Ухвала

від 17.02.2025 по справі 420/4074/25

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4074/25

УХВАЛА

17 лютого 2025 рокум. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Радчук А.А., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор», у якій позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» (ЄДРПОУ - 08564179) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в період з 29.01.2020 по 19.07.2022 грошового забезпечення в тому числі премії та матеріальної допомоги визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року Законом України Про державний бюджет України на 2020, 2021, 2022 роки відповідно.

зобов`язати Державну установу «Ізмаїльський слідчий ізолятор» (ЄДРПОУ - 08564179) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення в тому числі премій та матеріальної допомоги за період з 29.01.2020 по 19.07.2022, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове (спеціальне) звання, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р. відповідно, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. №704, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п.2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.

Згідно з ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Вирішуючи питання щодо відкриття провадження у справі, судом встановлено, що позовна заява не відповідає, зокрема, вимогам, встановленим ст.ст. 122, 161 КАС України.

Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Суд зазначає, що позовні вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення є трудовим спором, оскільки їх необхідно розцінювати як вимоги про виплати грошового забезпечення у належному розмірі, яке охоплюється поняттями заробітна плата і оплата праці.

Таким чином, в аспекті спірних правовідносин, поняття грошове забезпечення та заробітна плата, які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому позовні вимоги в межах даної справи охоплюються застосованим статті 233 КЗпП України визначенням законодавство про оплату праці..

Відповідно до частини 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини 1 і 2 статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:

«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».

Отже, з 19.07.2022 строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, що включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Тобто, редакція ст. 233 КЗпП України, яка раніше не обмежувала строком звернення до суду з питань оплати праці, втратила чинність з 19.07.2022 року.

Водночас, суд наголошує, що відповідно до пункту першого глави XIX Прикінцеві положення КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, строки, визначені статтею 233 КЗпП України, підлягають застосуванню з 01.07.2023 року.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2023 по справі № 990/139/23.

Разом з цим, суд враховує постанову Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі №420/14777/22, в якій суд касаційної інстанції висновував про таке: …на момент звільнення позивача з військової служби, 14 липня 2021 року, частина друга статті 233 КЗпП України діяла в редакції, якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком, тобто у таких справах строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати не обмежується.

Як встановлено судом, згідно витягу з наказу Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» від 03.11.2023 року №80/ОС-23, позивач звільнений з Державної кримінально-виконавчої служби України з 21.11.2023 року.

Станом на момент звільнення позивача з Державної кримінально-виконавчої служби України, стаття 233 КЗпП України діяла в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 року, відтак строк звернення до суду із заявою про вирішення трудового спору, визначений цією статтею, складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

При цьому, дізнатися про порушення свого права позивач мав з наказу Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» від 03.11.2023 року №80/ОС-23, оскільки цей наказ містить відомості про нараховані позивачу при звільненні види грошового забезпечення. Відповідно позивачу стало відомо про непроведені з ним розрахунки та/або неналежне обчислення грошового забезпечення.

Згідно пункту 22 Розділу ІІ Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 № 925/5, днем звільнення зі служби вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, яка не повинна передувати даті звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. Грошове забезпечення виплачується до дня звільнення зі служби включно разом із премією, встановленою у порядку, визначеному главою 13 цього розділу, за результатами оперативно-службової діяльності за останній місяць служби.

Отже, з моменту звільнення з Державної кримінально-виконавчої служби України позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення права на виплату всіх належних йому сум.

Як встановлено судом, станом на момент звернення позивача до суду (08.02.2025 року дата формування документу в системі «Електронний суд»), тримісячний строк з моменту звільнення його з Державної кримінально-виконавчої служби України (21.11.2023 року) сплинув, а отже і строк для звернення з позовними вимогами про стягнення належного грошового забезпечення завершився.

У позовній заяві позивачем зазначено, що до вказаних позовних вимог підлягає застосуванню ст. 233 КЗпП України в редакції до 19.07.2022 року, яка не обмежувала строком звернення до суду з питань оплати праці.

Однак, суд не погоджується з наведеними обґрунтуваннями позивача, позаяк, як зазначено вище, з моменту звільнення позивачка дізналась або повинна була дізнатися про порушення права на виплату їй всіх належних сум.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

До позовної заяви не додано заяву про поновлення строку звернення до суду, оформлену відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно з ч. 2 ст. 169 КАС України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, суд вважає, що адміністративний позов підлягає залишенню без руху та роз`яснює позивачу, що виявлені недоліки мають бути усунені шляхом надання, відповідно до вимог ч. 1 ст. 123, ч. 6 ст. 161 КАС України заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати причини поважності (у разі їх наявності) пропуску строку звернення до суду та надати належні докази цьому.

Керуючись ст.ст. 5, 122-123, 160, 161, 169, 171, 248, 256, 293 КАС України,

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи «Ізмаїльський слідчий ізолятор» про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою та повідомити про необхідність усунути недоліки позовної заяви в десятиденний строк з моменту отримання вказаної ухвали та роз`яснити, що в іншому випадку в строки, передбачені ч. 5 ст. 169 КАС України, позов буде повернутий позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СуддяА.А. Радчук