Постанова

від 20.02.2025 по справі 480/2194/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 р. Справа № 480/2194/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2024, головуючий суддя І інстанції: О.А. Прилипчук, м. Суми, повний текст складено 23.09.24 по справі № 480/2194/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація"

до Сумської митниці

про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» (далі ТОВ «Сумифітофармація», Товариство, позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської митниці (далі відповідач, митний орган), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати:

- картку відмови Сумської митниці UА805020/2024/000046 від 08.02.2024 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

- рішення Сумської митниці від 08.02.2024 UА805020/2024/000005/2 про коригування митної вартості товарів, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю Сумифітофармація (код ЄДРПОУ 31397624), згідно митної декларації № 23UА805020001230115 від 08.02.2024, в результаті чого позивачу необхідно надмірно сплатити до Державного бюджету України 42 327,32 грн, з яких мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності (15 %) - 16 708,15 грн, податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів (20 %) - 25 619,17 грн;

- судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність складених відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів № UА805020/2024/000005/2 від 08.02.2024 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2024/000046 від 08.02.2024, оскільки при здійсненні митного оформлення ввезеного на митну територію України товару за митною декларацією № 23UA805020001230U5 від 08.02.2024, зокрема гібіску сухого, сіфтинг, розфасованого у поліпропіленові мішки, загальною кількістю 137 шт., загальною вагою нетто 5480 кг, по ціні 2,40 євро/кг на загальну суму 13152 євро, позивачем було надано відповідачу вичерпний перелік документів, який у розумінні частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі МК України) повною мірою підтверджував заявлену митну вартість декларованого товару за ціною угодою, та надавав можливість митному органу перевірити числові значенні складових заявленої митної вартості, що залишилося поза увагою відповідача, який не надав належної оцінки поданим до митного оформлення документам та безпідставно застосував 6-ий резервний метод визначення митної вартості з посиланням на цінову інформацію АСМО «Інспектор» та ЄАІС Дермитслужби.

При цьому, відповідачем у спірному рішенні не наведено обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованих митним органом, а лише вказано номер та дату декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості, за якою імпортувався інший товар (квіти троянди (Гібіскус) сушені), що є дорожчим та не є аналогічним або подібним імпортованого позивачем товару. Крім того, відповідно до порівняльної декларації товар доставлявся з Німеччини, а не з Латвії, як у випадку позивача, що свідчить про відмінність витрат на транспортування, що також не було враховано Сумською митницею.

Отже, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені МК України, оскільки містить лише загальні посилання та припущення, що свідчить про наявність підстав для його скасування.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 480/2194/24 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" до Сумської митниці про визнання протиправним, скасування рішення та картки відмови задоволено.

Скасовано картку відмови Сумської митниці UА805020/2024/000046 від 08.02.2024

Скасовано рішення Сумської митниці від 08.02.2024 UА805020/2024/000005/2 про коригування митної вартості товарів.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумифітофармація" (вул. Заливна, 11, поверх 1, м. Суми, код ЄДРПОУ 31397624) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, код ЄДРПОУ 44017631) судовий збір в сумі 3028 грн.

Відповідач, не погодившись з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, послпвшись на його незаконність та необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосуванням норм матеріального і процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі № 480/2194/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішень та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумифітофармація» до Сумської митниці про визнання протиправним та скасування рішень відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги пояснив, що керуючись статтями 336, 337, 363 МК України, за наслідками контролю правильності визначення митної вартості заявлених до митного оформлення за ЕМД №24UA80502001230U від 08.02.2024 товарів шляхом перевірки числових значень митної вартості та наявності в наданих документах усіх відомостей, які їх повинні підтверджувати, у результаті порівняння задекларованого за ціною угоди рівня митної вартості оцінюваних товарів з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МК України було встановлено, що рівень митної вартості товару імпортованого у максимально наближений до часу імпорту оцінюваної партії товару складає 3,22 дол. США/кг (митна декларація від 26.08.2023 № UA209230/2023/90113), що свідчить про заниження позивачем дійсної митної вартості імпортованих товарів.

Зауважив, що спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів щодо можливого заниження митної вартості товарів, зокрема за кодом: 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості) є обов`язковою до виконання рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи та вже свідчить про наявність обґрунтованого сумніву та є підставою для витребування додаткових документів. За таких обставин, вимога митниці, скерована декларанту у направленому електронному повідомленні, про надання наявних у нього додаткових документів узгоджується з нормами частини 3 статті 53 МК України.

На підставі вищевикладеного, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості за інформацією, яка наявна у розпорядженні митного органу, у зв`язку з чим позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, зокрема, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями висновки про вартісні характеристики товару, що ввозиться на митну територію України. Однак, 08.02.2024 декларантом ТОВ «Сумифітофармація» було надіслано лист № 75 про неможливість надання будь-яких інших документів, крім тих, які вже надано разом з МД до митного оформлення, що мало наслідком прийняття спірного рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за методом ідентичних товарів у відповідності до статті 60 МК України за наявною в ЄАІС ціновою інформацією про подібні товари, митне оформлення яких вже здійснено, так як позивачем не було доведено митниці заявлену митну вартість товару за ціною угоди.

З огляду на вищевикладене, вважав, що рішення про коригування митної вартості товарів № UA805020/2024/000005/2 від 08.02.2024 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2024/000046 винесені на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами МК України та інших підзаконних нормативних актів, а також з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, а тому обставини для їх скасування відсутні.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, просив відмовити Сумській митниці у задоволенні апеляційної скарги за необґрунтованістю та залишити в силі рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 по справі № 480/2194/24.

В обґрунтування відзиву вказує, що в апеляційній скарзі відповідачем не конкретизовано в чому саме полягає незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, невідповідність висновків суду обставинам справи або неповне з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосуванням норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Натомість, фактично викладено обставини, якими митний орган керувався під час прийняття оскаржуваних рішення та картки відмови, повністю продублювавши правову позицію, викладену раніше.

Крім того, стверджував, що апеляційну скаргу подано особою, повноваження якої на ведення справи в суді від імені відповідача не підтверджено документом, визначеним законом, тобто підписано особою, яка не має права її підписувати та посадове становище якої не зазначено.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.11.2022 ТОВ «Сумифітофармація» укладено із Taime Trade OU (Естонія) контракт № EE/UA/21/11/22 (а.с.19-20).

Предметом договору є зобов`язання продавця продати, а покупця прийняти та сплатити лікарську рослинну сировину, згідно зі специфікацією до цього контракту.

16.01.2024 ТОВ «Сумифітофармація» укладено із Taime Trade OU (Естонія) Специфікацію № 10, згідно з пунктом 1 якої продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити лікарську рослинну сировину: Гібіск сухий, сіфтинг - 5480,00 кг за ціною 2,40 Євро/кг. На суму 13152,00 Євро; Термопенса ланцетного трава суха - 6000,00 кг за ціною 1,50 Євро/кг на суму 9000,00 Євро (а.с.22).

Умови постачання: FCA Рига, Латвія відповідно до Інкотермс 2020.

23.09.2011 ТОВ «Сумифітофармація» укладено із ФОП ОСОБА_1 договір перевезення № 31 (а.с. 13).

Пунктом 1.1. зазначеного Договору передбачено, що до послуг, що надаються за даним договором, належать послуги по перевезенню вантажу та експедиторські послуги.

08.02.2024 ТОВ «Сумифітофармація» було подано електронну митну декларацію № 24UA80502001230U5, за якою до митного оформлення пред`явлено товар: Частини рослин, сушені, не розфасовані для роздрібного продажу: Гібіск сухий, сіфтинг (Hibiscus flos sifting), розфасований у поліпропіленові мішки загальною вагою - 5480 кг, загальною кількістю - 137 шт. Торговельна марка: немає даних. Назва виробника: немає даних. Номер партії: SM-11490U1. Термін придатності: 06.2025. Країна походження: Нігерія (а.с.79-80).

Для митного оформлення представником позивача подано декларацію № 23UA805020001230U5, разом з якою на підтвердження вартості товару "Гібіск сухий, сіфтинг" надано наступні документи:

m0003 - Сертифікат якості 25.01.2024 (з перекладом) "Гібіск сухий, сіфтинг";

m0380 - Рахунок - фактура (Інвойс) 30.01.2024 (з перекладом) "Гібіск сухий, сіфтинг, Термопсис";

m0730 - CMR Міжнародна товарно-транспортна накладна 31.01.2024, в якій вказана, зокрема, назва "Гібіск сухий, сіфтинг";

m0851 - Фітосанітарний сертифікат від 31.01.2024, в якому, зокрема, міститься назва "Гібіск сухий, сіфтинг";

d0862 - Рахунок - фактура (Інвойс) 30.01.2024 (з перекладом) "Гібіск сухий, сіфтинг";

m3004 - Рахунок № 15 від 08.02.2024 від перевізника ФОП ОСОБА_1 ;

m4100 - Контракт з Таіше Trade OU (Естонія) від 21.11.2022 № EE/UA/21/11/22;

m4103 - Специфікація № 10 від 16.01.2024 до контракту з Таіше Trade OU (Естонія);

m4103 - Специфікація № 11 від 16.01.2024 до контракту з Таіше Trade OU (Естонія);

m4103 - Додаткова угода № 1 від 28.12.2023 до контракту з Таіше Trade OU (Естонія);

m4301 31 - Договір перевезення № 31 від 23.09.2011 з ФОП Старченко;

5509 11058071 - Висновок фітосанітарної служби від 08.02.2024 (з Єдиного вікна).

08.02.2024 інспектором Костель В.М. надіслано запит ТОВ «Сумифітофармація» про надання документів, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод визначення (а.с.43).

08.02.2024 ТОВ «Сумифітофармація» надано відповідь Сумській митниці про неможливість надання додаткових документів (а.с.43 звор. бік).

08.02.2024 інспектором Костель В.М. надіслано запит ТОВ «Сумифітофармація» із пропозицією збільшити митну вартість до 3,22 дол. США/кг. (а.с.48 звор.бік).

08.02.2024 ТОВ «Сумифітофармація» надано відповідь Сумській митниці, у якій позивач не погодився із наданою ціною та просив провести митні формальності відповідно до Митного кодексу у визначені терміни (а.с. 44).

08.02.2024 Сумською митницею складено картку відмови UA805020/2024/000046 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.02.2024 UA805020/2024/000005/2 (а.с. 46).

08.02.2024 Сумською митницею прийнято рішення про корегування митної вартості товарів, відповідно до якого замість задекларованої позивачем митної вартості товару Гібіск сухого сіфтингу 5480 кг - 2,40 Євро/кг (на загальну суму 13 152 Євро) визначено іншу - 2,98 Євро/кг, на загальну суму 16 379,72 Євро (а.с. 45). При цьому відповідачем було застосовано 6-й резервний метод визначення митної вартості .

Не погодившись з прийнятими рішенням та карткою відмови, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та невідповідності оскаржуваних рішень Сумської митниці критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України, оскільки митним органом у цій справі не доведено, що митну вартість неможливо встановити на підставі поданих ТОВ «Сумифітофармація» документів (зовнішньоекономічного контракту та специфікації до нього), які не мали розбіжностей у числових значеннях, що підтверджують дані про ціну договору та складові митної вартості товарів. Так, загальна статистична вартість (яка була задекларована 08.02.2024 у п. 46 декларації ) становила 551 755,87 грн (532 702,03 грн (вартість Гібіску) + 19 053,83 грн (вартість транспортних витрат Гібіску), що узгоджується із даними, зазначеними у Специфікації № 10 до контракту. Водночас, в порушення частини другої статті 55 Митного кодексу України, спірне рішення відповідача не містить і обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; посилань на наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття спірного рішення; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Суд відхилив посилання відповідача в оскаржуваному рішенні на митну декларацію від 26.08.2023 № UA209230/2023/90113 з огляду на їх безпідставність, так як перерахунок митної вартості відповідачем проведено не по 3,02 дол.США/кг, а по 3,22 дол.США/кг (121,05 грн), що еквівалентно 2,98 Євро (121,05 грн.), при цьому, країна відправлення є Німеччина, а не Латвія, отже і витрати на транспортування є різними.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, який набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина 1 статті 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до частини 5 статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Положеннями частини 6 статті 54 МК України встановлено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16, від 21.06.2022 по справі № 820/6811/16, від 20.03.2024 по справі № 826/5959/17.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15) та у постанові Верховного Суду від 30.04.2024 по справі № 826/15125/17.

З огляду на положення пунктів 1.1 та 2.1 контракту № ЕЕ/UA/21/11/22 від 21.11.2022 (далі Контракт), колегія суддів зазначає, що документом, на підставі якого повинна була визначена вартість товарів при здійсненні їх митного оформлення під час ввезення на митну територію України за митною декларацією № 23UA805020001230U5 від 08.02.2024, є відповідна специфікація.

Так, відповідно до пункту 1 Специфікації № 10 до контракту № ЕЕ/UA/21/11/22 від 21.11.2022 (далі Специфікація) продавець зобов`язується продати, а покупець прийняти та оплатити лікарську рослинну сировину:

- Гібіск сухий, сіфтинг 5480,00 кг за ціною 2,40 Євро/кг на суму 13152,00 Євро (тринадцять тисяч сто п`ятдесят два, 00 Євро);

- Термопенса ланцетного трава суха 6000,00 кг за ціною 1,50 Євро/кг на суму 9000,00 Євро (дев`ять тисяч, 00 Євро).

Вищенаведеною Специфікацією також підтверджено, що товар поставлявся на умовах FСА Рига, Латвія відповідно до Інкотермс 2020 та повинен бути оплачений протягом 180 днів з моменту отримання вантажу.

Колегія суддів зазначає, що виникнення обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості за ціною угоди, митний орган пов`язує з наявністю цінової інформації в ЄАІС Держмитслужби України щодо подібних/аналогічних товарів митне оформлення яких вже здійснено за ціною вищою ніж рівень митної вартості задекларований позивачем, у зв`язку з чим зроблено висновок про не зазначення всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

На підставі викладеного, відповідно до вимог частини 5 статті 55 МК України була проведена процедура консультації між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна у розпорядженні митного органу, за наслідками чого позивача було повідомлено, що він або уповноважена ним особа за власним бажанням можуть подати додаткові, наявні у них документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Обґрунтовуючи причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано на підставі вимог статей 54, 55, 57, 58, 59, 60-63 МК України, відповідачем зазначено про невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені у повній мірі документально.

Надаючи оцінку правомірності рішення про коригування митної вартості товарів № UА805020/2024/000005/2 від 08.02.2024, колегія суддів зазначає наступне.

Так, з посиланням на аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлення, що рівень митної вартості подібних товарів у максимально наближений час є більшим і становить 3,22 дол. США/кг (джерело МД № UA209230/2023/90113 від 26.08.2023), митну вартість товару скориговано до відповідного рівня за другорядним методом (за ціною щодо ідентичних товарів).

Колегія суддів зазначає, що порядок коригування митної вартості товарів встановлено статтею 55 МК України. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості, відповідач, обґрунтовуючи застосування резервного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не відобразивши при цьому пояснень щодо зроблених коригувань з наведенням порівняння обсягів партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов за митною декларацією позивача та декларацією, яка використана митним органом при визначенні митної вартості, порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому, у рішенні не проведено детальне дослідження цієї митної декларації з доданими до неї документами, не наведено вартісні та якісні характеристики товару, що має суттєве значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлюється виходячи не з ваги товару, а з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару, на підставі лише зазначених вище відомостей не можлива лише з посиланням на раніше оформлену митну декларацію.

З наданої до матеріалів справи митної декларації № UA209230/2023/90113 від 26.08.2023, яка бралась відповідачем за основу при коригуванні митної вартості товарів, вбачається, що кількісні та якісні характеристики імпортованого товару за вказаним документом є відмінними від тих, що декларувались позивачем.

Так, відповідно до порівняльної № UA209230/2023/90113 від 26.08.2023, зокрема, декларувався товар 1: Інші продукти рослинного походження, які використовуються для харчових цілей: Квіти троянди (Гібіскус) сушені. Hibiscusblueten, упаковані в мішки по 25 кг. Виробник: Bin Khalifa Spices Nigeria LTD. Країна походження: NG. Торгова марка: Невідома. Маса брутто (кг) 10100, маса нетто (кг) 10000.

Водночас, відповідно до поданої позивачем до митного оформлення ЕМД № 23UA805020001230U5 від 08.02.2024 декларувався товар 1: Частини рослин, не розфасовані для роздрібного продажу: - Гібіск сухий, сіфтинг (Hibiscus flos sifting). Розфасований у поліпропіленові мішки загальною вагою 5480 кг, загальною кількістю 137 шт. Торговельна марка: немає даних. Назва виробника: немає даних. Дата збору 06.2023. Термін придатності 06.2025. Номер партії: SM-11490U1. Код країни походження NG. Маса брутто (кг) 5493,700 маса нетто (кг) 5480.

З аналізу вищенаведених ЕМД вбачається, що види товару їх кількісні та вагові характеристики є суттєво відмінними з порівняльними деклараціями, що могло мати істотний вплив на визначення ціни за одиницю товару.

За порівняльною декларацією імпортувались квіти троянди (Гібіскус) сушені, в той час як позивачем був придбаний сифтинг Гібіску сухого, що у перекладі означає просіювання, тобто відображає стан продукції, яка є подрібленою, на відміну від цілих квітів (листків) за порівняльною ЕМД.

Дослідивши ЕМД № UA209230/2023/90113 від 26.08.2023, якою керувалась митниця при винесенні спірного рішення про коригування митної вартості, колегією суддів встановлено відмінність в умовах поставки, а саме FCA DE HAMBURG за порівняльною ЕМД та FCA LV Pira, зазначеною у декларації позивача, що надавалась до митного оформлення, тобто країна відправлення за порівняльною ЕМД була Німеччина, натомість у випадку позивача товар відправлявся з Латвії, а отже витрати на транспортування є відмінними.

Крім того, як вбачається зі змісту порівняльної ЕМД вартість імпортованого товару складала 3,02 дол. США/кг (ціна товару згідно з пунктом 42 ЕМД 30208,00$ / вагу нетто 10000 кг згідно з пунктом 38 декларації), при цьому, перерахунок вартості відповідач провів не по 3,02 дол. США/кг, а по нічим необґрунтованій вартості 3,22 дол. США/кг.

Наведене у сукупності дає підстави для висновку, що зазначені у порівняльній декларації товари не є подібними (аналогічними) товарам, вказаним у ЕМД № 23UA805020001230U5 від 08.02.2024, що була надана позивачем до митного оформлення, а проведені коригування здійснені з використанням ціни товару, відмінною від ціни, зазначеної у порівняльній ЕМД.

Щодо посилань митного органу на рішення про визначення митної вартості за подібним товаром колегія суддів зазначає, що різниця між вартістю товару, задекларованого особою, та вартістю подібних товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Так, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Доводи митниці про ненадання позивачем до митного оформлення висновків про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 826/7411/15, який підлягає врахуванню в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини є додатковими документами, які подаються для підтвердження заявленої митної вартості товарів та повинні оцінюватися у комплексі з іншими документами, поданими позивачем, а інформація, що міститься в таких висновках має виключно інформаційний характер і не може бути визначальною при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.

Варто зазначити, що відповідно до пункту 3.2 Контракту товар, що відвантажується, повинен супроводжуватися такими документами:

- фітосанітарний сертифікат;

- рахунок фактура;

- транспортна накладна;

- пакувальний лист;

- сертифікат якості.

Дослідивши зміст кожного із вищенаведених документів, які були надані митному органу при декларуванні імпортованих товарів, за митною декларацією № 23UA805020001230U5 від 08.02.2024, колегією суддів встановлено відсутність в них жодних розбіжностей, зокрема, щодо ваги імпортованого товару 5480 кг, ціни за кг 2,40 Євро та загальної ціни поставки по товару Hibiscus flos sifting 13152,00 Євро, а відтак у митного органу були відсутні підстави для витребування таких документів, як висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Слід зауважити, що відповідач, наполягаючи на наданні таких додаткових документів, не наводить будь-яких розбіжностей у наданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості за ціною договору.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Колегія суддів звертає увагу, що за приписами наведених вище правових норм у випадку виникнення обґрунтованих сумнівів митний орган повинен витребувати, а декларант - надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати такі сумніви. Тобто, необхідність подачі додаткових документів має бути обумовлена тим, які факти в аспекті митної вартості товару мав на меті встановити (спростувати) митний орган.

Саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що вони кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних обґрунтувань щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем товару за резервним методом визначення митної вартості згідно з оскаржуваним рішенням про коригування митної вартості товарів № UА805020/2024/000005/2 від 08.02.2024.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів № UА805020/2024/000005/2 від 08.02.2024, винесене відповідачем необґрунтовано, без урахування всіх обставин, які мали значення для його прийняття, не на підставі та не у спосіб, що передбачені Митним кодексом України, тобто всупереч статті 19 Конституції України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню,

З огляду на вказане, картка відмови у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА805020/2024/000046 від 08.02.2024, яка винесена відповідачем у зв`язку з прийняттям спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним, підлягає скасуванню, що зумовлює задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо доводів позивача про підписання апеляційної скарги, особою, не уповноваженою належним чином на вчинення таких дій, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом положень частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною 1 статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: 1) довіреністю фізичної або юридичної особи; 2) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.

Положеннями частин 2-3 статті 59 КАС України передбачено, що довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.

Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами.

Згідно з частинами 5, 6 та 7 статті 59 КАС України відповідність копії документа, що підтверджує повноваження представника, оригіналу може бути засвідчена підписом судді. Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи.

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з частинами 7-9,11 статті 44 КАС України документи (у тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом заповнення форм процесуальних документів відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

За правилом абзацу 2 частини 8 статті 18 КАС України особи, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, подають процесуальні та інші документи, письмові та електронні докази, вчиняють інші процесуальні дії в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного цифрового підпису, прирівняного до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», якщо інше не визначено цим Кодексом.

Отже, надсилання у встановленому порядку процесуальних документів в електронному вигляді передбачає використання сервісу "Електронний суд", розміщеному за посиланням https://cabinet.court.gov.ua/login, за умови попередньої реєстрації офіційної електронної адреси (Електронного кабінету) та з обов`язковим використанням такою особою власного електронного підпису.

Таким чином, альтернативою звернення учасників справи до суду із позовними заявами, скаргами та іншими визначеними законом процесуальними документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, є звернення з процесуальними документами в електронній формі з обов`язковим їх скріпленням власним електронним підписом учасника справи через «Електронний кабінет».

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2019 року у справі № 640/1374/19.

Правові основи функціонування автоматизованої системи документообігу суду (далі - АСДС) визначені в Положенні про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженому рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі - Положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу ХІ «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ №17, з 22 грудня 2018 року у всіх місцевих та апеляційних судах обмін електронними документами між судом, фізичними особами та учасниками судового процесу забезпечується засобами підсистеми "Електронний суд". Учасники судового процесу за допомогою зареєстрованого Електронного кабінету можуть надсилати копії електронних документів іншим учасникам судової справи, крім випадків, коли інший учасник не має зареєстрованого електронного кабінету, подавати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, а також отримувати судові рішення та інші електронні документи.

Пунктом 4 розділу ХІ «Підсистема електронного суду» Положення передбачено, що для формування проектів електронних документів особи використовують загальні форми, створені адміністратором або створюють власні форми засобами електронного кабінету з можливістю їх збереження в підсистемі електронного суду та повторного використання. Адміністратор може встановлювати додаткові технічні обмеження щодо форм та змісту електронних документів (щодо розміру, формату тощо).

Згідно з пунктами 9-11 розділу XI «Підсистема електронного суду» Положення про АСДС, в редакції рішення РСУ № 17, шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет, може уповноважити представника (іншу фізичну особу, що має зареєстрований електронний кабінет) на подання документів від свого імені або від імені довірителя по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. Електронні доручення, що підтверджують повноваження підписанта автоматично додаються підсистемою до кожного документу, ним відправленого.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню.

Шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного повідомлення, встановленої адміністратором форми, автор доручення може його скасувати.

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб електронного цифрового підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд». Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника.

Аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 560/11791/21.

Колегія суддів враховує, що у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 380/830/21 Верховний Суд зазначав, що особливості подання до суду довіреності для цілей підтвердження повноважень представника у разі звернення до суду в електронній формі встановлені у частиною 7 статті 59 КАС України та пункті 9 Положення про АСДС, зі змісту яких випливає, що учасник справи може уповноважити представника на подання документів від свого імені шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми «Електронний суд» електронного доручення за формою, установленою адміністратором системи, примірник якого додається підсистемою до кожного відправленого (підписаного) представником документу автоматично.

Довіреність, видана із дотриманням зазначених правил, як електронний документ, не вимагає будь-якого засвідчення і є належним документом, що підтверджує повноваження представника у суді.

При цьому, у випадку звернення до суду через підсистему «Електронний суд» суди мають перевіряти відповідність вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні.

Вищезазначені висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 18 лютого 2021 року у справі № 300/1329/20.

Колегією суддів встановлено, що до апеляційної скарги, поданої представником через підсистему «Електронний суд» була додана електронна довіреність у порядку передоручення від 15.04.2024 від імені Радченка Андрія Володимировича, згідно з якою останній на підставі витягу з ЄДР від 20.03.2023 щодо Сумської митниці, уповноважив в порядку передоручення, Арістархову Лілію Сергіївну представляти інтереси Сумської митниці в судах України (у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні у справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Додана до апеляційної скарги довіреність сформована в системі «Електронний суд» 15.04.2024.

Отже, до наведених обставин належить застосовувати положення частини сьомої статті 59 КАС України.

Слід зазначити, що апеляційна скарга, подана за підписом Арістархової Л.С. від імені Сумської митниці в електронній формі та до неї додано довіреність, яка також сформована в електронній формі, підписана електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що відповідає положенням частини сьомої статті 59 КАС України.

Враховуючи, що підсистемою «Електронний суд» передбачено формування електронного доручення саме з електронного кабінету довірителя, тобто Радченка А.В., яке в подальшому автоматично підтягується до електронних документів повіреного (Арістархової Л.С.), на які накладається електронний цифровий підпис останньої, доводи позивача про підписання апеляційної скарги особою, яка не має права її підписувати, є помилковими та підлягають відхиленню.

Згідно з частиною 1 статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з вищезазначених підстав не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Сумської митниці - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 по справі № 480/2194/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова