Рішення

від 19.02.2025 по справі 559/3555/24

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/3555/24

Провадження № 2/559/131/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року місто Дубно

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області в складі головуючої судді Жуковської О.Ю., секретаря судового засідання Рижко С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє позовних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування Дубенської міської ради, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з матір`ю, стягнення аліментів,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції сторін.

1.1 В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що з відповідачем по справі перебуває у шлюбі, зареєстрованому 12 жовтня 2022 року Дубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №316. Від шлюбу мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося, на даний час спільно не проживають та господарства не ведуть. Вважає, що примирення та збереження шлюбу не можливе, а надання будь-яких строків на примирення не доцільним. З наведених підстав просить шлюб розірвати. Також, оскільки відповідач добровільно не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, позивачка також змушена звернутися до суду з заявою про стягнення аліментів та просить стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина в розмірі частини усіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Крім того, позивачка просить визначити місце проживання дитини з матір`ю, оскільки вона у змозі забезпечити сина усім необхідним, піклується про нього та вважає, що це відповідатиме інтересам дитини.

1.2 Відповідач позов визнає у повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії в справі

Ухвалою суду від 30.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних в ухвалі недоліків. 14.10.2024 ухвалою суду відкрито провадження та призначено підготовче засідання. 04.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачка просить справу розглядати у без її участі, позов задоволити, про що подала відповідну заяву.

Відповідач згідно поданої заяви позовні вимоги визнає у повному обсязі, не заперечує щодо розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини з матір`ю та стягнення з нього аліментів. Розгляд справи просить проводити без його участі.

Представник Органу опіки та піклування Дубенської міської ради Кобилянський Р.Ф. згідно поданої заяви просить розгляд справи проводити без участі представника. Інших заяв та клопотань не має.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, зареєстрованому 12 жовтня 2022 року Дубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №316, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.6).

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_2 його батьками вказані сторони по справі (а.с.7).

IV. Норми права, які застосував суд.

Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка, чому відповідає і ст. 24 Сімейного кодексу України, за ч.1 якої примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Відповідно ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Передбачене ч. 1ст. 111 СК Українивжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Підстав для вжиття заходів щодо примирення подружжя, як того вимагають положенняст.111 СК України, суд не вбачає.

Згідно ч.3статті 105 СК Українишлюб припиняєтьсявнаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно достатті 110 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3ст. 115 Сімейного кодексу України- документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Стаття 161 СК Українипередбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1ст. 29 ЦК Українимісцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Згідно ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Малолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю, що не заперечується сторонами у справі.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959, дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові та розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, розлучати зі своєю матір`ю.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно ч.3 ст.181 Сімейного кодексу Україниза рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч.2ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно з ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Статтею 182 СК України та п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

За ч.1, 2ст. 179 СК Україниаліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно ч.1ст. 192 СК Україниаліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

V. Мотивована оцінка і висновки суду.

5.1 Позивачка стверджує, що спільно з відповідачем не проживає, спільного господарства не веде. Оскільки позивачканаполягає нарозірванні шлюбу,а відповідачне заперечує,відповідно відмовав розірваннішлюбу будепримушенням дошлюбу ташлюбних відносин,що єне припустимим. Приймаючи до уваги, що причини, які спонукають позивачку наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін, що має істотне значення, позов в цій частині підлягає задоволенню.

5.2 Судом встановлено, що малолітній ОСОБА_3 фактично проживає з матір`ю, яка належно піклується про нього, забезпечує усім необхідним для життя, відтак, визначення місця проживання дитини разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дитини. Враховуючи ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до матері, вік дитини, повне визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку про визначення місця проживання дитини на даний час разом з матір`ю. Разом з тим, суд наголошує, що визначення місця проживання спільної дитини сторін разом з матір`ю, не впливатиме на взаємовідносини батька із сином, оскільки таке визначення місця проживання дитини, не позбавляє батька батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків.

5.3 Щодо вимоги позивачки про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, суд зазначає наступне. Незалежно від того, проживають батьки дітей разом чи окремо, незалежно від характеру їх взаємовідносин, але той з батьків, який проживає окремо від дітей, зобов`язаний допомагати утримувати їх і забезпечувати належні умови проживання та виховання, створювати обстановку для гармонійного розвитку. І той факт, що відповідач проживає окремо, не звільняє його від обов`язку утримувати його неповнолітнього сина, до досягнення ним повноліття. Вирішуючи питання про стягнення аліментів, суд керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів. З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб малолітньої дитини, можливостей відповідача, суд вважає можливим задовольнити вимоги позивача та стягнути з відповідача аліменти на утримання сина в розмірі частина усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Стягнення з відповідача аліментів у такому розмірі відповідатиме інтересам дитини, зможе покрити витрати на її утримання.

5.4 Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Позивачкою було сплачено судовий збір за дві позовні вимоги у загальному розмірі 2422,40 грн. Відповідно доч.1ст.142ЦПК України,у разівизнання позовувідповідачем допочатку розглядусправи посуті суду відповідномурішенні упорядку,встановленому законом,вирішує питанняпро поверненняпозивачу здержавного бюджету50відсотків судовогозбору,сплаченого приподанні позову. З огляду на те, що заява про визнання позову відповідачем подана до розгляду справи по суті, а позивачкою при зверненні до суду сплачено 2422,40 грн. судового збору, наявні підстави для повернення останній із державного бюджету 1211,20 грн, що становить 50% від сплаченого позивачкою судового збору, а інші 1211,20 грн - стягнути із відповідача.

5.5Разом зтим,відповідно доп.3ч.1ст.5ЗаконуУкраїни«Просудовийзбір» відсплати судовогозбору підчас розглядусправи вусіх судовихінстанціях звільняютьсяпозивачі -у справахпро стягненняаліментів.За такихобставин позивачу справіпро стягненняаліментів звільненавід сплатисудового збору,що єпідставою длястягнення ізвідповідача впорядкуст.141ЦПК України1211,20грн.судового зборув дохіддержави. При цьому, оскільки відповідач визнав позов до початку розгляду по суті, то з нього слід стягнути судовий збір у дохід держави у розмірі 50 відсотків від суми судового збору, відповідно до ставки судового збору, передбаченої ЗУ «Про судовий збір», що буде відповідати інтересам держави та не буде порушувати права сторін.

Керуючись ст.4, 10, 18, 76, 81, 95, 141, 223, 247, 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.51 Конституції України, ст.110-113, 160, 161, 180,182,183,192 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

позов задовольнити: шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 12 жовтня 2022 року Дубенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), актовий запис №316, розірвати.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 аліменти на утримання сина, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частина усіх видів заробітку (доходу) але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 25 вересня 2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ОСОБА_2 1211(однутисячу двістіодинадцять)гривень 20 копійок сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 .

Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету 1211(однутисячу двістіодинадцять)гривень 20 копійок сплаченого судового збору, згідно квитанції №45 від 24.09.2024 та квитанції №24 від 07.10.2024.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання АДРЕСА_2 , , РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Дубенської міської ради, адреса вул. Замкова, 4, м. Дубно Рівненської області, код ЄДРПОУ 35799884. Представник Кобилянський Роман Федорович.

Суддя О.Ю. Жуковська