Ухвала

від 19.02.2025 по справі 753/212/25

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/212/25

провадження № 2/753/2440/25

У Х В А Л А

про відмову у забезпеченні позову

"19" лютого 2025 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Котвицький В.Л., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м.Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2025 року надійшла до суду позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Разом із позовом надійшло клопотання представника позивача про забезпечення позову, а саме: зупинити дію Розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації "Про визначення участі батька у вихованні дитини" №781 від 12.12.2024, оскільки позивач не погоджується з вказаним Розпорядженням, у зв`язку з чим звернулась до суду із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, слід зазначити наступне.

Згідно вимог ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно вимог ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Згідно вимог ст.15 1ЦПК України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Згідно вимог ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" передбачено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно п. 7 вказаної Постанови ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК , і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідками встановлення обов`язку або заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав і законних інтересів інших учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та визначаються судом залежно від фактичних обставин у кожному конкретному випадку, однак будь-який сімейний спір стосовно дитини повинен вирішуватися з урахуванням та найкращим забезпеченням інтересів дитини.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених вимог є предметом дослідження судом під час розгляду справи по суті і не вирішується судом під час розгляду заяви про забезпечення позову, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суд (постанова від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду (ч.4ст.263 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за своїм змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.

Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.

Суд вважає, що позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів учасників справи, за захистом яких він звернувся до суду з позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених зазначеною статтею. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.

Саме на ці вимоги і звернув увагу Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 01.10.2020 у справі №524/188/18 (справа № 524/188/18).

Крім того, мотивуючи свою заяву представник позивача зазначає, що не застосування обраного ним виду забезпечення позову на час розгляду справи в суді дасть можливість відповідачу ОСОБА_2 продовжувати здійснювати психологічний тиск на позивача - матір малолітньої дитини, вимагаючи віддавати йому малолітню дитину за графіком, встановленим Розпорядженням Печерської районної в м. Києві державної адміністрації "Про визначення участі батька у вихованні дитини" №781 від 12.12.2024, що спричинить негативні наслідки для малолітньої дитини. Проте, представник позивача не вказує, яким саме чином вплине на дитину зупинення дії Розпорядження Печерської районної в м. Києві державної адміністрації "Про визначення участі батька у вихованні дитини" №781 від 12.12.2024, яким визначена участь батька у вихованні дитини шляхом спільного проведення часу щовівторка та щочетверга з 15:00 до 19:00 години за фактичним місцем проживання батька або у місці визначеним батьком без присутності матері, 1 (перша) та 3 (третя) субота з 10:00 год. до 19:00 год. без присутності матері із зобов`язанням батькові повертати дитину матері за фактичним місцем проживання дитини. Також представник позивача не зазначає, які конкретні негативні наслідки для дитини настануть в разі такого зупинення, і не пропонує альтернативні способи забезпечення участі батька у вихованні спільної дитини сторін по справі під час її розгляду. Водночас як головну причину необхідності забезпечення позову в запропонований ним спосіб представник позивача називає унеможливлення відповідачу ОСОБА_2 продовжувати здійснювати психологічний тиск на позивача, тобто позбавляючи батька приймати участь у вихованні дитини позивач фактично діє не в найкращих інтересах дитини, а у своїх власних інтересах.

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів заявників щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову, імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, суд вважає, що подана заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.151-153,259,260,353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя В.Л. Котвицький