Рішення

від 19.02.2025 по справі 120/12941/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

19 лютого 2025 р. Справа № 120/12941/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятого командиром військової частини НОМЕР_1 наказу №26 від 04.09.2024 "про результати службового розслідування за фактом не проведення у визначені строки інвентаризації зброї та боєприпасів" у частині притягнення підполковника медичної служби ОСОБА_1 , заступника командира військової частини НОМЕР_1 з медичного постачання, до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани, а також позбавлення виплати грошового забезпечення у вигляді 20% від щомісячної премії за серпень 2024 року.

Зокрема, у позовній заяві представник позивача наголосила на протиправності висновків проведеного службового розслідування та, як наслідок, протиправності прийнятого на їх підставі спірного наказу. Зокрема зазначила, що при прийнятті рішення про притягнення до відповідальності повністю проігноровано вимоги статті 86 Закону України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України", відповідно якого під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Також, представник вказала на невідповідність кваліфікації проступку та накладення стягнення, в свою чергу призначення позивача головою з проведення інвентаризації зброї та боєприпасів суперечить абзацу 2 пункту 2 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах.

Окремо, стороною відповідача було звернуто увагу суду на те, що у посадовій інструкції ОСОБА_1 відсутній обов`язок з проведення інвентаризації зброї та в останнього відсутній досвід у проведенні відповідних дії. В контексті наведеного, зазначено, що позивачем на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 подавався рапорт, у якому порушувалось питання (клопотання) про внесення змін в наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 09.08.2024 №318, в частині необхідності продовження термінів проведення інвентаризації до 22.08.2024.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема навів обґрунтування в підтвердження правомірності висновків Акту службового розслідування від 27.08.2024 та, як наслідок, правомірність притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на останнього дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, військове звання - підполковник медичної служби. Наказом командира в/ч НОМЕР_2 №21 від 24.02.2023 призначено на посаду заступника начальника госпіталю з медичного постачання військової частини НОМЕР_1 .

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 №318 від 09.08.2024 "Про проведення інвентаризації зброї та боєприпасів у військовій частині НОМЕР_1 " наказано провести інвентаризацію зброї та боєприпасів, перевірити їх фактичну наявність, стан та документальне підтвердження станом на 11.08.2024 в термін з 12 серпня 2024 року по 14 серпня 2024 року.

В абзаці другому пункту 2 Наказу №318 Головою комісії призначено підполковника медичної служби ОСОБА_1 .

Пунктом 5 вищезазначеного наказу передбачено, що контроль за виконанням наказу покладено на заступника командира військової частини.

Також, визначено, що результати проведеної інвентаризації необхідно оформити актами та подати їх на затвердження командиру військової частини НОМЕР_1 до 15 серпня 2024 року.

В подальшому, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 19.08.2024 за №336 "Про призначення службового розслідування за фактом не проведення у визначені строки інвентаризації зброї та боєприпасів" уповноваженою посадовою особою відповідача було проведено службове розслідування з метою уточнення причин і умов, що сприяли виникненню факту не проведення інвентаризації зброї та боєприпасів, а також встановлення ступеню вини підполковника медичної служби ОСОБА_1 , заступника командира частини з медичного постачання.

Результати проведеного службового розслідування оформлені Актом службового розслідування від 27.08.2024.

В ході розслідування встановлено: "Підполковник м/с ОСОБА_1 не доклав всіх необхідних зусиль для своєчасного виконання наказу командира щодо здійснення інвентаризації зброї та боєприпасів, несвоєчасно ознайомився з інвентаризаційними описами, не організував роботу комісії та не доповів одразу командиру про обставини, що можуть вплинути на виконання задачі у визначені терміни, що відповідає порушенню ч. 1 ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, яка передбачає обов`язок підлеглого виконувати накази командира, які мають бути виконані сумлінно, точно та у встановленні строки, п. 9 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2000 року №748 в частині відповідальності голови інвентаризаційної комісії за несвоєчасність проведення інвентаризації та не пов`язаний з поважними причинами, так як викладені пояснення обставин вищезазначеним військовослужбовцем не знайшли підтвердження при проведенні службового розслідування, тобто - порушенням військової дисципліни.

Підполковник м/с ОСОБА_1 не доповів командиру про пропущення строку виконання наказу, всупереч ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, де йдеться про те, що про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

Кінцевого результату інвентаризації досягнуто не було, оскільки результати інвентаризації оформлюються актом у визначеній формі. Акт підписується головою і членами внутрішньо-перевірочної комісії, а також у порядку ознайомлення начальниками родів військ та служб які перевіряються і разом з відомостями наявності та якісного стану матеріальних засобів подаються на затвердження командиру військової частини. (абз. 2 п. 10.3.10. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджене наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 № 300).

Вчинення викладеного вище порушення підтверджується фактами та обставинами, що були встановлені в ході проведення службового розслідування та зазначені в пунктах 3.1 та 3.6 розділу 3 акту службового розслідування.

Вищеописана поведінка підполковника м/с ОСОБА_1 свідчить про неналежне ставлення до військової служби та його недисциплінованість. Таке ігнорування вимог статутів Збройних Сил України та інших наведених нормативно-правових актів призводить до формування відчуття безкарності та вседозволеності у правопорушників, є опосередкованим потуранням для протиправних дій іншим військовослужбовцям. Дані дії несуть ризик суттєвого порушення твердого статутного порядку Збройних Сил України, у зв`язку з чим підлягають невідкладному усуненню.".

Згідно наведених в Акті від 27.08.2024 висновків вирішено, за порушення військової дисципліни, що полягає у порушенні вимог ч. 1 ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абз. 4 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.9 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2000 року №748, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 серпня 2024 року №318 "Про проведення інвентаризації зброї та боєприпасів у військовій частині НОМЕР_1 " та, як наслідок, не проведення належним чином інвентаризації зброї та боєприпасів, призначеної вказаним наказом, підполковника медичної служби ОСОБА_1 , заступника командира військової частини НОМЕР_1 з медичного постачання притягнути до дисциплінарної відповідальності.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №26 від 04.09.2024 "Про результати службового розслідування за фактом не проведення у визначені строки інвентаризації зброї та боєприпасів" визначено:

1. За порушення військової дисципліни, а саме: не виконання вимог ч. 1 ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абз. 4 ст. 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.9 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2000 року №748, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 серпня 2024 року №318 «Про проведення інвентаризації зброї та боєприпасів у військовій частині НОМЕР_1 » та, як наслідок, не проведення належним чином інвентаризації зброї та боєприпасів, призначеної вказаним наказом, підполковника медичної служби ОСОБА_2 , заступника командира військової частини НОМЕР_1 з медичного постачання притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти дисциплінарне стягнення у вигляді суворої догани.

2. За порушення військової дисципліни, а саме: не виконання вимог ч. 1 ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, абз. 4 ст. 1 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, п.9 Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах України, яке затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 2000 року №748, наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09 серпня 2024 року №318 «Про проведення інвентаризації зброї та боєприпасів у військовій частині НОМЕР_1 » відповідно до пункту 5 розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженим наказом Міністерства Оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) підполковнику медичної служби ОСОБА_1 , заступнику командира військової частини НОМЕР_1 з медичного постачання не виплачувати 20% від щомісячної премії за серпень 2024 року.

Вважаючи спірний наказ в частині, що стосується позивача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п.2 ч.1).

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спірні правовідносини, які склались у цій справі, врегульовано Конституцією України, Законами України «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України».

Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно зі ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадянина України. Громадяни відбувають на військову службу відповідно до закону.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначає правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Преамбулою та статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» визначено, що цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом, зокрема, правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає, зокрема, проходження військової служби.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби).

Цей Статут визначає загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах.

Згідно із статтями 4, 5 Статуту внутрішньої служби, повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.

Частинами 1 та другою статті 6 Статуту внутрішньої служби визначено, що внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань. Вимоги цього Статуту зобов`язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.

Абзацами 2, 3, 5, 11, 12 статті 11 Статуту внутрішньої служби визначено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов`язки:

свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;

бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим;

постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України;

виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;

додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Згідно статті 16 Статуту внутрішньої служби, кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Як визначено у статті 26 вказаного Статуту, військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.

У свою чергу, сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначаються Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, який затверджено Законом України від 24.03.1999р. №551-XIV (далі - Дисциплінарний статут).

Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

За змістом статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.

Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Військова дисципліна досягається шляхом:

виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі;

особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів;

формування правової культури військовослужбовців;

умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу;

зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих;

підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку;

своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення;

чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця:

додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів;

бути пильним, зберігати державну та військову таємницю;

додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство;

виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету;

поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків;

не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов`язків військової служби.

Суд зазначає, що інститут дисциплінарної відповідальності є самостійним інститутом права, що підтверджується наявністю окремих ознак правового інституту: - однорідність фактичного змісту; - юридична єдність (комплексність) норм; - законодавча відособленість.

Дисциплінарна відповідальність, як самостійний вид юридичної відповідальності, є елементом у структурі правової системи країни та важливим чинником забезпечення дисципліни та правопорядку.

Дисциплінарний проступок, в контексті дисциплінарної відповідальності, можливо охарактеризувати як протиправну дію чи бездіяльність службовця, що порушує встановлений порядок виконання своїх обов`язків, встановлені вимоги до військової дисципліни або громадського порядку.

В свою чергу, дисциплінарне стягнення є мірою відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, яке лежить у колі дискреційних повноважень суб`єкта, відповідального та зацікавленого у дотриманні службовцем відповідних вимог дисципліни. Дисциплінарне стягнення виступає результатом карного процесу уповноваженої на це особи, що несе в собі наслідки особистого немайнового та майнового характеру.

Такі стягнення виражаються у вигляді негативної оцінки до певної події та засудженні поведінки службовця, вину та причетність якого буде належним чином встановлено.

У зв`язку з чим, заходи реагування у виді дисциплінарного стягнення є результатом встановлення істини у певній події, яка порушує вимоги дисципліни або належності виконання покладених на особу обов`язків з проходження служби. Такі заходи мають на меті попередити особу про необхідність дотримання встановлених до неї вимог, а також про можливість застосування більш суворого дисциплінарного стягнення у випадку повторних порушень дисципліни, що повинно спонукати службовця належним чином виконувати свої обов`язки та попередити, що усі наступні порушення не будуть залишені поза увагою.

Статтею 6 Дисциплінарного статуту установлено, що за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну.

Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Згідно із статтями 83, 87 Дисциплінарного статуту, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром, доручено офіцерові чи прапорщикові (мічманові), а у разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) - також сержантові (старшині).

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України встановлюється наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях - центральними органами виконавчої влади, яким вони підпорядковані.

Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене після шести місяців з дня вчинення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці, а також час відсутності на службі без поважних причин.

Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 за №1503/31371, затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).

Відповідно до пункту 1 розділу I Порядку №608, цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів). Службовим розслідуванням є комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з пунктом 3 розділу II Порядку №608, службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.

Порядок проведення службового розслідування визначений у розділі III (пункти з 1 по 14).

Так, рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Службове розслідування може бути проведено особисто командиром (начальником) чи доручено іншому військовослужбовцю. У разі вчинення правопорушення солдатом (матросом) чи сержантом (старшиною) службове розслідування може бути доручено військовослужбовцю, який проходить військову службу на посаді сержантського (старшинського) складу. Особи, які проводять службове розслідування, відповідають за всебічність, повноту, своєчасність та об`єктивність його проведення, додержання законодавства України, а також за нерозголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Посадові (службові) особи Збройних Сил зобов`язані надавати письмові пояснення по суті предмета службового розслідування та поставлених їм питань, а за попередньою згодою керівника - документи чи матеріали відповідно до своїх службових обов`язків.

До участі у проведенні службового розслідування заборонено залучати осіб, які є підлеглими військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування, осіб, які брали участь у правопорушенні або особисто зацікавлені у результатах розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців. До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.

Згідно із пунктами 1, 3 розділу IV Порядку №608, особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Військовослужбовець, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право:

знати підстави проведення службового розслідування;

бути ознайомленим про свої права та обов`язки під час проведення службового розслідування;

відмовитися давати будь-які пояснення щодо себе, членів своєї сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом;

давати усні та письмові пояснення, подавати документи, які стосуються службового розслідування, вимагати опитування (додаткового опитування) осіб, які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення;

порушувати клопотання про витребування та долучення нових документів, видань, інших матеріальних носіїв інформації;

висловлювати письмові зауваження та пропозиції щодо проведення службового розслідування, дій або бездіяльності посадових (службових) осіб, які його проводять;

ознайомлюватися з актом службового розслідування (у частині, що його стосується) після розгляду командиром (начальником);

оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки та у порядку, визначені законодавством України.

За змістом розділу V Порядку №608, за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.

В описовій частині акта службового розслідування зазначаються, зокрема: неправомірні дії військовослужбовця; зв`язок правопорушення з виконанням військовослужбовцем обов`язків військової служби (якщо такий є); вина військовослужбовця; причинний зв`язок між неправомірними діями військовослужбовця та подією, що трапилась; вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли правопорушенню; заперечення, заяви та клопотання особи, стосовно якої проведено службове розслідування, мотиви їх відхилення чи підстави для задоволення.

У резолютивній частині акта службового розслідування зазначаються: висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винної особи (винних осіб) до відповідальності; інші заходи, спрямовані на усунення причин та умов, що призвели до правопорушення, які пропонується здійснити.

Акт службового розслідування підписується особами, які його проводили. Після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.

Пунктами 1, 2, 3, 5 розділу VI Порядку №608 передбачено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.

Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.

Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Якщо військовослужбовець вважає, що не вчинив правопорушення, він має право протягом місяця з дня накладення дисциплінарного стягнення подати скаргу старшому командиру (начальнику) або звернутися до суду у визначений законом строк.

Про прийняте рішення повідомляється військовослужбовець, стосовно якого проводилося службове розслідування.

Суд зазначає, що порядок проведення інвентаризації військового майна, закріпленого за військовими частинами Збройних Сил, та оформлення її результатів визначає Положення про інвентаризацію військового майна у Збройних Силах, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.2000 №748 (далі - Положення №748), відповідно до якого інвентаризація військового майна - перевірка інвентаризаційною комісією фактичної наявності, кількості, якісного стану (категорійності) і комплектності військового майна у підрозділах, на складах, в їдальнях, в парках, майстернях та на інших об`єктах військового (корабельного) господарства, а також звіряння отриманих результатів з даними книг або карток обліку матеріальних цінностей, звітів, службових листів тощо (далі - облікові документи); надлишок військового майна - виявлене за результатами інвентаризації наявне військове майно, що не обліковано за даними облікових документів.

Метою проведення інвентаризації є встановлення фактичної наявності військового майна, його якісного стану (категорійності) і комплектності, виявлення обсягів нестачі, надлишку та надлишкового військового майна, а також відображення результатів інвентаризації в інвентаризаційних описах або відомостях наявності та якісного стану майна (далі - інвентаризаційний опис) (п.3 Положення №748).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 Положення № 748 інвентаризаційна комісія - робоча група, до якої входять військовослужбовці або працівники військової частини з відповідним досвідом роботи у сфері організації ведення військового (корабельного) господарства і обліку військового майна, не пов`язані службовими відносинами з підрозділами або службами військової частини, військове майно яких підлягає інвентаризації.

Згідно п. 8 Положення №748 інвентаризаційна комісія утворюється терміном на один рік і може розподілятися на робочі групи для проведення інвентаризації військового майна окремих служб або видів військового майна.

Головою інвентаризаційної комісії призначається офіцер, який займає посаду не нижче посади командира роти.

Голова і члени інвентаризаційної комісії несуть відповідальність за свідоме внесення до інвентаризаційних описів перекручених даних про наявність і якісний стан (категорійність) військового майна, що підлягає інвентаризації, його кількість, комплектність тощо, а також за несвоєчасність проведення інвентаризації, неправильність оформлення її результатів (п.9 Положення №748).

Наявність військового майна встановлюється під час інвентаризації шляхом проведення обов`язкового його підрахунку, зважування, обміру. Визначення ваги (об`єму) навалочних матеріалів може проводитися шляхом обміру і технічних розрахунків. Акти обміру і розрахунки додаються до інвентаризаційних описів. Загальна кількість військового майна, що зберігається в непошкодженій упаковці постачальника, може визначатися шляхом проведення його підрахунку (зважування, обміру) на підставі прибуткових документів з обов`язковою вибірковою перевіркою кількості майна, зазначеного в упаковці (п.11 Положення №748).

