 4.2 Договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 року за Кредитним договором №KF50954 від 21 липня 2008 року встановлено, що Новий кредитор зобов`язаний сплатити Первісному кредитору грошові кошти у сумі Ціни Договору, на рахунок Первісного кредитора, вказаний в п.12 цього Договору в день укладення Сторонами цього договору.

Згідно виписки по особовому рахунку НОМЕР_1 за 17.04.2020, ТОВ «ФІНСТРИМ» здійснило о 16-01 оплату згідно Договору від 17.04.2020р. про відступлення права вимоги за кредитним договором №KF 50954 від 21 липня 2008 року.

Як вбачається із меморіального ордеру №1082434 від 17.04.2020, зобов`язання по сплаті було виконано у строк, встановлений оспорюваним договором.

02.11.2023р. між ТОВ «Фінансова компанія «Профіт Лайн» та ТОВ «Фінансова компанія «Марін-Фінанс» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорногуз О.В.

У п.1.1 даного договору зазначено, що у зв`язку з укладенням між новим іпотекодержателем та первісним іпотекодержателем Договору про відступлення права вимоги № 02/11-23 від 02.11.2023р. первісний іпотекодержатель відступає новому іпотекодержателю (ТОВ «Фінансова компанія «Марін-Фінанс» ) своє право вимоги за іпотечним договором, посвідченого 21.07.2008р. Чемерис Г.Я. приватним нотаріусом Жовкіського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1748, що укладений між ВАТ «Електрон Банк» та ТОВ «Корпорація- Агротехінвестсервіс», з усіма змінами та доповненнями, внесеними до нього та Договором про задоволення вимог іпотекодержателя посвідчений 21.07.2008р. Чемерис Г.Я. приватним нотаріусом Жовкіського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1752, що укладений між ВАТ «Електрон Банк» та ТОВ «Корпорація- Агротехінвестсервіс».

Як вбачається з листа Національного банку України від 12.03.2021р. НБУ не видавав ТОВ «Фінстрим» генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, передбачені Декретом КМУ від 19.02.1993р. № 15-93.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.

Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі N 909/968/16 (провадження N 12-97гс18, пункт 106) зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляд різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону N 2664-III.

Крім того, у постанові від 16 березня 2021 року у справі N 906/1174/18 ( пункт 48) Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Відповідно до пункту 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06 лютого 2014 року N 352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03 квітня 2009 року N 231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів-суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.

Виходячи з цього, правочин який не відповідає ознакам, притаманним договору факторингу, є не договором факторингу, а правочином з відступлення права вимоги (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі N 909/968/16.

При цьому, якщо предметом та метою укладеного договору є відступлення права вимоги, а інші умови договору притаманні як договору відступлення права вимоги, так і договору факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату, тобто позики або кредиту) попередньому кредитору, відсутні і підстави вважати такий правочин договором факторингу, а не договором відступлення права вимоги. Саме до таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 серпня 2023 року у справі N 910/8115/19 (910/13492/21).

В п.3, 4 частини 3 Розділу І Положення про порядок видачі небанківським фінансовим установам, операторам поштового зв`язку ліцензій на здійснення валютних операцій, затверджене Постановою правління НБУ від 09.08.2002р. № 297 (яке діяло на момент виникнення спірних правовідносин) небанківська установа, яка є фінансовою установою, із дотриманням вимогстатті 5Закону про валюту здійснює без ліцензії валютні операції, які є, зокрема, наданням послуг факторингу, що не належать до здійснення зазначених упункті 4частини другоїстатті 9Закону провалюту розрахунківна територіїУкраїни віноземній валютіміж факторамита клієнтамиза операціямиз міжнародногофакторингу щодовідступлення правагрошової вимогидо боржника-нерезидента; операціями з переходу права вимоги і пов`язаних із цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами.

Відповідно до п. 5 Положення про порядок видачі ліцензії на здійснення валютних операцій, затвердженої Постановою правління НБУ № 43 від 31.03.2023р. небанківська фінансова установа з дотриманням вимогстатті 5Закону провалюту здійснюєбез ліцензіївалютні операції,які є:,зокрема, наданнямпослуг факторингу,що неналежать дооперацій,визначених упідпункті 3пункту 4розділу Іцього Положення; операціями з переходу права вимоги і пов`язаних із цим зобов`язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами.

Натомість наявність ліцензії у небанківської фінансової установи вимагається, зокрема, при валютних операціях факторингу (щодо здійснення розрахунків на території України в іноземній валюті між факторами та клієнтами за операціями з міжнародного факторингу щодо відступлення права грошової вимоги до боржника-нерезидента) згідно п.3 ч.4 Положення.

Натомість в даній справі сторони оспорюваних договорів є резидентами.

У зв`язку з наведеним вище доводи сторони позивача про необхідність наявності ліцензії на здійсненнявалютних операцій у ТОВ «Фінстрим» судом відхилються.

З приводу доводів сторони позивача, що права вимоги за кредитним та іпотечним договорами АТ «Банк «Український капітал» на момент укладення 17.04.2020 договорів відступлення з ТОВ «Фінстрим» не належало, суд зауважує наступне.

За змістом ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст..215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п`ятою та шостою ст..203 цього кодексу. Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, законодавством передбачений перелік підстав для визнання правочину недійсним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (договорів) недійсними, суд повинен встановити, зокрема, наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (постанова Верховного Суду від 15.06.2022р. у справі № 552/6343/18).

Як вбачається з умов договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008р., укладеного між АТ «Таскомбанк» (Первісний кредитор) та АТ «Банк «Український капітал» (Новий кредитор) сторони погодили, Новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до Боржника стосовно його заборгованості за Кредитним договором, про що між Первісним кредитором та Новим кредитором в день переходу права вимоги за Кредитним договором складається акт приймання-передачі Права вимоги, що є невід`ємною частиною цього Договору; в день переходу права вимоги по Кредитному договору до Нового кредитора, в порядку передбаченому чинним законодавством України, між Первісним кредитором та Новим кредитором здійснюється укладення Договору про відступлення права вимоги за Договором забезпечення.

17.04.2020р. між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано акт приймання-передачі права вимоги до договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020р. за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008р. відповідно до якого АТ «Таскомбанк» передав, а АТ «Банк «Український капітал» прийняв всі права вимоги за кредитним договором. Також у п.2 даного акту зазначено, що новий кредитор оплатив первісному кредитору ціну договору в повному обсязі. Оплата здійснена та сторони підтверджують проведену операцію купівлі та не мають один до одного претензій.

17.04.2020р. між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано акт приймання-передачі Документації до договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020р. за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008р., відповідно до якого АТ «Таскомбанк» передав, а АТ «Банк «Український капітал» прийняв документацію: Кредитний договір № KF 50954 від 21.07.2008р., додаток № 1 від 21.07.2008р. до Кредитного договору № KF 50954 від 21.07.2008р.; додаток від 25.03.2009р.; додаткову угоду від 25.03.2009р. Також у п.3 даного акту зазначено, що новий кредитор оплатив первісному кредитору ціну договору в повному обсязі. Оплата здійснена та сторони підтверджують проведену операцію купівлі та не мають один до одного претензій.

Окрім того 17.04.2020р. між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх А.В.

Відповідно до п.1.3 вказаного договору права за іпотечним договором вважаються переданими (відступленими) з моменту підписання та нотаріального посвідчення цього договору, але не раніше ніж з дати зарахування грошових коштів у розмірі ціни договору, визначені п.4.1 договору про відступлення права вимоги на рахунок первісного кредитора. Відповідно до п.3.1.2 даного договору в день переходу згідно цього договору до нового кредитора прав іпотеко держателя в зобов`язаннях за іпотечним договором первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає документацію, що є невід`ємною частиною цього договору.

17.04.2020р. між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» підписано акт приймання-передачі оригіналів іпотечного договору.

З меморіального ордеру № 1082434 від 17.04.2020 вбачається, що АТ «Банк «Український капітал» здійснило перерахунок грошових коштів АТ «Таскомбанк» у розмірі 2 720 220,00 грн. згідно п. 4.2. Договору про відступлення права вимоги від 17.04.2020 за КД № KF 50954 від 21.07.2008р.

Виходячи із системного аналізу умов договору про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008р., договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором укладених між АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал», актів-приймання-передачі, та проведених платежів, право вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008р. та за іпотечним договором АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал» перейшло 17.04.2020р, про що підтверджено сторонами в акті приймання-передачі. Тому покликання представника позивача на годину зарахування коштів, як підставу недійсності правочину, судом відхиляються, оскільки сторонами договорів про відступлення права вимоги за Кредитним договором № KF 50954 від 21.07.2008р., договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором (АТ «Таскомбанк» та АТ «Банк «Український капітал») передбачено інші умови, про що зазначено вище та документально підтверджено перехід права вимоги до АТ «Банк «Український капітал» 17.04.2020р.

Щодо аргументів представника позивача про порушення права позивача, суд зазначає наступне.

Захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі N 910/12787/17 зазначено, що особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд України (постанови від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, від 30.11.2016 у справі №910/31110/15), під час вирішення спору про визнання недійсним оспорюваного правочину необхідно застосовувати загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Об`єднана палата звертає увагу, що як порушення розуміється такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

До матеріалів справи стороною позивачем не надано жодного доказу, що ним вчинялись дії до погашенню заборгованості, а кредитор не приймав чи не міг прийняти належне його виконання, тобто не доведено, що відбулась зміна способу виконання зобов`язань за договором.

Таким чином стороною позивача не доведено факт порушення оспорюваними договорами прав чи законних інтересів позивача, які підлягали би захисту у судовому порядку, а також те, які саме права позивача порушено та в який спосіб відбувається таке порушення.

З огляду на встановлені обставини, дослідивши зібрані в справі докази, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд вважає, що в задоволенні позовних вимог, слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ,- відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Позивач : ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач : Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінстрим", ЄДРПОУ 40176983, 03150, м. Київ, вул. Антоновича, буд. 51, офіс 612.

Відповідач : Акціонерне товариство "Банк "Український капітал", ЄДРПОУ 22868414, 03062, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 67.

Третя особа : Національний банк України, ЄДРПОУ 00032106, 01601, м. Київ, вул. Інститутська, буд. 9.

Третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація-Агротехінвестсервіс", ЄДРПОУ 22348494, 80383, с. Малехів, вул. Нова, буд. 28, Жовківський район, Львівська область.

Третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Арбо Фінанс", ЄДРПОУ 40131717, 03087, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 13-А.

Третя особа : Товариство з обмеженою відповідністю «Фінансова компанія «Марин Фінанс», м. Львів, вул. Лазаренка Є. академіка, 4 каб. 4.

Повний текст рішення складено 14.02.2025 року.

СуддяН. Б. Добош