Рішення

від 19.02.2025 по справі 380/12836/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 рокусправа № 380/12836/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ» до Львівської митниці про визнання протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

в с т а н о в и в:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ» (07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі; код ЄДРПОУ 41604018, далі ТзОВ «ТБР ІМПОРТ», позивач) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Т. Костюшка; код ЄДРПОУ 43971343, далі також - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209230/2023/003237; № UA209230/2023/003242; № UA209230/2023/003253; № UA209230/2024/000045;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100795/2 від 27.12.2023; № UA209000/2023/100796/2 від 27.12.2023; № UA209000/2023/100798/2 від 28.12.2023; № UA209000/2024/100016/2 від 10.01.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронну митну декларацію №23UA209230133900U5 від 26.12.2023. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Також вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суддя від 20.06.2024 відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

28.06.2024 за вх. №49242 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Так, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару у зв`язку з чим були прийняті оскаржувані рішення.

28.06.2024 за вх. №49451 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування. Вважає, що наведені у відзиві доводи не спростовують суті позовних вимог. Просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ТзОВ «ТБР ІМПОРТ» (код ЄДРПОУ 41604018) зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Основний вид господарської діяльності: 45.31 Оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів. Інші: 22.11 Виробництво гумових шин, покришок і камер; відновлення протектора гумових шин і покришок; 22.19 Виробництво інших гумових виробів; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 50.20 Вантажний морський транспорт; 52.10 Складське господарство; 52.24 Транспортне оброблення вантажів; 52.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами; 45.19 Торгівля іншими автотранспортними засобами; 77.11 Надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів.

06.07.2022 між ТзОВ «ТБР ІМПОРТ» (покупець) та "SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO "LTD", Китай, (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № TBR BOTO 2022 від 06.07.2022 року, відповідно до умов якого продавець відвантажує, а покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, диски виробника SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.LTD у кількості та по цінам, вказаним у комерційному інвойсах, що є невід`ємною частиною договору. Ціна за товар визначена у доларах США за одиницю товару та вказана у інвойсі. Сума контракту визначається згідно Інвойсу, умови поставки визначаються згідно інвойсу. Сторони узгодили поставку товару партіями.

На підставі проформи № WD202309039 від 06.09.2023 відповідно до умов договору ТзОВ «ТБР ІМПОРТ» здійснило попередню оплату, платіжне доручення № б/н від 22.09.2023; №б/н від 24.09.2023; № б/н 25.09.2023, оплата була проведена за декілька партій товару в т.ч. партію 1; партію 2; партію 3 та партію 4.

З метою додержання умов контракту сторони узгодили інвойс № WD202309039B від 27.09.2023 (додаток № 4), відповідно до якого була узгоджена номенклатура, ціна та кількість товару: кількість товару - 1466 шт., вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) 139122,00 доларів США.

Так до митного оформлення було подані 4 митні декларації:

- МД №23UA209230133900U5 від 26.12.2023 (партія 1) кількість товару - 397 шт., вартість товару на умовах FOB ( QINGDAO) 35535,00 доларів США;

- МД № 23UA209230133952U6 від 26.12.2023 (партія 2) кількість товару - 192 шт., вартість товару на умовах FOB ( QINGDAO) 30916,00 доларів США;

- МД № 23UA209230133694U0 від 26.12.2023 (партія 3) кількість товару - 682 шт., вартість товару на умовах FOB ( QINGDAO) 40886,00 доларів США;

-МД №24UA209230001996U9 від 08.01.2024 (партія 4) кількість товару - 195 шт., вартість товару на умовах FOB ( QINGDAO) 31785,00 доларів США

Щодо партії 1 (МД №23UA209230133900U5 від 26.12.2023).

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана електронна митна декларація № 23UA209230133900U5 від 26.12.2023 (Додаток № 5 ), декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.:

- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 27.09.2023;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) №WD202309039 від 06.09.2023;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №WD202309039B від 27.09.2023;

- Коносамент (Bill of lading) BW23090532 від 01.10.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №911 від 19.12.2023;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №23C3705B0114/00517 від 27.09.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №027590 від 20.11.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №028162 від 28.11.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №FSESGA/2023/12/00000572 від 20.12.2023;

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортноекспедиційних послуг №40 від 20.12.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1450 від 28.11.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б/Н від 18.12.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б/Н від 20.12.2023;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару №Б/Н від 27.09.2023;

- Розрахунок ціни (калькуляція) WD202309039B від 27.09.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №TBR-BOTO 2022 від 06.07.2022;

- Договір (контракт) про перевезення №1 від 20.11.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №1622-Т/23 від 27.09.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №20231206/1 від 18.12.2023;

- Договір (контракт) про перевезення № Б/Н від 26.09.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення №435020230000086779 від 27.09.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення №435020230000086780 від 27.09.2023.

В МД № 23UA209230133900U5 від 26.12.2023 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні 102 долари США за одиницю (або 2,60 долара США/ кг.).

27.12.2023 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи:

- Лист-пояснення ТзОВ «ТБР ІМПОРТ» б/н від 27.12.2023.

Проте, відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації №UA209230/2023/003237 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100795/2 від 27.12.2023, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (6) на рівні 3,01 долари США/кг.

Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач подав до митниці нову МД № 23UA209230134331U8 від 27.12.2023, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Щодо партії 2 (МД №23UA209230133952U6 26.12.2023).

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана електронна

митна декларація № 23UA209230133952U6 від 26.12.2023, декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.:

- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 27.09.2023;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) WD202309039 від 06.09.2023;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №WD202309039B від 27.09.2023;

- Коносамент (Bill of lading) BW23090532 від 01.10.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) 691 від 21.12.2023;

- Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №23C3705B0114/00517 від 27.09.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №027590 від 20.11.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №028162 від 28.11.2023;

-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №FSESGA/2023/12/00000583 від 21.12.2023;

- Банківський платіжний документ №42 від 22.12.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №101 від 21.12.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1450 від 28.11.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 21.12.2023;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 27.09.2023;

- Розрахунок ціни (калькуляція) WD202309039B від 27.09.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №TBR -BOTO 2022 від 06.07.2022;

- Договір (контракт) про перевезення № 1 від 20.11.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №1622-T/23 від 27.09.2023;

- Договір (контракт) про перевезення № 20231220/1 від 11.12.2023;

- Договір (контракт) про перевезення № 4/12/2023/3 від 04.12.2023;

- Договір (контракт) про перевезення Б/Н від 26.09.2022;

- Копія митної декларації країни відправлення 435020230000086780 від 27.09.2023.

В МД № 23UA209230133952U6 від 26.12.2023 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні на рівні 2,59 долара США за одиницю (або 192 долара США/кг.)

27.12.2023 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи:

- Лист-пояснення ТзОВ «ТБР ІМПОРТ» б/н від 27.12.2023.

Позивач вважає, що ним надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, у декларації № 23UA209230133952U6 від 26.12.2023.

Проте, відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA209230/2023/003242 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/100796/2 від 27.12.2023, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (6) на рівні 3,01 долари США/кг.

Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач подав до митниці нову МД № 23UA209230134337U2 від 27.12.2023, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Щодо партії 3 (МД № 23UA209230133694U0 від 26.12.2023).

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана електронна митна декларація № 23UA209230133694U0 від 26.12.2023, декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.:

- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 27.09.2023;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) № WD202309039 від 06.09.2023;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №WD202309039B від 27.09.2023;

- Коносамент (Bill of lading) BW23090532 від 01.10.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) №190 від 18.12.2023;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №23C3705B0114/00517 від 27.09.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №027590 від 20.11.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №028162 від 28.11.2023;

-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №FSESGA/2023/12/00000498 від 18.12.2023;

- Банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортноекспедиційних послуг №39 від 19.12.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1450 від 28.11.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б/Н від 18.12.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №Б/Н від 20.12.2023;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 27.09.2023;

- Розрахунок ціни (калькуляція) WD202309039В від 27.09.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №TBR -BOTO 2022 від 06.07.2022;

- Договір (контракт) про перевезення № 1 від 20.11.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №1622-Т/23 від 27.09.2023;

- Договір (контракт) про перевезення № 20231219/1 від 18.12.2023;

- Договір (контракт) про перевезення Б/Н від 26.09.2023;

- Копія митної декларації країни відправлення №435020230000086780 від 27.09.2023.

В МД №23UA209230133694U0 від 26.12.2023 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні на рівні 2,67 долар США за одиницю (або 68,77 долари США/кг.)

27.12.2023 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи:

- Лист-пояснення ТзОВ «ТБР ІМПОРТ» б/н від 27.12.2023;

Позивач вважає, що ним надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, у декларації № 23UA209230133694U0 від 26.12.2023.

Проте, відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA209230/2023/003253 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/100798/2 від 28.12.2023, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (6) на рівні 3,01 долари США/кг.

Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач подав до митниці нову МД № 23UA209230134655U5 від 28.12.2023, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Щодо партії 4 (МД №24UA209230001996U9 від 08.01.2024).

Для здійснення митного оформлення товару позивачем була подана електронна митна декларація №24UA209230001996U9 від 08.01.2024, декларація була подана разом з пакетом супровідних документів, в т.ч.:

- Пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 27.09.2023;

- Рахунок-проформа (Proforma invoice) № WD202309039 від 06.09.2023;

- Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №WD202309039B від 27.09.2023;

- Коносамент (Bill of lading) BW23090532 від 01.10.2023;

- Автотранспортна накладна (Road consignment note) Б/Н від 20.12.2023;

- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №23C3705B0114/00517 від 27.09.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №027590 від 20.11.2023;

- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №028162 від 28.11.2023;

-Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №FSESGA/2023/12/00000573 від 20.12.2023;

- Банківський платіжний документ №41 від 21.12.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №1450 від 28.11.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару Б/Н від 20.12.2023;

- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару №П-22 від 22.12.2023;

- Прейскурант (прайс-лист) виробника товару Б/Н від 27.09.2023;

- Розрахунок ціни (калькуляція) WD202309039B від 27.09.2023;

- Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу №TBR-BOTO 2022 від 06.07.2022;

- Договір (контракт) про перевезення №11/12 від 11.12.2023;

- Договір (контракт) про перевезення 1622-T/23 від 27.09.2023;

- Договір (контракт) про перевезення 20231212/1.3 від 11.12.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №5 від 01.02.2023;

- Договір (контракт) про перевезення №Б/Н від 26.09.2022;

- Копія митної декларації країни відправлення №435020230000086780 від 27.09.2023.

В МД № 24UA209230001996U9 від 08.01.2024 митна вартість товару була визначена за першим методом за ціною договору на рівні на рівні 2,72 долари США за одиницю (або 200,98 долари США/ кг.)

09.01.2024 на підставі вимоги митного органу про надання додаткових документів, позивачем були надані додаткові документи:

- Лист-пояснення ТзОВ «ТБР ІМПОРТ» б/н від 09.01.2024.

Позивач вважає, що надано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом - за ціною договору, у декларації № 24UA209230001996U9 від 08.01.2024.

Проте, відповідачем за результатами опрацювання поданої МД та документів винесена картка відмови у прийнятті митної декларації № UA209230/2024/000045 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/100016/2 від 10.01.2024, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (6) на рівні 3,01 долари США/кг.

Не погоджуючись з рішенням митного органу, позивач подав до митниці нову МД № 24UA209230002637U2 від 10.01.2024, за якою товар був випущений у вільний обіг під гарантійні зобов`язання відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм МК України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ст. 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 МК України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами ч. ч. 3-6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов`язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості UA209000/2023/100795/2 від 27.12.2023 відповідач зазначив, що відповідно до інформації яка наведена у гр. 10 сертифікату походження товару від 27.09.2023 №23С3705В0114/00517 наведено номер комерційного інвойсу від 27.09.2023 № WD202309039, проте відповідач стверджує, що до митного оформлення декларантом надано комерційний інвойс з іншим номером № WD202309039В від 27.09.2023.

У зв`язку з наведеним, суд бере до уваги, посилання позивача, що ним до митного оформлення був наданий сертифікат про походження товару 23C3705B0114/00517 від 27.09.2023.

При складанні сертифікату постачальником була допущена технічна помилка, а саме не вірно зазначено дату проформи інвойс, а саме зазначено номер проформи інвойс НОМЕР_1 від 27.09.2023 замість правильного WD202309039 від 06.09.2023.

Зміст інформації, яка внаслідок технічної помилки не була зазначена в декларації, проте може бути встановлений на основі відомостей з допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі та з інших документів, що були надані до митного оформлення, зокрема віну дату проформи інвойс WD202309039 можна встановити з рахунку проформи № WD202309039 від 06.09.2023; інвойс № WD202309039B від 27.09.2023.

Наявність технічної помилки у документі, за умови що зміст інформації, яка помилково не була вказана, може бути встановлений на основі відомостей з інших документів, поданих до митного контролю. Відповідно наявність технічної помилки у документі не впливає на його доказову силу.

Отже, наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Аналогічна правова позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017.

Відповідно до вимог п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 06.07.2022 № TBR-BOTO2022, зазначено що умови поставки за цим контрактом мають зазначатись у комерційному інвойсі, проте у комерційному інвойсі від 27.09.2023 № WD202309039В не зазначено на яких умовах здійснюється переміщення товару.

Це твердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується документами наданими до митного оформлення.

В інвойсі № WD202309039B від 27.09.2023 чітко зазначені умови поставки FOB (QINGDAO).

Крім того умовами поставки оцінюваної партії товару можна встановити з решти товаросупровідних документів, що були подані до митного оформлення: в рахунку-проформі WD202309039 від 06.09.2023; в митній декларації № 23UA209230133900U5 від 26.12.2023; в розрахунку ціни (калькуляції ) № WD202309039B від 27.09.2023.

Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про відсутність умов поставки в комерційному інвойсі не відповідає дійсності.

Рішення відповідача не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Аналогічна правова позиція наведена у Постановах Верховного суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 31.03.2020, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 06.07.2022 № TBR-BOTO2022, зазначено що термін доставки товару до порту відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення Замовлення покупцем. Проте даний документ декларантом не надано митному органу.

У зв`язку з цим, суд зазначає, що відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Відповідно до вимог митного кодексу замовлення покупця не є документом, що підтверджує митну вартість.

Крім того відповідно до умов контракту подання замовлення покупцем в письмовому вигляду не передбачено.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено, відповідно до вимог п. 4.3 договору про надання транспортно експедиційних послуг 27.09.2023 визначено, що оплата послуг має здійснюватись клієнтом на умовах передплати на підставі рахунків виставлених Експедитором. Проте даний документ декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог договору. Також відповідачем зазначено, що позивачем були порушені умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.09.2023 № 1622-Т/23 , в частині термінів оплати послуг Вважає, що здійснення оплати послуг перевезення пізніше узгодженої договором дати може свідчити про порушення договору , в частині термінів оплати, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем як покупцем та продавцем.

В свою чергу, Львівська митниця не є тим органом на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод . Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 № 815/137/17. До того ж, обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у Постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Щодо партії 2 (МД №23UA209230133952U6 від 26.12.2023), щодо якої було прийняте рішення про корегування митної вартості № UA209000/2023/100796/2 від 27.12.2023, то судом встановлено, що в такому рішенні зазначено: до митного оформлення надано проформу WD202309039 від 06.09.2023 загальна вартість товару становить 172622,00 дол. США, сума проформи відмінна від суми інвойсу.

Судом встановлено, що позивачем до митного оформлення був наданий рахунок проформа № WD202309039 від 06.09.2023.

Фактично рахунокфактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Суд зважає, що проформа-інвойс не є документом, що підтверджує, у даному випадку, митну вартість товару.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

З огляду на зазначену норму, рахунок-проформа (проформа-інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару лише в тому випадку, якщо імпортований товар не є об`єктом купівлі-продажу. Однак, в даному випадку імпортований товар є об`єктом купівлі-продажу згідно представленого позивачем до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту № BOTO 2022 від 06.07.2022.

Тобто, оскільки імпортований товар був об`єктом купівлі-продажу, то подання імпортером (ТзОВ «ТБР ІМПОРТ») проформи-інвойс не є обов`язковим.

Крім того рахунок проформа № WD202309039 від 06.09.2023 № 2 до позову) на суму 172622,00 доларів США, 1716 од. та передбачає поставку 5 партій товару, оскільки сторони контракту мають довготривалі відносини.

Судом взято до уваги, що сторонами узгоджено:

Інвойс № WD202309039B від 27.09.2023 (Додаток № 4) який містить перелік товару, що відповідає чотирьом (4) партіям : кількість товару - 1466 шт., вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) 139122,00 Доларів США, які і були заявлені до митного оформлення (МД №23UA209230133900U5 від 26.12.2023 (партія 1); МД № 23UA209230133952U6 від 26.12.2023 (партія 2) МД № 23UA209230133694U0 від 26.12.2023 (партія 3) МД №24UA209230001996U9 від 08.01.2024 (партія 4).

Інвойс № WD202309039А від 27.09.2023, який містить перелік товару, що відповідає одній (1) партії: кількість товару - 250 шт., вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) 33500,00 доларів США, була оформлена Львівською митницею 15.12.2023 МД № 23UA209230130598U9 від 15.12.2023.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що за власним бажанням декларантом додано калькуляцію формування ціни на товар, проте, відсутні бухгалтерські документи для перевірки числових даних щодо умов оплати. Таким чином, не можливо впевнитися у достовірності числових даних.

Суд бере до уваги, що до митного оформлення був поданий розрахунок ціни (калькуляція) №WD202309039B від 27.09.2023.

Калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису.

Положеннями п.4 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми розрахунку ціни (калькуляції).

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у калькуляції певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Калькуляція це документ, який складається постачальником, та позивач не має впливу на його зміст. Тобто, постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до калькуляції, виходячи з фактично понесених ним видатків у зв`язку з поставкою товару позивачу.

Крім того калькуляція виробництва не є документами які підтверджують митну вартість товарів, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а тому не впливає на визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного суду від 05.11.2019 справа №820/2147/16; від 27.06.2019 справа №840/3083/18.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що заявка про надання транспортно-експедиторських послуг від 20.11.2023 №1 не завірена стороною замовника.

Суд вважає, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується документами, наданими до митного оформлення та бере до уваги, що до митного оформлення була надана заявка про надання транспортно-експедиторських послуг від 20.11.2023 №1, що містить підпис та печатку покупця.

Внаслідок копіювання документу відтиск печатки та підпис є блідим, проте наявний на документі, що був наданий до митного оформлення.

Крім того, очевидним є факт того, що сторони фактично приступили до виконання договору чим погодили його умови.

Рішення відповідача не може базуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Аналогічна правова позиція наведена у Постановах Верховного суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено: копія договору №1622Т/23 від 27.09.2023 не засвідчена ТзОВ «ТБР ІМПОРТ».

Суд вважає, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується документами, наданими до митного оформлення, а саме договором №1622Т/23 від 27.09.2023, що містить підпис та печатку покупця.

Внаслідок копіювання документу відтиск печатки та підпис є блідим проте наявний на документі, що був наданий до митного оформлення.

Крім того очевидним є факт того, що сторони фактично приступили до виконання договору чим погодили його умови.

Щодо твердження відповідача викладеного в оскаржуваному рішенні, що у п.4.2.1 контракту зазначено, що строк поставки кожної партії товару на територію України не повинен перевищувати 90 днів з дати проведення покупцем передоплати за партію товару, то суд зважає, що у наступному розділі контракту п.5.2 зазначено, що порядок оплати за товар визначається у Рахунку -проформі на кожну партію товару. У рахунку-проформі вказано, що оплата здійснюється протягом 180 днів після отримання товарів.

Відповідно до п. 5.2. зовнішньоекономічного договору № TBR-BOTO 2022 від 06.07.2022 порядок оплати товару визначається відповідно до рахунку проформи на кожну поставку товару.

Відповідно до рахунку - проформи № WD202309039 від 06.09.2023 передбачені умови оплати : 100% оплата на протязі 180 днів після прибуття товару в порт призначення . Таким чином умови оплати чітко визначені відповідно до зовнішньоекономічного договору та рахунку-проформі.

Крім того покупець (ТзОВ «ТБР ІМПОРТ») не був позбавлений права здійснити передплату за товар. Постачальник зазначив в контракті «що термін поставки не повинен перевищувати 90 днів з моменту передплати», на випадок якщо покупець захоче скористатися своїм правом на попередню оплату.

Суд зважає, що відповідно до статті 53 МК України, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. Верховний Суд у постанові від 17.04.2018р. по справі № 815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати (передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору.

Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18. Наведені у відзиві доводи не спростовують суті позовних вимог.

Щодо твердження відповідача, що експортна декларація країни відправлення не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості можуть бути не остаточними, суд бере до уваги наступне.

До митного оформлення була подана копії експортної МД країни відправлення № 435020230000086780 від 27.09.2023.

Експортна декларація - це митний документ, який складений, в даному випадку, постачальником товару і підтверджує експорт товарів та законність вивезення продукції з країни-експортера.

В експортній вантажній митній декларації зазначено: дані постачальника (SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO., LTD), покупця (ТзОВ «ТБР ІМПОРТ»), умови поставки (FOB), містить посилання на Інвойс (WD202309039А та WD202309039B) вагу (76180,00 кг.), найменування товару (шини для вантажних автомобілів), кількість товару (1704 шт. (1466 + 250) та вартість товару (172622,00 доларів США (139122,00 + 33500,00), що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в товаросупровдних документах, що надані до митного оформлення , що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в митній декларації № 23UA209230133952U6 від 26.12.2023 та поданих позивачем до митного оформлення документах.

Таким чином, є можливість ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партією товару, що оцінюється.

Натомість, відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність/відсутність «відміток митного органу» впливає на визначення митної вартості товару, як і необхідності та обов`язковості зазначення цих даних в копії декларації країни відправлення.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що твердження відповідача, про копія експортної митної декларації не може розглядатися як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару.

Крім того в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість.

До того ж експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера (Китай), а покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020, справа № 813/1350/14).

В оскаржуваному рішенні також зазначено, що у довідці від 21.12.2023 №101 щодо вартості перевезення вантажу автотранспортним засобом, наведена вартість тільки частини маршруту на закордонному відрізку.

Відповідно до п.п. 6 п. 2. ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

Суд бере до уваги, що до митного оформлення була надані документи на підтвердження транспортних витрат за маршрутом Gdansk (Польща) до пп Шегені (Україна):

- на підтвердження транспортних витрат, з порт Gdansk (Польща) до пп Шегені (Україна) надана довідка про транспортні витрати № 101 від 21.12.2023, що містить данні про вартість перевезення, містить номер автотранспортного засобу яким здійснювалось перевезення (AT4291HK/AT5445XP ), містить номер та дату CMR (691 від 21.12.2023), містить номер контейнера яким здійснювалось перевезення (MRKU6478691), містить посилання на інвойс (WD202309039B від 27.09.2023), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду у від 31.05.2019 у справі №804/16553/14; від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 31.01.2018 у справі №810/2839/17, від 21.11.2019 у справі №804/9754/15, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18, від 03.02.2021 у справі № 810/4441/16, від 31.05.2019 у справі №804/16553/14 від 13.01.2022 справа № 520/11061/2020. Така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017.

Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, позивач не ніс.

Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.

Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема:

- Договір (контракт) на перевезення № 20231220/1 від 11.12.2023; Договір (контракт) на перевезення № 4/12/2023/3 04.12.2023; Рахунок на оплату № 20/12/23-5 від 20.12.2023; Акт надання послуг № 28/12/23-2 від 28.12.2023; Банківський платіжний документ № 816 від 28.12.2023; Договір (контракт) на перевезення № 20231220/1 від 11.12.2023; Договір (контракт) на перевезення № 4/12/2023/3 04.12.2023. Такі документи були надані до митного оформлення, що підтверджує також перелік документів наведений в картці відмові та рішенні про корегування митної вартості, відтак такі документи були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.

Акт надання послуг № 28/12/23-2 від 28.12.2023, банківський платіжний документ № 816 від 28.12.2023 були оформлені після завершення митного оформлення товарів згідно з умовами ведення позивачем господарської діяльності, а їх оформлення не залежало від самого позивача. Тому з об`єктивних причин зазначені документи не могли бути подані до митного оформлення.

Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, позивач не ніс. Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.

Щодо зауважень відповідача, що довідки не містять відомостей про вартість перевезення після перетину кордону, суд бере до уваги таке.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення на територію України.

Враховуючи вимоги ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості товару, такі складові митної вартості товару, як витрати на доставку товару після ввезення на митну територію України не підлягають включенню, тобто не є складовою митної вартості. Тому наявність / відсутність цінової інформації про транспортування товару по території України не має впливу на визначення митної вартості оцінюваної партії товару.

Крім того відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Аналогічна правова позиція наведена у Постановах Верховного суду від 27.04.2020 року по справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.

У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність /відсутність в довідці про транспортні вартості, транспортних витрат по території України впливає на визначення митної вартості.

