Рішення

від 19.02.2025 по справі 280/11156/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2025 року Справа № 280/11156/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, яка полягає у не розгляді рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо звільнення з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про звільнення з військової служби за сімейними обставинами за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач є військовослужбовцем та проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної Гвардії України. 29.10.2024 позивачем було направлено на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України рапорту про звільнення з лав Національної Гвардії України відповідно до підпункту г пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 особою з інвалідністю 2-ї групи). До рапорту додані нотаріально посвідчені копії документів: НОМЕР_3 . Свідоцтво про народження ОСОБА_1 . 2. Паспорт ОСОБА_2 . 3. Довідка МСЕК від 02.05.2019. 4. Пенсійне посвідчення ОСОБА_2 . 5. Висновок форми 080-4/0 від 16.07.2024. 6. Довідка від 17.07.2024 про склад сім`ї. 7. Акт обстеження матеріально-побутових умов. 8. Додаткові пояснення до Рапорту оригінал. Доданими до рапорту позивача документами було підтверджено відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які можуть здійснювати догляд за ОСОБА_2 . Рапорт було направлено засобами Укрпошти рекомендованим листом, з описом вкладення. Згідно з відомостями трекінгу Укрпошти рапорт отримано особисто представником військової частини НОМЕР_1 НГУ 01.11.2024. Проте, до теперішнього часу рапорт позивача ОСОБА_1 не розглянутий, жодної відповіді від командування військової частини НОМЕР_1 НГУ на адресу позивача не надійшло, що стало підставою для звернення до суду. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не розгляду його рапорту про звільнення з військової служби по суті, відповідно, й не прийнято обґрунтоване та вмотивоване рішення командування військової частини щодо відмови у задоволенні рапорту або наказ про звільнення з військової служби. Просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 09 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Відповідач у поданому до суду письмовому відзиві проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень посилається на те, що позивач проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України. 28.10.2024 позивач звернувся з рапортом до командира військової частини про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г», пункту 2 частини 4 та абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько- консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Рапорт позивача був розглянутий та 16.11.2024 за результатами розгляду було прийнято рішення про відмову у звільненні з військової служби у зв`язку з відсутністю підстав визначених Законом 2232-ХІІ, оформлене листом за вих. № 3/29/12-18789. Вказує, що разом із рапортом про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, позивачем надано копію довідки до акту огляду МСЕК, відповідно до якої ОСОБА_2 з 25.04.2019 є інвалідом другої групи, яка надана безстроково, висновку про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, з якого вбачається, що ОСОБА_2 рекомендовано отримання соціальні послуги з догляду вдома. Крім того, до рапорту про звільнення додано акт обстеження соціальнопобутових умов ОСОБА_2 проведений депутатом Захарівської селищної ради Гуд О. В. в присутності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 15 липня 2024 року, відповідно до якого сім`я складається з трьох осіб, а саме сина ОСОБА_1 , 2003 р.н. та доньки ОСОБА_5 , 2013 р.н. За результатом обстеження комісією зроблено висновок, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує допомоги сина. Зазначений акт обстеження не містить відомостей щодо відсутності інших осіб першого чи другого ступеня споріднення ОСОБА_2 . Ані з акту обстеження, ані з інших документів не вбачається інформація про матір позивача, яка може бути дружиною батька військовослужбовця, в разі втрати нею обов`язку доглядати чоловіка у зв`язку з розлученням до рапорту не додано підтверджуючих документів. Крім того, слід зазначити, що в підрозділах, де військовослужбовці проходять військову службу проводиться їх вивчення та на кожного військовослужбовця, з його слів, заповнюється розшукова картка. З розшукової картки вбачається, що позивач вказує про відмінні стосунки у сім`ї (п. 17), зазначає наявність матері - ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), а адресою проживання сім`ї вказує АДРЕСА_1 . Зважаючи на викладене, акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки, є обов`язковим документом, який повинен був бути долучений до рапорту про звільнення. Таким чином, за наявними доказами відсутні підстави для визнання за позивачем права на звільнення зі служби за мобілізацією в Збройних Силах України через сімейні обставини, а саме, у зв`язку із необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, установив наявність достатніх підстав для прийняття рішення у справі, з огляду на наступне.

З матеріалів адміністративної справи судом установлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.

29.10.2024 позивачем було направлено на ім`я командира військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України рапорт про звільнення з лав Національної Гвардії України відповідно до підпункту г пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за своїм батьком ОСОБА_2 особою з інвалідністю 2-ї групи).

До рапорту були додані нотаріально посвідчені копії документів: свідоцтво про народження ОСОБА_1 ; паспорт ОСОБА_2 ; довідка МСЕК від 02.05.2019; пенсійне посвідчення ОСОБА_2 ; висновок форми 080-4/0 від 16.07.2024; довідка від 17.07.2024 про склад сім`ї; акт обстеження матеріально-побутових умов; додаткові пояснення до Рапорту.

Листом командираВійськової частини НОМЕР_2 Національної Гвардії України від 16.11.2024 №3/29/12-18789, який міститься в матеріалах справи, позивача повідомлено, зокрема, про те, що подана ним разом з рапортом довідка до акта огляду медико-соціальної експертної комісії від 25.04.2019 серії 12 ААБ №238442, на ім`я ОСОБА_2 , не містить рекомендації, щодо необхідності здійснювати постійний догляд за даною особою. Зміст наведеного правового регулювання свідчить на користь висновку, що стосовно осіб, які є старшими 18 років, відповідні обставини мають бути підтверджені медичним висновком медико-соціальної експертної комісії. З огляду на зазначене, довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 25.04.2019 серії 12 ААБ №238442 не містить інформації, щодо встановлення постійного догляду батьку позивача ОСОБА_7 , а поданий разом з рапортом про звільнення висновок ЛКК, виданий КНП «Захарівською багатопрофільною лікарнею» Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області від 16.07.2024, не є належним підтверджуючим документом для звільнення з військової служби. До того ж, до рапорту не додано документу, яким підтверджено відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості ОСОБА_2 , які можуть здійснювати такий догляд, а також не долучено жодного документу, з якого б вбачалось, що саме позивач здійснює такий догляд. Зважаючи на викладене, на теперешній час відсутні підстави для звільнення з військової служби на підставі пп. «г» п.2 ч.4, абз.13 п.3 ч.12 ст.26 Закону.

Судом установлено, що позивач, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копієюсвідоцтва про народженнясерії НОМЕР_4 від 02.07.2003. Батько ОСОБА_2 , мати ОСОБА_6 .

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 25.04.2019 серії 12 ААБ №238442, ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності. Захворювання, пов`язане з проходженням служби в ОВС. Інвалідність встановлена безстроково.

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 15.07.2024, проведений депутатом Захарівської селищної ради Гуд О.В. в присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , депутатом Захарівської селищної ради Гуд О.В. в присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , обстежено матеріально-побутові умови проживання сім`ї і встановлено, що сім`я складається з 3 осіб. До складу сім`ї входять: ОСОБА_1 , 2003 р.н. син, ОСОБА_10 , 2013 р.н. дочка. Висновок та рекомендації: ОСОБА_2 людина з інвалідністю ІІ групи та потребує допомоги сина.

Відповідно до довіки від 17.07.2024 №1360, видана Захарівською селищною радою Роздільнянського району Одеської області, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . До складу сім`ї входять: батько - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , сестра - ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з висновком про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватись і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 16.07.2024 (форма№ 080-4/о), ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рекомендовано отримання соціальні послуги з догляду вдома. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю командира Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України, яка полягає у не розгляді його рапорту про звільнення з військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з вимогами про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України розглянути по суті та прийняти рішення за результатами розгляду його рапорту про звільнення з військової служби, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд дійшов наступних висновків.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України від 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон №2232-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За змістом частин першої та третьої статті 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Частиною шостою статті 2 Закону №2232-XII визначені види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч. 5 ст. 1 Закону №2232-XII).

Підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.

Так, за змістом підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Частиною сьомою статті 26 Закону №2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі - Положення №1153/2008 у редакції, чинній станом на дату подання рапорту), яким визначається порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі.

Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту виконання вимог Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153, визначає Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, що затверджена наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (у редакції, чинній на момент подання позивачем рапорту про звільнення).

Відповідно до пункту 14.28 розділу XIV цієї Інструкції, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.

Через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років) (пункт 5 Додатку 19 до Інструкції).

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону №2232-ХІІ, яка визначає підстави звільнення з військової служби, військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, зокрема у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.

З аналізу наведених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що розгляд рапорту про звільнення з військової служби відбувається за встановленою процедурою, яка включає підготовку подання, перевірку документів, що підтверджують наявність, зокрема, сімейних обставин або інших поважних причин для звільнення військовослужбовця з військової служби.

Спір у цій справі виник у зв`язку з відмовою відповідача у звільненні позивача з військової служби за мобілізацією через сімейні обставини на підставі абзацу 13 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону №2232-XII.

Підставою для такої відмови стало ненадання позивачем до рапорту про звільнення документів, які підтверджують необхідність постійного догляду за батьком позивача, а також ненадання документу, яким підтверджено відсутність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня спорідненості батька позивача, які можуть здійснювати такий догляд.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (надалі - Положення №1317 у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 19, 24 Положення №1317, комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.

Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально-профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.

Тож лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).

Стосовно повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 Положення №1317, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Згідно з пунктом 4 Положення №1317, медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.

За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення №1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:

- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;

- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;

- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;

- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;

- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;

- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.

У наведеному переліку прав та обов`язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття "постійного догляду", який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, натомість вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.

Поняття "сторонній догляд" не є тотожним поняттю "постійний догляд", адже перше вказує на те ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому "постійний догляд" - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.

Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).

За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку, до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).

Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв`язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 "Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві"; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення. Згідно з пунктами 2-4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974; висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року №859. Пункт 9 цієї Інструкції передбачає, що висновок призначений для надання до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчих органів міської, міста обласного значення, районної в місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади за місцем проживання/перебування особи, якій надаються соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, або до структурного підрозділу, що визначений договором про співробітництво територіальних громад для вирішення питання призначення особі соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.

Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).

Повертаючись до підстав для звільнення військовослужбовця з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, суд зазначає про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.

Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.

Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров`я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров`я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667.

Щодо поширення чи непоширення норм постанови Кабінету Міністрів України від 12.06.2013 № 413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу» на відносини зі звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, то суд указує, що на момент її прийняття стаття 26 Закону №2232-ХІІ не містила переліку сімейних обставин, що можуть бути підставою для звільнення, а містила лише посилання на відповідну постанову Кабінету Міністрів України.

Водночас станом на момент виникнення спірних правовідносин, норми статті 26 Закону №2232-ХІІ уже містять виключний перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця зі служби під час дії воєнного стану.

Суд зауважує, що норми Закону № 2232-XII мають вищу юридичну силу у застосуванні до спірних правовідносин на відміну від Постанови № 413. Отже, до спірних правовідносин положення Постанови № 413 не застосовуються. Це підтверджується і тим, що у подальшому набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2024 №582, якою військовослужбовців виключено з переліку осіб, на яких поширюється дія Постанови № 413.

Такий правовий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23 за подібних обставин справи, суті спору і правового регулювання.

Отже, на підставі вищевикладеного суд доходить до висновку, що надані позивачем документи можуть підтверджувати необхідності здійснення постійного догляду за хворим батьком позивача, водночас, дослідивши їх зміст, судом установлено, що жодний з наданих позивачем документів не містить посилання на необхідність здійснення постійного догляду за ним.

Суд зазначає, що підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що підставою для звільнення з військової служби є саме необхідність здійснення постійного догляду за відповідними особами.

Водночас, за змістом довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії від 25.04.2019 серії 12 ААБ №238442, ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності. Захворювання, пов`язане з проходженням служби в ОВС. Інвалідність встановлена безстроково.

Суд звертає увагу на той факт, що вказаною довідкою огляду МСЕК батьку позивача встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, а необхідність у постійному сторонньому догляді не визначено.

За змістом висновку лікарсько-консультативної комісії, форми №080-4/о від 16.07.2024, виданого КНП «Захарівською багатопрофільною лікарнею» Захарівської селищної ради Роздільнянського району Одеської області рекомендовано соціальні послуги: догляду вдома.

Водночас, саме по собі поняття «догляд вдома» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 26 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого Постановою №1317, особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

За змістом пункту 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності передбачає, що підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Також суд зазначає, що подані до рапорту документи не засвідчують відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення у особи, яка потребує постійного догляду, або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, а надані до рапорту довідки про склад сім`ї, акти обстеження матеріально-побутових умов сім`ї не підтверджують таких обставин.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність у наданих позивачем документах висновку уповноваженого органу про необхідність постійного догляду за батьком позивача, суд дійшов висновку, що позивач не надав відповідачу достатніх доказів на підтвердження існування підстав для звільнення з військової служби, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII, а тому підстави для задоволення його рапорту були відсутні.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповіднодочастини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги не знайшли свого підтвердження матеріалами справи, є не обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

У відповідності до статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Ж.М. Чернова