Рішення

від 20.02.2025 по справі 320/38304/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року справа №320/38304/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Національного Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту також позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Військово-лікарської комісії Національного Військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» Міністерства оборони України (далі по тексту також відповідач, НВМКЦ «ГВГК»), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення НВМКЦ «ГВГК», оформлене довідкою №4118 від 02.03.2023;

- зобов`язати відповідача провести повторний медичний огляд позивача щодо визначення придатності його до проходження військової служби з дотриманням норм і вимог діючого законодавства України і з урахуванням дійсного стану здоров`я ОСОБА_1 та факту зняття його з військового обліку ще у 2018 році і наявної ІІ групи інвалідності.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач повідомив, що перебуває на військовій службі з 12.03.2022. Позивач стверджує, що при оформленні на військову службу він не проходив військово-лікарську комісію, а посадовими особами, відповідальними за оформлення військовослужбовців на військову службу, не прийнято до уваги той факт, що у позивача у військовому квитку є запис щодо зняття з військового обліку 27.08.2018 із зазначенням «невійськовозобов`язаний», а також не враховано встановлення йому 2 групи інвалідності внаслідок отриманої травми голови під час участі в бойових діях.

Позивач наголошує на значному погіршенні стану здоров`я, що підтверджується висновком ВЛК, медичними довідками, що, на його думку, є підставою для визнання його непридатним до військової служби.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2023 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що він не є належним відповідачем у справі, оскільки органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в ЗСУ - ЦВЛК, на яку покладено, зокрема, і функції з прийняття та перегляду постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із ЗСУ, розгляд заяв, пропозицій, скарг.

На думку відповідача, звернення позивача до суду без подання скарги щодо визнання перегляду та/або скасування рішення позаштатної ВЛК НВМКЦ «ГВГК», яке оформлено довідкою від 01.11.2023 №20697, до ЦВЛК, є необґрунтованим та передчасним, а також наголошує на тому, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача віднесено до дискреційних повноважень ВЛК.

Таким чином, на думку відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2023 надано пояснення, в яких зазначено, що під час складення висновку ВЛК посадові особи відповідача в порушення вимог чинного законодавства і визначеного порядку щодо проведення медичного огляду та визначення придатності позивача не взяли до уваги те, що йому 13.06.2018 було встановлено 2 групу інвалідності, а також запис у військовому квитку про зняття позивача з військового обліку 27.08.2018 із зазначенням «невійськовозобов`язаний».

Відповідачем на виконання вимог ухвали від 20.11.2023 надано пояснення, відповідно до яких дані про наявність групи інвалідності на момент огляду позивачем надані не були. Проте, відповідач вказує, що ВЛК враховує діагнози, хвороби, ступінь порушення функцій згідно вимог законодавства для визначення придатності до військової служби, наявність групи інвалідності за станом здоров`я не завжди відповідає стану непридатності до військової служби з виключенням з військового обліку.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено про висновок позивача про відсутність будь-яких доказів, які б беззаперечно свідчили про правомірність прийняття відповідачем спірного рішення.

Позивач наголосив на тому, що посилання відповідача на невідповідність визначення сторони відповідача не містить правового обґрунтування, а підпорядкованість відповідача ЦВЛК не є підставою для перекладання відповідальності за прийняте спірне рішення.

Також позивач зауважив, що чинним законодавством не встановлено обов`язкового оскарження та/або перегляду постанов ВЛК вищим органом - ЦВЛК, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність посилань відповідача на передчасне звернення позивача до суду з цим позовом.

Щодо відсутності у суду повноважень надання оцінки професійним діям лікарів-членів ВЛК, позивач вважає, що враховуючи стан його здоров`я, постійні звернення щодо надання йому медичної допомоги та наявності у нього інвалідності 2 групи, наявні підстави для звернення до суду з цим позовом.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

у с т а н о в и в:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.03.2022 №14 позивача відповідно до мобілізаційного плану призначено на посаду стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти, ВОС 100.

Відповідно до довідки ВЛК від 02.03.2023 №4118, виданої НВМКЦ «ГВГК», позивач є обмежено придатним до військової служби - непридатним до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах. Придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Листом ВЧ НОМЕР_1 від 09.03.2023 №608 на виконання розпорядження командира ВЧ НОМЕР_2 про надання відповіді на скаргу ОСОБА_1 повідомлено, що відповідно до наказу №15-РС від 22.02.2023 позивача призначено сержантом взводу резерву сержантського складу роти резерву НОМЕР_3 батальйону резерву. На підставі вказаного наказу 07.03.2023 командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ №69 про виключення молодшого сержанта ОСОБА_1 зі списків особового складу частини у зв`язку з вибуттям до нового місця служби.

Щодо неможливості демобілізуватися, повідомлено, що довідками ВЛК від 29.09.2022 №6663, від 02.03.2023 №4118 позивача визнано обмежено придатним до військової служби, що не є підставою для звільнення з військової служби.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття відповідачем цього рішення, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі по тексту також - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частинами другою, третьою статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (частина п`ята статті 1 Закону №2232-XII).

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону №2232-XII виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

За приписами частини десятої статті 2 Закону №2232-XII на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.

Відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі по тексту також - Положення №402).

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

За приписами пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення № 402 військово-лікарська експертиза - це:

медичний огляд допризовників, призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів Міністерства оборони України (далі - ВВНЗ), учнів військових ліцеїв; колишніх військовослужбовців; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I - II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-Морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Згідно з пунктом 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця.

Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Пунктом 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 визначено, що штатні ВЛК є військово-медичними установами. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону; ВЛК евакуаційного пункту; ВЛК пересувної госпітальної бази.

ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402).

Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також, зокрема прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

Згідно підпункт ом 2.3.4 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 ЦВЛК має право, серед іншого, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов`язаних, резервістів, працівників; запитувати від військових, цивільних лікувальних закладів, військових частин, військових комісаріатів і ВВНЗ додаткові дані для аналізу, узагальнення та оцінки результатів військово-лікарської експертизи; розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.

За приписами підпункту 2.3.5 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення №402 постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.

Відповідно до положень пункту 2.6 глави 2 розділу I Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК високомобільних десантних військ; ВЛК військових комісаріатів; ВЛК територіального центру комплектування (далі - ВЛК ТЦК); ВЛК цивільного лікувального закладу з правами госпітальної ВЛК.

Згідно з підпунктами 2.7.3, 2.7.4 пункту 2.7 глави 2 розділу І Положення №402 на госпітальну (гарнізонну) ВЛК покладається, зокрема, проведення медичного огляду осіб, указаних у пункті 1.2 розділу I Положення (крім допризовників), з метою визначення ступеня придатності до військової служби та в інших випадках, указаних у пункті 1.4 розділу II Положення; проведення контролю за повнотою та якістю обстеження під час проведення медичного огляду, терміном проведення обстеження; проведення разом із провідними медичними спеціалістами ВМКЦ регіонів та начальниками медичної служби військових частин, що знаходяться у зоні відповідальності військового лікувального закладу, детального аналізу визнання військовослужбовців непридатними (обмежено придатними) до військової служби, розробка пропозицій щодо покращення стану здоров`я військовослужбовців та попередження їх дострокового звільнення з військової служби за станом здоров`я.

Пунктами 1.1, 1.2 глави 1 розділу ІІ Положення №402 визначено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); військовослужбовців до військової служби; військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті, а також з метою визначення, зокрема необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я.

Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3).

Медичний огляд військовослужбовців врегульовано главою 6 розділу ІІ Положення №402, відповідно до пункту 6.4 якого у разі виявлення під час обстеження або лікування у військовому лікувальному закладі у військовослужбовця захворювання, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), які зумовлюють у мирний час непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час (пункти «а», «б» статей Розкладу хвороб, без індивідуальної оцінки), у воєнний час - непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника військового лікувального закладу на підставі подання начальника лікувального відділення, у якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис в історії хвороби (медичній книжці), який завіряється підписом начальника військового лікувального закладу.

Відповідно до пунктів 6.8, 6.9 глави 6 розділу ІІ Положення №402 на осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться Картка обстеження та медичного огляду, при стаціонарному огляді - історія хвороби.

Огляд військовослужбовців обов`язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, оториноларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичними показаннями - і лікарями інших спеціальностей. Обов`язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітини. Потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями.

Огляд вказаними лікарями військовослужбовців, направлених на ВЛК для вирішення питання про потребу у відпустці за станом здоров`я або у звільненні від виконання службових обов`язків, проводиться за медичними показаннями.

При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує їх вік, освіту, військовий фах, підготовку, досвід, фактичну працездатність, спрямованість до подальшого проходження військової служби, думку командування і начальника медичної служби військової частини, викладені у службовій та медичній характеристиках, та можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, яка найбільше відповідає стану його здоров`я.

У цій справі позивач як на підстави позову посилається на встановлення йому 2 групи інвалідності внаслідок отриманої травми голови під час участі в бойових діях та зняття його з військового обліку у 2018 році, а також погіршення стану здоров`я, з приводу чого суд зазначає таке.

Судом встановлено та підтверджується записом у військовому квитку серії НОМЕР_4 , що позивача 12.03.2022 призвано на військову службу по мобілізації відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №89/2022 до ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідно до записів у військовому квитку на стор. 32 позивача 25.09.2018 визнано непридатним до військової служби з виключенням з обліку за гр. 75а ст. ІІ розкладу хвороб, затвердженого наказом МОУ №402-08р. на стор. 27 військового квитка міститься запис «невійськовозобов`язаний».

Довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААБ №053499 від 13.06.2018 підтверджено встановлення позивачу 2 групи інвалідності безтерміново, захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Встановлення позивачу 2 групи інвалідності підтверджується також копією посвідчення серії НОМЕР_5 , виданого 18.06.2018.

У довідці ВЛК від 02.03.2023 №4118 зазначено про проведення медичного огляду позивача у гарнізонній ВЛК НВМКЦ «ГВГК» 02.03.2023 із зазначенням діагнозу: наслідки акубаротравми (15.05.2022) у вигляді двобічної сенсоневральної приглухуватості зі сприйняттям шепітної мови 0 м на кожне вухо, розмовної мови 3,0 м на праве вухо, 2,8 м на ліве вухо. Наслідки повторних ЗЧМТ, струсу головного мозку (1987 рік, 15.05.2022) у вигляді післятравматичної енцефалопатії ІІ ст. з розсіяною дрібноосередковою симптоматикою, стато-координаторними порушеннями. Травма (1987), так, пов`язана з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. Травма (15.05.2022), так, пов`язана із захистом Батьківщщини (довідка про обставини травми №2184 від 24.10.2022, видана командиром вч НОМЕР_1 ). За наказом МОЗ від 04.07.2007 №370 тяжка травма. Гіпертонічна хвороба ІІ ст. ІХС: дифузний кардіосклероз. Недостатність МК, ТК з регургітацією І ст. СН 0 ст. Обмежений деформуючий спондильоз шийного відділу хребта, ізольований деформуючий спондильоз грудного та поперекового відділів хребта, ізольований міжхребцевий остеохондроз усіх відділів хребта з больовим синдромом при незначному порушенні функції. Хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт з незначним порушенням функцій. Захворювання, так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби в країнах, де велись бойові дії. Деформуючий остеоартроз ІІ ст. обох колінних суглобів зі стійкими комбінованими розгинальними контрактурами, больовим синдромом при помірному порушенні функції. Блефароконюктивіт обох очей у фазі нестійкої ремісії. Захворювання, так, пов`язані з проходженням військової служби. Далекозорість в 1,5Д обох очей при гостроті зору 0,9 з корекцією на кожне око. Захворювання, ні, не пов`язане з проходженням військової служби.

На підставі статей 39-б, 79-б, 75-б, 61-б, 64-в, 23-в графи ІІ Розкладу хвороб, графи_ТДВ обмежено придатний до військової служби (непридатний до служби у високомобільних десантних військах, плавскладі, морській піхоті, спецспорудах, придатний до служби у частинах (підрозділах) забезпечення, військових комісаріатах, установах, організаціях, навчальних закладах.

Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується надання позивачем при проходженні ВЛК в НВМКЦ «ГВГК» доказів наявності у нього 2 групи інвалідності, як і відсутні докази на підтвердження наявності у відповідача станом на момент прийняття спірного рішення інформації щодо наявності підстав для визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби.

Про відсутність даних щодо наявності групи інвалідності у позивача на момент огляду стверджує відповідач у поясненнях, наданих на виконання вимог ухвали суду від 20.11.2023.

При цьому суд зазначає, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.

Таким чином, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 по справі № 810/5009/18.

Суд зазначає, що у межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі.

Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суд у від 13.06.2018 №806/526/16.

Також, згідно постанови Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №802/468/17-а встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв з військовою службою є компетенцією військово-лікарської комісії, втручання у ці повноваження судом недопустимо.

Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності для проходження військової служби, оскільки це не входить до повноважень суду, а означені питання є дискреційними повноваженнями військово- лікарської комісії.

Відтак, враховуючи те, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено допущених з боку відповідача порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду та оформлення його результатів, за відсутності доказів наявності у відповідача та неприйняття ним до уваги станом на момент прийняття спірного рішення інформації про наявність у позивача 2 групи інвалідності, підстав для визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення цього адміністративного позову як такого, що не підтверджений документально та нормативно.

Інших доводів, що можуть вплинути на правильність вирішення судом спору, що розглядається, матеріали справи не містять.

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, підстави для вирішення питання щодо судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.