Рішення

від 18.02.2025 по справі 260/6124/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2025 року м. Ужгород№ 260/6124/24 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді - Маєцької Н.Д.

при секретарі судового засідання Деяк О.М.

за участю:

прокурора Черненко С.С.,

представника позивача Данч Н.О.,

представника відповідача Никитюк Н.О.,

представник третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Керівника Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство ДСГП Ліси України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Департамент екології та природніх ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 18 лютого 2025 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 20 лютого 2025 року.

Керівник Ужгородської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство ДСГП Ліси України, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Департамент екології та природніх ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, якою просить: 1) Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення Квазіпраліси Анталовецького лісництва площею 20,2 га та зобов`язати останнього відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, на підставі якого провести роботи із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення Квазіпраліси Анталовецького лісництва шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості); 2) Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство щодо невстановлення охоронної зони пралісової пам`ятки природи місцевого значення Квазіпраліси Анталовецького лісництва площею 20,2 га та зобов`язати останнього відповідно до вимог чинного законодавства України провести роботи із встановлення охоронної зони пралісової пам`ятки природи місцевого значення Квазіпраліси Анталовецького лісництва та закріплення її в натурі (на місцевості).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ужгородською окружною прокуратурою в ході моніторингу стану додержання законів при використанні об`єктів та територій природно - заповідного фонду на території Ужгородського району, виявлено факти порушень лісового та природоохоронного законодавства. Так, відповідачем не проведено передбачені ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст. 47 Закону України «Про землеустрій» роботи із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості), підтвердженням чого є відсутність проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва», та відомостей про її межі та охоронну зону в Державному земельному кадастрі. Позивач вважає, що невжиття заходів щодо винесення меж та охоронної зони пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» та закріплення їх в натурі (на місцевості) унеможливлює її належне використання та охорону, існує ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням, оскільки межі квазіпралісів не відомо де починаються та невідомо де закінчуються.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв`язку з тим, що земельна ділянка лісогосподарського призначення загальною площею 746,4 га., в межах якої знаходиться територія пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва», площею 20,2 га., зареєстрована в Державному земельному кадастрі, право користування на неї зареєстроване в Державному реєстрі речових прав, а її межі встановлені в натурі (на місцевості) у відповідності до технічної документації із землеустрою. У свою чергу, межі об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення - пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» площею 20,2 га. нанесені на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, а інформація про цей об`єкт природно-заповідного фонду внесена до таксаційного опису Ужгородського лісництва ДП «Ужгородське лісове господарство».

Керівником Ужгородської окружної прокуратури подано до суду відповідь на відзив, відповідно до якої зазначає, що наданий відповідачем таксаційний опис Ужгородського лісництва ДП «Ужгородське лісове господарство» та витяг з Державного реєстру речових прав № 330224296 від 25.04.2023 р., не відповідають встановленим ст. 29, 30, 47 Закону України «Про землеустрій», ст. 186 Земельного кодексу України вимогам до документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а тому не можуть слугувати належними доказами виконання робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості).

Представником Державної екологічної інспекції у Закарпатській області подано до суду письмові пояснення щодо позову, відповідно до яких звертає увагу, що винесення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам`ятки природи «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» не погоджувалося Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, що підтверджується листами № 1294/02-01 від 08.08.2024 р. та № 12384/06-16 від 06.09.2024 р. Також зазначає, що законодавчими нормами на землекористувачів земельних ділянок об`єктів природно-заповідного фонду покладено обов`язок забезпечувати охорону та збереження таких територій, в тому числі щодо винесення меж природно-заповідного фонду.

Від відповідача до суду надійшли додаткові пояснення, згідно яких зазначає, що обраний прокурором у позовній заяві спосіб захисту прав та інтересів держави не тільки не забезпечує припинення, запобігання, усунення порушення прав та інтересів держави, а навпаки може призвести до зайвих витрат коштів відповідача, який є юридичною особою публічного права, а майно, в тому числі і грошові кошти якого, є об`єктом управління державної власності.

