Ухвала

від 19.02.2025 по справі 202/9526/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/416/25 Справа № 202/9526/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

підозрюваного ОСОБА_7

захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2025 року про обрання запобіжного заходу щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Веселе Веселівського району Запорізької області, громадянина України, який одружений, має на утриманні малолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-2 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2025 року задоволено клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 та застосовано відносно останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 квітня 2025 року без визначення розміру застави.

Слідчий суддя в обґрунтування свого рішення послався на те, що згідно з доводами, викладеними у клопотанні слідчого та документами наданими на підтвердження цих доводів, обґрунтованість підозри щодо вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень ОСОБА_7 є доведеною.

Зазначає, що ризик переховування підозрюваного ОСОБА_7 від органу досудового розслідування та/або суду існує та обумовлений тяжкістю ймовірного покарання та суворістю можливого вироку, оскільки ОСОБА_7 підозрюється у вчинені особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Ризик того, що підозрюваний має можливість знищити, сховати або спотворити речі чи документи, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення існує оскільки досудове розслідування, протягом якого орган досудового розслідування має можливість зібрати докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, наразі не завершено.

Ризик впливу на свідків також існує як на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків, та дослідження їх судом. Відповідний незаконний вплив може стосуватись як свідків, які безпосередньо вказують на підозрюваного як на особу, що вчинила злочин, так і свідків, які можуть надати свідчення щодо інших важливих обставин кримінального провадження, які не інкримінуються підозрюваному та не мають безпосереднього зв`язку із його особою (наприклад, показання понятих, які брали участь у слідчих діях).

Ризик того, що підозрюваний має можливість незаконно впливати на інших підозрюваних існує, оскільки досудове розслідування, протягом якого орган досудового розслідування має можливість зібрати докази, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, наразі не завершено.

Вказує, що застосування до ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, є недостатнім і не зможе запобігти вищезазначеним ризикам, та не зможуть належним чином забезпечити досягнення мети застосування запобіжного заходу. Адже, у випадку їх застосування, з огляду на встановлені ризики, відсутні будь-які стримуючі фактори від неналежного виконання підозрюваним ОСОБА_7 процесуальних обов`язків, а так само відсутній належний контроль за їх дотриманням.

Також зазначає, що враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177, 178 КПК України, та встановлені під час розгляду клопотання, доцільним є не визначати підозрюваному ОСОБА_7 розмір застави.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали.

В апеляційній скарзі та доповненнях до неї захисник ОСОБА_9 просить ухвалу слідчого судді скасувати та застосувати до підозрюваного більш мякий запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

В обґрунтування апеляційної скарги та доповнень до неї посилається на те, що матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували факт причетності ОСОБА_7 до інкримінованих злочинів.

Зазначає, що заявлені ризики з числа передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України є недоведеними. ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв`язки, має на утриманні дружину, дитину та батьків похилого віку, які потребують постійного догляду, має постійне місце проживання, що свідчить про достатність підстав стверджувати про можливість забезпечення належної процесуальної поведінки без застосування найбільш суворого запобіжного заходу такого як тримання під вартою.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що строною обвинувачення не наведено жодних аргуметнів, крім вигаданих категоричних тверджень про те, що ОСОБА_7 має чи мав відношення до протиправної діяльності.

Зазначає, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, заявлені стороною обвинувачення є недоведеними.

Вказує, що слідчий суддя не дотримався принципу верховенства права, а використовуючи свої дискреційні повноваження щодо необрання альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, жодним чином не обґрунтував своє рішення.

Позиції учасників судового провадження.

В судовому засіданні підозрюваний ОСОБА_7 та його захисники підтримали апеляційні скарги, просили їх задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши суддю-доповідача щодо суті поданої апеляційних скарг, думку учасників провадження, перевіривши матеріали провадження і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Розглядаючи клопотання слідчого, прокурора про обрання заопбіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, з якими пов`язана можливість застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

За результатами апеляційного перегляду ухвали слідчого судді місцевого суду встановлено, що зазначені вимоги кримінального закону слідчим суддею дотримані не в повній мірі.

Під час розгляду зазначеного клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання підозрюваному ОСОБА_7 під вартою слідчий суддя з`ясував, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Як вбачається з ухвали слідчого судді, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч доводам сторони захисту, правильно встановив, що викладені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах. Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочинів, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255-1, ч. 1 ст. 255-2 КК України.

Більш того, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Фактів і інформації, які переконливо свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вищевказаних кримінальних правопорушень, в клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо для висновку про обґрунтованість повідомленої останньому підозри.

Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів, а тому доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої підозри є безпідставними.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, дійшов правильного висновку про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у вчинених злочинах, а також з огляду на характер і досить високий ступінь суспільної небезпечності самих злочинів, у вчиненні яких він підозрюється. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В свою чергу, не доведеними є ризики, передбачені п. 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР 15.08.2023 року, у даному кримінальному провадженню вже проведено ряд обшуків, підозра ґрунтується на відомостях отриманих з НСРД, а тому слідчим не конкретизовано які ще речі чи документи підозрюваний може знищити, сховати або спотворити, яким чином він може впливати на інших підозрюваних чи свідків у даному кримінальному провадженні.

Встановлені обставини справи, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України вказують, що органом досудового розслідування була доведена неможливість застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_7 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою для запобігання названому вище ризику та забезпечення його належної процесуальної поведінки.

У відповідності до п. 4 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.

В свою чергу, визначення розміру застави, у відповідності до вищезазначеної статті КПК України, є право суду а не його обов`язком.

Апеляційний суд вважає за можливе визначити ОСОБА_7 розмір застави зважаючи на наступне.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях вказував на те, що обґрунтовуючи неможливість обрання інших альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою, суд повинен послатися на ті чи інші конкретні обставини, як цього вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. (рішення у справі «Осипенко проти України»)

У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів (рішення у справі "Вренчев проти Сербії" п. 76).

Автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції (рішення у справі "S.B.C. v. the UK" п. п. 23-24).

Враховуючи вказану практику ЄСПЛ, ст. 183 КПК України, яка наділяє слідчого суддю, суд дискреційними повноваженнями щодо питання стосовно застави, однак відповідно до вказаної статті зобов`язує слідчого суддю, суд визначити розмір застави застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також беручи до уваги, дані про особу підозрюваного, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тяжкості покарання, апеляційний суд вважає, що в даному випадку можливо визначити ОСОБА_7 заставу.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

При цьому, виходячи з прецедентної практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб виключити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч 5 ст. 182 КПК України у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих підозрюваному злочинів, обставини його вчинення, майновий стан підозрюваного, характеризуючі дані про особу підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає даний випадок виключним, а тому застава у визначених ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язів.

На думку апеляційного суду, застава у розмірі 400 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України.

За таких обставин, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги захисників необхідно задовольнити частково, ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання слідчого та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 183 КПК України, а також покладенням на нього відповідних процесуальних обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 лютого 2025 року щодо ОСОБА_7 скасувати.

Постановити новуухвалу,якою клопотанняслідчого задовольнити частково.

Обрати відносно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 квітня 2025 року.

Визначити підозрюваному ОСОБА_7 заставу в розмірів 400 (чотириста) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 1 211 200 (один мільон двісті одинадцять тисяч двісті) грн., яку підозрюваний, або інша фізична чи юридична особа може сплатити на депозитний рахунок Дніпровського апеляційного суду(отримувач коштів), код ЄДРПОУ 42270629, МФО 820172, Банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р UA098201720355219002001086699 в ГУДКС України в м. Київ, та надати документи, що підтверджує, слідчому, прокурору.

У разі сплати суми застави вважати, що до ОСОБА_7 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави і звільнити його з під варти та покласти такі обов`язки:

1) прибувати до суду із встановленою періодичністю або за викликом у зв`язку з реалізацією завдань кримінального провадження;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований та проживає без дозволу слідчого, прокурора;

3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватися від спілкування зі свідками чи іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт(паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за кордон

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4