Рішення
від 27.06.2023 по справі 160/18944/22
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2023 року Справа № 160/18944/22 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Турової О.М.,

за участі секретаря судового засідання: Галайди А.В.,

представника позивача: Васильченко О.М.,

представника відповідача: Кононової О.С.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, -

ВСТАНОВИВ:

28.11.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» до Дніпровської митниці, в якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці №UA110130/2022/000148/1 від 08.09.2022 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначається, що TOB «Престиж Полімер» з метою митного оформлення товару подано до митниці електронну митну декларацію, в якій обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту, та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України, які не містили розбіжностей та ознак підробки, а, навпаки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, що, в свою чергу, виключало можливість витребування митницею у декларанта додаткових документів у розумінні приписів ч.3 ст.53 Митного кодексу України. Однак, відповідач, не зважаючи на вищенаведене, посилаючись на формальні підстави, витребував у позивача додаткові документи. Позивач додатково надав наявні в нього документи, як у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини. Проте, відповідач, не здійснивши повну перевірку відомостей, що містяться в наданих документах, що підтверджують заявлену митну вартість та правильність розрахунку, здійсненого декларантом, не упевнившись в достовірності та точності заяв, документів та розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованих товарів була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України. При цьому позивач зауважує, що зазначена в митній декларації митна вартість товарів у повній мірі співпадає з митною вартістю товарів, що відображена у документах, поданих відповідно до статті 53 Митного кодексу України, які у повній мірі підтверджують розмір заявленої митної вартості товару за ціною контракту. Натомість, всі вказані у спірному рішенні зауваження митниці носять формальний характер та не свідчать про дійсну наявність розбіжностей, а надані позивачем документи, повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, не погоджуючись з висновками відповідача та винесеним ним рішенням, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду для захисту своїх порушених прав та законних інтересів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.12.2022 року прийнято до розгляду вищевказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» та відкрито провадження в адміністративній справі №160/18944/22 за цією позовною заявою, призначено цю справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 05.01.2023 року, та також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

28.12.2022 до суду надійшов відзив Дніпровської митниці на позовну заяву, в якому відповідач пред`явлений позов не визнав та просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача, та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією, було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Так, зокрема, позивачем до митного оформлення не надано документів, що підтверджують оплату транспортних витрат. На вимогу митниці позивачем не було надано всіх документів щодо усунення виявлених розбіжностей, у зв`язку із чим відповідачем обґрунтовано прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості. Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості заявленого позивачем товару діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Також відповідач не погодився із сумою витрат на правничу допомогу, яку заявив позивач, оскільки відсутність детального опису робіт та послуг не дає можливості упевнитися в обґрунтованості та співмірності наданих правничих послуг.

17.01.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім висловлено позицію, аналогічну викладеній в позовній заяві, та зазначено, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами у фіксованому розмір та не потребує надання детального опису робіт.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/18944/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 01.03.2023 об 11:00 год.

У підготовчому судовому засіданні 01.03.2023 року усною ухвалою суду, постановленою без видалення до нарадчої кімнати, у представників сторін витребувано додаткові письмові пояснення та докази, а саме: у позивача додаткові пояснення щодо договірних відносин між експедитором ФОП ОСОБА_1 з безпосереднім перевізником ТОВ «Авнгард Транс», а у відповідача додаткові пояснення щодо того, чи подавався до митного оформлення рахунок ТОВ ОСОБА_1 від 16.08.2022 року №16/08, на який є посилання в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, зважаючи на те, що до матеріалів справи долучено інший рахунок, а саме: №08/09-3 від 08.09.2022 року на іншу суму витрат і щодо іншого маршруту перевезення та зазначено, що саме він був наданий до митного оформлення, та відповідні докази на підтвердження того, який саме з вказаних рахунків було фактично надано до митного оформлення, у зв`язку із чим оголошено перерву до 04.04.2023 року 11:00год.

21.03.2023 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій викладено аналогічні доводи, що й у відповіді на відзив, поданій 17.01.2023р. Також у відповіді на відзив зазначено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару, зокрема, є посиланням на рахунок-фактуру ТОВ ОСОБА_1 від 16.08.2022 року №16/08, згідно з яким вартість транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Гебзе м. Дніпро складає 185851,00грн., проте вищевказаний рахунок-фактура при митному оформленні не надавався та зазначений митницею помилково.