Керівником Ужгородської окружної прокуратури також подано до суду додаткові пояснення, відповідно до яких звертає увагу, що внесення відомостей в Державний земельний кадастр про обмеження у користуванні земельної ділянки з кадастровим номером 2124887600:10:013:0014 площею 746,4 га, не може вважатися виконанням обов`язків щодо встановлення в натурі меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва». Крім цього, зазначає, що реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 2124887600:10:013:0014 площею 746,4 га, в тому числі обмежень чи обтяжень у її користуванні, не є предметом даного спору, про що вже неодноразово зазначалось прокурором.

Від третьої особи пояснення щодо позову до суду не надходили.

В судовому засіданні представники позивача підтримали вимоги позовної заяви, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з мотивів, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, про дату час та місце його проведення повідомлена належним чином. Разом з тим, 10.02.2025 року від третьої особи до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функції представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави, у випадках, передбачених законом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст.ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 № З-рп/99 визначив, що прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відповідно до цього рішення Конституційного Суду України під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, на який покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах на захист інтересів держави.

Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У даному випадку, суд враховує, що інтерес держави полягає у необхідності неухильного дотримання вимог законодавства в галузі охорони і використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, насамперед, задля збереження національного природного надбання нашої країни.

Судом встановлено, що рішенням Закарпатської обласної ради № 155 від 25.02.2021 р. «Про оголошення об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення» пралісову пам`ятку природи «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» оголошено об`єктом природно-заповідного фонду місцевого значення на площі 20,2 га, без вилучення від землекористувача - Державного підприємства «Ужгородське лісове господарство».

Згідно Положення про пралісову пам`ятку природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва», затвердженого розпорядження голови Закарпатської обласної військової адміністрації № 534 від 13.05.2024 р. (далі - Положення), вона входить до складу природно-заповідного фонду України і охороняється, як національне надбання, щодо якого встановлений особливий режим охорони, відтворення та використання.

Пунктом 1.6 Положення передбачено, що межі пам`ятки природи встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж в натурі його межі визначаються відповідно до проєкту його створення.

Пунктом 1.5 Положення встановлено, що на землекористувача покладено зобов`язання щодо забезпечення режиму охорони та збереження пам`ятки природи.

У свою чергу, вищевказаний землекористувач зобов`язаний дотримуватись встановленого режиму для території (об`єкта) природно-заповідного фонду. Не здійснювати у межах території (об`єкта) природно-заповідного фонду забороненої господарської діяльності.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, згідно з охоронним зобов`язанням від 20.05.2024 р. за № 06-24/2442/7 пралісова пам`ятка природи «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» розташована в межах кварталу 33 (виділи 8, 11) Анталовецького лісництва філії «Ужгородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», передана останньому під охорону та дотримання встановленого режиму.

Аналогічні положення містилися і в попередніх редакціях Положення № 218 від 25.03.2021 р. та охоронного зобов`язання № 06-24/1136/5 від 05.07.2021 р., укладеного з попереднім землекористувачем - Державним підприємством "Ужгородське лісове господарство", правонаступником якого з усіма правами та обов`язками є філія «Ужгородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (п. 5 постанови Кабінету Міністрів України № 1003 від 07.09.2022 р. «Деякі питання реформування управління лісової галузі»).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства.

Крім того, відповідно до ст. 39 Закону України «Про природно-заповідний фонд» для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

Статтею 28 вказаного закону передбачено, що охоронна зона навколо пралісових пам`яток природи установлюється завширшки не менше подвійної висоти деревостану пралісу. В охоронній зоні забороняються будь-які суцільні, у тому числі санітарні, а також поступові рубки.

Власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених пам`ятками природи, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Статтями 2, 20 Закону України «Про землеустрій» та статтею 184 Земельного кодексу України передбачено, що встановлення і закріплення на місцевості меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення забезпечується шляхом здійснення землеустрою.

Зокрема, статтею 47 Закону України «Про землеустрій» врегульовано порядок організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Частинами 1, 2 та 5 вказаної статті передбачено, що з метою збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель розробляються проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, які визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду включають:

а) завдання на складання проекту землеустрою;

б) пояснювальну записку;

в) характеристику території із встановленням режиму використання земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

ґ) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування;

д) витяг з графічної частини відповідної містобудівної документації з позначеними межами водоохоронної зони, прибережної захисної смуги, пляжної зони (за наявності);

е) інформацію про перспективний стан використання та охорони земель у межах адміністративно-територіальної одиниці, яка є складовою схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель відповідної адміністративно-територіальної одиниці (за наявності);

є) план організації території з відображенням угідь, землевласників і землекористувачів, у тому числі земельних ділянок, щодо яких встановлені обмеження у використанні;

ж) план меж земельних ділянок, що включаються до території природно- заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів без їх вилучення у землевласників та землекористувачів;

з) креслення перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення та земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

и) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж території оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, меж обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів у натурі (на місцевості);

і) перелік обмежень у використанні земельних ділянок.

Відповідно до частини 10 статті 47 Закону України «Про землеустрій» відомості про межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, межі обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру.

Статтею 30 Закону України «Про землеустрій» та п. 3 ч. 3 ст. 186 Земельного кодексу України визначено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення зобов`язано погоджувати з структурним підрозділом відповідної обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Таким чином, визначення меж пралісової пам`ятки природи «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» та визначення її охоронної зони може проводитися лише на підставі проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, погодженого з Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, а відомості про встановлені межі мають бути внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд» охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Пунктом 1.5 Положення та охоронним зобов`язанням на землекористувача покладено обв`язок щодо забезпечення режиму охорони та збереження пам`ятки природи.

Відповідно до п. 2.2.9 Положення про філію «Ужгородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» предметом діяльності Філії є забезпечення дотримання заповідного режиму та вимог щодо охорони територій та об`єктів природно-заповідного фонду, які розташовані на землях, що закріплені за філією, під час здійснення господарської та іншої діяльності, розробки проектної і проектно-планувальної документації, землевпорядкування, лісовпорядкування, здійснення оцінки впливу на довкілля.

Враховуючи викладене, обов`язки щодо збереження пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» загальною площею 20,2 га, зокрема, забезпечення режиму території у межах пам`ятки, винесення меж об`єкту та його охоронних зон на планово-картографічному матеріалі та у натурі (на місцевості), збереження межових знаків, встановлених інформаційних щитів і знаків, покладено на філію «Ужгородське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Водночас, судом встановлено, що зазначені обов`язки відповідачем не виконуються, проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» не розроблено, її межі та охоронні зони не визначені та не закріплені в натурі (на місцевості).

Зокрема, на запит прокуратури Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом № 10-7-0.31-4150/2-24 від 27.08.2024 р. повідомило про те, що в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутня інформація щодо документації із землеустрою стосовно об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення пралісової пам`ятки природи «Квазіпраліси Анталовецького лісництва».

До Департаменту екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації проект землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» на розгляд та погодження також не надходив, що підтверджується листами № 1294/02-01 від 08.08.2024 р. та № 12384/06-16 від 06.09.2024 р.

З відповіді філії «Ужгородське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» № 744/21.25-2024 від 26.08.2024 р. вбачається, що на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на землях лісогосподарського призначення Анталовецького лісництва Ужгородського району Закарпатської області, ділянка № 16, квартали 21, 22, 29, 30, 31, 32, 33, сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 2124887600:10:013:0014 площею 746,4, відомості про яку внесено до Державного земельного кадастру та здійснено її державну реєстрацію.

На частині території вказаної земельної ділянки площею 20,2 га розташована пралісова пам`ятка природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва».

Однак, відомості про її межі та межі охоронної зони в Державному земельному кадастрі відсутні.

В пункті 10.05 переліку обмежень щодо використання земель та земельної ділянки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки з кадастровим номером 2124887600:10:013:0014 площею 746,4 га, міститься інформація про обмеження у зв`язку із наявністю на ділянці пам`ятки природи площею 20,2 га. Таке ж обмеження у використанні земельної ділянки з кадастровим номером 2124887600:10:013:0014 міститься і у витягу із Державного земельного кадастру.

Разом з тим, з вказаних документів не можливо встановити межі території природно-заповідного фонду - пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва», на які розповсюджуються встановлені обмеження, оскільки вони не закріплені на місцевості та відомості про них не внесено до Державного земельного кадастру. Крім того, інформація про охоронні зони також відсутня.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем не проведено передбачені ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» та ст. 47 Закону України «Про землеустрій» роботи із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості), підтвердженням чого є відсутність проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва», та відомостей про її межі та охоронну зону в Державному земельному кадастрі.

Суд звертає увагу, що невжиття заходів щодо винесення меж та охоронної зони пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» та закріплення їх в натурі (на місцевості), унеможливлює її належне використання та охорону. При цьому, існує ймовірність використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за цільовим призначенням поділяються на категорії, в тому числі землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.

Згідно ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу. Законом можуть бути встановлені інші обов`язки землекористувачів.

У статті 79 Земельного кодексу України вказано, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Статтею 43 Земельного кодексу України визначено, що землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно ст. 44 Земельного кодексу України до земель природно-заповідного фонду включаються природні території та об`єкти (природні заповідники, національні природні парки, біосферні заповідники, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища), а також штучно створені об`єкти (ботанічні сади, дендрологічні парки, зоологічні парки, парки-пам`ятки садово-паркового мистецтва).

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Крім того, відповідно до ст. 39 Закону України «Про природно-заповідний фонд» для забезпечення необхідного режиму охорони природних комплексів та об`єктів природних заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях установлюються охоронні зони.

Статтею 60 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

У відповідності до ст. 26 Закону України «Про землеустрій» замовниками документації із землеустрою можуть бути землекористувачі.

Статтею 47 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Відповідно до п. 65 Порядку здійснення лісовпорядкування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 07.02.2023 р., у випадку наявності рішень про створення чи оголошення територій, об`єктів природно-заповідного фонду та їх охоронних зон до матеріалів лісовпорядкування включаються картографічні матеріали та квартально- видільний перелік лісових ділянок, включених до таких охоронних зон.

Згідно абзацу 2 п. 3 ч. 3 ст. 186 Земельного кодексу України, проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів погоджуються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природнозаповідного фонду загальнодержавного значення, земель оздоровчого, рекреаційного призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон), органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері охорони навколишнього природного середовища, структурним підрозділом відповідної обласної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища (у разі наявності територій чи об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення).

Таким чином, суд зазначає, що на ДСГП «Ліси України» в особі Філії «Ужгородське лісове господарство» покладено обов`язок із вчинення дій по організації розробки проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж території природно-заповідного фонду, а саме пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» площею 20,2 га, визначення та закріплення на місцевості її меж та охоронної зони. Відсутність встановлених меж та охоронної зони пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» площею 20,2 га, фактично унеможливлює належним чином охорону та збереження об`єкта природно-заповідного фонду.

Разом з тим, відповідач в обґрунтування своїх доводів посилається на технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розташованої за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район за межами населених пунктів Анталовецьке лісництво, ділянка №16, квартали 21, 22, 29, 30, 32, 33 загальною площею 746,4 га, її реєстрацію в Державному земельному кадастрі за кадастровим номером 2124887600:10:013:0014 та внесення до Державного земельного кадастру інформації про обмеження у її використанні, а саме про пралісову пам`ятку природи місцевого значення, оголошену рішенням Закарпатської обласної ради від 25.02.2021 р. № 155 на площі 20,2 га.

Однак, дані аргументи не спростовують висновків суду, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 2124887600:10:013:0014 площею 746,4 га, не є предметом даного судового розгляду.

Суд звертає увагу, що предметом даної справи є інша земельна ділянка, з іншою площею, а саме 20,2 га, межі якої не визначені ні в натурі, ні відповідними просторовими координатами.

Крім цього, твердження відповідача про те, що межі пралісової пам`ятки природи «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» нанесені на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, а інформація про цей об`єкт природно-заповідного фонду внесена до таксаційного опису Ужгородського лісництва ДП «Ужгородське лісове господарство», не можуть вважатися належними доказами проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості), оскільки не відповідають вимогам законодавства.

Як зазначалося вище, за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, зазначеній в листі № 10-7-0.31-4150/2-24 від 27.08.2024 р., в місцевому фонді документації із землеустрою та оцінки земель відсутня інформація щодо документації із землеустрою стосовно об`єкту природно-заповідного фонду місцевого значення пралісової пам`ятки природи «Квазіпраліси Анталовецького лісництва».

Винесення меж території природно-заповідного фонду - пралісової пам`ятки природи «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» не погоджувалося Департаментом екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації, що підтверджується листами № 1294/02-01 від 08.08.2024 р. та № 12384/06-16 від 06.09.2024 р.

Таким чином, наданий відповідачем таксаційний опис Ужгородського лісництва ДП «Ужгородське лісове господарство» та витяг з Державного реєстру речових прав № 330224296 від 25.04.2023 р., не відповідають встановленим ст.ст. 29, 30, 47 Закону України «Про землеустрій» та ст. 186 Земельного кодексу України вимогам до документації із землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

Щодо посилання відповідача на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 р. у справі №260/2976/21, якою закрито провадження у справі за позовом Керівника Ужгородської окружної прокуратури до Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», в особі філії Ужгородського лісового господарства Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Департамент екології та природних ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії на підставі п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд зазначає наступне.

Так, у справі № 260/2976/21 предметом позову було визнання протиправною бездіяльність державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» та зобов`язання відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити організацію проведення робіт із винесення меж ботанічної пам`ятки природи загальнодержавного значення «Урочище «Тепла Яма» загальною площею 93,0 га, який знаходиться на території державного підприємства «Ужгородське лісове господарство» та закріплення їх в натурі (на місцевості).

Однак, в даній справі предметом позову є, зокрема зобов`язання відповідача відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити саме розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, на підставі якого провести роботи із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення «Квазіпраліси Анталовецького лісництва» шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості).

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.

У відповідності до ч. 2 ст. 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. З огляду на вищенаведене положення ч. 2 ст. 139 КАС України, судовий збір у даній справі з відповідача стягненню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Керівника Ужгородської окружної прокуратури (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Небесної Сотні, буд. 6) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Швабська, буд. 14, код ЄДРПОУ 38015668) до Державного лісогосподарського спеціалізованого підприємства Ліси України (м. Київ, вул. Шота Руставелі, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії Ужгородське лісове господарство ДСГП Ліси України (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Кам`яниця, вул. Першотравнева, буд. 42, код ЄДРПОУ 44943599), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Департамент екології та природніх ресурсів Закарпатської обласної державної адміністрації (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ 38766364) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство щодо незабезпечення проведення робіт із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення Квазіпраліси Анталовецького лісництва площею 20,2 га.

3. Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити розроблення проекту землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду, на підставі якого провести роботи із винесення меж пралісової пам`ятки природи місцевого значення Квазіпраліси Анталовецького лісництва шляхом закріплення їх в натурі (на місцевості).

4. Визнати протиправною бездіяльність Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство щодо невстановлення охоронної зони пралісової пам`ятки природи місцевого значення Квазіпраліси Анталовецького лісництва площею 20,2 га.

5. Зобов`язати Державне спеціалізоване господарське підприємство Ліси України в особі філії Ужгородське лісове господарство відповідно до вимог чинного законодавства України провести роботи із встановлення охоронної зони пралісової пам`ятки природи місцевого значення Квазіпраліси Анталовецького лісництва та закріплення її в натурі (на місцевості).

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяН.Д. Маєцька