Рішення

від 20.02.2025 по справі 620/14259/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2025 року Чернігів Справа № 620/14259/23

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Житняк Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави до Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, в якому просить:

-визнати протиправною бездіяльність Чернігівської обласної ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів на пам`ятку архітектури місцевого значення «Вознесенська церква з приділом Олександра Невського» (охоронний №67-Чг, 68-Чг), взяту на облік рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 №130, що знаходиться за адресою: с. Радьківка, Прилуцький район, Чернігівська область;

-зобов`язати Чернігівську обласну раду вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на пам`ятку архітектури місцевого значення «Вознесенська церква з приділом Олександра Невського» (охоронний №67-Чг, 68-Чг), взяту на облік рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 №130, що знаходиться за адресою: с. Радьківка, Прилуцький район, Чернігівська область.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що Чернігівською обласною радою протиправно не вчиняються дії щодо реєстрації права власності на пам`ятку архітектури місцевого значення, що може призвести до негативних наслідків у вигляді втрати пам`ятки.

Суд ухвалою від27.09.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу строк для подачі відзиву на позов.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, зазначивши, що посилання позивача щодо невжиття заходів для збереження та охорони пам`ятки місцевого значення - «Вознесенська церква з приділом Олександра Невського», охоронний №67-Чг, 68-Чг, що знаходиться у с. Радьківка, Прилуцького району, Чернігівської області, уповноваженими органами є такими, що не відповідають фактичним обставинам. Спірна культова будівля не перебуває поза увагою спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини та її збереження і охорона не залежить від реєстрації речового права. Зазначає, що на балансі Чернігівської обласної ради церква не перебуває, а оскільки Перелік об`єктів комунальної власності області, до складу якого увійшов і зазначений об`єкт, є лише документом системного обліку і ведення єдиної бази даних і не встановлює факт передачі у комунальну власність, у відповідача відсутня можливість надати необхідні для державної реєстрації прав документи. Також відповідач вказав, що пам`ятка архітектури місцевого значення «Вознесенська церква з приділом Олександра Невського» помилково та безпідставно включена до Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області згідно з рішенням Чернігівської обласної ради від 26.06.2019 №59-18/VII. Крім того, вказує, що до повноважень та функцій Чернігівської обласної ради (її виконавчого апарату) не належать повноваження у сфері забезпечення використання пам`яток архітектури та замовлення і виготовлення правовстановлюючих документів на об`єкти, які не перебувають на балансі виконавчого апарату Чернігівської обласної ради. Разом з відзивом було подано клопотання про розгляд справи із викликом сторін.

Позивач подав відповідь на відзив, у якій зазначив, що вказана пам`ятка перебуває на балансі Управління містобудування та архітектури облдержадміністрації на підставі розпорядження Чернігівської обласної державної адміністрації від 22.04.1997 №231 та включена до Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення Чернігівської обласної ради від 22.05.2020 №87-23/VII, яке є чинним, у судовому порядку не скасовувалось, а отже породжує правові наслідки та є обов`язковим до виконання. Щодо клопотання відповідача про розгляд справи із викликом сторін позивач зазначив, що останнє є необгрунтованим, а підстави для його задоволення відсутні.

В подальшому, відповідачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі №620/14259/23, на що суд ухвалою від 08.11.2023 зупинив провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі №927/1250/23. Вказане рішення набрало законної сили та судом поновлено провадження у справі ухвалою від 06.02.2025.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Згідно з додатком №3 рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 №130 пам`ятку архітектури місцевого значення «Вознесенська церква з приділом Олександра Невського» (охоронний №67-Чг, 68-Чг) взято на облік та під державну охорону(а.с.13-14).

Відповідно до паспорта об`єкта культурної спадщини «Вознесенська церква з приділом Олександра Невського», виготовленого Науково-дослідним інститутом історії архітектури та містобудування Українського товариства охорони пам`яток історії та культури у 2016 році, об`єкт знаходиться за адресою: с. Радьківка, Прилуцький район, Чернігівська область (а.с.15-21). Згідно з Актом огляду технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини від 20.05.2016 №1 загальний технічний стан аварійний (а.с.21 на звороті - 22).

Розпорядженням Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22.04.1997 №231 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації» затверджено перелік нерухомих пам`яток архітектури, які передаються на баланс Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, до якого включена, зокрема, пам`ятка архітектури місцевого значення «Церква Олександра Невського», охоронний 68-Чг (а.с.24).

«Вознесенська церква з приділом Олександра Невського» (охоронний №67-Чг, 68-Чг) включена до Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області на підставі рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 26.06.2019 № 59-18/ VII.

З метою оформлення права комунальної власності Чернігівською обласною радою на вказану пам`ятку архітектури, управлінням комунального майка Чернігівської обласної ради виступало замовником у виготовленні технічної документації на цей об`єкт. На даний час Чернігівською обласною радою не виготовлено технічну документацію на земельну ділянку та не присвоєно окрему адресу об`єкту нерухомого майна у зв`язку з відсутністю фінансування (а.с.26). Правовстановлюючі документи на приміщення Вознесенської церкви з приділом Олександра Невського відсутні.

Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд враховує таке.

Частиною 1статті 5 Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно достатті 131-1 Конституції Українина прокуратуру України покладається представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до частини 3статті 23 Закону України 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру»(далі - Закон №1697-VII, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до нормЗакону №1697-VIIпрокурор одержує передбаченузакономможливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.

У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 зазначено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду у своєму рішенні також послалася на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, згідно з яким Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, зокрема зазначив, що за змістом частини 3статті 23 Закону №1697-VІІпрокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюєЗакон України від 08.06.2000 №1805-III «Про охорону культурної спадщини».

Частина першастатті 1 цього Законумістить такі визначення термінів, зокрема:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

нерухомий об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який не може бути перенесений на інше місце без втрати його цінності з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Частиною першоюстатті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини», яка визначає суб`єктів права власності на пам`ятки, встановлено, що пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом.

Здійснення права власності на об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками, регламентує стаття 18 вищезгаданого Закону, за приписами частини першої якої об`єкти культурної спадщини, що є пам`ятками (за винятком пам`яток, відчуження або передача яких обмежується законодавчими актами України) можуть бути відчужені, а також передані власником або уповноваженим ним органом у володіння, користування чи управління іншій юридичній або фізичній особі за наявності погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно з частиною першоюстатті 328 Цивільного кодексу Україниправо власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом (частина першастатті 329 Цивільного кодексу України).

Статтею 327 Цивільного кодексу України(право комунальної власності) визначено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради (частина четвертастатті 140 Конституції України).

За приписами частини першоїстатті 142 Конституції Україниматеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Аналогічні норми містяться й у частині третійстатті 16 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні».

За змістом частини другоїстатті 2 цього ж Закону, місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і … через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначенихКонституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами (частина друга статті 10 вищенаведеного Закону).

Органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (частини перша, п`ята статті 16 вищенаведеного Закону).

За правилами частини першої статті181та частини першої статті182 Цивільного кодексу Українидо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюєЗакон України від 01.07.2004 №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав (преамбула до цьогоЗакону).

Частина друга статті 3 вказаного вище Закону встановлює, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цьогоЗакону, виникають з моменту такої реєстрації.

Підстави для державної реєстрації прав передбаченістаттею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до пунктів 13, 14 частини першої якої державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно доЗакону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»державної реєстрації речових прав на нерухоме майно …та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення… визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (в редакціїпостанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 №553).

За нормами пункту 44 вищенаведеного Порядку для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об`єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об`єкт, подаються:

витяг з Єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо такого об`єкта (у разі державної реєстрації права державної власності);

документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об`єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності);

документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).

Для державної реєстрації права власності на підставі рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність відповідно доЗакону України «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності»також подаються:

1) рішення правонабувача майна, уповноваженого ним органу про надання згоди на передачу майна;

2) акт приймання-передачі такого майна, підписаний власником (співвласниками) та особою, що діє від імені правонабувача майна (речення перше).

Особливістю спірних у цій справі правовідносин є те, що «Вознесенська церква з приділом Олександра Невського» (охоронний №67-Чг, 68-Чг), стосовно оформлення права комунальної власності на яку подано цей позов, одночасно є нерухомим майном (частина першастатті 181 Цивільного кодексу України), культовою спорудою (частина шостастатті 17 Закону України від 23.04.1991 №987-XII «Про свободу совісті та релігійні організації») та нерухомим об`єктом культурної спадщини (частина першастатті 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини»).

Судом встановлено, що «Вознесенська церква» була збудована у 1797-1805 роках на території с. Радьківка, Прилуцький район, Чернігівська область. У 1846-1849 було прибудовано приділ на честь Олександра Невського.

Згідно з додатком №3 рішенням виконавчого комітету Чернігівської обласної ради народних депутатів від 26.06.1989 №130 пам`ятку архітектури місцевого значення «Вознесенська церква з приділом Олександра Невського» (охоронний №67-Чг, 68-Чг) взято на облік та під державну охорону.

Розпорядженням Чернігівської обласної держаної адміністрації від 22.04.1997 № 231 «Про передачу пам`яток архітектури державного значення на баланс управління містобудування та архітектури облдержадміністрації» затверджено перелік нерухомих пам`яток архітектури, які передаються на баланс Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації, до якого була включена пам`ятка архітектури місцевого значення «Вознесенська церква з приділом Олександра Невського» (охоронний №67-Чг, 68-Чг).

На підставі рішення вісімнадцятої сесії сьомого скликання Чернігівської обласної ради від 26.06.2019 №59-18/VII «Вознесенську церкву з приділом Олександра Невського» (охоронний №67-Чг, 68-Чг) включено до Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області. При цьому, відповідач наголошував на тому, що пам`ятку архітектури місцевого значення включено помилково та безпідставно до Переліку об`єктів комунальної власності області.

Відповідно до положень статті 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року (втратив чинність згідно зУказом Президії Верховної Ради Української РСР від 21.08.1985 №807-XI) молитовні спеціального типу й культове майно, що є на облікові органів радянської влади, становлять державне майно.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 23.04.1991 №988-XIвведений в діюЗакон України «Про свободу совісті та релігійні організації»з дня його опублікування (офіційно опублікований 6 червня 1991 року у газеті Голос України).

За приписами частини другоїстатті 17 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації»культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

При цьому, до 1991 року державна власність не розподілялась на загальнодержавну та комунальну власність.

Такий різновид державної власності як власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність) був визначений частиною першою статті 19 Закону СРСР від 06.03.1990 «Про власність» та статтею 31 Закону Української РСР від 07.02.1991 «Про власність».

07.12.1990 був прийнятийЗакон України №533-XII «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування», за приписами частини четвертої статті 7 якого до комунальної власності належить майно, яке передається безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, майно, яке створюється і купується органами місцевого самоврядування за рахунок належних їм коштів, а також майно, перелік якого встановлено Законом про власність.

Порядок введення в дію вищезгаданого Закону був визначений постановою Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування», абзацом першим пункту 4 якого доручено Раді Міністрів Української РСР: до 01.04.1991 визначити порядок передачі і перелік майна, яке за плату або безоплатно передається до складу комунальної власності різних територіальних рівнів.

На виконання постанов Верховної Ради УРСР від 08.12.1990 «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про місцеві Ради народних депутатів Української РСР та місцеве самоврядування» та від 26.03.1991 «Про введення в дію Закону Української РСР «Про власність», Кабінетом Міністрів України 05.11.1991 прийнято постанову№311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю», якою також затверджено перелік державного майна України, що передається у власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальної власності).

Тож підставою для набуття державного майна України у комунальну власність, є, зокрема,Закон Української РСР «Про власність»та вищезгаданапостанова Кабінету Міністрів України № 311 від 5 листопада 1991 року.

Згідно з положеннями статті 35Закону Української РСР «Про власність»об`єктами права комунальної власності є майно, що забезпечує діяльність відповідних Рад і утворюваних ними органів; кошти місцевих бюджетів, державний житловий фонд, об`єкти житлово-комунального господарства; майно закладів народної освіти, культури, охорони здоров`я, торгівлі, побутового обслуговування; майно підприємств; місцеві енергетичні системи, транспорт, системи зв`язку та інформації, включаючи націоналізоване майно, передане відповідним підприємствам, установам, організаціям; а також інше майно, необхідне для забезпечення економічного і соціального розвитку відповідної території. У комунальній власності перебуває також майно, передане у власність області, району чи іншої адміністративно-територіальної одиниці іншими суб`єктами права власності.

Абзацами першим, другим пункту 10Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»передбачено, що з набранням чинності цим Законом (12 червня 1997 року) майно, яке до прийняттяКонституції Україниу встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст.

Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, управління яким відповідно доКонституції Україниздійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.

Тобто до введення в діюЗакону України «Про свободу совісті та релігійні організації»все майно церковних і релігійних громад в Україні було визнано державною власністю згідно зі статтею 366 Адміністративного кодексу Української РСР 1927 року. Зазначене законодавство не було визначено нечинним з дня його прийняття, тобто, таким, що не породило правових наслідків.

Тому держава в особі органів, передбачених в статті 17 вищенаведеного Закону, є належним власником культових будівель і майна. Державні органи мають право володіти, користуватися і розпоряджатися цими будівлями і майном, а також вчиняти щодо цих майнових об`єктів будь-які дії, що не суперечать закону.

Такі висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №918/553/16, від 05.06.2019 у справі №922/1669/18, від 19.02.2020 у справі №910/3044/18, від 20.05.2020 у справі №911/1603/19 та від 05.12.2023 у справі №907/315/19. Відступу від такого правозастосування не здійснювалось. Перешкод для їх застосування до спірних у цій справі правовідносин колегія суддів не вбачає.

Окрім цього, відповідно до частини другої статті1, статті4 Закону Української РСР від 13.07.1978 №3600-IX «Про охорону і використання пам`яток історії та культури»(втратив чинність 12.07.2000 одночасно з набранням чинностіЗаконом України «Про охорону культурної спадщини»усі пам`ятки історії та культури, які знаходяться на території Української РСР, охороняються державою.

Пам`ятки історії та культури перебувають у власності держави, а також колгоспів, інших кооперативних організацій, їх об`єднань, інших громадських організацій і в особистій власності громадян.

Всі виявлені на території Української РСР об`єкти, що становлять історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність і не мають власника або власник яких невідомий чи в силу закону втратив на них право, переходять у власність держави, якщо інше не передбачено законом.

Законом України від 03.03.1998 №147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» визначені об`єкти передачі з державного у комунальну власність, а також встановлені умови передачі.

Проте, судом не встановлено обставин які б підтверджували перехід (передачу) в комунальну власність будівлі Вознесенської церкви з приділом Олександра Невського після прийняття Закону України від 03.03.1998 №147/98-ВР «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності».

Беручи до уваги вищенаведене, суд констатує, що пам`ятка архітектури місцевого значення «Вознесенська церква з приділом Олександра Невського», яка знаходиться у с. Радьківка, Прилуцький район, Чернігівська область, в силу закону, належить до об`єктів державної власності. Приналежності вказаної пам`ятки до об`єктів права комунальної власності під час розгляду цієї справи не доведено і встановленими у справі обставинами не підтверджується.

Належними документами, на підставі яких у спірних правовідносинах можуть бути оформлені речові права на вищевказану культову споруду - нерухомий об`єкт культурної спадщини як на майно комунальної форми власності, є документи, передбачені пунктом 13 частини першоїстатті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»та пунктом 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність; документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об`єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням, акт приймання-передачі такого майна та інші, визначені законом, документи), а також передбаченестаттею 18 закону України «Про охорону культурної спадщини»погодження відповідного органу охорони культурної спадщини.

У зв`язку з вищевикладеними суд критично оцінює покликання прокурора на рішення Чернігівської обласної ради від 26.06.2019 № 59-18/ VII, яким Вознесенську церкву з приділом Олександра Невського (охоронний №67-Чг, 68-Чг) включено до Переліку об`єктів нерухомого майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, як на належну, на його думку, правову підставу для оформлення права комунальної власності на такий об`єкт.

Суд, не надаючи правової оцінки вищезгаданому рішенню облради, законність якого не охоплюється предметом спору в цій справі, висновує, що такий акт органу місцевого самоврядування у ситуації, яка склалась у спірних правовідносинах, та за фактичних обставин справи, не може утворювати достатніх правових підстав, передбачених законом, для оформлення речових прав на Вознесенську церкву з приділом Олександра Невського за Облрадою як на об`єкт комунальної власності.

За таких умов у відповідача в цій справі не виникло юридично обґрунтованого обов`язку здійснювати дії щодо звернення із заявою про реєстрацію таких речових прав на вищезгаданий об`єкт нерухомого майна. Тож відсутні підстави стверджувати й про допущення Облрадою протиправної бездіяльності у спірних правовідносинах.

У світлі вищевказаного, суд дійшов висновку про відсутність протиправної бездіяльності Чернігівської обласної ради щодо не оформлення правовстановлюючих документів пам`ятку архітектури місцевого значення «Вознесенська церква з приділом Олександра Невського» (охоронний №67-Чг, 68-Чг), що знаходиться у с. Радьківка, Прилуцького району, Чернігівської області, а тому і відсутній обов`язок вживати заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану пам`ятку архітектури місцевого значення.

Враховуючи вищевикладене, керуючись основними засадами адміністративного судочинства, встановленими обставинами справи та наведеними нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відмову у позові повністю.

Згідно з частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Керуючись статтями139,227,241-243,246,250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові Заступника керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави до Чернігівської обласної ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду апеляційної інстанції

Позивач: Заступник керівника Прилуцької окружної прокуратури в інтересах держави, (вул. 1 Травня, буд. 50 А, м. Прилуки, Прилуцький район, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 02910114).

Відповідач: Чернігівська обласна рада (просп. Миру, буд. 43, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 25618741).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації (просп. Миру, 21 А, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 02498626).

Повне рішення суду складено 20.02.2025.

Суддя Л.О. Житняк