Постанова

від 11.02.2025 по справі 337/4565/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 11.02.2025 Справа № 337/4565/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЄУН 337/4665/24 Головуючий у І інстанції: Сидорова М.В.

Провадження №22-ц/807/378/25 Суддя-доповідач: Поляков О.З.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі:

головуючого: Полякова О.З.,

суддів: Кухаря С.В.,

Онищенка Е.А..

секретар: Волчанова І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ярошенка Олександра Олеговича на рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вельтум-Запоріжжя» про захист прав споживачів,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» про захист прав споживачів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що вона є власником нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , яке розташоване у багатоповерховому багатоквартирному будинку, управління яким здійснює ОСББ «Хортицький». Вказаний будинок має прилеглу територію огороджену парканом. Будинок був введений в експлуатацію приблизно у 2008 році та з 2008 року вивіз сміття будинку здійснювало ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», яке в подальшому було перейменовано на ТОВ «Вельтум-Запоріжжя». Оскільки у вказаному будинку, окрім квартири, знаходяться декілька нежитлових приміщень (магазини, офіси, спортивна зала), то у 2009 році підприємство, яке здійснювало вивіз сміття, ініціювало укладання окремих договорів на вивіз сміття із власниками нежитлових приміщень. У зв`язку з цим між сторонами було укладено відповідний договір. Підприємство здійснювало вивіз сміття, виставляло рахунки, які ОСОБА_1 добросовісно оплачувала.

У січні 2021 року ОСОБА_1 від голови ОСББ «Хортицький» Семака А.М. дізналася, що з 2017 року ОСББ змінило підприємство, яке надавало послуги з вивезення сміття. Договір з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» було розірвано та укладено інший договір на вивіз сміття №147/17 від 15.12.2017 із ТОВ «Екотехнологічна компанія «Гранік». Також між вказаними особами укладено договір №А-147/17 про прийняття ОСББ від Товариства у користування одного контейнеру ємністю 1,1 куб.м. На підставі вказаних договорів вищевказане Товариство чотири рази на тиждень вивозить побутове сміття споживачів будинку АДРЕСА_2 з одного контейнера.

Таким чином, починаючи з грудня 2017 року ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» не надає послуги з вивезення сміття мешканцям та власникам нежитлових приміщень будинку АДРЕСА_2 , взагалі не має контейнера, розміщеного на прилеглій території будинку.

Оскільки ОСОБА_1 не знала про зміну організації, яка здійснювала вивіз сміття, а ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» продовжувало регулярно виставляти рахунки на оплату за послуги, які не надавалися, позивач тривалий час продовжувала оплачувати комунальні послуги, які по факту не надавалися. З 2022 року ОСОБА_1 перестала оплачувати послуги, які не надаються.

Разом з тим відповідач і до теперішнього час продовжує надсилати рахунки за неіснуючі послуги, щомісяця збільшуючи суму боргу. У в`язку з цим представником позивача відповідачу було направлено лист, в якому було запропоновано повернути надлишок грошових коштів, сплачених після припинення надання послуги, та припинити поточне нарахування оплат.

Листом № 614 від 05.06.2024 ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» відмовилось повернути грошові кошти та наполягало на погашенні заборгованості, посилаючись на наявність договору. З акту звірки розрахунків вбачається, що станом на 30.04.2024 відповідач вважає, що у ОСОБА_1 наявна заборгованість у розмірі 9949,30 грн, з чим позивач не погоджується та вважає, що у неї наявна переплата в сумі 1955,69 грн.

Також позивач вказує, що додаткова угода від 01.04.2018, копія якої була надіслана відповідачем разом з листом від 05.06.2024, яка підписана ОСОБА_1 , не має значення для ухвалення рішення у цій справі, оскільки вона змінює лише вартість робіт, які виконуються, та підписана позивачем внаслідок помилки.

Відсутність контейнера та ненадання послуг з вивозу сміття відповідачем всьому будинку мало наслідком ненадання послуги і ОСОБА_1 , тобто мала місце одностороння відмова відповідача від надання послуг ОСОБА_1 , внаслідок припинення дії загальнобудинкового договору на вивіз сміття.