Результати інвентаризації оформляються актом, до якого додаються інвентаризаційні описи і який підписується головою і членами інвентаризаційної комісії, а також у порядку ознайомлення командирами (начальниками) відповідних служб.

Акт разом з інвентаризаційними описами, оригіналами облікових документів та письмовими поясненнями, одержаними від матеріально відповідальних осіб, щодо виявлених надлишків і нестач військового майна, висновками та пропозиціями інвентаризаційної комісії подається на затвердження командиру (начальнику) військової частини (п.29 Положення №748).

Повертаючись до обставин даної справи, перевіривши матеріали службового розслідування, суд не знаходить підстав для висновків щодо обґрунтованості доводів позивача про порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування та недоведеності вини позивача у скоєнні дисциплінарного проступку.

Зокрема, наказом командира (начальника) призначено службове розслідування, визначено його мету, визначено персональний склад комісії.

В ході службового розслідування отримані письмові пояснення, в тому числі і від самого позивача.

Службове розслідування проведено з дотриманням строків та прав позивача, як військовослужбовця, стосовно якого проводиться службове розслідування.

Суд враховує, що у своїх поясненнях та у позовній заяві позивач не спростовує самого факту несвоєчасності проведення інвентаризації.

При цьому суд критично оцінює наведені у позовній заяві доводи представника позивача з приводу подання ОСОБА_1 на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 рапорту, у якому ним порушувалось питання (клопотання) про внесення змін в наказ командира в/ч НОМЕР_1 від 09.08.2024 №318, в частині необхідності продовження термінів проведення інвентаризації до 22.08.2024, адже відповідний рапорт поданий позивачем вже після спливу термінів проведення інвентаризації, визначених у наказі від 09.08.2024 за №318.

Щодо посилань представника позивача на невідповідність кваліфікації вчиненого ОСОБА_1 дисциплінарного правопорушення та накладення стягнення у вигляді суворої догани, то суд зазначає наступне.

Повноваження кваліфікації діянь особи в таких ситуаціях зводяться до того, щоб визначити, чи відноситься правопорушення до дисциплінарних, а також чи немає в діянні особи ознак кримінального правопорушення та (або) адміністративного, також окремо законодавство вимагає виокремлювати правопорушення, пов`язані із корупцією, нещасними випадками, авіаційними подіями, втратою документів або розголошенням відомостей, які містять службову інформацію, завданням шкоди державному майну, порушенням законодавства у сфері охорони державної таємниці (статті 45, 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, пункти 3-8 статті 1 розділу І Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608.

Як вірно зазначив представник відповідача у відзиві на позовну заяву, за відсутності в діянні позивача ознак інших вищеописаних правопорушень, останнє було кваліфіковано відповідачем як "звичайне" порушення військової дисципліни.

Відповідно до статей 85, 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Статтею 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: зауваження; догана; сувора догана; позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); пониження в посаді; пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

В даному випадку в розділі 4 Акту службового розслідування від 27.08.2024 містяться відомості про те, що в 2024 році, тобто в році виникнення спірних правовідносин, позивач вже притягався до дисциплінарної відповідальності у виді догани відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.06.2024 №252 "Про посилення виконавчої дисципліни та притягнення до дисциплінарної відповідальності військовослужбовців відділення медичного постачання".

Таким чином, за наявності факту попереднього притягнення позивача в поточному році до дисциплінарної відповідальності у виді догани, застосування до нього за результатами проведеного службового розслідування 27.08.2024 наступного за черговістю виду дисциплінарного стягнення у вигляді суворої догани свідчить про врахування відповідачем попередньої поведінки військовослужбовця.

При цьому, наведені в позовній заяві покликання сторони позивача на отримання позивачем в спірний період надбавки за вислугу років та премії жодним чином не спростовує вищенаведених обставин та не суперечить обраному відповідачем виду застосованого до позивача дисциплінарного стягнення, передбаченого статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Щодо посилань позивача на те, що його посадової інструкцією не визначено обов`язку інвентаризації зброї, то суд з даного приводу враховує наведені у відзиві на позовну заяву пояснення сторони відповідача.

Так, зі змісту посадової інструкції заступника начальника госпіталю з медичного постачання військової частини НОМЕР_1 від 03.10.2023 № 310, якою керується позивач, визначено, що наведені в інструкції обов`язки є основні, однак не виключні обов`язки позивача (абзац 2 розділу 2 посадової інструкції).

При цьому, в абзаці 4 розділу 1 посадової інструкції зазначено, що позивач, зокрема, керується наказами командира в/ч НОМЕР_1 .

Відповідно до абзацу 4 статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини.

Таким чином, отримавши від командира в/ч НОМЕР_1 прямий наказ про проведення інвентаризації, позивач зобов`язаний був його виконати.

Крім того, щодо залучення саме позивача до проведення інвентаризації, суд враховує надані представником відповідача пояснення з приводу того, що відповідна інвентаризація стосувалась майна служби ракетно-артилерійського озброєння (РАО).

Згідно з пунктом 1 розділу II Інструкції про організацію обліку, зберігання і видачі стрілецької зброї та боєприпасів у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.06.2005 № 359, в службі РАО військової частини облік стрілецької зброї та боєприпасів ведеться за книгою обліку наявності та руху військового майна (додаток 11), книгою обліку за номерами і закріплення озброєння та техніки (додаток 12), а стрілецької зброї, яка встановлена на бойових машинах, - відповідними службами за книгою обліку озброєння та техніки за номерами і технічним станом (додаток 13).

Позивач як заступник командира з медичного постачання жодним чином не пов`язаний службовими відносинами з службою РАО.

Відповідач пояснив, що саме за таким принципом і призначається склад інвентаризаційної комісії: її члени мають бути з інших підрозділів.

Разом з цим, Положення № 748 не містить жодної заборони щодо включення до складу інвентаризаційної комісії особи, за якою серед іншого майна закріплене і майно тієї служби, щодо якої відбудеться інвентаризація. Більше того, зброя та боєприпаси закріплені за кожним без винятку військовослужбовцем військової частини.

Також представник відповідача звернув увагу на те, що позивач перебуває у званні підполковника медичної служби, знаходиться на посаді командира військової частини з медичного постачання та має понад 14 років вислуги років у Збройних Силах України.

Організація ведення військового (корабельного) господарства і обліку військового майна це невід`ємна складова його завдань, особливо як цілого заступника командира, який організовує роботу цілої окремої служби, що займається медичним забезпечення військової частини. Фактично вся його робота пов`язана з військовим майном (закупівля, постачання, облік, інвентаризація, контроль, списання, прогнозування та ін.), що, до того ж, відображено в його посадовій інструкції.

Більш того, представник відповідача також зауважив, що позивач жодного разу не доповідав командиру в/ч НОМЕР_1 про не знання ним організації ведення військового (корабельного) господарства і обліку військового майна.

За наведеного, суд погоджується з доводами представника відповідача щодо безпідставності та необґрунтованості тверджень позивача щодо відсутності відстав для його зобов`язання проводити інвентаризаційний захід.

Отже, службовим розслідуванням підтверджено дії позивача, які визнаються неправомірними; його вину; встановлено вимоги нормативно-правових актів, інших актів законодавства, які було порушено; причини та умови, що сприяли порушенню; сформульовані висновки службового розслідування; пропозиції щодо притягнення винних осіб до відповідальності.

У свою чергу начальником, який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення, належним чином оцінено матеріали службового розслідування та в межах установлених статтею 87 Дисциплінарного статуту строків прийнято рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

У зв`язку з цим суд погоджується із висновками відповідача про те, що не додержання приписів Положення №748, становлять собою порушення військової дисципліни, особливо в період воєнного стану в країні, а відтак і з тим, що позивачем учинено дисциплінарний проступок.

Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України

За таких обставин, на підставі викладеного, Вінницький окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 КАС України, перевіривши наявні у справі докази щодо правомірності прийняття спірних рішень приходить до переконання, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Суд вважає, що у даній справі ним було надано вичерпну відповідь на всі питання, які входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і в процесуальному аспектах.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у рішенні ЄСПЛ від 19 квітня 1993 року у справі «Краска проти Швейцарії» визначено, що ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути «почуті», тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов`язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами. Разом із цим, обов`язок суду обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п. 29 рішення ЄСПЛ від 9 грудня 2009 року у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

в и р і ш и в :

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна