Ухвала

від 19.02.2025 по справі 203/6743/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/181/25 Справа № 203/6743/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

підозрюваного ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпрі матеріали досудового розслідування № 12024040000000823 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2024 року про задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудня 2024 року було задоволено клопотання слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, ОСОБА_9 , погоджене прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_10 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024040000000823 від 25.05.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.332, ч.1 ст. 114-1, ч.1 ст. 358, ч.1 ст. 366, ч.3 ст. 368 КК України.

Накладено арешт на майно вилучене в ході обшуку 03.12.2024 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно витягу №400524212101 від 13.11.2024 з Державного реєстру прав або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, обтяжень об`єктів нерухомого майна належить на праві власності ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_1 , та у якій фактично мешкає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: грошові кошти 122 (сто двадцять дві ) купюри номіналом 100 доларів США кожна з наступними серіями та номерами:

PK39570892H, PK39570895H, PK39570894H, PK39570891H, PB31448987S, PB31448989S, PB314488986S, PH81538014B, PF98316604E, LB43503048F, LB68797740K, PE70127627E, PB71438638I, PH88519038B, PI01609338B, PI01609339B, PL59652633B, PE51440155E, LB68797746K, LF47441271E, PF04196960K, PD80356256B, LB01580765J, LF47441269E, MB02595894Q, PK39570889H, PK39570861H, PK39570826H, PB31448990S, PF12201249P, ML59970568C, MB62471476P, ML71953076C, ML71953077C, PB06078715D, MB22019484N, MB38785449N, MB22598832A, LG61490573C, MB60631226N, MB23822643J, PK39570819H, PK39570885H, PK39570818H, LG37837912D, LB43398220D, PI95104329A, PB91782250I, PB91782249I, PK97983797G, PF87145426P, LL52300611C, PG79669125C, LB98729801L, PK39570893H, PK39570821H, ML25091569A, PB69197924F, PE25832434A, PF95778286D, LF53603149C, PB11159663D, LF10756237C, LD85119619D, PF12201259P, PK39570896H, PK39570820H, MB12894832C, MH26392237A, PJ11884462A, MA47262997A, MB82168774I, PI09659105I, LE30642161A, MB55000542D, LB98729802L, PK39570834H, MD86727866A, MD86727865A, LK42418236E, LK17842937D, MI01930126A, MB35505027N, LG42981835E, LL52667895H, LL52667894H, PB91782251I, LB40708685C, PG693164C, LK73774386F, LI75009204A, PA31426491C, PA31426480C, PA31426477C, LB69006396G, PF19592308G, PF19592307G, PF19592390G, PF19592292G, LB90061477K, PA32100558C, PF87145423P, PF87145427P, PF12194146P, PL60490152B, PK39570827H, MF02604691E, LB35200868F, PF12201260P, LF47441270E, PA29715383A, PB23849384D, PE21028667C, PF79456968B, MA47262996, ML54989413A, ML54989412A, MG68064913A, PB70566428A, PE24997063B, PB49961777D, MB62011738P,заборонивши володіння, користування та розпорядження цим майном.

Слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_8 набув статусу підозрюваного і санкції статей, за якими пред`явлена підозра, передбачають покарання з конфіскацією майна, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав за ч. 2, ч. 5 ст. 170 КПК України для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту належного на праві власності підозрюваному майна для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання за ч.3 ст.332 та ч.3 ст. 368 КК України.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою адвокат ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу слідчого судді в скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Зазначає, що повний текст ухвали отримано лише 23.12.2024 року, вважає, що останній не пропустив строк на оскарження вказаної ухвали слідчого судді.

Вказує, що судове рішення не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Зазначає, що вилучені під час обшуку грошові кошти не належать ОСОБА_8 , а належать його дружині ОСОБА_12 .

Вважає, що доводи викладені в клопотанні є голослівними, оскільки до клопотання не було додано жодних доказів на підтвердження того, що вказані грошові кошти належать ОСОБА_8 ..

Зазначає, що слідчий суддя не взяв до уваги пояснення ОСОБА_12 та її батька ОСОБА_13 , які пояснили, що вказані грошові кошти є власними коштами ОСОБА_12 для придбання автомобіля.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення підозрюваного ОСОБА_8 , його захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на підтримку доводів поданої апеляційної скарги, які наполягали на її задоволенні, просили скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 309 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді, зокрема, про арешт майна або відмову у ньому.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.

Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокремаарешт майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що :

- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;

- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасовим вилученням майнає фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

- підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

- призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

- є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом;

- одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Положеннями ч.ч. 1, 2, 5, 6 статті 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покаранняабо заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного,обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд увипадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майнаабо застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Відповідно до п. 5 ч. 2 та ч. 4 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вирішуючи питання про арешт майна, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначених вимог закону слідчим суддею місцевого суду дотримано у повному обсязі.

Обґрунтовуючи своє рішення про накладення арешту на грошові кошти у сумі 12 200 доларів США, котрі були вилучені в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий суддя послався на положення п.3 ч.2 ст.170 КПК та в ухвалі зазначив, що для виконання завдань кримінального процесуального законодавства, з метоюконфіскації майна як виду покарання,є необхідність накладення арешту на вищезазначені грошові кошти.

З такими висновками погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки під час апеляційного розгляду встановлено, що в провадженні слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, перебуває кримінальне провадження, відкрите за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 358, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 368 КК України.

03.12.2024 на підставі ухвали слідчого Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 26.11.2024 проведено обшук у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка згідно витягу №400524212101 від 13.11.2024 з Державного реєстру прав або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав, обтяжень об`єктів нерухомого майна належить на праві власності ОСОБА_11 , ІПН НОМЕР_1 , та у якій фактично мешкає ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході якого виявлено та вилучено 12 200 (дванадцять тисяч двісті) доларів США, а саме 122 (сто двадцять дві) купюри номіналом 100 доларів США.

Також в ході обшуку виявлено та вилучено 1400 (одну тисячу чотириста) доларів США, а саме 14 (чотирнадцять) купюр номіналом 100 доларів США, які раніше були отримані ОСОБА_14 та ОСОБА_8 в ході проведення негласних слідчих-розшукових дій контроль за вчиненням злочину, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Постановою слідчого від 03.12.2024 грошові кошти в сумі 12 200 (дванадцять тисяч двісті) доларів США, а саме 122 (сто двадцять дві) купюри номіналом 100 доларів США визнані речовими доказами.

03 грудня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.3 ст.332, ч.1 ст. 114-1, ч.5 ст. 27 ч.3 ст. 368КК України.

Санкціямич. 3 ст. 332 та ч. 3 ст. 368КК України серед іншого, встановлює обов`язковуконфіскацію майна, як виду покарання.

05.12.2024 ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 02.02.2025 включно, з визначенням застави, яка ним сплачена.

Ухвалою Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 31 січня 2025 року підозрюваному ОСОБА_8 продовжено строк дії обов`язків на один місяць, в межах строку досудового розслідування, покладених ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2024 року на підозрюваного. Строк дії обов`язків продовжити до 28 лютого 2025 року.

Із змісту клопотання слідчого про арешт майна вбачається, що ним ставиться питання про накладення арешту на вищевказані грошові кошти з метоюзабезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання, а також запобігання можливості його пошкодження, знищення, перетворення та відчуження.

При цьому, слідчий суддя правильно врахував, що санкціїч.3 ст.332, ч.3 ст.368КК України, за якими ОСОБА_8 повідомлено про підозру, передбачають обов`язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Таким чином за наведених в оскаржуваній ухвалі обставин апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність правової підстави, визначеної п.3 ч.2 та ч.5 ст.170 КПК України, для накладення арешту на вищевказане майно, з метою конфіскації майна як виду покарання.

З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що під час розгляду клопотання про арешт тимчасово вилученого майна слідчим суддею дотримано усіх вимог статей 132, 170, 172-173 КПК України, належним чином перевірено та встановлено наявність обставин для арешту майна.

Посилання захисника в апеляційній скарзі про належність вилучених грошових коштів ОСОБА_12 , яка є дружиною ОСОБА_8 , колегія суддів вважає безпідставними, оскільки апелянтами не доведено такого набуття, оскільки, по - перше, відсутні належні докази набуття ОСОБА_12 грошових коштів у сумі 4 300,00 доларів США станом на кінець 2023 року, коли такі кошти вже були в неї наявні; по - друге, довідка АТ КБ «Приватбанк» від 11.12.2024 про здійснення ОСОБА_13 валютообмінних операцій на загальну суму 5 400,00 доларів США не свідчить, що ці грошові кошти належать саме йому, правомірність набуття цих коштів ОСОБА_13 поданими доказами не підтверджена.

Посилання захисника про те, що звертаючись до слідчого судді із повторним клопотанням про накладення арешту на майно, слідчий фактично не усунув недоліки попереднього клопотання, що слугувало підставою для його повернення прокурору, послався на ті ж обставини кримінального провадження, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки твердження захисника про те, що слідчий не усунув недоліки клопотання, про які зазначалось в ухвалі слідчого судді від 05.12.2024 року нічим не обґрунтовані, які саме недоліки залишились не усунутими захисник не зазначив.

Колегією суддів не встановлено невідповідності клопотання слідчого про арешт майна, вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України.

Отже наведені в оскаржуваній ухвалі слідчого судді доводи, за яких він дійшов до переконання про необхідність задоволення клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна, є змістовними та відповідають вимогам ч.5 ст.173 КПК України. Тому наведені в апеляційній скарзі в цій частині аргументи представника власника майна, як підстави для скасування рішення слідчого судді, є неспроможними.

За таких обставин зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, за яких адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

Підсумовуючи вищенаведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 є безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, а ухвала слідчого суддіКіровського районного суду м. Дніпропетровська від 19 грудн 2024 року про арешт тимчасово вилученого майна, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, та відповідає вимогам ст.370 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 405, 407 та 418, 419, 422 КПК, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчогосудді Кіровськогорайонного судум.Дніпропетровська від19грудня 2024року прозадоволення клопотанняслідчого танакладення арештуна майно,- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4