Постанова

від 20.02.2025 по справі 200/8285/24

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року справа №200/8285/24

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В. розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 р. у справі № 200/8285/24 (головуючий І інстанції Христофоров А.Б.) за позовом ОСОБА_1 до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, в якому просила суд:

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про відмову у задоволенні клопотання приватного виконавця ОСОБА_1 про відкладення розгляду питання щодо скарги Київського районного суду міста Одеси від 16.09.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати висновок Комітету з етики Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" №290 від 18.11.2024 року;

- визнати протиправним та скасувати підпункт IV пункту 7 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України про направлення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1;

- визнати протиправним та скасувати підпункт VII пункту 7 рішення №76 від 21.11.2024 Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України в частині відкриття дисциплінарного провадження та направлення запиту до Комітету з етики АПВУ на надання висновків щодо наявності або відсутності ознак порушення Кодексу професійної етики в діях приватного виконавця ОСОБА_1 щодо фактів зазначених у зверненні Міністерства юстиції України від 13.11.2024 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 03 грудня 2024 року відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року суд закрив провадження в справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 КАС України. Роз`яснено позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України не пов`язані із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому не підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Позивачка вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Судом не враховано, що згідно Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 2 червня 2016 року №1403-VIII Асоціація приватних виконавців України в особі Ради приватних виконавців України при здійсненні своїх повноважень вчиняє до всіх приватних виконавців, які є членами Асоціації, владні управлінські функції, і в тому числі здійснює контроль за діяльністю приватних виконавців, її рішення обов`язкові до виконання всіма приватними виконавцями, за невиконання яких передбачена дисциплінарна відповідальність. Зі змісту КАС України вбачається, що публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій. Позивачка наголошує на тому, що в даній справі спір виник з приводу вчинення відповідачем владних функцій щодо порушення дисциплінарної процедури притягнення її до відповідальності як суб`єкт владних повноважень.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) , суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

«публічно-правовий спір» - спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (стаття 4 КАС України).

З аналізу наведених норм права вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів. Не поширюють свою дію ці положення на правові ситуації, що вимагають інших юрисдикційних форм захисту від стверджувальних порушень прав чи інтересів.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції, так як визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору і спір має стосуватись саме відносин, які виникли у зв`язку із виконанням суб`єктом владних повноважень владно-управлінських функцій.

На вказаному наголошено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 2 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, Верховного Суду від 20 липня 2023 року у справі № 521/1844/23.

В межах цієї справи, позивачкою заявлені вимоги до Некомерційної професійної організації "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 2 червня 2016 року № 1403-VIII (далі - Закон № 1403), Асоціація приватних виконавців України є некомерційною професійною організацією, що об`єднує всіх приватних виконавців України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань самоврядування приватних виконавців.

Згідно частини третьої статті 47 Закону № 1403 Асоціація приватних виконавців України: 1) представляє приватних виконавців у відносинах з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності, громадськими об`єднаннями та міжнародними організаціями; 2) захищає професійні права приватних виконавців; 3) забезпечує високий професійний рівень та розвиток приватних виконавців; 4) забезпечує престижність професії приватного виконавця; 5) організовує перевірку оприлюднених фактів, що принижують честь і гідність, ділову репутацію приватного виконавця, та вживає заходів щодо їх спростування; 6) здійснює інші повноваження відповідно до цього Закону.

Частинами четвертою та шостою статті 47 Закону № 1403 встановлено, що Асоціація приватних виконавців України утворюється з`їздом приватних виконавців України та не може бути реорганізована; з моменту державної реєстрації Асоціації приватних виконавців України її членами стають усі приватні виконавці, інформація про яких внесена до Єдиного реєстру приватних виконавців України.

Відповідно до частини першої статті 48 Закону № 1403 органами Асоціації приватних виконавців України є: 1) з`їзд приватних виконавців регіону […]; 2) рада приватних виконавців регіону […]; 3) голова ради приватних виконавців регіону; 4) Рада приватних виконавців України; 5) Голова Ради приватних виконавців України; 6) ревізійна комісія; 7) з`їзд приватних виконавців України.

Згідно з частиною першою статті 53 Закону № 1403 вищим органом самоврядування приватних виконавців є з`їзд приватних виконавців України.

Відповідно до статті 54 Закону № 1403 у період між з`їздами приватних виконавців України функції самоврядування приватних виконавців здійснює Рада приватних виконавців України, яка, зокрема,: 7) приймає рішення про внесення Міністерству юстиції України клопотання про зупинення діяльності приватного виконавця у випадках, передбачених цим Законом; 8) приймає рішення про внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 12) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність рад приватних виконавців регіонів, їх голів, скасовує рішення рад приватних виконавців регіонів; 14) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та статутом Асоціації приватних виконавців України.

Підпунктом 8 пункту 6.13 Статуту некомерційної професійної організації «Асоціація приватних виконавців України» передбачено, що Рада приватних виконавців України приймає рішення про внесення до Дисциплінарної комісії подання про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності.

Підпунктом 12 цього ж пункту передбачено повноваження розглядати висновок Комітету з етики щодо порушення або непорушення приватними виконавцями правил професійної етики.

Згідно пункту 8.1 Статуту, комітет з етики є постійно діючим органом Асоціації приватних виконавців України, завданням якого є утвердження та забезпечення найвищих стандартів етичної поведінки приватних виконавців у процесі виконання своїх професійних обов`язків відповідно до Кодексу професійної етики приватних виконавців.

За приписами підпункту 1 пункту 8.5 Статуту, Комітет з етики за дорученням РПВУ розглядає питання та надає правові висновки щодо фактів порушення приватними виконавцями правил професійної етики.

Відповідно до статті 37 Закону № 1403 приватний виконавець несе за свої рішення, дії чи бездіяльність та завдану третім особам шкоду адміністративну чи кримінальну відповідальність у порядку та обсягах, установлених законом, а також дисциплінарну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом.

Підстави для притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності визначені статтею 38 Закону № 1403 .

Згідно із частиною першою статті 39 Закону № 1403 Дисциплінарна комісія приватних виконавців (далі - Дисциплінарна комісія) утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.

Відповідно до приписів частини 6 статті 39 Закону № 1403 Дисциплінарна комісія, зокрема, :1) розглядає подання Міністерства юстиції України, Ради приватних виконавців України про притягнення приватного виконавця до дисциплінарної відповідальності; 3) приймає рішення на підставі подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення.

За приписами частини 2 статті 41 Закону № 1403 рішення Дисциплінарної комісії про задоволення відповідного подання Міністерства юстиції України чи Ради приватних виконавців України та застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення вводиться в дію наказом Міністерства юстиції України.

Частиною 5 статті 41 Закону № 1403 визначено, що рішення про застосування до приватного виконавця дисциплінарного стягнення, введене в дію наказом Міністерства юстиції України, може бути оскаржено до суду.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що в межах спірних правовідносин, відповідач, Некомерційна професійна організація "Асоціація приватних виконавців України" в особі Ради приватних виконавців України, не є суб`єктом владних повноважень та не здійснює публічно-владні управлінські функції.

Щодо направлення подання до Дисциплінарної комісії приватних виконавців про притягнення до дисциплінарної відповідальності приватного виконавця ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає, що це подання містить пропозицію про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. Вказане подання за своїм змістом і правовим визначенням має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для прийняття Дисциплінарною комісією приватних виконавців рішення відповідно до цієї пропозиції.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 10 січня 2020 року в справі №2040/6763/18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 березня 2021 р. у справі №761/3540/20 сформулювала правовий висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому контексті, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Великої Британії» (Ashingdane v. the. UnitedKingdom). Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання в її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France).

Доводи позивачки про те, що в даній справі спір виник з приводу вчинення відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, функцій щодо порушення дисциплінарної процедури притягнення її до відповідальності, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки у відповідності до вимог статті 39 Закону № 1403 органом по розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків, є Дисциплінарна комісія приватних виконавців, яка утворюється при Міністерстві юстиції України.

За правилом пункту 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а тому правомірно постановив ухвалу про закриття провадження у справі.

За приписами пункту 1 частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Апеляційний суд дійшов висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 р. у справі № 200/8285/24 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 р. у справі №200/8285/24 - залишити без змін.

Повне судове рішення 20 лютого 2025 року.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Сіваченко