03.04.2023 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, витребувані судом у підготовчому судовому засіданні 01.03.2023 року, в яких, зокрема, зазначалося, що в графі 33 оскаржуваного рішення зазначалось, що з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової до митного оформлення надано договір від 03.12.2018 №031218ГП, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Гранд Полімер ЛТД», який не стосується даної поставки, оскільки інші документи стосовно витрат на транспортування містять відомості щодо експедитора ФОП ОСОБА_1 , однак, відповідно до відомостей CMR від 01.09.2022 № 426137, перевізником товару є ТОВ «Авангард Транс». Відомості щодо договірних відносин між експедитором ФОП ОСОБА_1 та безпосереднім перевізником ТОВ «Авангард Транс» не підтверджено. Сумніви стосовно включення всіх складових митної вартості товару стосувались в частині того, що у Договорі-заявка №ПП 30/08 від 30.08.2022, виданий ФОП ОСОБА_1 , який є експедитором, вказаний водієм ОСОБА_3 , який здійснюватиме транспортування товару, однак, в наданих до митного контролю транспортних документах CMR від 01.09.2022 № 426137 містяться відмітки перевізника ТОВ «Авангард Транс», при цьому договірні відносини між ТОВ «Авангард Транс» та ФОП ОСОБА_1 або позивачем документально непідтверджені. Вищезазначене підтверджує сумніви посадової особи митниці щодо повноти включення до митної вартості всіх її складових. З приводу того, що в графі 33 оскаржуваного рішення зазначено наступні зауваження: «Відповідно до рахунку компанії ФОП ОСОБА_1 від 16.08.2022 №16/08, вартість транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Гебзе м. Дніпро складають 185 851,00 грн. У наданих до митної оформлення заявки ФОП ОСОБА_1 від 16.08.2022 №16/08, заявці на перевезення від 30.08.2022 № ПП30/08 відсутні відомості щодо вартості доставки товару до митного кордону України», митний орган зазначає, що вказані такі обставини є технічною помилкою. Також відповідачем зазначено, що до позовної заяви позивачем надано в якості додатків експедиторську розписку №30-1764-9074 від 14.10.2022 від Pony Express та зазначено, що направлено лист №14/10 від 14.10.2022 з додатками до рішення митниці №110130/2022/000148/1 від 08.09.2022. Однак, митний орган не отримував зазначений лист з додатками, що підтверджується витягом з журналу реєстрації вхідної кореспонденції Дніпровської митниці, який не містить відомостей про отримання такого листа.

04.04.2023 року до суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення, витребувані судом у підготовчому судовому засіданні 01.03.2023 року, в яких, зокрема, зазначалося, що на підтвердження транспортних витрат до митного оформлення було надано: договір на перевезення №02/08 від 02.08.2022 року; заявку на перевезення ПП 30/08 від 30.08.2022року; рахунок-фактуру 08/09-3 від 08.09.2022 року; довідку розрахунку транспортно-експедиційних витрат 08/09-3 від 08.09.2022 року; CMR №426137 від 01.09.2022 року. При цьому згідно з п.1.1 Договору від 02.08.2022 року №02/08, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Престиж Полімер», Експедитор зобов`язується від свого імені, в інтересах і за рахунок коштів Замовника здійснювати організацію доставки вантажів у міжнародних сполученнях і/або по Україні, залучаючи до здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного між Експедитором та третьою стороною Перевізником. Відповідно до п.4.1 Договору від 02.08.2022 року №02/08 вартість виконаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і вказується в транспортній заявці, яка є невід`ємною частиною договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та винагороду експедитора. Отже, цим Договором чітко передбачено, що перевезення буде здійснювати третя особа і що сума транспортних витрат, зазначена у заявці, є кінцевою, у зв`язку із чим надання договору із третьою особою для підтвердження транспортних витрат не потребується. У рахунку-фактурі, заявці, довідці розрахунку транспортно-експедиційних витрат зазначена вартість транспортно-експедиційних послуг, у тому числі до кордону України та на території України, яка повністю співпадає між собою і не містить розбіжностей.

Також 04.04.2023 року від представників сторін надійшли клопотання щодо продовження строку підготовчого провадження у справі у зв`язку із необхідністю ознайомлення з наданими один одним поясненнями.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 року клопотання представників сторін про продовження строку підготовчого провадження у справі задоволено, продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/18944/22 до 03.05.2023 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 03.05.2023р. об 11:00год.

Також вищевказаною ухвалою суду витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» додаткові докази у справі, а саме: додаткові письмові пояснення та докази на їх підтвердження щодо того, яким чином здійснювалося направлення та вручення Дніпровській митниці листа від 14.10.2022 року №14/10 з доданими до нього документами.

25.04.2023 року до суду від позивача на виконання вимог ували суду від 04.04.2023 року надійшли додаткові письмові пояснення, в яких, зокрема, зазначалося, що лист від 14.10.2022 року №14/10 з доданими до нього документами було направлено митниці кур`єрською доставкою Pony Express, що підтверджується накладною №30-1764-9074 від 14.10.2022, що долучена до матеріалів справи. Також позивачем додатково зауважено, що відповідно до умов заявки на перевезення ПП 30/08 від 30.08.2022 року оплата транспортних витрат здійснюється протягом трьох днів з дня отримання товару, про що свідчить відмітка в CMR, на підставі CMR та акта виконаних робіт, отже, на момент митного оформлення термін розрахунку за транспортні послуги не настав. Водночас, всі надані при митному оформленні документи на підтвердження транспортних витрат не містили розбіжностей та у повному обсязі надавали можливість визначити числове значення транспортних витрат, натомість, митниця в оскаржуваному рішенні помилково зазначила рахунок ФОП ОСОБА_1 від 16.08.2022 №16/08, який не має відношення до цієї поставки, та, відповідно, в якому була зазначена інша сума витрат, що і стало підставою для висновку про не підтвердження транспортних витрат і неможливість їх обчислення. Отже, вказані у спірному рішенні доводи є необґрунтованими та безпідставним.

Відповідно до довідки, складеної секретарем судового засідання Галайдою А.В., від 03.05.2023р. №1145 справа №160/18944/22 була знята з розгляду 03 травня 2023р. у зв`язку із перебуванням судді Турової О.М. з 01.05.2023р. по 05.05.2023р. та з 08.05.2023р. по 12.05.2023р., включно, у щорічній відпустці.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.05.2023 року продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/18944/22 до 30.05.2023 року та призначено наступне підготовче судове засідання на 30.05.2023 року об 11:00 год.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.05.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу №160/18944/22 до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 27.06.2023 року о 13:30 год.

У судових засіданнях представник позивача підтримав пред`явлений позов у повному обсязі та, посилаючись на викладені в ньому та у відповіді на відзив і додаткових письмових поясненнях доводи, просив повністю задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача у судових засіданнях пред`явлений позов не визнав та заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву та у додаткових письмових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовної заяви у повному обсязі, з огляду на таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 04.09.2019 року між TOB «Престиж Полімер», Україна (Покупець) та Компанією «BURKAY UGUR KAUCUK KIMYA VEPETROL URUNLERI SAN. TIC.A.S», Турція (Продавець) було укладено Контракт купівлі-продажу №04-09/19-BURKAY (далі - Контракт).

Відповідно до п.1.1, п.1.2 Контракту Продавець зобов`язався передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити поліетилен та поліпропілен різних марок (далі Товар) в кількості та асортименті згідно з підписаними сторонами рахунками-пропозиціями, які є невід`ємною частиною Контракту. Асортимент, найменування Товару, ціна за одиницю і кількість Товару, що постачається, під час кожної поставки мають бути погоджені обома Сторонами і зазначені в рахунках-пропозиціях, які є невідємною частиною цього Контракту.

Згідно п.3.2. Контракту умови поставки зазначаються у відповідному рахунку-пропозиції для кожної наступної поставки та можуть бути змінені за домовленістю сторін, (згідно з правилами ІНКОТЕРМС 2000).

Відповідно до проформи-інвойсу №924 від 29.08.2022 року погоджено умови поставки FCA Istanbul. Також такі саме умови поставки зазначено в інвойсі ВКЕ2022000000156 від 01.09.2022 року.

Згідно з вказаними інвойсами погоджено поставку товару Поліетилен Lotrene FD274 у кількості 22,500м, ціна за одиницю 1400,00 дол.США/МТ, загальною вартість 31500,00 дол.США.

Згідно із свіфтом від 30.08.2022 року вартість товару оплачено у повному обсязі у розмірі 31500 доларів США.

З метою митного оформлення товарів «Полімери етилену у первинних формах, поліетилен з питомою густиною менш як 0,940г/см3: поліетилен високого тиску низької густини в гранулах, марка LDPE Lotrene FD0274 - 22500кг, з питомою густиною 0.9219г/см3, (при 1=23град.С). Використовується для виготовлення п/е плівки.» (далі - товари) декларантом ТОВ «Престиж Полімер» подано до Дніпровської митниці електронну митну декларацію: №UA110130.2022.015408.001 від 08.08.2022 року, в якій митна вартість поставленого товару визначена за ціною контракту (основний метод).