Щодо партії 3 (МД №23UA209230133694U0 від 26.12.2023), щодо якої було прийняте рішення про корегування митної вартості №23UA209230133694U0 від 26.12.2023 судом взято до уваги таке.

В оскаржуваному рішенні зазначено, у гр.3 ЦМР місце розвантаження не зазначено конкретне місце, вказано Україна. У гр. 22 відсутня печатка відправника;

Суд зважає, що позивачем до митного оформлення були надані автотранспортна накладна (CMR)№ 190 від 18.12.2023.

Основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19 травня 1956) (далі Конвенція КДПВ). CMR це міжнародна товарнотранспортна накладна, це бланк, що самокопіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися. Правила та коментарі щодо заповнення типової форми міжнародної транспортної накладної (CMR): У графі 3 вказуються місце розвантаження вантажу. В усіх поданих до митного контролю CMR вказувалася країна вивантаження. Під місцем вивантаження відправник вважає саме країну, а не місто, оскільки вказівки Конвенція КДПВ не вказує необхідність зазначати саме місто завантаження.

А відповідно до ст. 5 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів 1956 року вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна.

В графі 22 СМR наявна інформація про відправника (друкованими літерами), а графі 23 перевізниками проставлені відповідні печатки. При цьому використання печатки не є обов`язковим ні за українським законодавством, ні законодавством країни - відправника, відтак відсутність печатки на CMR не може вважатися дефектом документа, який впливає на його чинність.

Крім того, твердження відповідача про порушення порядку заповнення CMR не свідчать про наявність у поданих до митного контролю документах розбіжностей, адже розбіжність повинна бути між декількома документами, чи про наявність у цих документах ознак підробки, адже відсутнє рішення відповідного органу, що свідчило б про підробку документів. Також не вказано, яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 20.06.2023 у справі № 1.380.2019.006247.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено: транспортні договори №1622-Т/23та б/н 26.09.2023 не засвідчені підписом замовника.

Суд вважає, що таке твердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується документами наданими до митного оформлення, а саме договором №1622Т/23 від 27.09.2023 та договір № б/н 26.09.2023, що містить підпис та печатку покупця.

Внаслідок копіювання документу відтиск печатки та підпис є блідим, проте наявний на документі, що був наданий до митного оформлення.

Крім того, очевидним є факт того, що сторони фактично приступили до виконання договору, чим погодили його умови.

Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.

Щодо твердження в оскаржуваному рішенні зазначено, до митного оформлення надано проформу WD202309039 від 06.09.2023 загальна вартість товару становить 172622.0 доларів США, сума проформи відмінна від загальної суми інвойсу.

Суд бере до уваги, що позивачем до митного оформлення був наданий рахунок проформа № WD202309039 від 06.09.2023.

Фактично рахунокфактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Слід зауважити що проформа-інвойс не є документом, що підтверджує, у даному випадку, митну вартість товару.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі: рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

З огляду на зазначену норму, рахунок-проформа (проформа-інвойс) може бути документом, що підтверджує митну вартість товару лише в тому випадку, якщо імпортований товар не є об`єктом купівлі-продажу.

Однак, в даному випадку імпортований товар є об`єктом купівлі-продажу згідно представленого позивачем до митного оформлення зовнішньоекономічного контракту № BOTO 2022 від 06.07.2022 .

Тобто, оскільки імпортований товар був об`єктом купівлі-продажу, то подання імпортером (ТОВ «ТБР Імпорт») проформи-інвойс не є обов`язковим. Крім того рахунок проформа № WD202309039 від 06.09.2023 на суму 172622,00 доларів США., 1716 од. та передбачає поставку 5 партій товару, оскільки сторони контракту мають довготривалі відносини.

Згодом сторонами узгоджено:

Інвойс № WD202309039B від 27.09.2023, який містить перелік товару, що відповідає чотирьом (4) партіям : кількість товару - 1466 шт., вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) 139122,00 доларів США, які і були заявлені до митного оформлення (МД №23UA209230133900U5 від 26.12.2023 (партія 1); МД № 23UA209230133952U6 від 26.12.2023 (партія 2) МД № 23UA209230133694U0 від 26.12.2023 (партія 3) МД №24UA209230001996U9 від 08.01.2024 (партія 4). Інвойс № WD202309039А від 27.09.2023, який містить перелік товару, що відповідає одній (1) партії : кількість товару - 250 шт., вартість товару на умовах FOB (QINGDAO) 33500,00 доларів США, була оформлена Львівською митницею 15.12.2023, МД № 23UA209230130598U9 від 15.12.2023.

Щодо твердження відповідача про те, що декларантом за власним бажанням додано калькуляцію формування ціни на товар, проте, відсутні бухгалтерські документи для перевірки числових даних щодо умов оплати, таким чином не можливо впевнитися у достовірності числових даних, суд бере до уваги наступне.

Позивачем до митного оформлення був поданий розрахунок ціни (калькуляція ) №WD202309039B від 27.09.2023.

Калькуляція - це розрахунково-вартісна методика обліку, за допомогою якого обраховується планова собівартість продукції. Всі види калькуляції є попередніми, їх розробляють до початку виробництва продукції та використовують при складанні кошторису.

Положеннями п.4 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми розрахунку ціни (калькуляції).

Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у калькуляції певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Калькуляція це документ, який складається постачальником, та позивач не має впливу на його зміст. Тобто, постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до калькуляції, виходячи з фактично понесених ним видатків у зв`язку з поставкою товару позивачу.

Крім того калькуляція виробництва не є документами які підтверджують митну вартість товарів, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому не впливає на визначення митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція наведена в рішеннях Верховного Суду від 05.11.2019 справа №820/2147/16; від 27.06.2019 справа №840/3083/18.

Щодо твердження відповідача в оскаржуваному рішенні, що заявка про надання транспортно-експедиторських послуг від 20.11.2023 №1 не завірена стороною замовника, таке твердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується документами наданими до митного оформлення, а саме заявкою про надання транспортноекспедиторських послуг від 20.11.2023 №1, що містить підпис та печатку покупця.

Внаслідок копіювання документу відтиск печатки та підпис є блідим, проте наявний на документі, що був наданий до митного оформлення.

Крім того, очевидним є факт того, що сторони фактично приступили до виконання договору, чим погодили його умови.

Також в оскаржуваному рішенні зазначено, що копія договору №1622Т/23 від 27.09.2023 не засвідчена ТзОВ "ТБР ІМПОРТ".

Це твердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується документами наданими до митного оформлення.

До митного оформлення був наданий договір №1622Т/23 від 27.09.2023, що містить підпис та печатку покупця.

Внаслідок копіювання документу відтиск печатки та підпис є блідим, проте наявний на документі, що був наданий до митного оформлення.

Крім того, очевидним є факт того, що сторони фактично приступили до виконання договору, чим погодили його умови.

Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.

Щодо твердження відповідача, що у п. 4.2.1 контракту зазначено, що строк поставки кожної партії товару на територію України не повинен перевищувати 90 днів з дати проведення покупцем передоплати за партію товару. Проте, у наступному розділі Контракту п.5.2 зазначено, що порядок оплати за товар визначається у рахунку-проформі на кожну партію товару. У рахунку-проформі вказано, що оплата здійснюється протягом 180 днів після отримання товарів.

Відповідно до п. 5.2. зовнішньоекономічного договору № TBR-BOTO 2022 від 06.07.2022 порядок оплати товару визначається відповідно до рахунку проформи на кожну поставку товару.

Відповідно до рахунку - проформи № WD202309039 від 06.09.2023 передбачені умови оплати: 100% оплата на протязі 180 днів після прибуття товару в порт призначення .

Таким чином, умови оплати чітко визначені відповідно до зовнішньоекономічного договору та рахунку-проформи.

Крім того, покупець (ТзОВ «ТБР Імпорт») не був позбавлений права здійснити передплату за товар. Постачальник зазначив в контракті «що термін поставки не повинен перевищувати 90 днів з моменту передплати», на випадок якщо покупець захоче скористатися своїм правом на попередню оплату.

Крім того, відповідно до ст. 53 Митного кодексу України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено.

Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. Верховний Суд у постанові від 17.04.2018 у справі № 815/329/17 зазначив, що відсутність оплати за товар не впливає на митну вартість такого товару з огляду на те, що фактична оплата за поставлений товар, як і спосіб здійснення такої оплати (готівковий, безготівковий), так і часові рамки оплати передоплата, післяплата, відстрочка) ніяким чином не впливає на ціну (розмір оплати) товару, що передбачена контрактом (з урахування додаткових платежів, якщо такі передбачені чи здійснені).

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов зовнішньоекономічного договору.

Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

В оскаржуваному рішенні зазначено: експортна декларація країни відправлення не містить будь-яких відміток митних органів країни відправлення, які підтверджують факт здійснення експорту, у зв`язку з чим наведені в ній відомості можуть бути не остаточними.

Суд бере до уваги, що до митного оформлення була подана копії експортної МД країни відправлення № 435020230000086780 від 27.09.2023.

Експортна декларація це митний документ, який складений, в даному випадку, постачальником товару і підтверджує експорт товарів та законність вивезення продукції з країни-експортера.

В експортній вантажній митній декларації зазначено данні про постачальника (SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD), покупця (ТзОВ «ТБР ІМПОРТ»), умови поставки (FOB), містить посилання на інвойс (WD202309039А та WD202309039B) вагу (76180,00 кг.), найменування товару (шини для вантажних автомобілів), кількість товару (1704 шт. (1466 + 250) та вартість товару (172622,00 доларів США (139122,00 + 33500,00), що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в товаросупровідних документах, що надані до митного оформлення, що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в митній декларації № 23UA209230133952U6 від 26.12.2023, та поданих позивачем до митного оформлення документах.

Таким чином, є можливість ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партією товару , що оцінюється. А Відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність/відсутність «відміток митного органу» впливає на визначення митної вартості товару, як і необхідності та обов`язковості зазначення цих даних в копії декларації країни відправлення.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що твердження відповідача, про копія експортної митної декларації не може розглядатися як документ, що підтверджує заявлену митну вартість оцінюваного товару.

Крім того, в розумінні ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість.

До того ж експортна митна декларація складається експортером, відповідно до вимог законодавства чинного в країні експортера (Китай ), а покупець товару не відповідає за заповнення митної декларації країни відправлення, яка оформляється у відповідності до законодавства, країни відправлення та внесення до неї відповідної інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 справа № 813/1350/14).

Щодо твердження відповідача в оскаржуваному рішенні, що у довідці від 20.12.2023 щодо вартості перевезення вантажу автотранспортним засобом, наведена вартість тільки частини маршруту на закордонному відрізку, суд бере до уваги таке.

Відповідно до п.п. 6 п. 2 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

До митного оформлення була надані документи на підтвердження транспортних витрат за маршрутом Gdansk (Польща) до пп Дякове (Україна):

- на підтвердження транспортних витрат з порта Gdansk (Польща) до пп Дякове (Україна) надана довідка про транспортні витрати №б/н від 20.12.2023, що містить данні про вартість перевезення, містить номер автотранспортного засобу яким здійснювалось перевезення (AC4816HK/AC2743XF), містить номер та дату CMR (190 від 18.12.2023), містить номер контейнера яким здійснювалось перевезення (MRKU 3564190), містить посилання на інвойс (WD202309039B від 27.09.2023), що в повній мірі співпадає з товаросупровідними документами, що були подані до митного оформлення, що дозволяє ідентифікувати даний документ, як такий, що підтверджує складову митної вартості даної поставки.

Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного суду у від 31.05.2019 у справі №804/16553/14; від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 та від 31.01.2018 у справі №810/2839/17, від 21.11.2019 у справі №804/9754/15; від 07.05.2020 у справі №400/2922/18, від 03.02.2021 у справі № 810/4441/16; від 31.05.2019 у справі №804/16553/14; від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020; така ж позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу (в редакції від 13.03.2012) в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017.

Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою позивач не ніс.

Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.

Додатково витрати на транспортування підтверджують, зокрема:

- Договір (контракт) на перевезення № 20231219/1 від 18.12.2023; Рахунок на оплату №647 від 29.12.2023; Акт надання послуг № 1009 від 29.12.2023, банківський платіжний документ № 828 від 08.01.2024; Договір (контракт) на перевезення № 20231219/1 від 18.12.2023були надані до митного оформлення, що підтверджує також перелік документів наведений в картці відмові та рішенні про корегування митної вартості т.б. були наявні у відповідача на дату винесення оскаржуваного рішення.

Рахунок на оплату № 647 від 29.12.2023; Акт надання послуг № 1009 від 29.12.2023 банківський платіжний документ № 828 від 08.01.2024 були оформлені після завершення митного оформлення товарів згідно з умовами ведення позивачем господарської діяльності, а їх оформлення не залежало від самого позивача.

Тому з об`єктивних причин зазначені документи не могли бути подані до митного оформлення.

Інших витрат пов`язаних з транспортуванням, навантаженням, обробкою, позивач не ніс.

Таким чином вартість перевезення є підтвердженою, а документи надані до митного оформлення в сукупності дозволяють перевірити достовірність декларування витрат на транспортування.

Щодо зауважень відповідача, що довідки не містять відомостей про вартість перевезення після перетину кордону, суд бере до уваги таке.

Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно з п. 2 ч. 11 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення на територію України.

Враховуючи вимоги ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України для цілей визначення митної вартості товару, такі складові митної вартості товару, як витрати на доставку товару після ввезення на митну територію України не підлягають включенню, тобто не є складовою митної вартості. Тому наявність / відсутність цінової інформації про транспортування товару по території України не має впливу на визначення митної вартості оцінюваної партії товару.

Крім того відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.

Рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність /відсутність в довідці про транспортні вартості, транспортних витрат по території України впливає на визначення митної вартості .

Щодо партії 4 (МД №24UA209230001996U9 від 08.01.2024), щодо якої було прийняте рішення про корегування митної вартості № UA209000/2024/100016/2 від 10.01.2024, суд зважає на таке.

В оскаржуваному рішенні зазначено, що відповідно до інформації, яка наведена у гр. 10 сертифікату походження товару від 27.09.2023 №23С3705В0114/00517, номер комерційного інвойсу від 27.09.2023 - № WD202309039, фактично до митного оформлення декларантом надано комерційний інвойс з іншим номером - № WD202309039В від 27.09.2023.

Позивачем до митного оформлення був наданий сертифікат про походження товару 23C3705B0114/00517 від 27.09.2023.

При складанні сертифікату постачальником була допущена технічна помилка, а саме не вірно зазначено дату проформи інвойс, а саме зазначено проформи Інвойс WD202309039 від 27.09.2023 замість правильного - WD202309039 від 06.09.2023.

Зміст інформації, яка внаслідок технічної помилки не була зазначена в декларації, проте може бути встановлений на основі відомостей з допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі та з інших документів, що були надані до митного оформлення, зокрема дату проформи інвойс WD202309039 можна встановити з рахунку проформи № WD202309039 від 06.09.2023; інвойс № WD202309039B від 27.09.2023.

Наявність технічної помилки у документі, за умови що зміст інформації, яка помилково не була вказана, може бути встановлений на основі відомостей з інших документів, поданих до митного контролю. Відповідно наявність технічної помилки у документі не впливає на його доказову силу.

Отже, наявність саме технічної помилки у документі та зміст помилково відсутньої інформації орган доходів і зборів може встановити за допомогою решти інформації, що міститься у цьому ж документі, або інформації з інших документів, пов`язаних із цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься. Аналогічна правова позиція наведена в узагальненій практиці застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України (в редакції від 13.03.2012) в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 13.10.2017.

Щодо твердження відповідача в оскаржуваному рішенні, що відповідно до вимог п. 4.1 зовнішньоекономічного контракту від 06.07.2022 № TBR-BOTO2022, зазначено що умови поставки за цим контрактом мають зазначатись у комерційному інвойсі, проте у комерційному інвойсі від 27.09.2023 № WD202309039В не зазначено, на яких умовах здійснюється переміщення товару, суд бере до уваги таке.

Це твердження відповідача не відповідає дійсності та спростовується документами, наданими до митного оформлення. Зокрема, в інвойсі № WD202309039B від 27.09.2023 чітко зазначені умови поставки FOB (QINGDAO).

Крім того, умовами поставки оцінюваної партії товару можна встановити з інших товаросупровідних документів, що були подані до митного оформлення, - рахунку-проформи WD202309039 від 06.09.2023, митної декларації № 23UA209230133900U5 від 26.12.2023, розрахунку ціни (калькуляції ) № WD202309039B від 27.09.2023.

Таким чином, твердження відповідача про відсутність умов поставки комерційному інвойсі не відповідає дійсності.

Щодо позиції відповідача, що відповідно до вимог п. 4.2 зовнішньоекономічного контракту від 06.07.2022 № TBR-BOTO2022,термін доставки товару до порту відвантаження обмежується 30 календарними днями з моменту розміщення замовлення покупцем, проте даний документ декларантом не надано митному органу, суд керується таким.

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (стаття 53) заборонено. Аналогічна правова позиція наведена в рішенні Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №815/5791/17.

Відповідно до вимог Митного кодексу України замовлення покупця не є документом, що підтверджує митну вартість.

Крім того, відповідно до умов контракту подання замовлення покупцем в письмовому вигляду не передбачено.

Також відповідачем зазначено, що відповідно до вимог п. 4.3 договору про надання транспортно експедиційних послуг від 27.09.2023 № 1622-Т/23 визначено, що оплата послуг має здійснюватись клієнтом на умовах передплати на підставі рахунків, виставлених експедитором. Проте, даний документ декларантом не надано митному органу, що являється порушенням вимог договору. Отже, ТзОВ «ТБР ІМПОРТ» були порушені умови договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 27.09.2023 № 1622-Т/23 в частині термінів оплати послуг. Суд зазначає, що здійснення оплати послуг перевезення пізніше узгодженої договором дати- може свідчити про порушення договору в частині термінів оплати, проте не може свідчити про заниження митної вартості.

Слід зазначити, що виконання чи не виконання умов договору виходить з договірних правовідносин між позивачем, як покупцем, та продавцем. В свою чергу Львівська митниця не є тим органом, на якого законодавством покладено обов`язок здійснювати контроль за виконанням цивільно-правових угод. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23.10.2018 № 815/137/17 .

До того ж обставини здійснення платежу можуть свідчити про виконання (неналежне виконання) покупцем умов договору. Разом з цим, вони не повинні сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18.

Щодо посилання митного органу в відзиві на позовну заяву на неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення, суд бере до уваги таке.

Згідно п. 3. ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів , адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022 .

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Щодо обраного відповідачем методу визначення митної вартості, суд бере до уваги, що при корегуванні митної вартості відповідачем обрано, резервний метод.

Судом встановлено, що до відзиву відповідачем надана копія митної декларації: 23UA204150000119U4 та 23UA204040003038U9, проте зазначені декларації не були покладені в основу оскаржуваного рішення, що підтверджує гр. 33 такого рішення.

Повідомлення відповідачем на стадії судового оскарження інших підстав неприйняття заявленої декларантом митної вартості, ніж ті, що були зазначені в його рішеннях про коригування митної вартості, не може бути причиною виникнення сумніву у задекларованій митній вартості товару, оскільки на стадії декларування товару вони не були заявлені.

Із положення, закріпленого у ч. 1 ст. 2 КАС України, випливає, що метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. При цьому, адміністративний суд не призначений для виконання функцій суб`єктів владних повноважень у випадках, коли ці суб`єкти з якихось причин не виконали покладені на них функції.

Згідно п. 27 висновків Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13.03.2017 дослідження судом обставин, які не були досліджені органом доходів та зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів, є не що інше, як виконання судом функції митного контролю замість органів доходів та зборів, а тому суперечить частині 1 статті 2 КАС України, а також не відповідає конституційному принципу розподілу влад. Суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, але які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті рішення про коригування митної вартості товарів. Аналогічна правова висловлена Верховним Судом у постанові від 23.01.2018 у справі К/9901/6239/18 (815/469/15).

Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 14.07.2021 у справі № 520/11590/19, відповідно до якої адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності ("виправдання") свого рішення.

А оскільки митна декларації 23UA204150000119U4 та 23UA204040003038U9 не були покладені в основу оскаржуваних рішень, не були джерелом цінової інформації, тому їх долучення до матеріалів справи та її дослідження судом є недоцільним.

Натомість, як джерела інформації, що використовувалися відповідачем для визначення митної вартості в оскаржуваних рішеннях, зазначені документи МД №UA204040/2023/003038 від 20.06.2023 та № UA204150/2023/000119 від 08.11.2023.

Проте, зазначені декларації до відзиву не надані, а відповідачем не доведено факт існування зазначених декларацій, факт того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Крім того в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Таким чином, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування. Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 №826/28024/15.

Суд також зазначає, що до відзиву відповідачем надана копії митних декларацій , митна вартість визначена за резервним (6 методом), про що зазначено в гр. 43 (код МВВ).

Проте, відповідачем не надано суду доказів того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідними вантажними митними деклараціями не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Крім того країна імпорту, умови поставки, об`єм партії товару суттєво відрізняється від партії товару, що оцінюється.

А в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Таким чином, спірне рішення не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування. Аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.12.2018 №826/28024/15.

Як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 у справі №820/17417/14.

Частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому ч. ч. 2, 3, 6 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

На переконання суду, відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи, оскільки митницею було здійснено митне оформлення товару:

- МД № 22UA500020019100U7 від 02.11.2022 Вантажні шини. Продавець: «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD », Покупець ТзОВ «ТБР ІМПОРТ», митна вартість визначена на рівні 2,93 долара США/кг. нетто;

- МД № 22UA500020019097U4 від 02.11.2022 Вантажні шини. Продавець: «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD », Покупець ТзОВ «ТБР ІМПОРТ», митна вартість визначена на рівні 2,95 долара США/кг. нетто;

- МД № 22UA500020019101U6 від 02.11.2022 Вантажні шини. Продавець: «SHANDONG WANDA BOTO TYRE CO.,LTD », Покупець ТзОВ «ТБР ІМПОРТ», митна вартість визначена на рівні 2,99 долара США/кг. нетто.

А правомірність визначення митної вартості за 1-м методом (за ціною контракту) підтверджена судом рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі від 02.06.2023 № 420/4842/23.

Тобто було здійснене оформлення ідентичного та подібного (аналогічного) товару, який був поставлений на митну територію України тим самим продавцем для того самого покупця за ціною нижчою, ніж в джерелах цінової інформації використаних відповідачем.

Тобто інформація щодо митного оформлення ідентичних та подібного (аналогічного) товарів була наявна у відповідача, проте не була взята до уваги в порушення ст. 57 Митного кодексу України.

В відзиві на позов інформація про наявність у відповідача інформації про здійснене оформлення ідентичних та подібних (аналогічних) товарів відповідачем жодним чином не спростована.

Положення ст. ст. 53-55, 57-58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №813/1229/16 та від 28.02.2020 у справі №804/3463/15.

Відтак, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

На підставі аналізу вищезазначених норм права, з урахуванням п. 2 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України суд дійшов висновку, що у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, відповідач у рішенні зобов`язаний був зазначити наявну інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом), а також докладно зазначити інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі № 816/1199/15-а зазначив, що оскільки з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2ст. 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення є необґрунтованими, при цьому сумніви відповідача щодо митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на його припущеннях та документально не підтверджені, на противагу чому позивачем доведено подання ним всіх необхідних достовірних документів згідно з вимогами Митного кодексу України для підтвердження митної вартості товарів, містять об`єктивні дані про нього, що піддаються обчисленню, підтверджують усі заявлені складові митної вартості імпортованого товару.

Митний орган не навів жодних пояснень чи розрахунків щодо здійснених коригувань, а також детальної інформації про товари, які було використано в якості джерела інформації, про числові значення митної вартості таких товарів. Тому зазначення лише номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, без будь-якого обґрунтування їх вибору, без пояснення критеріїв відбору, а також докладної інформації щодо номенклатури, характеристик товару, умов поставки тощо не підтверджує обґрунтованість визначеної відповідачем митної вартості товару та свідчить про свавільність оскаржених рішень.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за резервним методом (6), а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування його є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправними та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, то суд вказує, що у постанові від 23.07.2021 у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржувані рішення та картки відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, прийняті Львівською митницею за №UA209230/2023/003237, № UA209230/2023/003242, № UA209230/2023/003253, № UA209230/2024/000045.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA209000/2023/100795/2 від 27.12.2023, № UA209000/2023/100796/2 від 27.12.2023, № UA209000/2023/100798/2 від 28.12.2023, № UA209000/2024/100016/2 від 10.01.2024, , прийняті Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТБР ІМПОРТ» (07455, Київська область, Броварський район, с. Княжичі, автодорога Київ-Чернігів - Нові Яриловичі, 25 кілометр, ЄДРПОУ 41604018) судовий збір у розмірі 10150 (десять тисяч сто п`ятдесят) гривень 35 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2025.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна