Постанова

від 19.02.2025 по справі 520/670/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 р.Справа № 520/670/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Сагайдак В.В., м. Харків, по справі № 520/670/24

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі за текстом ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - ГУ ДПС у Харківській області, відповідач), в якому просила суд визнати протиправними та скасувати:

- податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354082410, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 436 296,25 грн. (349 037,00 грн. - основне зобов`язання та 87 259,25 грн. - штрафна санкція);

- податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354112410, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДФО на 116 768,11 грн. (93 414,49 грн. основного зобов`язання та 23 353,62 грн. штрафної санкції);

- податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000353962410 яким збільшено грошове зобов`язання із ВЗ на 9 730, 68 грн. (7 784,54 грн. основного зобов`язання та 1 946,14 грн. штрафної санкції).

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2023 №Ф-000353822410 про сплату заборгованості із ЄСВ у сумі 95 674,93 грн.;

- рішення про застосування штрафних санкції від 08.11.2023 №000353952410 яким застосовано штраф у сумі 19 134,99 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354152410 яким збільшено грошове зобов`язання з ЄП на 4 753,13 грн. (З 802,50 грн. основного зобов`язання та 950,63 грн. штрафної санкції)

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані:

Податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354082410, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДВ на 436 296,25 грн. (349 037,00 грн. - основне зобов`язання та 87 259,25 грн. - штрафна санкція).

Податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354112410, яким збільшено грошове зобов`язання з ПДФО на 116 768,11 грн. (93 414,49 грн. основного зобов`язання та 23 353,62 грн. штрафної санкції).

Податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000353962410 яким збільшено грошове зобов`язання із ВЗ на 9 730, 68 грн. (7 784,54 грн. основного зобов`язання та 1 946,14 грн. штрафної санкції).

Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2023 №Ф-000353822410 про сплату заборгованості із ЄВ у сумі 95 674,93 грн.

Рішення про застосування штрафних санкції від 08.11.2023 №000353952410 яким застосовано штраф у сумі 19 134,99 грн.

Податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354152410 яким збільшено грошове зобов`язання з ЄП на 4 753,13 грн. (З 802,50 грн. основного зобов`язання та 950,63 грн. штрафної санкції).

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України(вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 6823,58 (шість тисяч вісімсот двадцять три гривні п`ятдесят вісім копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач, подав апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що при прийнятті відповідачем податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині та в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України у зв`язку із припиненням підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в період з 26.09.2023 по 02.10.2023 проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 15.03.2018 по 30.11.2022 (з 30.11.2022 статус фізичної особи- підприємця припинено) з метою контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства, з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено Акт від 09.10.2023 №30458/20-40-24-10- 07/2553014620.

На підставі Акту, листа від 01.11.2023 №55792/6/20-40-24-10-17 відповідачем було винесено:

1) податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354082410 яким збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість на 436 296,25 грн. (349 037,00 грн. - основне зобов`язання та 87 259,25 грн. - штрафна санкція) ;

2) податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354112410 яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на 116 768,11 грн. (93 414,49 грн. основного зобов`язання та 23 353,62 грн. штрафної санкції);

3) податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000353962410 яким збільшено грошове зобов`язання із військового збору на 9 730, 68 грн. (7 784,54 грн. основного зобов`язання та 1 946,14 грн. штрафної санкції);

4) вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2023 №0-000353822410 про сплату заборгованості із єдиного внеску у сумі 95 674,93 грн.;

5) рішення про застосування штрафних санкцій від 08.11.2023 №000353952410 яким застосовано штраф за несплату вказаного у вимозі із ЄВ боргу на суму 19 134,99 грн.

6) податкове повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354152410 яким збільшено грошове зобов`язання з ЄП на 4 753,13 грн. (З 802,50 грн. основного зобов`язання та 950,63 грн. штрафної санкції).

Позивач не погодившись із винесеними рішеннями та вимогою, звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень Головного управління ДПС у Харківській області у зв`язку з їх незаконністю та необґрунтованістю.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбаченіст. 308 КАС України, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи оскаржувані податкові повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Стосовно епізоду заниження грошового зобов`язання з податку на додану вартість та прийняття податкового повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354082410.

Податковий кодекс України(далі -ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до абзацу 2 пункту180.1 статті 180 ПК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платником податку на додану вартість є будь-яка особа, що, зокрема підлягає обов`язковій реєстрації як платник цього податку.

Підстави, за якими особа підлягає реєстрації як платник податку на додану вартість, визначені у пункті181.1 статті 181 ПК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом181.1 статті 181 ПК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбаченихстаттею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

Відповідно до пункту183.2 статті 183 ПК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного устатті 181 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, податкове законодавство пов`язує виникнення в особи обов`язку із реєстрації платником податку на додану вартість із фактом перевищення такою особою протягом останніх 12 місяців сукупного обсягу оподатковуваних операцій - в сумі 1000000грн. (без урахування податку на додану вартість).

При цьому положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов`язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг).

Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12.08.2021 у справі 815/4591/17, від 05.07.2022 у справі № П/811/25/18.

Відповідно до положень ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як вбачається з акту перевірки, наявність у позивача обов`язку зареєструватися платником податку на додану вартість податковий орган встановив на підставі того, що за період діяльності у квітні 2019 - лютому 2020 загальна сума доходу позивача від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню ПДВ складає 1 015 927,44 грн.

Відповідно до частини першоїстатті 72 КАСдоказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (абзац перший частини другої цієї статті).

Частиною першоюстатті 90 КАСвстановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що контролюючий орган, встановивши перевищення позивачем протягом останніх 12 місяців сукупного обсягу оподатковуваних операцій в сумі 1000000грн., не довів суду вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів (послуг) у періоді квітень 2019 - лютий 2020.

Так, відповідний розрахунок повинен мати наступний вигляд (загальна сума грн. - ПДВ 20%), що в даному випадку виглядає як: 1 015 927,44 грн. - 203 185,49 грн. (ПДВ 20%) = 812 741,95 грн.

Таким чином встановлення контролюючим органом перевищення позивачем протягом останніх 12 місяців сукупного обсягу оподатковуваних операцій в сумі 1000000грн. здійснено без вирахування суми податку на додану вартість, що не узгоджується з положеннямипункту181.1 статті 181 ПК України.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354082410.

Стосовно епізоду заниження грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного податку та прийняття податкового повідомлення-рішення 08.11.2023 №000354112410, податкового повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000353962410, податкового повідомлення-рішення від 08.11.2023 р. № 000354152410 колегія суддів зазначає наступне.

У спірних правовідносинах правила справляння податку на доходи фізичних осіб унормовані приписамирозділу IV Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п.177.1 ст. 177 ПК Українидоходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом167.1 статті 167цьогоКодексу.

За правилом п.177.2 ст. 177 ПК Україниоб`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Правила справляння військового збору визначені приписами п. 16-1 Підрозділу 10 розділу ХХПодаткового кодексу України, де указано, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. 1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом162.1 статті 162цьогоКодексу. 1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначеністаттею 163 цього Кодексу. 1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. 1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленомустаттею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. 1.5. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені устатті 171 цього Кодексу. 1.6. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначеністаттею 176 цього Кодексу.

Отже, заниження приватною особою показника доходу у цілях справляння податку з доходів фізичних осіб автоматично та безальтернативно означає і заниження військового збору.

Статтею 67 Конституції України, закріплено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до підпункту14.1.39. пункту 14.1 статті 14 ПК Українигрошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК Україниплатник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з п.31.1 ст.31 ПК Українистроком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податковою обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений в порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов`язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.

Згідно з п.54.1 ст.54 ПК Україниплатник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з п.57.1 ст. 57 ПК Україниплатник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.

Як встановлено судовим розглядом, позивач із 01.04.2018 року по 30.09.2019 року перебувала спрощеній системі оподаткування та була платником єдиного податку на другій групі.

За змістом п. 2.2. р.2 Акту перевірки вбачається, що відповідач вважає, що позивач, у зв`язку з отриманням у лютому - березні 2019 коштів за послуги із проведення творчих зустрічей від Харківського торгово-економічного коледжу (ЄДРПОУ 01788125) та Первинної профспілкової організації всеукраїнської професійної спілки «Захист справедливості» працівників державного підприємства «Завод імені Малишева» (ЄДРПОУ 36458508), які не є платниками єдиного податку, порушила встановлені п.п.2п.291.4 ст. 291 ПК Україниправила перебування на спрощеній системі оподаткування (друга група єдиного податку), та у відповідності до п.п.9п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК Україниперейшла на загальну систему оподаткування.

Вказане стало підставою для висновків податкового органу, що дохід позивача у сумі 466 757,40 грн., що отриманий з 01.04.2019 року по 31.12.2019 року підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та військовим збором на загальних підставах відповідно до положень п.164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК Українита п.177.2, п.п. 174.4.1. п.174.4ст.177 ПК України(ці норми регулюють питання оподаткування на загальній системі оподаткування), а дохід отриманий від надання послуг вищенаведеним суб`єктам господарювання, що не зареєстровані платниками єдиного податку підлягає оподаткуванню за ставкою 15% відповідно до положень п.п. 4 п. 293.4 ст. 293 ПК України.

За вказаних обставин, відповідачем було нараховано позивачу суму з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за 2019 рік в розмірі 84016,33 (466757,40*18%) грн.

Також у зв`язку з викладеним контролюючим органом нараховано ОСОБА_1 грошове зобов`язання з військового збору в сумі 7001,36 грн. та грошове зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб на суму 4753, 13 грн.

Проте, із вказаними висновками контролюючого органу колегія суддів не погоджується, з огляду на наступне.

Так, п.299.10 ст. 299 ПК України(в редакції станом на квітень - грудень 2019) визначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням Контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом298.2.3пункту298.2та підпунктом298.8.6 пункту 298.8 статті 298цьогоКодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; 5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом295.9.1 пункту 295.9 статті 295цьогоКодексу.

Згідно з п.п.9п.п.298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК Україниплатники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, шляхом подання заяви до контролюючого органу: у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту291.4 статті 291цьогоКодексувідповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

За правилами п.299.11 ст. 299 ПК Україниу разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення.

Системний аналіз вказаних норм закону вказує, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу лише у встановлених законом випадках.

Таким чином, способом реалізації владних управлінських функцій у разі встановлення обставин під час проведення документальної перевірки, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником ЄП), є прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2023 по справі №320/1040/19, від 19.06.2020 року у справі №2040/6313/18.

В той же час, за наслідками проведеної перевірки, відповідачем рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку прийнято не було і позивачу таке не вручалось/не надсилалось.

На підставі викладеного, з огляду на відсутність рішення податкового органу щодо анулювання реєстрації позивача платником єдиного з виключенням з реєстру платників, відповідні податкові донарахування за 2019 рік з ПДФО, військового збору та єдиного податку вчинені за правилами перебування на загальній системі оподаткування є протиправними.

Також за змістом акту перевірки від 09.10.2023 №30458/20-40-24-10- 07/2553014620, податковим органом встановлено порушення ОСОБА_1 вимог п.164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК Українита п.177.2, п.п. 174.4.1. п.174.4ст.177 ПК України в результаті заниження позивачем суми чистого оподатковуваного доходу за 2022 рік в розмірі 52212,00 грн.

Так, перевіркою книги обліку доходів і витрат та банківської виписки платника податків ОСОБА_1 відповідачем встановлено, що до обсягу доходу за період з 01.01.2022 по 14.06.2022 не включено суми доходів, отриманих позивачем 09.02.2022 в розмірі 40150,00 грн. та 14.06.2022 в розмірі 12062,00 грн. від ОСОБА_2 за реалізацію квитків.

Колегією суддів встановлено, що у періоді з 01.01.2022 по 15.06.2022 позивач здійснювала господарську діяльність на загальній системі оподаткування та була платником податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та платником військового збору.

Відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.

Об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України).

Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно ізстаттею 177цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно ізстаттею 178цього Кодексу.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюєтьсяст. 177 ПК України.

Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особипідприємця (п.177.2 ст. 177 ПК України).

Перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, визначено п.177.4 ст. 177 ПК України, а саме, до зазначених витрат належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп.177.4.1 п. 177.4 ст. 177 ПК України); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп.177.4.4 п. 177.4 ст. 177 ПК України).

Пунктом177.1 ст.177 ПК Українивизначено, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п. 167.1 ст. 167 Кодексу.

Відповідно до п.177.10 статті 177 ПК Українифізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Згідно з п.177.5 ст. 177 ПК України, фізичні особи-підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Отже, об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб є чистий оподатковуваний дохід, який визначається як різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з отриманням доходу у межах здійснюваної фізичною особою-підприємцем господарської діяльності. У податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто призводити до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю. Платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до банківської виписки платника податків ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок позивача за період з 01.01.2022 по 14.06.2022 надійшли грошові кошти в сумі 874078,77 грн.

Відповідно до декларації про майновий стан за 2022 рік та додатку Ф2 до неї (від 09.02.2023 №9306774555) позивачем задекларовано дохід у розмірі 821866,77 грн.

Однак суми коштів, отриманих позивачем 09.02.2022 в розмірі 40150,00 грн. та 14.06.2022 в розмірі 12062,00 грн. від ОСОБА_2 за реалізацію квитків, до обсягу доходу за період з 01.01.2022 по 14.06.2022 позивачем не включено.

Доказів включення вказаних сум коштів до складу доходів спірного періоду позивачем не надано, а колегією суддів в ході судового розгляду справи не встановлено.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи контролюючого органу про порушення ОСОБА_1 вимог п.164.1.3 п. 164.1 ст. 164 ПК Українита п.177.2, п.п. 174.4.1. п.174.4ст.177 ПК України та заниження останньою суми чистого оподатковуваного доходу за 2022 рік в розмірі 52212,00 грн.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про правомірність донарахування відповідачем грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за 2022 рік в сумі 9398,16 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354112410 та грошового зобов`язання з військового збору за 2022 рік в сумі 783,18 грн. відповідно до податкового повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000353962410.

Таким чином, суд першої інстанції помилково визнав протиправним та скасував податкові повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354112410 та №000353962410 у вказаних частинах.

Щодо притягнення позивача відповідно до вказаних податкових повідомлень-рішень до відповідальності за п.123.2 ст. 123 ПК Українита застосування штрафних санкцій в розмірі 25% донарахованого зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України за вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначенихпідпунктами 54.3.1,54.3.2(крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку),54.3.6пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, -

тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 123.2 ст. 123 ПК України визначено, що діяння, передбачені пунктом 123.1 цієї статті, вчинені умисно, -

тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до п.109.1 ст. 109 ПК Україниподатковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбаченихПКУ) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбаченихПК України.

При цьому згідно з абзацом другим зазначеного пункту діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установленихПК Українита іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Тобто, з системного аналізу вищевикладених норм, можна зробити висновок, що необхідною та достатньою підставою для встановлення умислу в діях платника, є встановлення обставин, які прямо стверджують що платник податку не тільки усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачав його суспільно небезпечні наслідки а й бажав їх настання. Саме бажання настання негативних наслідків є необхідною та достатньою умовою для встановлення умислу.

У свою чергу, як визначено п.112.2 ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала змогу для дотримання правил та норм, за порушення якихПК Українипередбачено відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.

Положення пункту109.3 статті 109 ПК Українимістять вичерпний перелік складів податкових правопорушень, для притягнення до відповідальності за які необхідно встановити вину платника податків. Це правопорушення, передбачені пунктами 123.2 -123.3 та 123.5 статті123 ПК України, пунктами124.2,124.5 статті 124 ПК України, а також пунктами 125-1.2125-1.4 статті125-1 ПК України. І всі ці склади правопорушень передбачають умисел на їх вчинення.

Інші склади правопорушень, передбачених відповідними статтямиПК України, не вимагають встановлення вини для притягнення платника податків до відповідальності.

Верховний Суд у постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21, від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21 сформулював висновки, за змістом яких обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу в підвищених розмірах є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та нормПодаткового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків устатті 16 Податкового кодексу України.

Колегія суддів вказує, що матеріали справи, зокрема, акт перевірки від 09.10.2023 №30458/20-40-24-10- 07/2553014620 та оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354112410 та №000353962410, не містять мотивів встановлення в діях платника податку умислу, а лише наявний висновок про накладення стягнення в межах п.123.2 ст. 123 ПК України.

Під час судового розгляду справи відповідачем також не доведено про наявність такого умислу.

Тобто, відповідачем жодним чином не обґрунтовано застосування до платника податку саме п.123.2 ст. 124 ПК України, положення якого передбачають накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання.

На переконання колегії суддів, за умови недоведення наявності в діях позивача умислу, з урахуванням висновків акта перевірки та обставин справи, платник податків підлягав притягненню до відповідальності на підставі пункту 123.1 статті 123 ПК України із застосуванням штрафних санкцій у сумі 939,82 грн. за ставкою 10 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (9398,16 грн) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354112410 та штрафних санкцій у сумі 78,32 грн. за ставкою 10 відсотків від суми визначеного грошового зобов`язання з військового збору (783,16 грн) відповідно до податкового повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000353962410.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов частково помилкового висновку про незаконність податкових повідомлень-рішень:

- від 08.11.2023 №000354112410 в частині грошових зобов`язань та штрафних санкцій в сумі 10337, 98 грн. ( 9398,16 +939,82);

- від 08.11.2023 №000353962410 в частині грошових зобов`язань та штрафних санкцій в сумі 861,50 грн.(783, 18+78.32)

При цьому, часткове скасування податкового повідомлення-рішення із зміною ставки штрафу в межах однієї об`єктивної сторони, суб`єкта та об`єкта правопорушення не може розглядатися як втручання у дискреційні повноваження контролюючого органу або перебирання на себе його функцій. У даному випадку лише уточняється правильна кваліфікація діяння платника податків в межах одного складу податкового правопорушення та правильна ставка штрафної санкції.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 5 жовтня 2023 року у справі №520/14773/21, від 16 листопада 2023 року у справі №160/24147/21.

Щодо винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2023 №0-000353822410 про сплату заборгованості із єдиного внеску, рішення про застосування штрафних санкцій від 08.11.2023 № 00035395410, а також податкового повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354152410.

Як вже зазначалось вище, позивач із 01.04.2018 по 30.09.2019 була платником єдиного податку на другій групі, проте контролюючий орган вважає, що позивач з 01.04.2019 по 30.12.2019 стала платником податків на загальній системі оподаткування у зв`язку з чим мала сплачувати єдиний внесокяк платник податків на загальній системі оподаткування, а тому виніс вимогу із ЄСВ, застосував штрафну санкцію за несвоєчасно нарахований єдиний внесок та прийняв повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354152410.

З огляду на те, що відповідні нарахування з ЄСВ та штрафної санкції мають аналогічні мотиви до нарахувань із ПДФО і військового збору, та у зв`язку із тим, що рішення податкового органу щодо анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку з виключенням з реєстру платників за період з 01.04.2019 по 31.12.2019 відповідачем не приймалось, отже доводи контролюючого органу про перебування позивача в цьому періоді на загальній системі оподаткування та наявність підстав для прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2023 №0-000353822410 про сплату заборгованості із єдиного внеску та податкового повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354152410, є необґрунтованими.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.11.2023 №0-000353822410 про сплату заборгованості із єдиного внеску, рішення про застосування штрафної санкції від 08.11.2023 р. за № 00035395410 та податкового повідомлення-рішення від 08.11.2023 №000354152410

Відповідно до частин першої-четвертоїстатті 242 КАС Українирішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 2 частини першої 315КАС Україниза наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно пункту 4 частини першоїстатті 317 Кодексу адміністративного судочинства Українипідставою для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, щосудом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а відтак рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 рокуу справі № 520/670/24 підлягає частковому скасуванню, з прийняттям постанови про часткову відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 по справі № 520/670/24 скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Харківській області від 08.11.2023 №000354112410 в частині грошових зобов`язань та штрафних санкцій в сумі 10 337,98 грн та від 08.11.2023 №000353962410 в частині грошових зобов`язань та штрафних санкцій в сумі 861,50 грн та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі №520/670/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. МакаренкоСудді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 20.02.2025 року