Рішення

від 19.02.2025 по справі 600/4385/24-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Чернівці Справа № 600/4385/24-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Чернівецького відділу УДМС в Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язати вчинити дії.

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Чернівецького відділу УДМС в Чернівецькій області у видачі їй паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2 503-ХІІ;

зобов`язати Управління державної міграційної служби в Чернівецькій області в особі Чернівецького відділу УДМС в Чернівецькій області оформити та видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки, замість id-картки, строк дії якої сплинув;

зобов`язати Управління державної міграційної служби в Чернівецькій області в особі Чернівецького відділу УДМС в Чернівецькій області видалити її з Єдиного державного демографічного реєстру УНЗР.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що звернувся до Чернівецького відділу УДМС у Чернівецькій області (далі територіального підрозділу УДМС) для оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII. До заяви було надано всі документи із необхідних для оформлення та видачі паспорта громадянина України. Однак, територіальним підрозділом УДМС відмовлено у видачі паспорта у вигляді у формі книжечки.

Позивач вважає, що відмова у видачі паспорта порушує її право на громадянські права, у зв`язку із неможливістю їх реалізації, що є значним порушенням Конституції України та Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (далі відповідач) подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказувало, що до територіального підрозділу УДМС звернувся позивач із заявою про оформлення і видачі паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки, а також видалити з Єдиного державного демографічного реєстру УНЗР відомості про неї. За наслідками розгляду заяви, позивачу відмовлено у видачі паспорту у вигляді книжечки та вилучення внесеної до Реєстру інформації, а також видалення унікального номеру запису в Реєстрі, оскільки Законом не передбачені такі підстави. У зв`язку із наведеним, відповідач просив відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 29.11.2004, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що в книзі записів актів громадського стану про народження зроблено відповідний запис за № 2250.

28.03.2019 органом 7310 видано позивачу паспорт громадянина України № НОМЕР_2 у вигляді ID-картки, терміном дії до 28.03.2023.

18.07.2024 позивач звернувся до територіального підрозділу УДМС із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України, в якій просив виготовити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у формі книжечки, замість id-картки, строк дії якого закінчився.

За результатами розгляду заяви, територіальний підрозділ УДМС, листом за вих. № С-22/6/7310-24/7310/20-24 від 02.08.2024, посилаючись на положення Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" повідомив, що проведеною перевіркою встановлено, що Чернівецьким відділом УДМС України в Чернівецькій області 14.03.2019 оформлено заяву-анкету, в якій громадянка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Чернівці, Чернівецької області, просила внести про себе інформацію до Єдиного державного демографічного реєстру при оформленні паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм у зв`язку з первинним оформленням. Роздрукована заява-анкета скріплена ОСОБА_1 особистим підписом. Оскільки інформація про ОСОБА_1 вносилась до Реєстру вперше, була проведена процедура ідентифікації особи, після завершення якої автоматично сформувався унікальний номер запису в Реєстрі. Оскільки Законом не передбачені підстави вилучення внесеної до Реєстру інформації та видалення унікального номеру запису в Реєстрі, в листі зазначено, що вимога позивача до Чернівецького відділу УДМС у Чернівецькій області щодо відмови від присвоєного УНЗР та паспорта громадянина України є некоректною.

Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Основного Закону України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом ч. 1, 2 ст. 24 Конституції України, громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

За змістом ч. 4 цієї ж статті, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань.

Частиною 1 ст. 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" від 23.04.1991 № 987-XII (далі - Закон № 987-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону №987-XII громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується. За змістом частини третьої цієї статті, ніхто не може з мотивів своїх релігійних переконань ухилятися від виконання конституційних обов`язків. Заміна виконання одного обов`язку іншим з мотивів переконань допускається лише у випадках, передбачених законодавством України.

Згідно з ч. 2, 10 ст. 5 Закону № 987-XII церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Релігійна організація зобов`язана додержувати вимог чинного законодавства і правопорядку.

За змістом ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України, зокрема, визначаються: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, статус іноземців та осіб без громадянства, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, приватне життя охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру. Стаття 8 Конвенції захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом. Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося згідно із законом, не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було необхідним у демократичному суспільстві у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті.

У відповідності до ст. 5 Закону України "Про громадянство України" від 18.01.2001 р. № 2235-III (далі - Закон № 2235-III в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документом, що підтверджує громадянство України, є, зокрема, паспорт громадянина України.

Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20.11.2012 № 5492-VI (далі - Закон №5492-VI, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначені правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи.

Згідно зі ст. 13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на паспорт громадянина України.

Відповідно до ч. 2, 4, 6 ст. 14 Закону № 5492-VI документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Відцифрований образ обличчя особи в документах у формі книжечки розміщується на сторінці даних і виконується за технологією лазерного гравіювання та дублюється в центрі сторінки даних за технологією лазерної перфорації.

Отже, вказаним Законом також передбачена можливість видачі документа як у формі книжечки, так і у вигляді картки.

Тобто, заявник, звернувшись до уповноваженого суб`єкта з відповідними документами, передбаченими вказаним Законом, має право на отримання документа у формі книжечки, зокрема, паспорта громадянина України.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону № 5492-VI, уповноважений суб`єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити заявникові у видачі документа виключно у разі, якщо:

1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник особи, який не має документально підтверджених повноважень на отримання документа;

2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті);

3) заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа;

4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб`єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Отже, зі змісту вищенаведеної норми видно, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі документа.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 р. № 398 внесено зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", доповнивши його абзацом такого змісту: "Державна міграційна служба до законодавчого врегулювання питання завершення оформлення та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року здійснює оформлення та видачу таких паспортів у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ, громадянам України, щодо яких прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання Державної міграційної служби оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року.".

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.06.2019 р. № 456, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.06.2019 р. за № 620/33591, затверджено Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Тимчасовий порядок, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 1 розділу І Тимчасового порядку визначено, що цей Тимчасовий порядок, розроблений відповідно до абз. 5 п. 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України", постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 р. № 398 "Про внесення зміни до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302", Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XII (в редакції Постанови Верховної Ради України від 23.02.2007 р. № 719-V), визначає порядок подання документів, їх розгляду і прийняття рішення про оформлення та видачу паспорта громадянина України зразка 1994 року (далі - паспорт) особі, щодо якої прийнято рішення суду, що набрало законної сили, про зобов`язання ДМС оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року (далі - рішення суду), засвідчене в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п. 2 розділу І Тимчасового порядку, паспорт оформлюється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1994 року №353 Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України.

Згідно п.п. 1 п. 3 Розділу І Тимчасового порядку оформлення і видачу паспорта здійснюють територіальні підрозділи Державної міграційної служби України, у т.ч.: особі, яка досягла 16-річного віку, - на підставі заяви про видачу паспорта громадянина України (далі - заява) за зразком, наведеним у додатку 1 до цього Тимчасового порядку, поданої нею особисто.

Заява є згодою на обробку персональних даних згідно із Законом України Про захист персональних даних. Під час заповнення заяви особою або її законним представником (далі - заявник) працівник територіального підрозділу ДМС інформує заявника про вимоги Закону України Про захист персональних даних (абзац 2 п. 3 Розділу І Тимчасового порядку).

Абзацом 1 п. 1 Розділу ІІІ Тимчасового порядку встановлено, що для оформлення паспорта особа, яка досягла 16-річного віку, або її законний представник (далі - заявник) подає: 1) заяву; 2) рішення суду; 3) свідоцтво про народження або документ, що підтверджує факт народження, виданий компетентними органами іноземної держави; 4) оригінали документів, що підтверджують громадянство та посвідчують особу батьків (або одного з них), що на момент народження особи перебували(в) у громадянстві України (для підтвердження факту належності особи до громадянства України). У разі відсутності таких документів або в разі, якщо батьки (чи один із батьків) такої особи на момент її народження були (був) іноземцями(ем) або особами(ою) без громадянства, або в разі набуття особою громадянства України на території України подається довідка про реєстрацію особи громадянином України; 5) дві фотокартки розміром 3,5 x 4,5 см; 6) довідку про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання особи; 7) довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (для внутрішньо переміщених осіб); 8) посвідчення про взяття на облік бездомної особи, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Відповідно до п. 1 Розділу Х Тимчасового порядку територіальний підрозділ ДМС відмовляє особі в оформленні або видачі паспорта (у тому числі вклеюванні фотокартки), якщо: 1) особа не є громадянином України; 2) особа вже отримала паспорт, який є дійсним на день звернення (крім випадків обміну паспорта у зв`язку з виявленням помилки в інформації, внесеній до нього, непридатності для подальшого використання); 3) дані, отримані з баз даних Єдиного державного демографічного реєстру, картотек, не підтверджують надану заявником інформацію; 4) за видачею паспорта звернувся законний представник, який не має документально підтверджених повноважень на отримання паспорта; 5) особа подала не в повному обсязі документи та інформацію, необхідні для оформлення й видачі паспорта; 6) особу не встановлено за результатами проведення процедури встановлення особи.

Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) затверджено Положення про паспорт громадянина України та Положення про паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення.

Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.

Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України.

Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.

Отже, чинним Положенням про паспорт громадянина України передбачено дві форми паспорта громадянина України: книжечка і картка.

Відповідно до п. 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

За приписами п.17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм. Для обміну паспорта у зв`язку із зміною (переміною) прізвища, імені чи по батькові або встановленням розбіжностей у записах подаються також документи, що підтверджують ці обставини.

Нормами п. 18 Положення № 2503-XII для одержання, обміну паспорта і вклеювання до нього нових фотокарток громадянин подає документи і фотокартки не пізніш як через місяць після досягнення відповідного віку або зміни (переміни) прізвища, імені чи по батькові, встановлення розбіжностей у записах або непридатності паспорта для користування.

Отже, приписи Положення № 2503-ХІІ містять вичерпний перелік підстав для обміну паспорту громадянина України.

Перелік документів, які подаються із заявою про видачу паспорту, визначено Порядком оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 25.03.2015 (далі Порядку №302).

Так, відповідно до п 24 Порядку №302 обмін паспорта здійснюється в порядку, встановленому для його первинного оформлення, у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 3) закінчення строку дії паспорта; 4) досягнення 25- чи 45-річного віку особою, яка має паспорт зразка 1993 року; 5) непридатності паспорта для подальшого використання.

За приписами п.25 Порядку №302 у разі обміну паспорта у зв`язку з його непридатністю для подальшого використання територіальним підрозділом ДМС приймається рішення про видачу особі на час оформлення нового паспорта довідки встановленого МВС зразка (далі - довідка).

Судом встановлено, що позивач, 18.07.2024 звернувся до структурного підрозділу Управління державної міграційної служби України в Чернівецькій області з проханням здійснити обмін паспорта, в якій просила оформити паспорт громадянина України зразка 1994 року, у зв`язку закінчення строку дії паспорта. У вказаній заяві позивач зазначив про відмову від отримання пластикової картки типу ID.

Судом встановлено, що паспорт у формі пластикової картки типу ID-картки № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_1 виданий 28.03.2019 та дійсний до 28.03.2023.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що на час звернення до структурного підрозділу УДМС у позивача закінчився строк дії паспорта у формі пластикової картки типу ID-картки.

Суд зауважує, що у позивача є право на отримання паспорта у вигляді книжечки відповідно до Положення про отримання паспорта громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ.

Суд приходить до переконання, що позивачем подані всі документи передбачені Положенням № 2503-ХІІ для оформлення та видачі паспорта.

Як вбачається із відповіді від 02.08.2024 за № С-22/6/7310-24/7310/20-24, відповідач, серед іншого, повідомив позивача про відсутність підстав для видачі паспорта громадянина України.

Отже, у даній відповіді відповідач фактично відмовив у видачі позивачу паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1994 року) у формі книжечки, не зазначаючи при цьому підстав, з яких Законом №5492-V, Положення № 2503-ХІІ чи Порядком №302 передбачена така відмова для оформлення та видачі паспорта, у зв`язку із закінчення строку дії ID-картки.

З огляду на наведене, суд вважає, про наявність у позивача права на оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із закінчення строку дії ID-паспорта.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірність відмови у оформленні та видачі паспорта у вигляді книжечки.

Беручи до уваги вище наведене, суд приходить до висновку, що відмова в оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, оформлена листом від 02.08.2024 за № С-22/6/7310-24/7310/20-24 є протиправною та підлягають скасуванню, а позов в цій частині задоволенню.

Доводи наведені відповідачем у відзиві на адміністративний позов суд відхиляє, оскільки вони не спростовують протиправність оскаржуваної відмови та наявність у позивача права на оформлення та видачу паспорта громадянина України у формі книжечки, у зв`язку із закінчення строку дії ID-паспорта.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 245 КАС України наведено перелік рішень, які суд може прийняти у разі задоволення позову.

У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч. 3-4 ст. 245 КАС України).

З урахуванням наведеного, в даному випадку, належним способом захисту позивача у спірних відносинах є зобов`язання відповідача видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Враховуючи наведені норми матеріального права та встановлені про справі обставини, суд дійшов висновку про те, що належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-ХІІ. Відтак, вказана позовна вимога також підлягає задоволенню.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного демографічного реєстру УНЗР відомості про неї, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону № 5492-VI суспільні відносини, пов`язані із збиранням, накопиченням, захистом, зберіганням, обліком, використанням і поширенням інформації Єдиного державного демографічного реєстру (далі - Реєстр), оформленням, видачею, обміном, пересиланням, вилученням, поверненням державі, визнанням недійсними та знищенням передбачених цим Законом документів, регулюються Конституцією України, міжнародними договорами України, цим та іншими законами України, а також прийнятими на їх виконання нормативно-правовими актами у сферах, де використовуються відповідні документи, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 5492-VI внесення інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб`єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України Про захист персональних даних.

У разі якщо інформація про особу вноситься до Реєстру вперше, проводиться ідентифікація особи, після завершення якої автоматично формується унікальний номер запису в Реєстрі та фіксуються час, дата та відомості про особу, яка оформила заяву-анкету (в електронній формі). Унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Судом встановлено, що 14.03.2019 Чернівецьким відділом УДМС у Чернівецькій області оформлено заяву-анкету № 3056740, в якій громадянка ОСОБА_1 просила внести про себе інформацію до Єдиного державного демографічного реєстру у зв`язку з оформленням паспорта громадянина України та надала згоду на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення до безконтактного електронного носія відбитків пальців рук. Після створення заяви-анкети з оформлення паспорта громадянина України, персональні дані позивача внесено до Реєстру та сформовано унікальний номер запису в Реєстрі (УНЗР) № 20041115-06583, внаслідок чого було оформлено та видано паспорт громадянина України у формі ID-картки № НОМЕР_2 дата видачі 28.03.2019 на ім`я ОСОБА_1 .

Отже, матеріалами справи підтверджено, що відносно позивача вже внесена інформація до Єдиного державного демографічного реєстру за його заявою, у вказаному Реєстрі щодо позивача є наявний УНЗР та йому було видано паспорт громадянина України у формі пластикової ІD-картки.

Тобто, аналізуючи викладене, суд приходить до висновку що позивачем надавалась згода на обробку персональних даних під час оформлення паспорту громадянина України, у зв`язку з чим позивачу було присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі та взято відбитки пальців.

З огляду на викладене у відповідача відсутні підстави для вилучення інформації стосовно позивача із Реєстру, оскільки спеціальним законом, a саме: Законом №5492-VI не передбачено підстав для вилучення такої інформації.

Суд зауважує, що присвоєння унікального номера особі, як порушення її права на свободу віросповідання, не можуть слугувати підставою для того, щоб порушувати/не виконувати вимоги Закону № 5492-VI та/чи робити з нього винятки. Крім того, суд наголошує, що застосування у цій частині позовної вимоги правової позиції викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 по справі № 806/3265/17 (на яку посилається позивач), як зразкової справи, відсутні.

Відтак, суд відмовляє в задоволенні позовної вимоги позивача стосовно зобов`язання відповідача видалити з Єдиного державного демографічного реєстру УНЗР відносно нього.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (ч. 3 ст. 139 КАС України).

З матеріалів справи видно, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1937,92 грн.

Враховуючи часткове задоволення позову, суд стягує з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 968,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 14, 77, 139, 243-246, 255 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною відмову Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Чернівецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області, оформлену листом за вих. № С-22/6/7310-24/7310/20-24 від 02.08.2024 у оформленні та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки.

3. Зобов`язати Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області в особі Чернівецького відділу Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області оформити та видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної ради України від 26.06.1992 року № 2503-XII.

4. Стягнути з Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Повне найменування учасників справи:

позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

відповідач - Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області (вулиця Шептицького, 25, місто Чернівці, код ЄДРПОУ 37767440).

Суддя В.К. Левицький