Рішення

від 20.02.2025 по справі 140/13773/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/13773/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДІМСЕРВІС» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОДІМСЕРВІС» (далі ТОВ «Автодімсервіс», товариство, позивач) звернулося з позовом до Волинської митниці (далі митний орган, відповідач) про визнання протиправним і скасувати рішення Волинської митниці від 27 травня 2024 року №UA205140/2024/000135/2 про коригування митної вартості товарів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між ТОВ «Автодімсервіс» як покупцем та «KAMOKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» як продавцем 01 квітня 2023 року було укладено контракт №01/04/2023.

До відділу митного оформлення №1 митного поста «Луцьк» Волинської митниці для проведення митного оформлення партії товару (33 товарні позиції) торгівельної марки KAMOKA, яка поставлялася нам відповідно до умов вказаного контракту, уповноваженою особою 24 травня 2024 року було подано митну декларацію типу ІМ 40ДЕ №24UA205140034580U0.

В цей же день за наслідком розгляду вищевказаних документів відповідачем було направлено електронне повідомлення про те, що подані декларантом до митного оформлення товару документи містять розбіжності та надано десятиденний термін для подання додаткових документів, які 24 травня 2024 року декларантом були митному органу.

Щодо встановлених розбіжностей зазначає, що декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, а всі необхідні відомості щодо числових значень складових митної вартості імпортованого товару вказані в поданих відповідачу товаро-супровідних документах.

Також вказує, що товариство повідомляло Волинську митницю, що в інвойсі від 20 травня 2024 року №2024/FVE/00/000068 вказано спосіб оплати - переказ до дати 20 квітня 2025 року. Термін оплати за даний товар ще не вийшов, тому банківський платіжний документ не подавався до митного оформлення.

З урахуванням того, що товар поставлявся на умовах FCA Chelm, то відомості з наданої його продавцем вантажо-транспортної накладної міжнародного зразка (CMR) від 23 травня 2024 року №710118 в тому числі щодо відправника товару - POL-CEL Sp.z.o.o. - є достатнім підтвердженням поставки цього товару саме Kamoka SP. Z o.o. При цьому слід взяти до уваги, що відповідно до довіреності від 30 вересня 2021 року POL-CEL Sp.z.o.o. є представником Entertrade Sp.Z.o.o., яке трансформувалось в Kamoka SP. Z o.o.

Незважаючи на вказане 27 травня 2024 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000135/2.

Уважає, що у відповідача не було підстав вимагати в уповноваженої особи додаткові документи для підтвердження митної вартості, оскільки подані йому разом з МД документи містили всі необхідні дані для цього.

Також зауважує, що поданої до митного оформлення декларації було включено ряд інших товарів, щодо правильності визначення декларантом вартості яких у відповідача не було жодних претензій, хоча їх ввезення на митну територію України проводилося на тих же умовах поставки, що й товарів, вартість яких відповідач скоригував, перевезення таких товарів здійснювалось одним і тим же транспортним засобом, до їх митного оформлення подавались одні і ті ж документи. Таким чином, відповідач вибірково скоригував митну вартість лише 4 товарних позицій із 33 - без наведення при цьому обґрунтування такого коригування. Тим самим ним були штучно створені умови для невизнання заявленої митної вартості цілої партії ввезеного нами товару (з огляду на коригування лише 4 товарних позицій із 33 задекларованих), тому представник позивача просить адміністративний позов задовольнити (арк. спр. 1-10).

У відзиві на позовну заяву від 17 грудня 2024 року представник відповідача заперечує проти позовних вимог, в обґрунтування своєї позиції вказує, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару встановлено, що митна вартість товарів які ввозяться по митним деклараціям на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме:

- числове значення, зазначене в декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року 24PL301010E0628397 209220 не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку фактурі від 20 травня 2024 року № 2024/FVE/00/000068 - 48259,56 євро;

- в інвойсі 20 травня 2024 року № 2024/FVE/00/000068 зазначений термін оплати до 20 травня 2024 року, банківський платіжний документ не подано до митного оформлення;

- відповідно до CMR від 23 травня 2024 року № 710118 відправником товару є POL-CEL Sp.z.o.o., що суперечить відправнику зазначеному в декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року № 24PL301010E0628397 KAMOKA SP.Z O.O.;

- відповідно до пункту 1.3. контракту від 01 квітня 2023 року № 01/04/2023 постачання здійснюється з різних складів Продавця, які вказуються в ТСД та рахунках-фактурах. Однак, інформація про відправника POL-CEL Sp.z.o.o відсутня в ТСД та інвойсах.

Зазначає, що саме під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість і встановлено неточності, які є визначальними для сумніву митниці в достовірності заявлених декларантом відомостей про митну вартість та, як наслідок, реалізації права митного органу вимагати додаткові документи, які б спростували ці розбіжності.

Наданий декларантом Прайс-лист 2024 виданий виключно на конкретну поставку товару імпортеру ТОВ «Автодімсервіс», проте прайс-лист виробника товару відповідно до VII статті ГАТТ повинен бути виданий для загального (широкого) кола покупців та містити весь асортимент продукції, який виробник пропонує для продажу.

Від надання інших додаткових документів, що підтверджують складові митної вартості, декларант відмовився.

Переконаний, що оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості.

Зауважує, що метод 2а та 2б не міг бути застосований з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, метод 2в та 2г з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта.

З урахуванням наведеного уважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару є такими, що відповідає вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими (арк. спр. 132-139).

Представником позивача 19 грудня 2024 року подано до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідач не наводить доводів, обґрунтованих посиланням на відповідні докази, щодо неможливості визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом) за умови, що подані нами документи в своїй сукупності чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, в тому числі умови поставки і оплати (том 2 арк. спр. 58-59).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 128).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи за позовом ТОВ «Автодімсервіс» до Волинської митниці про визнання протиправними та скасування рішень за участі представника відповідача (арк. спр. 54).

Інших заяв по суті справи, передбачених КАС України до суду не надходило.

Суд, перевіривши доводи позивача та відповідача у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Між ТОВ «Автодімсервіс» (Покупець) та «KAMOKA SPOLKA Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» (Продавець) було укладено контракт №01/04/2023, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов`язується передати у власність покупця автомобільні запчастини (надалі товар) за найменуванням, асортиментом (номенклатурою), ціною та кількістю, погодженою сторонами. Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього погоджену сторонами ціну.

Згідно з умовами контракту ціни на товари встановлюються в євро (пункт 2.1.).

Ціна товару також включає в себе вартість його упаковки, маркування і навантаження на транспортний засіб покупця (пункт 2.3.).

Постачання здійснюється з різних складів продавця, які вказані в товаросупровідних документах та рахунках-фактурах на умовах FCA Chelm (Інкотермс-2010) (пункт 3.1.).

Постачання товару за цим контрактом здійснюється партіями на підставі замовлень покупця, які розміщуються в електронному вигляді за допомогою електронних засобів зв`язку (пункт 3.3.).

Остаточний склад кожної партії (асортимент, кількість), умови (в т.ч. строки) поставки та оплати, ціни, що діють для зазначених у інвойсі умов поставки і оплати даної партії товару, а також додаткові знижки (у разі, якщо такі надані продавцем), зазначаються в інвойсі (інвойсах) на партію, що поставляється (пункт 3.4.).

Покупець в строки, визначені відповідно до умов даного контракту, оплачує повну вартість виставленого рахунку-фактури (пункт 4.1.).

Платежі за цим контрактом здійснюються покупцем платіжним дорученням, виходячи з умов, зазначених у рахунках-фактурах, наданих продавцем (пункт 4.2) (арк. спр. 15-19).

Декларантом позивача для здійснення митного оформлення партії товарів 24 травня 2024 року подано електронну митну декларацію типу ІМ 40ДЕ №24UA205140034580U0, на 33 товарних позиції (арк. спр. 23-33).

Для підтвердження заявленої митної вартості разом з вказаною митною декларацією було подано: контракт від 01 квітня 2023 року №01/04/2023 (арк. спр. 15-19); рахунок-фактуру (інвойс) від 20 квітня 2024 року 2024/FVE/00/000068 (арк. спр. 34-39); автотранспортну накладну (CMR) від 23 травня 2024 року №710118 (арк. спр. 40); декларацію про походження товару від 20 травня 2024 року 2024/FVE/00/000068; пакувальний лист від 20 травня 2024 року 2024/FVE/00/000068 (арк. спр. Зворот арк. спр. 239-242); документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 23 травня 2024 року №10 (арк. спр. 41); рахунок-фактуру від 23 травня 2024 року №СФ-0000015 (арк. спр. 46); договір на перевезення вантажу від 27 березня 2023 року №1/27032023 (арк. спр. 42-44); заявку на перевезення вантажу від 23 травня 2024 року №23/05/24 (арк. спр. 45); договір про надання послуг митного брокера від 25 травня 2012 року №75 (арк. спр. 20-22); копію митної декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року 24PL301010E0628397 (арк. спр. 47).

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом та містять наступні розбіжності:

- числове значення, зазначене в декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року 24PL301010E0628397 209220 не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку фактурі від 20 травня 2024 року № 2024/FVE/00/000068 - 48259,56 євро;

- в інвойсі 20 травня 2024 року № 2024/FVE/00/000068 зазначений термін оплати до 20 травня 2024 року, банківський платіжний документ не подано до митного оформлення;

- відповідно до CMR від 23 травня 2024 року № 710118 відправником товару є POL-CEL Sp.z.o.o., що суперечить відправнику зазначеному в декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року № 24PL301010E0628397 KAMOKA SP.Z O.O.;

- відповідно до пункту 1.3. контракту від 01 квітня 2023 року № 01/04/2023 постачання здійснюється з різних складів Продавця, які вказуються в ТСД та рахунках-фактурах. Однак, інформація про відправника POL-CEL Sp.z.o.o відсутня в ТСД та інвойсах.

Згідно статті 53 та статті 54 МК України декларанту було запропоновано надати в 10-денний термін наступні додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 5)платіжні документи; 6) виписку з бухгалтерської документації; 7) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Декларантом 24 травня 2024 року на вимогу митниці листом №1 (арк. спр. 101) надано: довіреність (Power of attorney) Entertrade Sp.Z.o.o для Pol-Cel SP. Z о.о. (арк. спр. 102); лист відправника Kamoka SP. Z o.o. від 01 лютого 2023 року (арк. спр. 103) та прайс лист (арк. спр. 48-93).

Оскільки позивачем не було надано всіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, тому відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205000/2024/001397 (арк. спр. 107) та рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2024/000135/2 (арк. спр. 105-106), в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, відповідно до наказу Державної митної служби України від 01 липня 2021 року № 476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України», на підставі цінової інформації, наявної в митного органу:

товар №1 6,16 дол.США/кг за МД від 03 лютого 2024 року №UA205140/2024/008114;

товар №2 4,43 дол.США/кг за МД від 20 січня 2024 року №UA209230/2024/5945;

товар №3 7,52 дол.США/кг за МД від 04 березня 2024 року №UA209230/2024/19512;

товар №4 7,01 дол.США/кг за МД від 03 лютого 2024 року №UA205140/2024/008114.

В подальшому, товар було випущено у вільний обіг за МД типу ІМ40ДЕ від 27 травня 2024 року №24UA205140035139U4 з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України (арк. спр. 40-48).

Уважаючи таке рішення відповідача разом із карткою відмови протиправними, позивач звернувся з позовом до суду про їх оскарження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту) та щодо суми транспортних витрат.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України: декларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України: контракт від 01 квітня 2023 року №01/04/2023; рахунок-фактуру (інвойс) від 20 квітня 2024 року 2024/FVE/00/000068; автотранспортна накладна (CMR) від 23 травня 2024 року №710118; декларація про походження товару від 20 травня 2024 року 2024/FVE/00/000068; пакувальний лист від 20 травня 2024 року 2024/FVE/00/000068; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 23 травня 2024 року №10; рахунок-фактуру від 23 травня 2024 року №СФ-0000015; договір на перевезення вантажу від 27 березня 2023 року №1/27032023; заявка на перевезення вантажу від 23 травня 2024 року №23/05/24; договір про надання послуг митного брокера від 25 травня 2012 року №75; копія митної декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року 24PL301010E0628397.

А також додатково подані на вимогу митного органу: довіреність (Power of attorney) Entertrade Sp.Z.o.o для Pol-Cel SP. Z о.о.; лист відправника Kamoka SP. Z o.o. від 01 лютого 2023 року; прайс лист та пояснення зазначені у листі від 24 травня 2024 року №1.

На думку суду, подані декларантом документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

При цьому, суд уважає безпідставними твердження відповідача в оскаржуваному рішенні від 27 травня 2024 року №UA205140/2024/000135/2 про те, що:

1) числове значення, зазначене в декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року 24PL301010E0628397 209220 злотих не відповідає ціні товару, зазначеній в рахунку фактурі від 20 травня 2024 року № 2024/FVE/00/000068 - 48259,56 євро.

Суд звертає увагу, що декларантом до митної декларації був наданий інвойс від 20 травня 2024 року №2024/FVE/00/000068, за яким здійснювалась відповідна операція. У свою чергу, інвойс є доказом операцій купівлі-продажу товарів або послуг та належать до групи документів, які є підставою для розрахунку податків за законодавством країни експорту. Твердження митного органу про наявність розбіжностей у вартості товару в євро, зазначеній в рахунку-фактурі (інвойсі) та у декларації країни відправлення, яка зазначена в злотих (при конвертації валют), не може бути підставою для коригування митної вартості з огляду на те, що відповідно до контракту від 01 квітня 2023 року №01/04/2023 вартість товару визначається в Євро. Тобто, вартість товарів у польських злотих сторонами контрактів не визначалась.

Крім того, експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість. Будь-яка різниця статистичної вартості товару в експортній декларації не може викликати сумнівів, оскільки якщо така і мала місце, то це обумовлено застосуванням курсу валют в країнах Євросоюзу, а не заниженням ціни позивачем згідно з документами, виданими йому продавцем.

При цьому, у митній декларації країни відправлення вказується статистична вартість товарів (із врахуванням витрат на митне оформлення в країні експорту), а не фактурна вартість гартованих товарів, що не може свідчити про розбіжність в цифрових значеннях між митною декларацією країни відправлення і рахунком-фактурою та бути підставою для коригування вартості ввезеного товару.

Суд констатує, що експортна декларація була оформлена 23 травня 2024 року, відтак беззаперечним є факт, що курс валюти 23 травня 2024 року буде відрізнятись із курсом 20 жовтня 2024 року, що узгоджується із відомостями та курсами, зазначеними на офіційному веб-сайті Національного Банку Польщі (https://nbp.pl/en/) у вказані дні.

2) В інвойсі від 20 травня 2024 року № 2024/FVE/00/000068 зазначений термін оплати до 20 травня 2024 року, банківський платіжний документ не подано до митного оформлення.

Суд погоджується із позицією позивача, що відповідно до пункту 4.2. контракту та інвойсу від 20 травня 2024 року №2024/FVE/00/000068 товар було придбано на умовах його післяоплати ("Due date" - "Термін виконання") - до 20 травня 2025 року, і станом на дату митного оформлення платіжного документа не існувало. Отож під час подачі таких документів момент оплати товару не настав, оскільки крайня дата для такої оплати 20 травня 2025 року.

Отже, на момент подання позивачем митної декларації строк оплати ще не настав, відповідно оплата ще не була здійснена, тому твердження митного органу про відсутність банківського платіжного документа є безпідставною.

3) відповідно до пункту 1.3. контракту від 01 квітня 2023 року № 01/04/2023 постачання здійснюється з різних складів Продавця, які вказуються в ТСД та рахунках-фактурах. Однак, інформація про відправника POL-CEL Sp.z.o.o. відсутня в ТСД та інвойсах.

Суд зауважує, що згідно пункту 1.3 контракту від 01 квітня 2023 року № 01/04/2023 оформлення інвойсів проводиться за адресою компанії КАМОКА SP.Z О.О., Венецка, 12, 03-244 Варшава, Польща. Передача Товару та документів здійснюється з різних складів Продавця, на які надходить Товар, який виробляється на підприємствах у різних країнах. Назви складів зазначаються у товаросупровідних документах та рахунках-фактурах.

Відповідно до пункту 3.5 контракту, вантажотранспортна накладна міжнародного зразка (CMR) і інвойс є супровідними документами.

Водночас, як вірно зазначає представник позивача, згідно з правилами Інкотермс-2010 (ст.А.4.) при поставці на умовах FCA продавець зобов`язаний надати товар, що пройшов митне очищення для експорту, перевізнику чи іншій вказаній покупцем особі чи вибраній продавцем згідно з ст.А.3а в названому місці.

В рахунку-фактурі від 20 травня 2024 року №2024/FVE/00/000068 визначені умови поставки (6. Conditions of delivery:): FCA CHELM (Pol-Cel Sp. z o.o.).

Суд також враховує, що відповідно до довіреності від 30 вересня 2021 року POL-CEL Sp.z.o.o. є представником Entertrade Sp.Z.o.o., яке трансформувалось в Kamoka SP. Z o.o. (арк. спр. 102-103).

З огляду на вищевказані умови контракту, зазначення в автотранспортній накладній (CMR) від 23 травня 2024 року №710118 і в рахунку-фактурі від 20 травня 2024 року №2024/FVE/00/000068 відправника товару - POL-CEL Sp.z.o.o., м. Хелм, Польща - є достатнім підтвердженням належності виконання постачальником своїх зобов`язань щодо поставки товару.

Водночас, наведене спростовує і посилання відповідача на суперечить відправнику зазначеному в декларації країни відправлення від 23 травня 2024 року № 24PL301010E0628397 KAMOKA SP.Z O.O. та CMR від 23 травня 2024 року № 710118.

З приваду прайс-листа суд зауважує, що це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. При цьому, такий документ як прайс-лист не значиться у частині другій статті 53 МК України як такий, що підтверджує митну вартість товарів.

У свою чергу поданий декларантом прайс-лист 2024 містить фірмовому емблему постачальника, в ньому міститься інформація про вартість за одиницю товару. Прайс-лист оформлений для широкого кола осіб, адже не містять конкретного адресата та містить широкий асортимент товару, тобто більший ніж позивач придбавав у продавця, такий документ скріплений печаткою та підписом посадової особи компанії, тому не повинен викликати будь-яких сумнівів у його належності.

Відображена у прайс-листі вартість товарів, в повній мірі відповідає тій вартості, що визначена в інвойсі. В той же час, митним органом не наведено жодних обґрунтованих аргументів стосовно того, яким чином надання позивачем прайс-листа, виданого продавцем, ставить під сумнів достовірність визначеної позивачем митної вартості товару, за умови, що відображена у прайс-листі інформація щодо вартості одиниці товару, в повній мірі відповідає вартості, що визначена у поданих до митного оформлення інвойсах.

Більше того, нормами чинного законодавства не встановлено будь-яких вимог щодо форми та змісту прайс-листів, тому такі документи можуть оформлюватися продавцем у довільній формі та на власний розсуд. Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який безпосередньо адресований покупцю, та є лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами та обумовлюються відповідним інвойсом. До такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі №420/2850/19.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про якісні та вартісні характеристики товарі, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та / або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; виписки з бухгалтерської документації; договору (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунків про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту) відповідно до частини третьої статті 53 МК України є обґрунтованою тільки тоді, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не встановив розбіжностей, які дійсно мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар згідно з умовами поставки, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем).

При цьому вимога митного органу надати договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, може мати місце тоді, якщо позивач вступав у договірні відносини із третіми особами, проте жодні докази у справі не вказують на такі обставини.

З урахуванням наведеного висновки у спірному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначених у митних деклараціях, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Верховний Суд у постанові від 03 грудня 2020 року у справі №810/2749/16 зазначив, що приписи МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

За таких обставин, відповідач не довів необхідність витребування у позивача додаткових документів для підтвердження митної вартості за обраним декларантом методом її визначення. Крім того, ні в спірному рішенні, ні у відзиві на позов відповідач не наводить конкретних числових значень складових митної вартості, які не підтвердженні документально.

Суд також враховує, до поданої до митного оформлення декларації позивачем було включено ряд інших товарів, щодо правильності визначення декларантом вартості яких у відповідача не було жодних претензій, хоча їх ввезення на митну територію України проводилося на тих же умовах поставки, що й товарів, вартість яких відповідач скоригував, перевезення таких товарів здійснювалось одним і тим же транспортним засобом, до їх митного оформлення подавались одні і ті ж документи. Вказані обставини свідчать про непослідовність, неузгодженість дій контролюючого органу та відсутність легітимної мети під час прийняття ним рішення про коригування митної вартості товарів.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Як вбачається з оскаржуваних рішень, відповідач митну вартість визначив за другорядним методом резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно із якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а спирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митого оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митною органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Аналогічні висновки зроблено Верховним Судом у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 809/1469/16.

Таким чином, з огляду на зазначене, суд констатує, що прийняте Волинською митницею рішення про коригування митної вартості товару від 27 травня 2024 року №UA205140/2024/000135/2 є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно із частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір в сумі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок), який сплачений згідно із платіжною інструкцією від 26 листопада 2024 року №478 (арк. спр. 11) та зарахований до спеціального фонду Державного бюджету, що підтверджується відповідною випискою (том 2 арк. спр. 64).

Керуючись статтями 139, 243-246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДІМСЕРВІС» (43006, місто Київ, вулиця Андрія Марцинюка, будинок 35, ідентифікаційний код юридичної особи 37319981) до Волинської митниці (44350, Волинська область, Ковельський район, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 27 травня 2024 року №UA205140/2024/000135/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТОДІМСЕРВІС» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович