Постанова

від 20.02.2025 по справі 440/16984/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 р. Справа № 440/16984/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 (суддя Супрун Є.Б.; м. Полтава) по справі № 440/16984/23

за позовом ОСОБА_1

до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

14.11.2023 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області (надалі - відповідач, ТУ ССО), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок відповідача від 14.08.2023 №47.2-616 про відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв`язку з визначенням ІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби;

- зобов`язати ТУ ССО призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , як особі яка отримала ІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на його ухвалення при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2024 року та ухвалити у справі нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач зазначає, що обов`язковими умовами для виплати одноразової грошової допомоги за п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", є отримання особою інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції. Тобто, для набуття права на отримання одноразової грошової допомоги за п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України "Про Національну поліцію", особі має бути встановлена інвалідність внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби і така інвалідність може бути встановлено ще протягом шести місяців після звільнення. Факт встановлення позивачу II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, не заперечується учасниками справи та підтверджується матеріалами справи.

Вказує, що за результатами медичного огляду військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_1 складено довідку №136 від 02.05.2023 відповідно до якої позивач був визнаний обмежено придатним до військової служби та згідно діагнозу і постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання було встановлено, що захворювання пов`язано з проходженням військової служби. Хоча служба в судовій охороні не є військовою службою. Оскільки відповідно до ст. 97 Закону №580, підставою для виплати одноразової грошової допомоги особам, які отримали інвалідність під час проходження служби в Службі судової охорони є захворювання, поранення (контузія, травма або каліцтво), пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції позивач вважає факт направлення його на ВЛК до військової частини умисною дією, спрямованою на порушення його прав і соціальних гарантій в частині права на отримання одноразової грошової допомоги по втраті працездатності.

Позивач вважає, що він має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням II групи інвалідності, а відповідач допустив протиправну дію стосовно відмови у призначенні і виплаті йому одноразової грошової допомоги, як особі, яка отримала II групи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби. Посилання відповідача на те, що він звільнений зі служби не через хворобу (за станом здоров`я), а тому не має права на отримання одноразової грошової допомоги, на переконання позивача, є безпідставними, оскільки, стаття 101 Закону України "Про Національну поліцію" містить виключний перелік підстав для відмови в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги, і такої підстави, яку зазначає відповідач, вказана стаття 101 не містить.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до наказу ТУ ССО від 02.12.2019 №65к "По особовому складу" підполковник ССО ОСОБА_1 з 02.12.2019 приступив до виконання обов`язків за посадою начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ТУ ССО (а.с. 31).

Відповідно до довідки ВЛК від 02.05.2023 №136 за наслідками медичного огляду ВЛК терапевтичного профілю в/ч НОМЕР_2 02.05.2023 визначено, що захворювання ОСОБА_1 , ТАК, пов`язані з проходженням військової служби (а.с. 48).

На підставі рапорту ОСОБА_1 та у зв`язку з досягненням 55 років (граничного віку перебування на службі) 08.05.2023 наказом №345/ос полковника ССО ОСОБА_1 звільнено з посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення ТУ ССО 08.05.2023 та зі Служби у запас Збройних Сил (із постановкою на військовий облік), з припиненням служби, відповідно до підпункту 3 (за віком) пункту 2 розділу ХІІ Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони (а.с. 32).

09.05.2023 позивач був направлений до Полтавської обласної транспортно-радіологічної МСЕК для визначення ступеня втрати працездатності у відсотках та встановлення групи інвалідності за результатами огляду ВЛК (а.с. 35).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії 12 АГГ №101857 від 29.06.2023 ОСОБА_1 вперше встановлено другу групу інвалідності з 01.06.2023 на строк до 01.07.2024 за захворюваннями, які так, пов`язані з проходженням військової служби (а.с. 45).

17.07.2023 позивач подав до ТУ ССО заяву про виплату одноразової грошової допомоги у разі втрати працездатності (а.с. 41).

Листом від 14.08.2023 начальник ТУ ССО Аленін О. повідомив ОСОБА_1 про те, що Комісією з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності співробітника Служби судової охорони територіального управління Служби судової охорони у Полтавській області відмовлено йому у призначенні зазначеної виплати через відсутність законних підстав. При цьому надано копію висновку про призначення одноразової грошової допомоги від 14.08.2023 на 2 арк. (а.с. 49).

Відповідно до вказаного висновку, підставою для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги слугувало те, що ОСОБА_1 звільнено зі служби у зв`язку з досягненням ним граничного віку перебування на службі у ССО, а не через отримання інвалідності ІІ групи пов`язаної з проходженням військової служби (а.с. 50).

Не погоджуючись із правомірністю мотивів відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що положення п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII та пп. 2.4.6 п. 2.4 розділу I Порядку №478 застосовуються за одночасної наявності щонайменше трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення): причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язані з проходженням служби в органах поліції чи Служби судової охорони; інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення з поліції, Служби судової охорони; причина звільнення з поліції або Служби судової охорони має бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах поліції або Служби судової охорони.

Оскільки позивача звільнено зі служби за його ж рапортом у зв`язку з досягненням встановленого законом граничного віку перебування на службі 55 років, а не з причин зумовлених захворюванням або пораненням, пов`язаними з проходженням служби, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність достатніх законних підстав для призначення позивачу одноразової допомоги у разі встановлення інвалідності.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до статті 161 Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VІІІ), Служба судової охорони є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах (частина перша); Служба судової охорони підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна Державній судовій адміністрації України (частина друга); Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби (частина четверта); територіальні підрозділи Служби судової охорони утворюються як юридичні особи (частина шоста); фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (частина сьома).

Частинами 1 - 2 статті 162-1 Закону №1402-VІІІ визначено, що до працівників Служби судової охорони належать особи, яким присвоєно спеціальні звання співробітників Служби судової охорони, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір із Службою судової охорони.

Порядок проходження служби співробітниками Служби судової охорони регулюється цим Законом та положенням, яке затверджується Вищою радою правосуддя за поданням Голови Служби судової охорони, погодженим з Державною судовою адміністрацією України.

Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 5 ст. 163 даного Закону, до кандидатів на посади співробітників Служби судової охорони застосовуються вимоги, передбачені Законом України "Про Національну поліцію" для кандидатів на службу в поліції. Спеціальні кваліфікаційні вимоги до кандидатів на посади співробітників Служби судової охорони визначаються Головою Служби.

На співробітників Служби судової охорони поширюються обмеження та вимоги, встановлені Законом України "Про запобігання корупції", а також передбачені для поліцейських Законом України "Про Національну поліцію" обмеження, пов`язані зі службою в поліції.

На співробітників Служби судової охорони поширюється дія Дисциплінарного статуту Національної поліції України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Час проходження служби у Службі судової охорони зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби, стажу служби в поліції, інших правоохоронних органах.

Відповідно до ч. 3 ст. 165 Закону №1402-VIII, співробітникам Служби судової охорони гарантується інший соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України "Про Національну поліцію" для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби судової охорони.

Відповідно до п. 20 розділу I Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженим Рішення Вищої ради правосуддя 04.04.2019 №1052/0/15-19, соціальний і правовий захист співробітників та членів їхніх сімей забезпечується відповідно до законодавства.

Грошове забезпечення співробітників здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Співробітникам гарантується соціальний захист в обсягах та порядку, передбачених Законом України «Про Національну поліцію» для поліцейських, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на фінансування Служби.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580-VIII, одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі, визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Відповідно до ст.165 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», статей 97-101 Закону України «Про національну поліцію», п. 20 розділу І Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони, затвердженим Рішення Вищої ради правосуддя 04.04.2019 № 1052/0/15-19 та з метою визначення умов, механізму оформлення та розмірів виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності співробітника Служби судової охорони, наказом Служби судової охорони від 08.09.2020 № 478 затверджено Порядок виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності співробітника Служби судової охорони (надалі - Порядок №478).

Відповідно до пункту 1.3 розділу І Порядку №478, співробітники Служби мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності у випадках, зазначених у підпунктах 2.4.3-2.4.6 пункту 2.4 цього Порядку.

Згідно з пп. 2.3.2 п. 2.3 розділу ІІ Порядку №478, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення співробітнику Служби інвалідності - дата з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Підпунктом 2.4.4 пункту 2.4 розділу ІІ Порядку №478 передбачено, що одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності співробітника Служби призначається та виплачується у випадках, зокрема, визначення співробітнику Служби інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби у Службі судової охорони, протягом шести місяців після його звільнення внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Частиною другою статті 97 Закону №580-VIII (в редакції, чинній на момент звернення за призначенням одноразової грошової допомоги) було визначено, що порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Підпунктом 2.5.6 пункту 2.5 розділу ІІ Порядку № 478 передбачено розміри одноразової грошової допомоги в разі отримання співробітником Служби поранення (контузії, травми, каліцтва) унаслідок причин, визначених у пп. 2.4.6 п. 2.4 цього Порядку, яка залежно від ступеня втрати працездатності становить у відповідних відсотках від 70 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про таку виплату.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону №580-VIII та пп. 2.4.6 п. 2.4 розділу I Порядку №478 застосовуються за одночасної наявності щонайменше трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1. причиною інвалідності є захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язані з проходженням служби в органах поліції чи Служби судової охорони.

2. інвалідність повинна бути встановлена до моменту звільнення або не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення з поліції, Служби судової охорони.

3. причина звільнення з поліції або Служби судової охорони має бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах поліції або Служби судової охорони.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, у справі №810/836/18, від 30.03.2020 у справі №826/2761/18, від 23.04.2020 у справі №822/999/18, від 13.05.2020 у справі №810/593/18, від 13.05.2020 у справі №810/593/18 та від 02.11.2022 у справі №140/6115/21, №640/27462/20 від 10.08.2023 та інших.

Посилання позивача на неможливість застосування у спірних правовідносинах наказу Служби судової охорони від 08.09.2020 № 478, яким затверджено Порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності співробітника Служби судової охорони територіального управління Служби судової охорони, з підстав того, що він не затверджений Вищою радою правосуддя відповідно до ч. 2 ст. 162-1 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів відхиляє, оскільки вказаною нормою визначено, що Вищою радою правосуддя має бути затверджене саме Положення про проходження служби співробітниками Служби судової охорони.

Разом з цим колегія суддів зазначає, що питання щодо можливості призначення одноразової грошової допомоги за втрату працездатності особі, звільненій зі служби в поліції не за станом здоров`я розглядалось Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у межах справи №822/1493/18. Висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №822/1493/18 є застосовними до спірних правовідносин та ураховуються Судом при вирішенні цієї справи.

У вказаній справі Судова палата дійшла висновку, що за змістом пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» підстава звільнення поліцейського зі служби в поліції (внаслідок захворювання, поранення, які пов`язані з проходженням служби) є обов`язковою умовою призначення одноразової грошової допомоги.

За правилами пункту 7 частини другої статті 61 Закону України «Про Національну поліцію» наявність у особи певного захворювання може бути перешкодою для проходження служби в поліції, а відповідно до пункту 2 частини першої статті 77 цього Закону поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через хворобу за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції.

З огляду на викладене, установлення на законодавчому рівні такої обов`язкової умови для виплати одноразової грошової допомоги, як звільнення з поліції внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням служби, покликане надати гарантовану з боку держави соціальну допомогу саме тим поліцейським, стан здоров`я яких завадив продовжити службу в поліції, і які припинили її вимушено.

Варто зазначити, що Конституційний Суд України у своєму рішенні від 22 жовтня 2020 року №12-р/2020 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 4 частини першої статті 97 Закону України „Про Національну поліцію (справа № 3-76/2019) зазначив, що положеннями пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580 встановлено порядок реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги.

Закріплення у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580 такого порядку реалізації особою права на отримання одноразової грошової допомоги потребує встановлення причиново-наслідкового зв`язку між наявністю у поліцейського інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, та неможливістю внаслідок цього продовжувати службу в поліції, що підтверджується відповідним рішенням медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції, на підставі якого поліцейський звільняється зі служби в поліції.

Визначений оспорюваними положеннями Закону № 580 шестимісячний строк, протягом якого особі, звільненій зі служби в поліції, може бути встановлена інвалідність унаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в поліції або органах внутрішніх справ, зумовлений потребою встановлення в розумні строки безпосереднього зв`язку між виявленням в особи захворювання (поранення, контузії, травми або каліцтва), несумісного з подальшим проходженням служби, та встановленням їй інвалідності згідно з документами, що стали підставою для її звільнення (рішення медичної (військово-лікарської) комісії про непридатність до служби в поліції).

На думку Конституційного Суду України, встановлений у пункті 4 частини першої статті 97 Закону № 580 порядок отримання одноразової грошової допомоги не допускає невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, не містить ознак дискримінації при реалізації поліцейськими права на соціальний захист, є домірним, має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету.

Конституційний Суд України також вказав, що встановлений державою зазначений порядок забезпечує реалізацію права особи на отримання такої допомоги, і наголосив, що додержання визначених Законом № 580 вимог є обов`язком суб`єктів, які претендують на її отримання.

Зважаючи на викладене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що положення пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580 не суперечать приписам статті 21, частин першої, другої статті 24 Конституції України.

Підсумовуючи наведене колегія суддів констатує, що пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» не передбачено можливості виплати допомоги поліцейським, які звільнились зі служби не з причин зумовлених захворюванням або пораненням, пов`язаними з проходженням служби.

З урахуванням викладеного та враховуючи, що позивача звільнено зі служби за його ж рапортом у зв`язку з досягненням встановленого законом граничного віку перебування на службі 55 років, а не внаслідок причин, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону № 580, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності всіх достатніх та необхідних правових умов для призначення позивачу вказаної допомоги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, у зв`язку з установленням ІІ групи інвалідності, відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію».

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2024 по справі № 440/16984/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій Судді(підпис) (підпис) Я.М. Макаренко Т.С. Перцова