Рішення

від 20.02.2025 по справі 380/14664/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 рокусправа № 380/14664/24

Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Морської Галини Михайлівни, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МАГРЕН» до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека), відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про скасування постанови, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «МАГРЕН» (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) (далі - відповідач 1), відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (далі - відповідач 2) в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів №ПШ017586 від 20.12.2023 у розмірі 34000,00 грн, №ПШ017805 від 10.01.2024 у розмірі 34000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що посадовою особою Державної служби України з безпеки на транспорті проведена перевірка транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «МАГРЕН», за результатами якої складений акт серії АР №014036. 20.12.2023 виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017586 у розмірі 34000 грн.

Також 15.11.2023 посадовою особою відповідача проведена перевірка транспортного засобу марки VAN HOOL, номерний знак НОМЕР_2 , що належить на праві власності Позивачу, за результатами якої складений акт серії АР №013950. 10.01.2024 виконуючим обов`язки начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області винесена постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №ПШ017805 у розмірі 34000 грн.

Позивач вважає ці постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на таке. 1) Відповідачем не зазначено яка саме частина статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» порушена позивачем при здійсненні перевезень; 2) у спірних рішеннях неправильно кваліфіковані діяння позивача, вважає, що має застосовуватися абз. 8 та абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»; 3) відповідачем неправильно трактуються норми зазначеного Закону в частині документів, які зобов`язаний водій мати при здійсненні пасажирських перевезень; 4) дії посадових осіб відповідача при рейдовій перевірці суперечили нормативним приписам порядку проведення перевірки, оскільки посадові особи відповідача не пред`явили службові посвідчення та направлення на рейдові перевірки (перевірки на дорозі).

Позивач стверджує, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами факту вчинення ТзОВ «МАГРЕН» правопорушення у сфері законодавства про автомобільний транспорт, а відтак застосування стягнень до нього адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваними постановами є протиправними та з цих підстав просить суд задовольнити позов.

Ухвалою від 16.07.2024 позовну заяву залишено без руху, позивачу встановлено десятиденний строк для усунення недоліків.

16.07.2024 на адресу суду надійшло клопотання, яким позивач уточнив суб`єктний склад відповідачів у справі.

22.07.2024 ухвалою відкрите провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні).

Відповідач надіслав суду відзив, у якому заперечив проти позову з наступних підстав. Щодо акту № 013950 (постанова № 017805) зазначив, що дозвіл Республіки Польща №Nr-X-4559 від 11.04.2022, наданий водієм посадовій особі відповідача не відповідає вимогам Закону України «Про автомобільний транспорт», вважає, що саме при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення. Вказує, що позивач не забезпечив водія ОСОБА_1 дозволом країни Польща при виконанні міжнародних перевезень пасажирів за маршрутом руху «Тячів-Щецин» всупереч вимогам ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо акту № 014036 (постанова № 017586) стверджує, що відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Конвенції міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, яка ратифіковані Законом України №129 від 06.03.2008, а також ст. 53 Закону України Про автомобільний транспорт, на виконання своїх повноважень та, з метою перевірки тривалості робочого часу та часу відпочинку водія, який виконував міжнародні перевезення пасажирів, у водія транспортного засобу ОСОБА_2 було витребувано роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок з його особистої карти водія.

Відповідно до приписів чинного законодавства, роздруківка на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок повинна містити інформацію щодо того водія, який перебуває за кермом, а зазначене можливе тільки за умови використання ним персональної картки водія. Відсутність документу - картки водія автоматично тягне за собою відсутність документу - роздруківки на паперовому носії інформації про його ж роботу та відпочинок, що є порушенням вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою встановлено правило поведінки водіїв - надавати допуск до тахографу уповноваженим особам, надавати таким особам тахокарти, а в разі використання цифрового тахографу - надавати роздруківку інформації про роботу і відпочинок водія.

Відповідач зазначає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушень в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки а оскаржувані постанови є такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства у зв`язку з чим просить суд відмовити у задоволенні позову.

08.08.2024 позивачем надіслано до суду відповідь на відзив, у якій позивач стверджує про помилковість доводів відповідача. Просить позовні вимоги задовольнити.

03.12.2024 на адресу суду надійшли заперечення, у якому відповідач вказує про хибні міркування позивача та долучив електронні докази (диски), на яких містяться відеозаписи рейдових перевірок. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

18.12.2024 позивачем подано до суду пояснення щодо доводів відповідача.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд зазначає наступне.

Графіком проведення рейдових перевірок Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті затверджені місця перевірки з 13.11.2023 по 19.11.2023.

На підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 13.11.2023 №013199 проведені перевірки транспортних засобів Merecedes-Benz державний номерний знак НОМЕР_1 та VAN HOOL державний номерний знак НОМЕР_2 .

За результатами рейдових перевірок складені акти, на підставі яких прийняті спірні постанови про застосування штрафних санкцій від 20.12.2023 №ПШ017586 та від 10.01.2024 №ПШ017805 відповідно.

Не погодившись із цими постановами, позивач звернувся до суду.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд застосовує наступні правові норми.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-ІІІ.

Статтею 2 Закону №2344-ІІІ визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов`язковими для власників транспорту.

Статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується. Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Так, положеннями Порядку №1567 врегульовано, що:

- рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України (пункт 2);

- рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку (пункт 4);

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка (пункт 12);

- графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин (пункт 13);

- рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (пункт 14);

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки (абз. 1 пункту 16);

- рейдова перевірка (перевірка на дорозі) проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку (пункт 19).

Пунктом 15 Порядку № 1567 визначено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

- наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом;

- додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

- додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

- відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

- оснащення таксі справним таксометром;

- відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

- додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху;

- наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

- додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

- виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі);

- виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Щодо твердження позивача про те, що інспектор не пред`явив водію службове посвідчення та не ознайомив водія із направленням та щотижневим затвердженим графіком проведення рейдової перевірки, суд зазначає таке.

Згідно з вимогами п. 4 Порядку №1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком Г1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.

Відповідач стверджує, що направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) №013199 від 13.11.2023, видано завчасно до проведення рейдової перевірки на підставі щотижневого графіка проведення перевірок (перевірок на дорозі) від 13.11.2023 № 79484/31/27-23. Дані щодо цього направлення №013199 від 13.11.2023 були вказані в актах перевірки № 013950, №014036, з якими водії ознайомлені, що підтверджується їх підписами.

Із акту перевірки № АР014036 слідує, що 15.11.2023 у посадової особи Укртрансбезпеки Саган І. В. було наявне направлення на перевірку №013199 від 13.11.2023, під час здійснення рейдової перевірки транспортного засобу позивача Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 , о 10 год. 50 хв.

Із акту перевірки № АР013950 слідує, що 15.11.2023 у посадової особи Укртрансбезпеки ОСОБА_3 було наявне направлення на перевірку №013199 від 13.11.2023, під час здійснення рейдової перевірки транспортного засобу позивача VAN HOOL, номерний знак НОМЕР_2 , о 16 год. 25 хв.

Суд погоджується із відповідачем 2, що у посадових осіб були наявні направлення на перевірку та службові посвідчення, оскільки зауважень щодо непред`явлення посвідчення та не ознайомлення із направленням і щотижневим затвердженим графіком проведення рейдової перевірки водії не заявляли ні під час проведення перевірки (як слідує із відеозаписів процесу перевірки), ні у зауваженнях до актів перевірки.

Щодо обставин рейдової перевірки, на підставі якої прийнята постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 20.12.2023 за №ПШ017586.

15.11.2023 о 10:50 год. у м. Стрий, АС «Міжнародне» Львівської області посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку №013199 від 13.11.2023 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) транспортного засобу Mercedes-Benz. д.н.з. НОМЕР_3 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Магрен» на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання міжнародних перевезень пасажирів за маршрутом руху «Тячів-Щецин».

Так судом досліджений відеозапис, наданий відповідачем, на якому відтворений запис проведеної перевірки.

Із запису слідує, що під час перевірки встановлено, що водій надав посадовій особі відповідача дозвіл АН №0082440, посвідчення водія (ТСЦ 4647), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_4 ), роздруківку з тахокарти.

У графі Акту перевірки № АР 014036 від 15.11.2023 «Під час перевірки виявлено порушення» зазначено: «…ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», при здійсненні міжнародних перевезень пасажирів по маршруту «Тячів-Щецин», згідно дозволу АН№008244 на момент перевірки у водія був відсутній дозвіл Республіки Польща, також перевезення на маршруті протяжністю 500 км. здійснювалося одним водієм». У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: «абз. 6 ч. 1 виконання резидентами України міжнародних перевезень пасажирів без документів, перелік яких визначено ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Згідно цього складений Акт №АР 014036 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 15.11.2023.

У графі «пояснення водія про причини порушень» водій ОСОБА_1 зазначив «ознайомлений», копію Акту отримав.

Листом №90463/31/24-23 від 16.11.2023 ТзОВ «МАРГЕН» запрошене на розгляд справи №2648 про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на 20.12.2023 з 09:00 год. по 12:00 год. за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, буд. 659А/2.

Листом про застосування адміністративно-господарського штрафу №100080/31/24-23 від 21.12.2023 направлено копію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт №ПШ017586 від 20.12.2023, згідно з якою в. о. начальника Відділу державної нагляду (контролю) у Львівській області постановлено стягнути з ТзОВ «МАРГЕН» 34000 грн.

Щодо доводів позивача, що перевірка транспортного засобу відбулась коли автобус не здійснював перевезення пасажирів на автобусному маршруті, а стояв на АС «Міжнародна» в м. Стрий, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 27 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 №176, у разі здійснення міжміських та міжнародних перевезень не передньому і боковому трафаретах розміщується найменування початкового і кінцевого маршруту.

Із акту перевірки, фотографії тз, долученої до матеріалів справи, та відеозапису перевірки слідує, що на передньому склі автобуса був розміщений трафарет «Тячів-Щецин», автобус знаходився на автостанції «Західна» в м. Стрий (місці, яке призначене для посадки та висадки пасажирів), яке є початковим пунктом автобусного маршруту.

Суд погоджується із відповідачем 2, що допуск водія та автобуса перевізника до автостанції для здійснення перевезення є свідченням факту, що перевізник має намір здійснити перевезення і повинен відповідати всім вимогам для цього. А перевірка його на автостанції перед початком рейсу надає змогу пересвідчитись чи він відповідає необхідним вимогам закону.

Відтак перевірка автобуса у початковому пункті автобусного маршруту є правомірною.

Щодо суті встановленого порушення, суд зазначає наступне.

Так перевіркою встановлено, що у водія був відсутній дозвіл Республіки Польща на здійснення перевезення територією цієї країни.

Частиною першою статті 3 Угоди між Урядом України та Урядом Республіки Польщі про міжнародні автомобільні перевезення, ратифікованої Законом України від 21.09.2000 № 1977-ІІІ, передбачено, що Перевізники однієї з Договірних Сторін можуть здійснювати регулярні перевезення пасажирів автобусами між територіями обох сторін, а також транзитом через їх території, попередньо отримавши дозволи.

Згідно статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», при виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: - дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення.

Як встановлено судом транспортний засіб Mercedes-Benz. д.н.з. НОМЕР_3 здійснював міжнародні пасажирські перевезення до Республіки Польща (Щецин), отже ТзОВ «МАГРЕН» зобов`язано було забезпечити водія ОСОБА_1 дозволом країни Польща при виконанні міжнародних перевезень пасажирів за маршрутом руху «Тячів-Щецин», як того вимагає ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказаних вимог позивач не виконав та не забезпечив водія, який виконував перевезення пасажирів у міжнародному регулярному сполученні «Тячів-Щецин», дозволом Республіки Польща, вказані обставини підтверджені Актом, який останній підписав без зауважень та не зазначив жодних пояснень чи незгоди із змістом описаного у акті порушення.

Суд вважає помилковим твердження позивача, що "...Статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено обов`язкову наявність документів не у водія транспортного засобу, а у резидента України, тобто автомобільного перевізника. В той же час на прикладі статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» прослідковується чітке розмежування між документами, які повинні бути у автомобільного перевізника і водія транспортного засобу...".

Так статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» чітко визначений перелік документів, який має бути наявним для організації міжнародних пасажирських перевезень, і термін «резидент» у даному випадку вжитий не для розмежування понять «водій» і «автомобільний перевізник», а для розмежування понять «резидент» «нерезидент».

Також суд зауважує, що стаття 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» у переліку документів, які мають бути наявні у «водія» і «автомобільного перевізника» має визначення - інші документи, передбачені законодавством України.

Відтак суд приходить до висновку, що здійснення водієм міжнародних пасажирських перевезень без наявності у нього дозволу іноземної країни, по території якої буде здійснюватися перевезення є порушенням статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Суд не бере до уваги як доказ наданий позивачем до позовної заяви документ, складений польською мовою з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У Рішеннях Конституційного Суду України від 14 грудня 1999 року № 10-рп/99 та від 14 липня 2021 року № 1-р/2021 зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

Також частиною п`ятою статті 10, пунктом 4 частини першої статті 92 Основного Закону України регламентовано, що застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається виключно законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 25 квітня 2019 року № 2704-VIII «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова, а у частині шостій статті 13 цього Закону вказано, що органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.

Частинами першою та другою статті 14 зазначеного Закону передбачено, що у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

При цьому стаття 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачає, документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач надав суду дозвіл на здійснення перевезення пасажирів на території Республіки Польщі, виданий органом іноземної держави, без перекладу українською мовою.

Згідно ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При розгляді цієї справи суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22:

«… 90. Таким чином, колегія суддів вважає, що копії документів, отримані від митних органів Республіки Польща, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість, ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів є неналежними доказами у даній адміністративній справі, оскільки не перекладені на державну мову, а тому вказане не дає можливості зробити обґрунтовані висновки щодо їх змісту.

91. Зазначені висновки також узгоджуються із правовими позиціями викладених у постановах Верховного Суду від 02 липня 2019 року у справі № 821/2067/17 та від 08 серпня 2019 року у справі № 2а/0370/1152/12…».

Відтак суд приходить до висновку про обгрунтованість та законність постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт №ПШ017586 від 20.12.2023.

Щодо обставин рейдової перевірки, на підставі яких винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 10.01.2024 за №ПШ017805.

15.11.2023 о 16:25 год. у м. Львів, вул. Двірцева, 1 посадовою особою Укртрансбезпеки на підставі щотижневого графіка проведення рейдових перевірок та направлення на рейдову перевірку №013199 від 13.11.2023 проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) транспортного засобу VAN HOOL д.н.з. НОМЕР_2 , що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Магрен».

При проведенні рейдової перевірки (перевірки на дорозі), на предмет дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання міжнародних перевезень пасажирів за маршрутом руху «Запоріжжя-Свіноуйсьце»

Так судом досліджений відеозапис, наданий відповідачем, на якому відтворений запис проведеної перевірки.

Із запису слідує, що під час перевірки встановлено, що водій надав посадовій особі відповідача дозвіл АІ №012604, розклад руху автобусів на міжнародному маршруті м. Запоріжжся (Україна) м. Свіпоуйсьце (Республіка Польща), посвідчення водія (ТСЦ ВХТ 721642), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ( НОМЕР_5 ),

За результатами перевірки складений акт №АР 013950 від 15.11.2024.

Під час перевірки виявлено порушення «ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», при здійсненні регулярних пасажирських перевезень по маршруту «Запоріжжя-Свіноуйсьце», тз обладнаний діючим і повіреним цифровим тахографом, у водія ОСОБА_2 відсутня роздрукована на паперовому носії інформація про роботу та відпочинок водія за 15.11.2023. Чим порушено вимоги ЄУТР». У тому числі порушення відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: «абз. б ч. 1 виконання резидентами України міжнародних пасажирських перевезень без оформлених документів перелік яких визначений ст. 53 та ст. 12 Поправки до ЄУТР а саме роздруківка даних роботи до цифрового тахографа».

У графі «пояснення водія про причини порушень» водій ОСОБА_2 не зазначив, копію Акту отримав, про що розписався в акті.

Листом №98002/31/24-23 від 14.12.2023 ТзОВ «МАРГЕН» запрошено на розгляд справи №2649 про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на 10.01.2024 з 09:00 год. по 12:00 год. за адресою: Львівська обл., м. Городок, вул. Львівська, буд. 659А/2.

Листом про застосування адміністративно-господарського штрафу №3264/31/24-24 від 12.01.2024 направлено копію постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт №ПШ017805 від 10.01.2024, згідно з якою в. о. начальника Відділу державної нагляду (контролю) у Львівській області постановлено стягнути з ТзОВ «МАРГЕН» 34000 грн.

Щодо тверджень позивача, що перевірка транспортного засобу VAN HOOL, номерний знак НОМЕР_2 відбулась коли автобус не здійснював перевезення пасажирів на автобусному маршруті, а просто стояв вул. Чернівецькій 21, м.Львів, а не на вулиці Двірцевій 1, м.Львів, суд зазначає наступне.

Із акту перевірки слідує, що під час перевірки 15.11.2023 транспортний засіб перебував на автовокзалі у м.Львів. вул.Двірцева 1.

Із відеозапису перевірки слідує, що на передньому склі автобуса був розміщений трафарет «Запоріжжя-Свіноуйсьце».

Інспектор попросив у водія надати документи, згідно яких він здійснює пасажирські перевезення.

Суд зауважує, що водій не заперечив, не повідомив, що перевезення наразі не здійснює.

Більше того водій під час перевірки надав: - український Дозвіл №012664 на виконання перевезень пасажирів за міжнародним маршрутом «Запоріжжя-Свіноуйсьце», - дозвіл Республіка Польща № Х-6383 на виконання міжнародного перевезення пасажирів за маршрутом «Свіноуйсьце-Запоріжжя»; - розклад руху на міжнародному маршруті «м.Запоріжжя (Україна) -м. Свіноусьце (Польща)»; - посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. А після перевірки підписав акт перевірки, не зазначивши у ньому будь-яких зауважень.

Отже водій ОСОБА_2 здійснював міжнародні пасажирські перевезення згідно трафарету з «Запоріжжя-Свіноуйсьце».

Суд зауважує, що місце перебування автобуса на час перевірки: на вул. Чернівецькій 21, м. Львів, чи на вулиці Двірцевій 1, м.Львів не має вирішального значення у даній справи, оскільки автобус здійснював міжнародні пасажирські перевезення, на вулиці Двірцевій 1, м.Львів знаходиться автовокзал, а на вул.Чернівецькій 21, м.Львів знаходиться автостоянка автобусів міжнародного сполучення. І транспортний засіб VAN HOOL, номерний знак НОМЕР_2 здійснити там зупинку.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України».

Згідно пункту 14 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до п. 27 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 1997 р. № 176, залежно від виду сполучення на автобусах розміщується така інформація: - у разі здійснення міжміських та міжнародних перевезень на передньому і боковому трафаретах - найменування початкового та кінцевого пунктів маршруту.

Враховуючи встановлені обставини та наведені правові норми, суд відхиляє твердження позивача про те, що ним не здійснювались міжнародні перевезення під час проведення рейдової перевірки.

Щодо суті виявленого порушення, суд зазначає наступне.

За правилами ст. 18 Закону №2344-ІІІ, з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до статті 34 Закону №2344-ІІІ автомобільний перевізник повинен:

- виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно- правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

- утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;

- забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;

- забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв;

- організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;

- забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;

- забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;

- забезпечувати безпеку дорожнього руху;

- забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» унормовано, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являв їх особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення Документи для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, ідо засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Статтею 53 Закону визначено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень. До міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.

При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію; схему маршруту.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої - тахографи.

Водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 №340 Про затвердження Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі Положення № 340).

Відповідно до п. 1.5 Положення № 340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385 (далі Інструкція №385).

За дефініцією, визначеною у п. 1.4 тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР ( 994_016 ).

Відповідно до пункту 3.3 вищезазначеної Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;

Згідно з п. 3.5 Інструкції №385 перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії.

Згідно з п. 3.6 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Відповідно до п. 3.18 порядку обігу карток, що використовуються в цифрових контрольних пристроях (тахографах), затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України 30.05.2013 №329, фізична особа, яка є власником картки водія, може користуватися тільки власною карткою водія.

Суд зауважує, що позивач не заперечує факту відсутності у водія ОСОБА_2 тахокарти під час проведення перевірки, були відсутні такі заперечення і у водія під час складання та підписання акту перевірки.

Відтак з урахуванням наведеного суд вважає доведеним факт відсутності у водія ОСОБА_2 тахокарти під час проведення перевірки та нероздрукування на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водіїв.

Щодо твердження позивача, що у спірних рішеннях неправильно кваліфіковані діяння, суд зазначає наступне.

Так позивач стверджує, що обставини, викладені у постанові, підлягають кваліфікації за абз. 8 та абз. 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а не за абз. 6 ч.1 ст.60 цього ж Закону.

Надаючи правову оцінку таким доводам позивача, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Абзацом 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: … виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначенихстаттею 53цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною 8 ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Абзацом 8 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: … порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів - штраф у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Абзацом 11 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: … управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку - штраф у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

У транспортних засобах, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів та/або вантажів, установлюються і використовуються контрольні пристрої тахографи (ч.7 ст.53 Закону №2344-ІІІ).

Згідно з ч. 8 ст. 53 Закону №2344-ІІІ водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Таким чином, автомобільні перевізники мають обов`язок забезпечити, а водії пред`явити особам, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства про автомобільний транспорт, документи, на підставі яких здійснюються міжнародні перевезення. Крім того, на водіїв покладається обов`язок допускати до перевірки тахографів посадових осіб Укртрансбезпеки, надавати їм тахокарти, а також у разі, якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздрукувати інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

Відповідно до п.1.4 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затв.наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 385 від 24.06.2010, картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв; тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР).

Пунктом 3.3 розділу ІІІ цієї Інструкції передбачено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

Відповідно до п. 3.5 розділу ІІІ зазначеної Інструкції перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Окрім цього, 11.10.2005 набув чинності Закон України № 2819-IV від 07.09.2005 «Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР)».

20.12.2010 набрала чинності Поправка № 6 до ЄУТР у частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних дні, а в разі відсутності тахокарт - надання Бланка підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Отже, норми ЄУТР розмежовують такі документи як «реєстраційний листок» та «роздруківка».

Зокрема, ч. 8ст. 53 Закону України «Про автомобільний транспорт»передбачено, що водії транспортних засобів, що належать резидентам або нерезидентам України, зобов`язані допускати до перевірки тахографів посадових осіб центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, надавати їм реєстраційні листки режиму праці та відпочинку водіїв - тахокарти, а також, у разі якщо у транспортному засобі використовуються цифрові тахографи, роздруковувати на паперовому носії інформацію про роботу та відпочинок водіїв.

В контексті наведеного суд зауважує, що щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія - це тахокарти, які використовуються в аналоговому тахографі. У свою чергу, для цифрових тахографів не використовуються щоденні реєстраційні листки режимів праці та відпочинку водія, для цього приладу необхідно використовувати карту водія, роздруківку на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія.

Так судом встановлено, що транспортний засіб позивача облаштований цифровим тахографом, однак встановлено відсутність у водія автобусу під час здійснення міжнародних перевезень пасажирів роздруківки з цифрового тахографа про роботу та відпочинок водія.

Суд зауважує, що абзацом 8 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена санкція за порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів, тобто дана обставина має бути встановлена, проте у цій справі порушення режимів праці та відпочинку водіями не встановлено через відсутність роздруківки з тахографа інформації про роботу та відпочинок водіїв.

Аналогічно абзацом 11 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачена відповідальність за управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку, проте тахограф у транспортному засобі був наявний і не був вимкнений.

У цій справі штрафна санкція застосована за відсутність роздруківки на паперовому носії інформації про роботу та відпочинок водія, відтак санкція за вказане порушення передбачена абз.6 ч.1 ст.60 вказаного Закону, а відтак відповідачем правильно здійснено кваліфікацію діянь позивача.

За приписамипункту 4 частини першоїстатті 5 КАС Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положеньстатті 9 КАС Українирозгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другоїстатті 77 КАС Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, разом із тим, якщо суб`єкт владних повноважень надасть докази правомірності свого рішення, то обов`язок спростувати такі докази покладається на позивача, що кореспондується із принципом змагальності сторін, закріпленому у ст. 3 КАС України.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМорська Галина Михайлівна