На підтвердження заявленої митної вартості товарів під час проведення митного контролю та митного оформлення позивачем разом з вказаною митною декларацією надано документи, передбачені ч.2 ст.53 Митного кодексу України, що перелічені у графі 44 цієї ЕМД, зокрема:, зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу від 04.09.2019 року №04-09/19-BURKAY та додаткову угоду до нього №1 від 30.12.2019 року, проформу-інвойс №924 від 29.08.2022 року, інвойс ВКЕ2022000000156 від 01.09.2022 року, автотранспортну накладну CMR №426137 від 01.09.2022 року, заявку на перевезення ПП 30/08 від 30.08.2022року; свіфт на оплату товару від 30.08.2022 року, рахунок-фактуру на оплату послуг ТЕО №08/09-3 від 08.09.2022 року; довідку розрахунку транспортно-експедиційних витрат №08/09-3 від 08.09.2022 року; договір на перевезення №031218ГП від 03.12.2019 року.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митниця дійшла висновку про наявність розбіжностей у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах, які, на думку митниці, впливають на числове значення митної вартості, у зв`язку із чим повідомлено декларанта про те, що подані ним документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Судом встановлено, що митним органом виявлено наступні розбіжності у поданих позивачем документах:

1) поставка товару заявлена на підставі контракту від 04.09.2019 №04-09/19-BURKAY, укладеного між «BURKAY UGUR KAUCUK KIMYA VEPETROL URUNLER1 SAN. TIC.A.S» та ТОВ «Престиж Полімер» на комерційних умовах поставки FCA Istanbul. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), на умовах поставки FCA продавець на власному складі, підприємстві чи в іншому зазначеному покупцем місці передає товар перевізнику, призначеного покупцем, здійснює всі витрати, пов`язані із завантаженням товару. Відповідно до положень п.2.2.1 зовнішньоекономічного контракту до ціни товару включається вартість упаковки та маркування. Відомості щодо включення до ціни товару вартості навантажувальних робіт на транспортний засіб, призначений покупцем, відсутні;

2) відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом МФУ від 24.05.2012 №599 (далі - Наказ №599), для підтвердження витрат на транспортування декларантом, відповідно до п.2 ст.53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, до яких належать:- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової до митного оформлення надано договір від 03.12.2018 №031218ГП, укладений між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Престиж полімер», який не стосується даної поставки, оскільки довідка розрахунку транспортно-експедиційних витрат від 08.09.2022 №08/09-3, рахунок фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 08.09.2022 №08/09-3 надані відповідно до договору від 02.08.2022 №02/08. Відповідно до відомостей CMR від 01.09.2022 № 426137 перевізником товару є ТОВ «Авангард Транс». Відомості щодо договірних відносин між експедитором ФОП ОСОБА_1 та безпосереднім перевізником ТОВ «Авангард Транс» відсутні;

3) заявлений рівень транспортної складової митної вартості - 101000,00грн. Відповідно до рахунку компанії ФОП ОСОБА_1 від 16.08.2022 № 16/08 вартість транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Гебзе - м. Дніпро складають 185581,00грн. Відповідно до ч.11 ст.58 МК України витрати на транспортування товару після його ввезення не включаються до митної вартості за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню. У наданій до митної оформлення заявки ФОП ОСОБА_1 від 16.08.2022 №16/08, заявці на перевезення від 30.08.2022 № ПП 30/08 відсутні відомості щодо вартості доставки товару до митного кордону України. З урахуванням зазначеного, відсутнє документальне підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості транспортної складової;

4) надана копія митної декларації країни відправлення (ТІ) не містить вартісних характеристик товару;

5) враховуючи заявлений рівень митної вартості товару 1,52 дол.США/кг, поставка якого здійснена за посередницьким контрактом, а також довідкові ціни на полієтилен, які не враховують торгову націнку при перепродажу посереднику, наявні підстави для сумніву в економічній доцільності оцінюваної зовнішньоекономічної операції.

Враховуючи викладене та посилаючись на ч.5 ст.54 Митного кодексу України, відповідач з метою упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, в рамках проведення консультацій з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості, зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: - договір (угода, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); виписку із бухгалтерської документації; прайс-листи виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом від 08.09.2022 декларантом зазначено щодо неможливості надати інші додаткові документи протягом 10-денного терміну.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки наданих до митного оформлення документів та проведення відповідних консультацій з декларантом, митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA110130/2022/000148/1 від 08.09.2022 року, відповідно до якого загальна митна вартість задекларованого товару була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод згідно з положеннями ст.64 Митного кодексу України, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни походження, виробника, умов поставки та випущеного у вільний обіг за резервним методом визначення митної вартості за ЕМД №UA500500/2022/026722 від 13.08.2022 на рівні 2,00 ДолСША/кг.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначені товари, а митниця випустила їх у вільний обіг за митною декларацією UA 110130/2022/015442 від 09.09.2022 року зі сплатою митних платежів за заявленою декларантом митною вартістю товарів та із наданням фінансових гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України у загальному розмірі 78 535,22 грн.

В подальшому листом від 14.10.2022 року №14/10 позивач відповідно до ч.6 ст.53, ч.ч.8, 9 ст.55 МК України направив митниці додаткові документи, а саме: копію договору №02/08 від 02.08.2022р. та переклади сертифікату якості, проформи-інвойсу №924 від 29.08.2022 року та інвойсу ВКЕ2022000000156 від 01.09.2022 року.

На підтвердження направлення вказаного листа на адресу відповідача позивачем надано кур`єрську накладну Pony Express №30-1764-9074 від 14.10.2022.

Водночас, не погодившись з вищевказаним рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.

Відповідно до ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 ст.53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України слідує, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

За правилами ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення п.2 ч.5 ст.54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст.54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування, відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За приписами ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості, згідно з положеннями статей59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Частиною 7 статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також за приписами частин першої, другої статті 64 Митного кодексу України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновків, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019р. в адміністративній справі №803/667/17.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 МК України.

Судом встановлено, що відповідач за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявленої позивачем, дійшов висновку, що в наданих декларантом документах міститься ряд розбіжностей, наявність яких унеможливлює підтвердження всіх числових значень складових митної вартості, однак, суд не погоджується з такими висновками митного органу, з огляду на таке.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Щодо посилання митного органу на відсутність відомостей щодо включення до ціни товару вартості навантажувальних робіт на транспортний засіб, призначений покупцем, суд зазначає таке.

Як встановлено судом, відповідно до проформи-інвойсу №924 від 29.08.2022 року та інвойсу ВКЕ2022000000156 від 01.09.2022 року Сторонами Контракту від 04.09.2019 року №04-09/19-BURKAY Продавцем «BURKAY UGUR KAUCUK KIMYA VEPETROL URUNLER1 SAN. TIC.A.S» (Турція) та Покупцем ТОВ «Престиж Полімер» (Україна) погоджено умови поставки товару FCA Istanbul.

Відповідно до Інкотермс 2000 та 2010 термін FCA (…named place) англ. Free Carrier, або Вільний перевізник (…назва місця) означає, що продавець доставить вантаж, який пройшов митне очищення, зазначеному покупцем перевізнику до названого місця. Слід зазначити, що вибір місця постачання вплине на зобов`язання зі завантаження і розвантаження товару у даному місці. Якщо постачання здійснюється у приміщенні продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Якщо ж постачання здійснюється в інше місце, продавець за відвантаження товару відповідальності не несе.

Зважаючи, що у даному випадку постачання здійснювалося у приміщенні продавця (Istanbul, Туреччина), то продавець несе відповідальність за завантаження товару і вартість такого завантаження включається до ціни товару, відтак, доводи митниці про відсутність відомостей щодо включення до ціни товару вартості навантажувальних робіт на транспортний засіб, призначений покупцем, не відповідають дійсності.

Щодо посилання митниці на не підтвердження транспортної складової митної вартості товару суд зазначає наступне.

Як свідчать матеріали справи, на підтвердження транспортних витрат до митного оформлення було, зокрема, надано: автотранспортну накладну CMR №426137 від 01.09.2022 року, Договір-заявку на перевезення ПП 30/08 від 30.08.2022 року; рахунок-фактуру на оплату послуг ТЕО №08/09-3 від 08.09.2022 року; довідку розрахунку транспортно-експедиційних витрат №08/09-3 від 08.09.2022 року.

Відповідно до Договору-заявки на перевезення ПП 30/08 від 30.08.2022 року ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ «Престиж Полімер» (Замовник) погодили виконання перевезення вантажу автотранспортними засобами на наступних умовах: маршрут перевезення: Стамбул, Туреччина Дніпро, Україна; дата завантаження 01-2.09.2022р.; місце завантаження: м. Стамбул, по локації; адреса розвантаження: м. Дніпро, вул. Люблянська, 12; характер, кількість вантажу: полімери в мішках; сума фрахту 170000,00 + замитнення; ПІБ водія ОСОБА_4 .

Згідно з відомостями рахунку-фактури на оплату послуг ТЕО №08/09-3 від 08.09.2022 року вартість транспортно-експедиційних послуг за маршрутом: Стамбул (Туреччина) - п/п Орлівка, складає 101 000,00грн, а з п/п Орлівка до Дніпра (Україна) складає 69 000 грн., всього 170000,00 грн.

В довідці розрахунку транспортно-експедиційних витрат №08/09-3 від 08.09.2022 року, виданій ФОП ОСОБА_1 , також зазначено таку ж саме вартість транспортно-експедиційних послуг за маршрутом: Стамбул (Туреччина) - п/п Орлівка, -101 000,00грн та з п/п Орлівка до Дніпра (Україна) - 69 000 грн., всього 170000,00 грн., та додатково вказано, що ця сума визначена з урахуванням навантажувально-розвантажувальних робіт, при цьому страхування вантажу не здійснювалося.

Таким чином, надані до митного оформлення документи не містили жодних розбіжностей щодо вартості транспортно-експедиційних послуг.

При цьому слід зазначити, що положеннями п.6 ч. 2 ст.53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідки про транспортні витрати є допустимими доказами на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Така правова позиція викладена, зокрема, в пункті 2.11 Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, затвердженої Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи на підтвердження транспортної складової митної вартості у своїй сукупності підтверджували вартість витрат на транспортування та не містили жодних розбіжностей.

При цьому, як встановлено судом та визнається відповідачем у поданих ним додаткових письмових поясненнях, посилання митниці в графі 33 оскаржуваного рішення на рахунок компанії ФОП ОСОБА_1 від 16.08.2022 №16/08, згідно з яким вартість транспортно-експедиційних послуг по маршруту м. Гебзе м. Дніпро складають 185851,00 грн., зроблені помилково через технічну описку і фактично рахунок ФОП ОСОБА_1 від 16.08.2022 №16/08 на суму 185851,00 грн. позивачем до митного оформлення не подавався. Наведене також підтверджується відомостями митної декларації та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA110130/2022/000429, в яких наведено перелік документів, що подавався до митного оформлення декларантом, і рахунок ФОП ОСОБА_1 від 16.08.2022 №16/08 на суму 185851,00 грн. в цьому переліку відсутній; натомість в цьому переліку наявний рахунок-фактура на оплату послуг ТЕО №08/09-3 від 08.09.2022 року, згідно з яким вартість транспортно-експедиційних послуг складає 170000,00 грн., та який фактично був наданий декларантом до митного оформлення.

Тож, саме технічна описка, допущена відповідачем у спірному рішенні, призвела до висновку про наявність розбіжностей у числових значеннях транспортної складової митної вартості, яких фактично не було.

Водночас, судом встановлено та визнається позивачем, що ним також було допущено помилку при наданні до митного оформлення договору ТЕО від 03.12.2018 №031218ГП, укладеного між ФОП ОСОБА_2 та ТОВ «Престиж полімер», який не стосується спірної поставки, однак, вказане жодним чином не вплинуло на можливість визначення митної вартості товару та її транспортної складової, як і не вплинуло на це ненадання позивачем безпосередньо до митного оформлення договору від 02.08.2022 року №02/08, укладеного між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Престиж полімер», а також договору між експедитором ФОП ОСОБА_1 та безпосереднім перевізником ТОВ «Авангард Транс», який вказаний в автотранспортній накладній CMR №426137 від 01.09.2022 року, бо відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, якою визначено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, такі договори до цього переліку не належать, отже, вимога митниці щодо їх надання є безпідставною та суперечить приписам ч.5 ст.53 МК України, якими прямо заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Так, п.6 ч.2 ст.53 МК України встановлено, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, зокрема, має подати транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, при цьому договори ТЕО безпосередньо не містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, такі відомості містять у рахунках та платіжних документах, а також можуть міститися у відповідних довідка і вказані документи у розглядуваному випадку митниці були надані та, як встановлено судом, жодних розбіжностей не містили.

Додатково, позивачем було надано митниці (листом від 14.10.2022 року №14/10) та суду (до позовної заяви) копію договору №02/08 від 02.08.2022р., укладеного між ФОП ОСОБА_1 (Експедитор) та ТОВ «Престиж Полімер» (Замовник), відповідно до якого Експедитор зобов`язується від свого імені, в інтересах і за рахунок коштів Замовника здійснювати організацію доставки вантажів у міжнародному сполученні і/або по Україні, залучаючи до здійснення перевезень третю сторону на підставі договору, укладеного між Експедитором та третьою стороною - Перевізником.

Згідно з п.4.1 цього Договору вартість виконаних послуг визначається за згодою сторін на кожне перевезення окремо і вказується в транспортній заявці, яка є невід`ємною частиною договору. Сума включає в себе вартість послуг з перевезення та винагороду експедитора.

Отже, додатково умовами Договору №02/08 від 02.08.2022р. передбачено можливість залучення Експедитором для здійснення перевезення третьої особи Перевізника, що й було зроблено у цьому випадку, а також те, що остаточна суми вартість виконаних послуг з ТЕО зазначається в транспортній заявці, яка була безпосередньо надана до митного оформлення і вказані в ній відомості кореспондуються з відомостями, зазначеними у рахунку-фактурі №08/09-3 від 08.09.2022 року та в довідці розрахунку транспортно-експедиційних витрат №08/09-3 від 08.09.2022 року

Таким чином позивачем до митного оформлення надані належні докази, які у своїй сукупності підтверджують понесені позивачем транспортні витрати, з урахуванням завантаження та розвантаження товару.

Зауваження митниці до наданої до митного оформлення копії митної декларації країни відправлення (ТІ), яка не містить вартісних характеристик товару, не можуть бути взяті до уваги, бо відповідно до ч.2 ст.53 Митного кодексу України, якою, як вказано вище, визначено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення, такий документ до цього переліку не належить взагалі.

Щодо твердження митного органу про те, що у нього виникли обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості, враховуючи заявлений рівень митної вартості товару 1,52 дол.США/кг, поставка якого здійснена за посередницьким контрактом, а також довідкові ціни на полієтилен, які не враховують торгову націнку при перепродажу посереднику, через що наявні підстави для сумніву в економічній доцільності оцінюваної зовнішньоекономічної операції, то зазначене твердження є необґрунтованим, з огляду на те, що зазначена митницею інформація не підтверджена жодними належними, достатніми та достовірними доказами, тому не може бути використана для підтвердження зазначених митницею відомостей.

Також суд звертає увагу, що наявність такої інформації за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Окрім того, відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Аналогічна позиція Верховного Суду викладена у постанові від 16.06.2023 у справі №825/2410/16.

З наведеного слідує, що подані декларантом до митного органу документи у своїй сукупності підтверджують заявлену підприємством митну вартість та її складові частини, не мають розбіжностей, відомості про визначення митної вартості в цих документах є достовірними, базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Натомість, зазначені митницею у повідомленнях декларанту та рішенні про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.

По суті вказані митним органом зауваження носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товару.

Крім того, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Між тим, спірні Рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Обставина про наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії валі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався ним раніше чи іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі №818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17.

Зважаючи на те, що під час митного оформлення митницею не було висловлено жодних обґрунтованих сумнівів щодо розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товарів у поданих декларантом документах щодо ціни товару, про що свідчить аналіз змісту спірного рішення про коригування митної вартості товару, слід дійти висновку, що наведені документи не містили жодних розбіжностей саме у числових значеннях складових митної вартості товарів, у зв`язку із чим наявні підстави вважати, що митний орган не навів жодних обґрунтованих сумнівів щодо неможливості визначення митної вартості товарів за поданими декларантом документами, а тому відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не мав правових підстав для витребування додаткових документів у декларанта.

З огляду на вищезазначене, зауваження митного органу до наданих на підтвердження заявленої митної вартості товарів документів, що викладені у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта та для коригування заявленої ним митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд також звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можуть слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Законом чітко встановлено умови, за наявності яких, у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи закону зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість, під час розгляду цієї справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Суд зазначає, що досліджені первинні документи, які також були подані позивачем до митного органу, повністю підтверджують митну вартість товару, задекларовану за основним методом.

Інші підстави, зазначені у спірному рішенні про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів митний орган повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема, з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Зважаючи на те, що відповідачем не надано належних та переконливих доказів того, що подані декларантом для митного оформлення документи не надавили можливості встановити всі складові митної вартості товари, мали розбіжності або виправлення, у зв`язку з чим спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товару не може вважатися обґрунтованим та правомірним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст. 17, ч.5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі «Yvonne van Duyn v.Home Office» зазначив, що «принцип юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії». З огляду на «принцип юридичної визначеності», держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

За таких обставин, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до абз.1 ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням наведеного, а також зважаючи на задоволення позовних вимог у повному обсязі, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, у сумі 2481,00грн. підлягають відшкодуванню на користь останнього шляхом стягнення їх з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Стосовно витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, за змістом приписів ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 1 та 2 статті 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката, виходячи із положень частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

З аналізу положень статті 134 КАС України слідує, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню у судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною.

Водночас, відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021р. у справі №200/10535/19-а, від 05.08.2020р. у справі №640/15803/19.

Так, за правилами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.09.2018 року у справі № 816/416/18.

Приписами п.4 ч.1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон №5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 6, 9 ч. 1 ст. 1 Закону №5076-VI інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Згідно зі ст.30 Закону №5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009р. №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Отже, з викладеного слідує, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, схвалених Установчим З`їздом адвокатів України від 17.11.2012 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.

Таким чином, витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо. Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди мають досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 19.09.2019р. у справі №810/2760/17.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020р. у справі №922/2685/19.

Такі самі критерії використовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ).

Так, у рішенні ЄСПЛу справі East/West Alliance Limited проти України, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, суд виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy), №34884/97, рішення від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, рішення від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, рішення від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, рішення від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України).

При цьому, у рішенні ЄСПЛ у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім того, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою у постанові від 23.04.2019р. у справі №826/9047/16.

Судом встановлено, що на підтвердження розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу останнім надано договір про надання правничої (правової) допомоги №55 від 01.11.2022, відповідно до якого ТОВ «Престиж Полімер» має сплатити на користь АБ «МАЙЯ СЕРГЄЄВА ТА ПАРТНЕРИ» гонорар у розмірі 5000,00грн.

Відповідно до умов додаткової угоди №1 до договору про надання правничої допомоги №55 від 01.11.2022 року АБ «МАЙЯ СЕРГЄЄВА ТА ПАРТНЕРИ» прийняло на себе зобов`язання здійснити оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості товарів Дніпровської митниці, а саме: UA110130/2022/0001481/1 від 08.09.2022р. в суді першої інстанції.

Так, пунктом 2 та 3 додаткової угоди №1 передбачено, що гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку рішень про коригування митної вартості, а саме: UA110130/2022/0001481/1 від 08.09.2022р. в суді першої інстанції та складає 5000,00грн. Оплата вартості послуг (гонорару) здійснюється протягом 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку на оплату.

Факт сплати витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00грн. підтверджується платіжною інструкцією №3948 від 17.11.2022р.

Суд зазначає, що надані докази підтверджують факт надання позивачу правничої допомоги, разом з тим заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 5000,00 грн. в цілому є неспівмірною з наданим адвокатом обсягом послуг у суді. У поданих документах жодним чином не обґрунтовано вартість наданих правових послуг з урахуванням їх обсягу відповідно до умов Договору, часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), та, виходячи з предмету спору та характеру спірних відносин, отже заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а тому не можуть бути стягнуті у заявленому розмірі.

В той же час, оскільки позивач, у зв`язку із протиправним рішенням митного органу був вимушений звернутися до суду за захистом порушених прав, у зв`язку із чим ним було понесено витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи принцип співмірності та задоволення позовних вимог у повному обсязі, суд доходить висновку про необхідність присудження на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн., оскільки така вартість наданих адвокатом послуг є обґрунтованою та співмірною зі складністю справи, ціною позову та обсягом наданої адвокатом правничої допомоги.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що підтвердженими належними та допустимими в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України доказами є витрати позивача на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00грн.

Відтак, у стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00грн., про відшкодування якої просив позивач, слід відмовити у зв`язку із не наданням позивачем належних доказів їх співмірності та розумності, а також того, що вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 242-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» (код ЄДРПОУ 39937783, місцезнаходження: вул. Старокозацька, буд.74, кім.2-1, м. Дніпро, 49000) до Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів №UA110130/2022/000148/1 від 08.09.2022р.

Стягнути з Дніпровської митниці (код ЄДРПОУ 43971371, місцезнаходження: вул. Княгині Ольги, буд. 22, м. Дніпро, 49038) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Полімер» (код ЄДРПОУ 39937783, місцезнаходження: вул. Старокозацька, буд.74, кім.2-1, м. Дніпро, 49000) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2481,00грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 00 копійок) та судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00грн. (дві тисячі гривень 00 копійок).

У стягненні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: О.М. Турова

СудДніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення27.06.2023
Оприлюднено24.02.2025
Номер документу125303967
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо

Судовий реєстр по справі —160/18944/22

Рішення від 27.06.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Турова Олена Михайлівна

Ухвала від 19.07.2024

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Сафронова С.В.

Рішення від 27.06.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Турова Олена Михайлівна

Ухвала від 30.05.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Турова Олена Михайлівна

Ухвала від 15.05.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Турова Олена Михайлівна

Ухвала від 04.04.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Турова Олена Михайлівна

Ухвала від 03.02.2023

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Турова Олена Михайлівна

Ухвала від 05.12.2022

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Турова Олена Михайлівна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні