Рішення

від 19.02.2025 по справі 140/12467/24

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року ЛуцькСправа № 140/12467/24

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави до Дубівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області (далі - позивач, Ковельська окружна прокуратура) в інтересах держави звернувся з позовом до Дубівської сільської ради (далі - відповідач, Дубівська сільська рада) про визнання протиправною бездіяльності Дубівської сільської ради щодо не винесення на розгляд сесії Дубівської сільської ради подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2024 №02-886 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, його нерозгляду та неприйняття рішення у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України та зобов`язання Дубівську сільську раду винести на розгляд та розглянути на сесії Дубівської сільської ради подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2024 №02-886 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених та прийняти за результатами його розгляду рішення у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України.

Позов обґрунтований тим, що відповідачем, у межах наданих повноважень, відповідно до частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», виявлено факт протиправної бездіяльності відповідача, яка полягає у не винесенні на розгляд сесії Дубівської сільської ради подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2024 №02-886 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, його нерозгляду та неприйняття рішення у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 статті 57-1 Земельного кодексу України. Вказує на те, що зазначене не сприяє реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушує інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів.Дубівська сільська рада допускає бездіяльність щодо віднесення угідь до самозалісених, що перешкоджає реалізації політики держави у сфері охорони самосійних лісів, визначеної, зокрема, Законом України «Про основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року».

Прокурор зазначив, що звертається до суду із цим позовом з метою захисту інтересів держави та набуває статусу позивача з огляду на те, що у цьому випадку відсутній орган, який уповноважений здійснювати представництво інтересів держави у спірних правовідносинах.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а.с. 34). 06.02.2025 ухвалою суду до участі в справі залучено як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача ПівнічноЗахідне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства (далі третя особа, Північно Західне міжрегіональне управління).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву відповідач позов не визнав та просив провадження в справі закрити. Зазначив, що дійсно у відповідності до норм ЗК України до повноважень органу місцевого самоврядування віднесено прийняття рішень про віднесення земельних ділянок до самозаліснених. За результатами розгляду листа Північно Західного міжрегіонального управління, 05.08.2024 сільська рада проінформувала прокуратуру, що до вказаних у поданні земельних ділянок входять землі колективної власності, землі лісового фонду, територія, яка не відноситься до громади та сільськогосподарські землі. У подальшому 26.11.2024 Дубівська сільська рада прийняла рішення №44/22 «Про звернення Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливсько господарства Державного агентства лісових ресурсів України щодо віднесення земельних ділянок до самозаліснених», згідно якого постійна комісія має здійснити комплексне обстеження зазначених ділянок. Результати обстеження будуть оформлені актами, які комісія подасть на розгляд чергової сесії Дубівської сільської ради. Вказують на те, що ними добровільно виконані вимоги прокурора.

Суд зазначає, що відповідач не звертався до суду із клопотанням про закриття провадження у справі, оформленим відповідно до вимог статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Суд наголошує, що за змістом статті 162 КАС України у відзиві на позовну заяву відповідач викладає виключно заперечення проти позову, відзив не може містити будь-яких заяв чи клопотань, позаяк заяви та клопотання учасники справи подають окремо у письмовій формі із зазначенням підстав та з дотриманням інших вимог статті 167 КАС України. Отже, заявлене у відзиві клопотання про закриття провадження у справі не підлягало судом вирішенню по суті.

Третя особа у своєму пояснені позовні вимоги підтримала в повному об`ємі та вказала, що на виконання ними вимог чинного законодавства було направлено подання до Дубівської сільської ради про прийняття рішення щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених. Однак, відповідного рішення відповідачем з даного питання прийнято не було, що на їх думку, є невиконанням вимог законодавства щодо збереження самостійних лісів та не сприяє реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України».

Дослідивши письмові пояснення, викладені учасниками справи у заявах по суті справи, а також письмові докази, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що комісією в складі голови Дубівської сільської ради Р. Троцюка,

головного лісничого філії «Ковельське лісове господарство» ДП «Ліси України» А. Авдіюка, начальника відділу земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища А. Растригіни, лісничого Буцинського лісництва Ю. Буслюка, проведено ідентифікацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності Дубівської ТГ, які зайняті дерево-чагарниковою рослинністю та можуть бути віднесені до самозалісених. За результатами даної ідентифікації складено акт «Обстеження земель сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності на території Дубівської ТГ Ковельського району на предмет віднесення їх до самозалісених ділянок» від 03.06.2024. Всього обстежено 9 земельних ділянок, кадастрові номери яких не визначені з координатами: 51,444,24,560 площею 6,0 га; 51,449,24,555 площею 5,0 га; 51,448,24,586 площею 7,0 га; 51,446,24,586 площею 5,0 га; 51,384,24,541 площею 5,0 га; 51,391,24,531 площею 7,0 га; 51,393,24,549 площею 8,0 га; 51,368,24,605 площею 10,0 га; 51,350,24,611 площею 3,0 га (а.с.10-11).

28.06.2024 за вих №02-866 ПівнічноЗахідним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства до Дубівської ТГ направлено подання щодо винесення рішення про віднесення земельних ділянок кадастрові номери яких не визначені з координатами: 51,444,24,560 площею 6,0 га; 51,449,24,555 площею 5,0 га; 51,448,24,586 площею 7,0 га; 51,446,24,586 площею 5,0 га; 51,384,24,541 площею 5,0 га; 51,391,24,531 площею 7,0 га; 51,393,24,549 площею 8,0 га; 51,368,24,605 площею 10,0 га; 51,350,24,611 площею 3,0 га загальною площею 56,0 га (9 земельних ділянок) до самозалісених. До вказаного подання долучено акт віднесення від 03.06.2024 (а.с.26).

Листом від 05.08.2024 № 919/2.45/2-24 Дубівська сільська рада (а.с. 12) повідомила Ковельську окружну прокуратуру про те, що до вказаних у поданні Північно-Західного управління земельних ділянок входять землі колективної власності, землі лісового фонду, територія, яка не відноситься до громади та сільськогосподарські землі (земельна ділянка не сформована, площа 5,0 га координати 51,449,24,555). Також вказано, що заходи по зміні категорії земельне вживались (а.с.12).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частинами першою, третьою статті 23 Закону №1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Пунктом 1 частини шостої статті 23 Закону №1697-VII передбачено, що під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження: звертатися до суду з позовом (заявою, поданням).

За приписами частин третьої - п`ятої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

На думку суду, звертаючись до суду в інтересах держави, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Указом Президента України «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів» №228/2021 від 7 червня 2021 року, з метою збереження лісового фонду України, належного захисту і відтворення лісів, створення сприятливих умов для ведення лісового господарства на засадах сталого розвитку з урахуванням природних та економічних умов, забезпечення прав громадян на безпечне довкілля започатковано з 2021 року реалізацію екологічної ініціативи «Масштабне залісення України». З цією метою Кабінету Міністрів України було запропоновано: 1) розробити у двомісячний строк та внести на розгляд Верховної Ради України законопроект щодо удосконалення системи охорони, захисту і відтворення лісів, у тому числі самосійних, стимулювання лісорозведення, збереження та відновлення природних екосистем; 2) розробити та затвердити державну цільову програму «Масштабне залісення України», спрямовану на розв`язання проблемних питань лісовпорядкування, насамперед щодо охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) ужити в установленому порядку заходів щодо: - реформування лісового господарства, у тому числі удосконалення системи управління державними лісогосподарськими підприємствами; - ідентифікації самозалісених та придатних для створення лісів земельних ділянок державної та комунальної форм власності з метою їх подальшого використання для досягнення оптимальної лісистості України; - забезпечення належного фінансування у 2022 році та наступних роках заходів з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; - запровадження механізмів залучення інвестицій для відновлення лісів та лісорозведення.

20.06.2022 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» №2321-IX.

Цим Законом, зокрема, доповнено главу 11 Земельного кодексу України статтею 57-1.

Частиною 1 статті 57-1 ЗК України визначено, що самозалісена ділянка - це земельна ділянка будь-якої категорії земель (крім земель лісогосподарського призначення, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення) площею понад 0,5 гектара, вкрита частково чи повністю лісовою рослинністю, залісення якої відбулося природним шляхом.

Згідно з частиною 2 статті 57-1 даного Кодексу віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею. Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Як вбачається із частини 3 статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру».

Також внесено відповідні доповнення і до статті 184 Земельного кодексу України, за змістом яких «визначення самозалісених ділянок» віднесено до змісту землеустрою.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про землеустрій» №858-IV від 22.05.2003, ґрунтові, геоботанічні та інші обстеження земель при здійсненні землеустрою проводяться з метою отримання інформації про якісний стан земель, а також для виявлення самозалісених ділянок, земель, що зазнають впливу водної та вітрової ерозії, підтоплення, радіоактивного та хімічного забруднення, інших негативних явищ.

Пунктом «ґ» частини 2 статті 36 даного Закону визначено, що отримана в процесі обстежень інформація використовується для: прийняття органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування рішень про рекультивацію та консервацію земель, введення обмежень у використанні земель, відновлення, збереження та підвищення родючості ґрунтів, покращення природних ландшафтів, передачу в постійне користування державним та комунальним лісогосподарським підприємствам самозалісених ділянок тощо;

Абзацом 2 пункту 121 «Порядку ведення Державного земельного кадастру», затвердженого Постановою КМ України №1051 від 17.10.2012 внесення до Державного земельного кадастру змін до відомостей про склад угідь земельної ділянки на угіддя самозалісеної ділянки здійснюється державним кадастровим реєстратором на підставі заяви за формою згідно здодатком 12 власника земельної ділянки або за рішенням органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, який відповідно достатті 122Земельного кодексу України приймає рішення про передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність, без розроблення документації із землеустрою.

Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів» №2321-IX від 20.06.2022 набрав чинності 10.07.2022.

Відповідно до підпункту 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №2321-IX,Кабінету Міністрів України зобов`язано у шестимісячний строк з дня набрання чинності цим Законом забезпечити проведення інвентаризації самозалісених ділянок та вжити заходів із забезпечення ведення лісового господарства на таких ділянках.

Кабінетом Міністрів України на реалізацію зазначеної функції окремого нормативно-правового акту не приймалось.

Відповідно, єдиним нормативним актом, який регулює відповідне питання є Порядок інвентаризації земель, затверджений постановоюКабінету Міністрів України №476 від 05.06.2019.

Пунктом 2 такого Порядку визначено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, виявлення та виправлення помилок у відомостях Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

Інформації про проведення інвентаризації самозалісених ділянок на території Волинської області на виконання вимог Закону №2321-IX, суду не надано.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави дійти висновку про те, що до повноважень Дубівської сільської ради, як органу місцевого самоврядування, входить віднесення земельних ділянок до самозалісених.

Як вже вказувалось вище, нормами чинного законодавства визначено, що зміна угідь на самозалісені здійснюється за рішенням органу місцевого самоврядування. При цьому визначено, що віднесення такої земельної ділянки до самозалісеної приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства (частина 2 статті 57-1 ЗК України). При цьому немає значення те, чи є сформованою чи не сформованою така земельна ділянка.

Суд зазначає, що бездіяльність може проявлятися у різних формах та має триваючу часову ознаку щодо невиконання покладених на суб`єкта владних повноважень обов`язків.

У даному випадку наявність майже дворічної законодавчо закріпленої процедури віднесення земель до самозалісених не свідчить про допущену бездіяльність органом місцевого самоврядування.

Підставою для звернення прокурора стало те, що відповідачем на даний час не винесено на розгляд сесії Дубівської сільської ради подання Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 28.06.2024 №02-886 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, його нерозгляду та неприйняття рішення у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п`ятою статті 57-1 ЗК України, що свідчить про протиправну бездіяльність.

Із матеріалів справи вбачається, що лише 28.06.2024 Північно-Західним міжрегіональним управлінням на адресу відповідача направлено подання щодо винесення рішення про віднесення земельних ділянок загальною площею 56 га (9 земельних ділянок) до самозалісених. До вказаного подання долучено акт віднесення від 03.06.2024.

У серпні 2024 року сільська рада повідомила прокуратуру про характеристику земель та те, що радою не вживались заходи щодо зміни категорії земель лісового фонду.

Відповідачем в подальшому подання Північно-Західногоміжрегіонального управління від 28.06.2024 було внесено на розгляд сесії ради.

За результатами розгляду, 26.11.2024 Дубівська сільська рада прийняла рішення №44/22 «Про звернення Північно-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливсько господарства Державного агентства лісових ресурсів України щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених».

Пунктом 1 даного рішення визначено взяти до уваги звернення Північно-Західного міжрегіонального управління.

Згідно з пунктом 2 рішення постійній комісії з питань земельних відносин, сільського господарства, екології, будівництва та перспективного планування з метою віднесення до самозалісених земельних ділянок: кадастровий номер не визначено, площею 10,0 га (координати ділянки 51,368,24,605) та кадастровий номер не визначено, площею 3,0 га (координати ділянки 51,350,24,611) провести обстеження даних ділянок та подати акти на чергову сесію (а.с.42).

Тобто, наведене свідчить про те, що сільської радою в межах покладених на неї обов`язків, після надходження подання Північно Західного міжрегіонального управління від 28.06.2024, воно було винесено на розгляд сесії сільської ради та прийнято рішення.

Так, дійсно рішенням сесії не вирішено питання про віднесення вказаних у поданні земельних ділянок до самозалісених.

Однак суд, виходячи із предмету спірних правовідносин, вказує на наступне.

Акт перевірки від 03.06.2024 містить лише координати даних земельних ділянок.

Згідно висновку від 28.11.2024 №1390/2.45./2-24, який зроблено на підставі аналізу земельних ділянок, вказаних у листі Північно Західного міжрегіонального управління №02-86 від 28.06.2024 вбачається, що земельні ділянки кадастрові номери яких не визначені з координатами: 51,444,24,560 площею 6,0 га; 51,449,24,555 площею 5,0 га; 51,448,24,586 площею 7,0 га; 51,446,24,586 площею 5,0 га є землями колективної власності, земельні частки (паї); по земельних ділянках кадастрові номери яких не визначені з координатами; 51,384,24,541 площею 5,0 га; 51,391,24,531 площею 7,0 га; 51,393,24,549 площею 8,0 га територія не відноситься до громади Дубівської сільської ради; 51,368,24,605 площею 10,0 га взагалі нічого не вказано; 51,350,24,611 площею 3,0 га кадастровий номер КН 0725084701:01:000:9553 або біля неї (а.с.41).

Суд зазначає, що чинне законодавство, яке регламентує спірні правовідносини, не містить заборони в межах розгляду питання про віднесення земельних ділянок до самозалісених провести заходи щодо встановлення їх статусу, проведення обстежень, за результатами яких прийняти остаточне рішення про віднесення їх до самозалісених.

Як вбачається із акту перевірки, подання від 28.06.2024, в них зазначені лише координати цих земельних ділянок. При цьому як встановлено під час розгляду справи, чотири зазначені у поданні земельні ділянки визначені як землі колективної власності, три - не належать до території громади, а дві - потребують додаткового вивчення.

А тому суд враховуючи наведене погоджується із відповідачем в тій частині, що при прийнятті остаточного рішення сільською радою можуть проводитися дії пов`язані із обстеженням даних земельних ділянок, що і було закріплено в рішенні ради від 26.11.2024.

На даний час остаточного рішення з даного питання радою не прийнято.

Тобто, наведене свідчить про те, що сільською радою в межах покладених на неї обов`язків вживаються дії щодо вирішення звернення Північно Західного управління від 26.06.2024 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, а саме у відповідності до норм статті 57-1 ЗК України, питання виносилось на сесію ради, було предметом розгляду та за наслідками його розгляду прийнято проміжне рішення.

Із змісту рішення ради від 26.11.2024 вбачається, що після проведення відповідних обстежень земельних ділянок комісією, складання за їх наслідками актів, дане питання буде винесено на розгляд чергової сесії для прийняття остаточного рішення.

Крім того, при вирішенні вказаного спору, суд враховує те, що у даному випадку для визначення строку, з якого Дубівська сільська рада допустила протиправну бездіяльність визначальним є не дата прийняття Закону №2321-IX, указів Президента України №228/2021 від 07 червня 2023 «Про деякі заходи щодо збереження та відтворення лісів», №675/2022 від 29 вересня 2022 року «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 29 вересня 2022 року «Про охорону, захист, використання та відтворення лісів України в особливий період», норм ЗК України в частині самозалісених ділянок, а з моменту коли закон зобов`язує суб`єкта владних повноважень вчинити відповідні дії.

У даному випадку, частина 2 статті 57-1 ЗК України чітко визначає, що віднесення такої земельної ділянки до самозалісеної приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, яке в даному випадку на адресу відповідача направлено лише 28.06.2024.

При цьому, часових рамок протягом якого повинно бути прийнято відповідне рішення, нормами ЗК України та іншими нормативними актами не встановлено. При цьому суд звертає увагу, що після надходження подання та прийняття відповідного проміжного рішення пройшов незначний проміжок часу.

Також суд зауважує, що не прийняття відповідачем остаточного рішення за поданням третьої особи на даний час, зважаючи на те, що ним вживаються відповідні активні дії щодо виконання покладених на нього повноважень, в частині виконання вимог законодавства про віднесення земельних ділянок до самозалісених, не свідчить про допущення ним протиправної бездіяльності щодо розгляду подання від 28.06.2024.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 суд касаційної інстанції зазначив, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

Вказаної позиції щодо визначення протиправної бездіяльності притримується у своїх постановах Велика Палата Верховного Суду (зокрема, у постанові від 26 вересня 2024 року у справі № 990/167/24).

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не було допущено протиправної бездіяльності щодо не винесення на розгляд сесії Дубівської сільської ради подання Північно-Західного міжрегіонального управління від 28.06.2024 №02-886 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених, його нерозгляду та неприйняття рішення у порядку, визначеному частинами другою, третьою, п`ятою статті 57-1 ЗК України, а тому у задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись статтями 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області в інтересах держави, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Північно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства до Дубівської сільської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.295 КАС України. У разі подання апеляційної скарги рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя Р.С. Денисюк