Рішення

від 20.02.2025 по справі 380/2423/25

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 рокусправа № 380/2423/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Франківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (79044, м. Львів, вул. Конотопська, 6/8, ЄДРПОУ 35009269) про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Франківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, у якій просить суд: визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Франківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Львові ЗМУМЮ Лодинської О.І. про накладення штрафу від 10.01.2025 року ВП №76624917.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що МАФ позивача не знаходиться на даху нежитлового приміщення - будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ. А-1, загальною площею 231,6 м.кв. Державний виконавець повинен встановити місцезнаходження вказаного майна і тільки тоді може констатувати факт відсутності демонтажу МАФу позивача. МАФ позивача знаходиться на земельній ділянці, що державний виконавець міг встановити при обмеженні такого об`єкту. Західний апеляційний господарський суд 30.12.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22. Оскільки відкрито апеляційне провадження, то до завершення його розгляду рішення суду призупиняє свою чинність. Позивач не отримував вимоги державного виконавця, поштових повідомлень йому не надходило, а тому очевидно не міг будь-яким чином виконувати рішення суду. Рішення суду не може бути виконаним, оскільки МАФ позивача не знаходиться на даху нежитлового приміщення стягувача, а розміщений за адресою: м. Львів, вул. Кн. Ольги, 106, що підтверджується договором оренди торгової площі від 01.07.2022, з якого вбачається місце розташування МАФ позивача. Стерджує, що немає підстав для притягнення до відповідальності боржника за порушення вчинення або невчинення дій у виконавчому провадженні, оскільки будь-який строк встановлений державним виконавцем на період дії воєнного стану є таким, що переривається. Просив позов задовольнити.

Позиція відповідача викладена у письмовому відзиві на позов. Відповідач зазначає, що 20.12.2024 на адресу Відділу надійшла заява стягувача, згідно із якою вимоги виконавчого документа боржником не виконано. 31.12.2024 Відділ скерував на адресу сторін виконавчого провадження лист щодо призначення на 09.01.2025 на 10:00 год перевірки виконання боржником вимог виконавчого документа. Вищевказаний лист відповідач скерував боржнику також рекомендованою кореспонденцією, за адресою: АДРЕСА_1 , та вказаний поштовий конверт повернувся до Відділу, як відправнику, із відміткою щодо причин повернення «за закінченням терміну зберігання». 09.01.2025 державний виконавець здійснив вихід за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б, та встановив що рішення суду боржником не виконано, про що склав відповідний акт. На адресу відповідача не надходило пояснення боржника ОСОБА_1 щодо поважних причин невиконання вимог наказу № 914/1238/22 від 29.10.2024 що видав Господарський суд Львівської області, який знаходиться на примусовому виконанні у Відділі, в межах виконавчого провадження №76624917. 10.01.2025 державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу. Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 грудня 2024 року у справі № 914/1238/22 касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи- підприємця ОСОБА_5 задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22 в частині перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 про розподіл витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауріта» на професійну правничу допомогу скасовано; у цій частині справу №914/1238/22 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції; в іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22 залишено без змін; поновлено виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22. Стверджує, що у зв`язку з вищенаведеним підстав для зупинки виконавчого провадження немає. Вважає, що позов ОСОБА_1 є безпідставним, необгрунтованим, таким що не підлягає задоволенню, та таким що не відповідає фактичним обставинам справи. Просив суд у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою судді від 7.02.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

На примусовому виконанні у Франківському відділі державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) перебуває виконавче провадження №76624917 з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області № 914/1238/22 від 29.10.2024, яким зобов`язано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПІІ: НОМЕР_1 ) демонтувати МАФ, що знаходиться впритул до стіни даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку "Володимира Великого", літ. "А 1", загальною площею 231,6 м2, РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 59Б. Боржником в межах виконавчого провадження №76624917 являється ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_3 . Стягувачем є ТзОВ "ЛАУРІТА ", код ЄДРПОУ: 43896062, адреса: Львівська обл., м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б.

22.11.2024 за заявою стягувача державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №76624917, яку скерував боржнику до виконання, стягувачу до відома.

Документи виконавчого провадження, зокрема постанову про відкриття виконавчого провадження скеровано боржнику рекомендованою кореспонденцією, за адресою: 79015, Львівська обл., м. Львів, вул. Ліська, 8/8. (докази скерування містяться у матеріалах виконавчого провадження). Вказаний поштовий конверт повернувся Відділу, як відправнику, із відміткою щодо причин повернення «за закінченням терміну зберігання».

20.12.2024 на адресу Відділу надійшла заява стягувана, згідно із якою, вимоги виконавчого документа боржником не виконано.

20.12.2024 на адресу Франківського відділу Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява стягувача, згідно із якою вимоги виконавчого документа боржником не виконано.

31.12.2024 Франківський відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скерував на адресу сторін виконавчого провадження лист щодо призначення на 09.01.2025 на 10:00 год перевірки виконання боржником вимог виконавчого документа.

Вищевказаний лист відповідач скерував боржнику також рекомендованою кореспонденцією, за адресою: 79015, Львівська обл., м. Львів, вул. вул. Ліська, 8/8, та вказаний поштовий конверт повернувся до Відділу, як відправнику, із відміткою щодо причин повернення «за закінченням терміну зберігання».

09.01.2025 державний виконавець здійснив вихід за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б та встановив що рішення суду боржником не виконано, про що склав відповідний акт.

На адресу відповідача не надходило пояснення боржника ОСОБА_1 щодо поважних причин невиконання вимог наказу Господарського суду Львівської області №914/1238/22 від 29.10.2024.

10.01.2025 державний виконавець виніс постанову про накладення штрафу.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02.06.2016, який набрав чинності 05.10.2016 (далі - Закон №1404-VІІІ).

Частиною другою статті 74 Закону №1404-VІІІ обумовлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Статтею 1 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою-третьою статті 63 Закону N 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону N 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Предметом спору у справі, що розглядається, є правомірність постанов державного виконавця про накладення штрафу на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин.

Нормами Конституції України та Закону України Про судоустрій і статус суддів регламентовано, що судове рішення, яке вступило в законну силу, є обов`язковим до виконання, за невиконання судового рішення передбачено юридичну відповідальність.

Законом № 1404-VIII на державного виконавця покладено обов`язок вживати заходів щодо примусового виконання рішень, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема шляхом винесення постанов про накладення стягнення у вигляді штрафу та вимог щодо виконання рішень, які є обов`язковими на всій території України. У свою чергу, вказаним законом визначено, що постанова про накладення на боржника штрафу виноситься за умови невиконання рішення без поважних причин, однак, не визначено, які саме обставини є поважними.

У справі, що розглядається, боржником у ВП №76624917 є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_3 , стягувачем - ТзОВ "ЛАУРІТА ", код ЄДРПОУ: 43896062, адреса: Львівська обл., м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б.

Наказом Господарського суду Львівської області № 914/1238/22 від 29.10.2024 зобов`язано фізичну особу підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПІІ: НОМЕР_1 ) демонтувати МАФ, що знаходиться впритул до стіни даху нежитлового приміщення (будівлі м`ясо-рибного відділу критого ринку "Володимира Великого", літ. "А 1", загальною площею 231,6 м2, РНОНМ 2185320046101), яке знаходиться за адресою: м. Львів, вул. В. Великого, 59Б.

В обґрунтування протиправності спірних постанов про накладення штрафу позивач зазначає, що МАФ позивача не знаходиться на даху нежитлового приміщення - будівлі м`ясо- рибного відділу критого ринку «Володимира Великого», літ. А-1, загальною площею 231,6 м.кв; державний виконавець повинен встановити місцезнаходження даного майна і тільки тоді може констатувати факт відсутності демонтажу МАФу позивача; МАФ позивача знаходиться на земельній ділянці, що державний виконавець міг встановити при обмеженні такого об`єкту.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано з поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за наказом суду) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VIII .

Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі №640/9234/19.

Суд зазначає, що позивач не вживав заходів щодо виконання Наказу Господарського суду Львівської області № 914/1238/22 від 29.10.2024.

Відповідач стверджує, що на адресу Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції не надходило пояснення боржника ОСОБА_1 щодо поважних причин невиконання вимог наказу № 914/1238/22 від 29.10.2024.

Позивач жодного разу не повідомляв відповідача про стан виконання рішення суду та, зокрема труднощі чи перешкоди у його виконанні.

Суд зазначає, що і позовній заяві ОСОБА_1 не наводить причин невиконання рішення Господарського суду Львівської області.

31.12.2024 Франківський відділ Державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції скерував на адресу сторін виконавчого провадження лист щодо призначення на 09.01.2025 на 10:00 год перевірки виконання боржником вимог виконавчого документа.

Вищевказаний лист відповідач скерував боржнику також рекомендованою кореспонденцією, за адресою: АДРЕСА_1 , та вказаний поштовий конверт повернувся до Відділу, як відправнику, із відміткою щодо причин повернення «за закінченням терміну зберігання».

Суд встановив, що 09.01.2025 державний виконавець здійснив вихід за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б та встановив що рішення суду боржником не виконано, про що склав відповідний акт, що тим самим спростовує твердження позивача про те, що державний виконавець повинен встановити місцезнаходження вказаного майна і тільки тоді може констатувати факт відсутності демонтажу МАФу позивача.

Щодо твердження позивача про те, Західний апеляційний господарський суд 30.12.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи- підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/1238/22. Оскільки відкрито апеляційне провадження, то до завершення його розгляду рішення суду призупиняє свою чинність.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11 грудня 2024 року у справі № 914/1238/22 касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 , Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задоволено частково; постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22 в частині перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 про розподіл витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауріта» на професійну правничу допомогу скасовано; у цій частині справу №914/1238/22 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції; в іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22 залишено без змін; поновлено виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22.

Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню).

Суд погоджується з твердженням відповідача про те, що підстав для зупинки виконавчого провадження немає, оскільки на новий розгляд до апеляційної інстанції направлено справу №914/1238/22 тільки в частині перегляду рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 про розподіл витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Лауріта» на професійну правничу допомогу, в іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22 залишено без змін та поновлено виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2024 у справі №914/1238/22.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону, виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Суд наголошує, що приписами статей 63 та 75 Закону N 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії на боржника може бути накладено штраф.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Виконання судових рішень є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання рішення суду не може бути поставлено у залежність від наявності певних умов.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні "Юрій Миколайович Іванов проти України" наголосив на тому, що право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Саме на державу покладено обов`язок дбати про те, щоб остаточні рішення судів виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що у таких категоріях справ, коли державні органи належним чином сповіщені про наявність судового рішення, вони мають вживати всіх належних заходів для його виконання або направлення до іншого органу для виконання.

Відтак, виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, складовою права на справедливий суд.

Суд зазначає, що 09.01.2025 державний виконавець провів перевірку виконання рішення суду, здійснивши вихід за адресою м. Львів, вул. Володимира Великого, 59Б та встановив що рішення суду боржником не виконано, про що склав відповідний акт.

Дослідивши зібрані у справі докази, провівши оцінку аргументів учасників справи, суд дійшов висновку про законність постанови про накладення штрафу, оскільки державний виконавець належним чином виконував свої обов`язки, визначені Законом № 1404-VIII, зокрема, встановивши причин невиконання його боржником, наклав на нього штраф. Також державний виконавець дослідивши питання поважності невиконання з боку позивача судового рішення, врахувавши той факт, що позивач не вживав заходів щодо виконання рішення суду, дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність у боржника у ВП №76624917 поважних причин для невиконання рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що оскаржувана постанова державного виконавця прийнята відповідно до вимог Закону України Про виконавче провадження, а позовні вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст.139 КАС України судовий збір з сторін не стягується.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295, КАС України, суд,

ухвалив:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його підписання. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяБрильовський Роман Михайлович