Посилаючись наозначені обставини, ОСОБА_1 просила судвстановити факт розірвання договору №5265 від 18.06.2009, укладеного між ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», правонаступником якого є ТОВ «Вельтум-Запоріжжя», та ОСОБА_1 внаслідок односторонньої відмови від його виконання ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» з 15.12.2017; визнати відсутність у ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5265 від 18.06.2009, укладеним між ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», правонаступником якого є ТОВ «Вельтум-Запоріжжя», та ОСОБА_1 ; стягнути на користь ОСОБА_1 з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» безпідставно отримані грошові кошти в розмірі 11955,69 грн.

Рішенням Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26 листопада 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 в особіпредставника адвоката ЯрошенкаО.О.через підсистему«Електронний суд»подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26 листопада 2024 року та прийняти нову постанову про задоволення позову.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції правильно встановивши, що договір на вивіз сміття між позивачем та відповідачем був укладений, відповідач вивозив сміття з території будинку АДРЕСА_2 до грудня 2017 року, а в подальшому вивіз сміття здійснювало ТОВ «ЕК`Гранік», а на прибудинковій території, огородженій парканом відсутній контейнер для побутових відходів, дійшов помилково висновку про відсутність підстав для задоволення позову шляхом встановлення факту розірвання договору між позивачем та відповідачем.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу, ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» заперечує проти доводів позивача, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

10 лютого 2025 року через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Ярошенка О.О. про відкладення розгляду справи, в якому він зазначає про подання відзиву відповідачем за день до судового засідання. Причин відкладення клопотання не містить.

Розглянувши зазначене клопотання, судова колегія дійшла висновку про відмову у його задоволенні у зв`язку з необґрунтованістю з огляду на таке.

Відповідно дост. 372 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18.

Крім того, апеляційний суд не приймав рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі для надання пояснень, і такої необхідності колегія суддів не вбачає, отже підстави для розгляду справи з обов`язковою участю сторін відсутні.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Адвокат Ярошенко О.О. є користувачем «Електронного суду» та має можливість брати участь в судових засіданнях в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, проте такого клопотання він не заявляв. Клопотання про відкладення не містить обґрунтованих причин для відкладення розгляду справи, як і причин неможливості представника позивача взяти участь у судовому засіданні.

З урахуванням викладеного, не встановивши поважності причини відкладення судового засідання, оскільки заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів під час подання апеляційної скарги, з огляду на нормиКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта практики Європейського суду, вимоги пункту 11 частини третьоїстатті 2 ЦПК Українищодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 367 ЦПК Українимеж розглядусправи в суді апеляційної інстанції, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи, які не з`явились, оскільки вони завчасно повідомлені про дату, час та місце розгляду справи повідомлені відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України,кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірний договір є чинним, а зобов`язання сторін не припинені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Суд першої інстанції встановив та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є власником нежитлового приміщення №1, яке розташоване на 1-му поверсі будинку АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 09.09.2008, яке видано Виконавчим комітетом Запорізької міської ради. Право власності зареєстроване в Реєстрі прав власності на нерухоме майно 19.09.2008 (а.с.12).

18.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ремондіс Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 35924440) виконавцем, та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) споживачем, укладено договір №5265, предметом якого є надання виконавцем послуг зі збирання, вивезення та захоронення побутових відходів, накопичених споживачем, на умовах цього договору. Місце розташування об`єкту: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд.14, офіс Адвокат.

У вказаному договорі сторони погодили обсяги, строки та вартість надання послуг, порядок розрахунків, права та обов`язки сторін договору, їх відповідальність та інші умови, а також термін дії договору.

Зокрема, у п.4.1. договору викладені права споживача: одержання необхідної доступної, достовірної та своєчасної інформації , що стосується послуг зі збирання та вивезення твердих побутових відходів; одержання послуг згідно з вимогами законодавства про відходи та цим договором; усунення виконавцем виявлених недоліків у наданні послуг у п`ятиденний термін із моменту звернення споживача; здійснювати авансові платежі наперед строком до одного року.

Відповідно до п.4.2 вказаного договору, споживач зобов`язався: своєчасно, у встановлений Договором термін, сплачувати надані послуги; для збирання (завантаження) твердих побутових відходів згідно норм накопичення мати технічно справні контейнери у кількості 1 шт місткістю 1,1 куб.м. Контейнери повинні бути встановлені у відповідно до вимог Сан Пін.; до прибуття спец автомобіля (сміттєвоза) підготувати контейнери для вивезення, не допускати перевантаження контейнерів, утримувати їх у справному та охайному стані відповідно до санітарних вимог; забезпечити чистоту контейнерних майданчиків, вільний підхід та під`їзд до них, а також освітлення в темний час доби, не допускати попадання в контейнери будівельних відходів; в 20-ти денний термін з моменту виникнення обставин, які мають відношення до цього договору, надавати в письмовій формі інформацію на адресу виконавця.

У п.5.1. договору, вказано про те, що виконавець має право на: у виняткових випадках, пов`язаних з виробничою необхідністю, змінювати час вивезення відходів, при цьому виконавець зобов`язується надавати послуги за цим договором відразу після усунення перепон, які стали на заваді виконання обов`язків по вивезенню ТПВ; розірвання цього договору в односторонньому порядку, у випадку несплати рахунків за надані послуги споживачем протягом двох місяців підряд. У такому випадку виконавець письмово повідомляє про це споживача за десять днів до розірвання договору; вимагати усунення порушень умов цього договору від споживача.

Відповідно до п.5.2 вказаного договору, виконавець зобов`язався: надавати послуги відповідно до вимог законодавства про відходи, нормативних документів. Діючих санітарних правил. Надавати необхідну достовірну, доступну та своєчасну інформацію, що стосується цього договору.

Також сторони договору узгодили, що усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у вигляді Додаткової угоди, яка підписується уповноваженими представниками сторін, скріплюється печатками, і є невід`ємною частиною цього договору (п.7.1. договору).

Якщо суперечності, що виникли під час виконання цього договору не усунуто шляхом переговорів, то вони передаються до відповідного суду (п.7.2. договору).

Відповідно до п.8.1. договору, термін дії договору встановлено з 01.07.2009 по 30.06.2010 та вважається пролонгованим на такий самий термін, якщо за 14 днів до закінчення строку дії договору не буде заявлено однією зі сторін про відмову від нього або його перегляд.

01.04.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Умвель-Запоріжжя» (код ЄДРПОУ 35924440) виконавцем, та ОСОБА_1 споживачем, укладено додаткову угоду до договору №5265 від 18.06.2009, яким внесені зміни у частині норм надання послуг з вивезення побутових відходів, вартості послуг та порядку плати за послуги.

Також судом встановлено та визнається сторонами, що ТОВ «Вельтум-Запоріжжя», код ЄДРПОУ 35924440, до перейменування мало назву ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», ТОВ «Умвельт-Запоріжжя».

З наданих позивачем копій квитанцій вбачається, що 08.02.2018 ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Умвельт-Запоріжжя» сплатила 143,11 грн. із зазначенням коментаря до платежу: за вивіз сміття від ТОВ Умельт-Запоріжжя, м. Запоріжжя, просп. Ювілейний, буд.14. Аналогічні коментарі до платежу містяться у квитанціях від 14.03.2018 на суму 253,15 грн., 25.04.2018 на суму 143,11 грн.

З копій квитанції вбачається, що ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» сплатила грошові кошти із зазначенням коментаря до платежу: за вивіз сміття від ТОВ Вельтум-Запоріжжя, м. Запоріжжя, просп. Ювілейний, буд.14, а саме: 07.06.2018 на суму 336,98 грн., 07.08.2018 на суму 65,57 грн., 07.09.2018 на суму 593,03 грн., 28.12.2018 на суму 746,70 грн., 30.03.2019 на суму 746,70 грн., 04.06.2019 на суму 878,46 грн., 19.08.2019 на суму 530,00 гр., 24.10.2019 на суму 530,00 грн., 10.12.2019 на суму 784,88 грн., 04.05.2020 на суму 625,82 грн., 26.08.2020 на суму 896,00 грн., 17.06.2021 на суму 541,35 грн., 26.08.2021 на суму 556,83 грн., 01.12.2021 на суму 933,00 грн, 31.01.2022 на суму 933,00 грн.

У квитанції від 02.04.2021 міститься інформація про сплату ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» 1718,00 грн. із зазначенням платежу: за вивіз сміття від ТОВ Вельтум-Запоріжжя, вул. Дорошенка, буд.6, кв.79, м. Запоріжжя.

27.05.2024 адвокат Ярошенко О.О., в інтересах ОСОБА_1 , звернувся до ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» з листом, в якому зазначив, що Товариством надсилаються рахунки про оплату за надання послуг за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд.14, оф.1 (Адвокат), з яких вбачається, що станом на травень 2024 року заборгованість становить близька 10000,00 грн. Одночасно повідомляє, що за вказаною адресою розташований лише один контейнер, який Товариству не належить та будинок АДРЕСА_2 Товариством не обслуговується, а послуги з вивозу сміття за вказаною адресою надаються ТОВ «Екотехнологічна компанія «Гранік» на підставі договору №147/17 від 15.12.2017. Відсутність контейнеру та ненадання послуг по вивозу сміття всього будинку мало наслідком ненадання послуг і ОСОБА_1 , тобто мала одностороння відмова з боку Товариства від надання послуг. У зв`язку з цим просив вважати договір №5265 від 18.06.2009 розірваним з 16.12.2017 та повернути ОСОБА_1 переплату у розмірі 10421,75 грн. або у випадку неприйняття розрахунку переплати, направити акт звірки по взаєморозрахункам за період з грудня 2017 і до моменту надання відповіді, повернути суму безпідставно отриманих грошових коштів, яка визнається.

Листом від 05.06.2024 за вих. №615 ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» надало відповідь адвокату Ярошенко О.О. на його звернення, в якому, зокрема, зазначило, що між Товариством та ОСОБА_1 укладений та діє договір №5265 від 18.06.2009 про надання послуг з поводження з твердими побутовими відходами (вивезення та захоронення). Після розірвання договору з ОСББ «Хортицький», об`єми за вищевказаним договором ураховані до накопичень контейнерів розташованих за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд.12. Споживачем також була підписана додаткова угода від 01.04.2018 про введення нових норм надання послуг з вивезення побутових відходів у м. Запоріжжі. Підписанням даної додаткової угоди, споживач підтвердила подальшу співпрацю з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя». Станом на 04.06.2024 заборгованість ОСОБА_2 перед ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» за надані послуги складає 9949,30 грн. Запропоновано погасити заборгованість або підписати договір про реструктуризацію заборгованості. До листа додано акт звірки взаєморозрахунків за договором №5265 від 18.06.2009, копія додаткової угоди від 01.04.2018.

Згідно з актом звірки взаємних розрахунків за період з 01.01.2022 по 04.06.2024 за договором №5265 від 18.06.2009, заборгованість споживача становить 9949,30 грн., остання оплата зарахована у січні 2022 року в сумі 933,00 грн.

Також судом встановлено, що листом від 15.08.2024 за №150824/1 голова правління ОСББ «Хортицький», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд.14, повідомив ОСОБА_1 , що з 15.12.2017 вивезення сміття та інших побутових відходів будинку АДРЕСА_2 здійснює ТОВ «ЕК «Гранік» на підставі договору від 15.12.2017. ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» з 2017 року не здійснює вивіз сміття від будинку АДРЕСА_2 . На прилеглій території контейнер ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» відсутній.

Відповідно до договору №147/17 від 15.12.2017, який укладено ТОВ «Екотехнологічна компанія «Гранік» (виконавець) та ОСББ «Хортицький» (замовник), виконавець зобов`язався надавати послуги з вивозу твердих побутових відходів 4 класу небезпеки з території замовника згідно Додатка №1, який складає невід`ємну частину договору.

Відповідно до Додатку №1 до вказаного договору, адреса установки одного контейнера: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд.14.

Відповідно до умов договору оренди майна №А-147/17 від 15.12.2017, орендодавець - ТОВ «Екотехнологічна компанія «Гранік» передала орендарю ОСББ «Хортицький» в строкове платне користування на час дії договору майно один контейнер для ПВ ємкістю1,1 куб.м.

З фотознімків, долучених до позовної заяви, вбачається зовнішній вигляд будинку АДРЕСА_2 , прибудинкова територія якого огороджена парканом, а також місце розташування контейнера за парканом, паркан має магнітний замок.

Крім того, 01.04.2018 між ОСОБА_1 та ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» (до перейменування ТОВ «Умвельт-Запоріжжя») було укладено додаткову угоду до договору №5265 від 18.06.2009.

Відповідно до статті 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині.Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Згідно з частиною третьою статті 16 ЦК України, яка регулює способи захисту цивільних прав, суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Загальні положення про правочини визначено в статтях 202214 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї зі сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В частині першій статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до Закону України «Про відходи» № 187/98-ВР від 05.03.1998, який діяв на час укладання між сторонами договору і втратив чинність 09.07.2023, власники джерел утворення побутових відходів укладають договори з юридичною особою, яка в установленому порядку визначена виконавцем послуг на вивезення побутових відходів, здійснюють оплату таких послуг та забезпечують роздільне збирання побутових відходів (ст. 35-1 Закону).

У Законі України «Про управління відходами» № 2320-IX від 20.06.2022, який введено в дію з 09.07.2023, визначено, що утворювачі побутових відходів зобов`язаніукладати договори з виконавцем послуги з управління побутовими відходами та вносити у встановленому порядку плату за послугу з управління побутовими відходами (п. 1 ч. 2 ст. 31 Закону).

Суд першої інстанції правильно вважав встановленим та доведеним, що ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» (до перейменування ТОВ «Ремондіс Запоріжжя», ТОВ «Умвельт-Запоріжжя») та ОСОБА_1 діючи вільно, на власний розсуд, 18.06.2009 уклали договір №5265, предметом якого є надання Товариством ОСОБА_1 послуг зі збирання, вивезення та захоронення твердих побутових відходів, накопичених у споживача за адресою: м. Запоріжжя, пр. Ювілейний, буд.14, офіс Адвокат (нежитлове приміщення №1). Сторони узгодили всі істотні умови договору, а саме: вид послуги, які має надавати виконавець, розмір плати за надані послуги, строк її оплати, права та обов`язки сторін, відповідальність сторін, строк дії договору та порядок розв`язання спорів.

Вказаний договір підписаний сторонами, йогоправомірність як правочину ким-небудь із сторін в судовому порядку не оспорена, договір недійсним не визнавався, отже з 18.06.2009 між сторонами виникли та діють договірні відносини.

Проаналізувавши зміст договору №5265 від 18.06.2009, який укладений між сторонами, суд першої інстанції правильно зауважив, що п.5.1.2 цього договору передбачено право виконавця (тобто відповідача) розірвати цей договір в односторонньому порядку у випадку несплати рахунків за надані послуги споживачем протягом двох місяців підряд.

Разом з тим, зі змісту цього пункту договору вбачається, що у такому випадку виконавець письмово повідомляє про це споживача за десять днів до розірвання договору.

Інших випадків розірвання договору в односторонньому порядку, умови договору не містять.

В той же час, умовами договору передбачено, що усі зміни та доповнення до цього договору оформлюються у вигляді додаткової угоди (п.7.1. договору). Якщо суперечності, що виникли під час виконання цього договору не усунуто шляхом переговорів, то вони передаються до відповідного суду (п.7.2. договору).

Також умовами договору передбачена автоматична пролонгація договору, якщо за 14 днів до закінчення строку дії договору не буде заявлено однією із сторін про відмову від нього або його перегляд (п.8.1. договору).

Позивач належних та достатніх доказів вчинення виконавцем (відповідачем) дій, які передбачені договором для односторонньої відмови від договору та які б свідчили, що договір є розірваним, а також про відмову від нього відповідно до п.8.1. договору, суду не надала та судом таких обставин не встановлено.

При цьому суд правильно враховував, що закон передбачає можливість розірвання договору у судовому порядку за ініціативою однієї із сторін договору. При цьому на розгляд суду можуть передаватися вимоги про розірвання договору не з будь-яких підстав, а лише з тих, що передбачені законом або договором.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (постанова ВС від 24.06.2021 у справі № 910/9894/20).

У цьому конкретному випадку, рішень про розірвання договору, укладеного між сторонами 18.06.2009, за ініціативою відповідача, а також за ініціативою позивача, судом не ухвалювалось, що сторони не заперечували.

З огляду на вищевикладене, вимога позивача про встановлення факту розірвання договору з 15 грудня 2017 року задоволенню не підлягає.

Підписанням 01.04.2018 додаткової угоди до договору №5265 від 18.06.2009 між ОСОБА_1 та ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» (до перейменування ТОВ «Умвельт-Запоріжжя») позивач підтвердила наявність договірних відносин з ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» та подальшу співпрацю.Жодних обставин, які б вказували на нікчемність цієї додаткової угоди, судом не встановлено.

Також матеріали справи не містять жодної інформації про укладання ї ОСОБА_1 договору з іншим виконавцем з приводу надання послуг з вивозу твердих побутових відходів, у т.ч. з ТОВ «Екотехнологічна компанія «Гранік».

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов`язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов`язання). Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним.

Тобто коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або її не було взагалі.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої статті 1212 ЦК України.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Таким чином, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно врахував, що між сторонами виникли договірні правовідносини, ознак безпідставності набуття ТОВ «Вельтум-Запоріжжя» спірних грошових коштів не встановлено, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позову в частині стягнення грошових коштів в розмірі 11956,69 грн.

З урахуванням того, що доводи апеляційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви, яким суд надав належну оцінку, вони є достатньо аргументованими, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»).

Інші приведені в апеляційній скарзі доводи є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.

Апеляційний суд перевірив доводи апелянта та дійшов висновку, що вони є безпідставними, оскільки відповідно до ч. 3 ст.12та ч. 1 ст.81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа "Проніна проти України", № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів.

Аналізуючи питанняобсягу дослідженнядоводів скаржниката їхвідображення воскаржуваному судовомурішенні,питання обґрунтованостівисновків судупершої інстанції,колегія суддіввиходить зтого,що усправі,яка переглядається,було надановичерпну відповідьна всіістотні питання,що виникаютьпри кваліфікаціїспірних відносин,як уматеріально-правовому,так іу процесуальномусенсах,а доводи,викладені вапеляційній скарзі,не спростовуютьвисновків судупершої інстанції.

За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Таким чином,колегія суддівдійшла висновкупро те,що,розглядаючи спір,який виникміж сторонамиу справі,суд першоїінстанції правильновизначився зхарактером спірнихправовідносин танормами матеріальногоправа,які підлягаютьзастосуванню,повно тавсебічно дослідивнаявні усправі доказиі давїм належнуоцінку згідноз вимогамист.76-78,81,89,правильно встановивобставини справи,внаслідок чогоухвалив законней обґрунтованесудове рішення,яке відповідаєвимогам матеріальногота процесуальногоправа,у зв`язкуз чим,апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ярошенка О.О. слід залишити без задоволення, а рішення Хортицького районногосуду м.Запоріжжявід 26листопада 2024року без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Ярошенка Олександра Олеговича залишити без задоволення.

Рішення Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 26 листопада 2024 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 20 лютого 2025 року.

Головуючий:

Судді: