Постанова

від 06.02.2025 по справі 420/12091/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12091/24

Час і місце ухвалення судового рішення суду 1 інстанції:

14:24 год., м. Одеса;

Дата складання повного тексту ухвали суду 1 інстанції:

04.11.2024 року;

Суддя І інстанції: Білостоцький О.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

За участю: секретаря Недашковської Я.О.

апелянта ОСОБА_1

представника відповідача Васильєвої С.О.

представника відповідача Гуртової К.В.

представника відповідача Чугаєвої І.В.

представника відповідача Чабан О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної реєстрації, Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, Голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Крупиці Наталії Григорівни про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії начальника відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання протидії корупції Дніпропетровської обласної прокуратури Панченка Станіслава, т.в.о. начальника Управління стратегічного розвитку в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України полковника поліції Антона Винокурова, дії Голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Крупиці Наталії Григорівни, ОСОБА_2 , яка на день виникнення спірних правовідносин обіймала посаду начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо збирання, зберігання, обробки, надання та використання конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 та членів її родини без їхньої згоди, встановивши, що такі дії містять ознаки втручанням в особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 та зобов`язати названих вище суб`єктів владних повноважень утриматися від вчинення таких дій, а саме:

- визнати протиправними дії ОСОБА_3 , начальника відділу забезпечення діяльності у сфері запобігання протидії корупції Дніпропетровської обласної прокуратури, щодо незаконного збирання, накопичення та зберігання конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 та членів її родини без їх згоди. Ці дії були здійснені ОСОБА_4 04.12.2023, коли він надав вказівку за №17-370 вих.-23 Управлінню Департаменту стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області;

- визнати протиправними дії полковника поліції Винокурова Антона, т.в.о. начальника Управління стратегічного розвитку в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, який здійснив незаконне збирання, накопичення та зберігання конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 та членів її сім`ї без їхньої згоди. Ці дії були здійснені через формування та скерування запитів від 05.12.2023 за №6131/55/103/03-2023 та №6132/55/103/03-2023 до відділів ДРАЦС Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, запиту від 12.12.2023 за №6257/55/103/03-2023 до Головного управління ДМС в Одеській області та через відправлення у відрядження 21.12.2023 оперуповноважену особу старшого лейтенанта Департаменту стратегічних розслідувань ОСОБА_5 розшукувати арбітражного керуючого ОСОБА_1 та збирати відомості щодо неї, адреси її фактичного проживання, реєстрації, її сімейного стану та осіб, які із нею мешкають та входять до кола її сім`ї;

- визнати протиправними дії ОСОБА_6 , голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, яка здійснила незаконне розповсюдження конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 та членів її родини без їхньої згоди. Ці дії полягали в передачі представникам Департаменту стратегічних розслідувань картки обліку багатодітної сім`ї від 06.10.2023, інформації з реєстру територіальної громади за №12.1/12-23/2122 від 21.12.2023 та в наданні представникам Департаменту стратегічних розслідувань 21.12.2023 письмових пояснень за своєю ініціативою про ОСОБА_1 та членів її сім`ї, без їх згоди;

- визнати протиправними дії ОСОБА_2 , як начальника відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеській області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), яка здійснила незаконне розповсюдження конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 та членів її сім`ї без їхньої згоди. Ці дії полягали в наданні на запит Управління стратегічного розвитку в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України відповіді за вих. №53120/06.2-29 від 13.12.2023;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної реєстрації, яка полягає в ненаданні відповіді на скаргу арбітражного керуючого Сластнікової Ганни Олександрівни №бн від 09.02.2024 року;

- визнати протиправними дії Дніпропетровської обласної прокуратури щодо відмови в задоволенні скарги №01-34/24 від 13.02.2024 року;

- визнати протиправними дії Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо відмови в задоволенні скарги №01-31/24 від 12.02.2024 року;

- зобов`язати Міністерство юстиції України в особі Департаменту державної реєстрації розглянути скаргу арбітражного керуючого Сластнікової Г.О. за вих.№бн від 09.02.2024 та надати відповідь з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні щодо незаконного поширення конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 та членів її родини без їхньої згоди, встановивши, що такі дії містять ознаки втручання в особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Дніпропетровську обласну прокуратуру повторно розглянути скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 за вих. №01- 34/24 від 13.02.2024 року про застосування дисциплінарного стягнення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні за незаконне збирання, накопичення, зберігання та поширення конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 та членів її родини без їхньої згоди, встановивши, що такі дії містять ознаки втручання в особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути скаргу арбітражного керуючого ОСОБА_1 за вих. №01-31/24 від 12.02.2024 про застосування дисциплінарного стягнення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні за незаконне збирання, накопичення, зберігання та поширення конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 та членів її родини без їхньої згоди, встановивши, що такі дії містять ознаки втручанням в особисте та сімейне життя арбітражного керуючого ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи доводи та вимоги позову, позивачка зазначає, що збирання, зберігання, використання та поширення органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 .

Роз`яснено, що у разі закриття провадження в адміністративній справі повторне звернення до адміністративного суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Повернуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачений позивачем судовий збір у розмірі 6782,72 грн. за подання адміністративного позову у справі №420/12091/24.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що збирання доказів при вжитті заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень, на основі чого складаються адміністративні протоколи - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За висновком суду першої інстанції, оцінка належності цих доказів та розгляд відповідних протоколів про адміністративне правопорушення, що складені на підставі отриманої доказової бази, належить лише до повноважень суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, які за ст. 221 КУпАП розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема ті, що кваліфіковані за ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Також суд першої інстанції визначив, що позовні вимоги про зобов`язання Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної реєстрації, Дніпропетровської обласної прокуратури, Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути скарги позивачки на дії посадових осіб щодо незаконного збирання, накопичення, зберігання та поширення конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя без її згоди, не відновлюють права та інтереси позивачки, оскільки порядку збирання інформації та доказам з цього приводу було надано оцінку судами під час розгляду справи №182/7494/23 про адміністративні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 172-7 та ч. 2 ст. 172-7 КУпАП.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянтка зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково не враховано, що позовна заява мотивована порушеннями суб`єктів владних повноважень норм чинного законодавства з питання захисту персональних даних, стосується запитувачів публічної інформації та її розпорядників, тому на цей спір поширюється юрисдикція адміністративних судів. При цьому, у разі задоволення адміністративного позову, позивачка отримає захист від подальшого протиправного використання зібраних її персональних даних з боку відповідачів.

На переконання апелянтки, не є ефективним і визначеним висновок суду про можливість оскаржити дії та бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які не є учасниками чи сторонами, ініціаторами справи про адміністративне правопорушення. Помилковість висновків суду першої інстанції полягає і у тому, що позивачкою у позові не ставилось питання щодо належності протоколів про адміністративне правопорушення, а зі змісту судового рішення у справі про адміністративне правопорушення не встановлено, що судом перевірявся порядок збирання доказів.

У відзивах на апеляційну скаргу Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Дніпропетровська обласна прокуратура, Міністерство юстиції України посилаються на необґрунтованість доводів апелянтки, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За визначенням, наведеним у статті 4 КАС України, публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За правилами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Аналіз наведених норм адміністративного процесуального законодавства показав, що спором адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Компетенцією адміністративних судів є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Під час визначення предметної юрисдикції справ слід виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Отже, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Виходячи з обставин справи, оспорюваними за цим позовом є дії відповідачів суб`єктів владних повноважень щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя позивачки арбітражного керуючого та членів її родини без їхньої згоди.

Збір конфіденційної інформації про особисте та сімейне життя позивачки здійснювався з метою встановлення наявності у діях арбітражного керуючого складу адміністративних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП, та, як наслідок, у відношенні позивачки складено протоколи про адміністративні правопорушення від 22.12.2023 року №1644, №1645, №1646, №1647, №1648, №1649, №1650, №1651.

За результатом розгляду вказаних протоколів про адміністративні правопорушення постановою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 жовтня 2024 року у справі №182/7494/23, ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених частиною 1, частиною 2 статті 172-7 КУпАП, та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 грн. на користь держави з позбавленням права займатися діяльністю арбітражного керуючого строком на 6 місяців.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам у цій справі, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що такі правовідносини виникли у зв`язку з незгодою позивачки із діяльністю посадових осіб відповідачів щодо збирання доказів, які мають значення для вирішення питання про наявність підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення. Оспорюючи правомірність дій відповідачів, позивачка вказує, що збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про її особу та членів її сім`ї без відповідної згоди є втручанням в її особисте та сімейне життя.

Апеляційний суд встановив, що зауваження позивачки стосовно таких порушень посадових осіб відповідачів були підставою для звернень із скаргами до державних органів на дії посадових осіб.

Відповідно до статті 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з статтею 246 КУпАП порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: 1) відсутність події і складу адміністративного правопорушення; 2) недосягнення особою на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку; 3) неосудність особи, яка вчинила протиправну дію чи бездіяльність; 4) вчинення дії особою в стані крайньої необхідності або необхідної оборони; 5) видання акта амністії, якщо він усуває застосування адміністративного стягнення; 6) скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність; 7) закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу; 8) наявність по тому самому факту щодо особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, постанови компетентного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, або нескасованої постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, а також повідомлення про підозру особі у кримінальному провадженні по даному факту; 9) смерть особи, щодо якої було розпочато провадження в справі.

Згідно з статтею 250 КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії.

При провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 172-9, 172-9-2 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов`язковою.

Зокрема, статтею 172-7 КУпАП встановлена відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів та вчинення таких дій чи прийняття рішень в умовах реального конфлікту інтересів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Також, згідно з пунктом 1 статті 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи органів Національної поліції, а саме за статтями 172-4 172-9 КУпАП (за винятком правопорушень, вчинених службовими особами, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище).

За правилами статті 221 КУпАП судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 172-4 172-20 КУпАП.

Порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Статтею 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIII передбачено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення;

- здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події;

- у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання;

- за письмовим запитом в установленому законом порядку безоплатно одержує від державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб державної форми власності інформацію, необхідну для виконання визначених цим Законом завдань та повноважень поліції, у тому числі стосовно військовополонених, у вигляді та у формі, що зазначені в такому запиті. Суб`єкти, яким адресовано відповідний запит, зобов`язані протягом трьох днів, а в разі неможливості - не пізніше десятиденного строку з дня отримання запиту, надати відповідну інформацію або повідомити про причини, що перешкоджають її наданню.

Згідно з частиною 1 статті 30 цього Закону поліція для виконання покладених на неї завдань вживає заходів реагування на правопорушення, визначені Кодексом України про адміністративні правопорушення та Кримінальним процесуальним кодексом України, на підставі та в порядку, визначених законом.

У пункті 6 Положення про Національну поліцію, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 року №877 передбачено, що Національна поліція для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: - одержувати в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та їх посадових осіб, а також громадян та їх об`єднань інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на неї завдань; - користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами.

Отже, справа про адміністративне правопорушення впорядкована сукупність матеріалів, які документують обставини адміністративного правопорушення та містять відомості про результати розгляду питання про притягнення особи до відповідальності за адміністративне правопорушення (проступок) та оскарження нею результатів такого розгляду.

Розгляд справи про адміністративне правопорушення має декілька стадій, зокрема, порушення справи про адміністративне правопорушення, розгляд справи та винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскарження рішення по справі і його перегляд, виконання постанови у справі і кожній з цих стадій відповідає окремий процесуальний документ (протокол про адміністративне правопорушення, постанова у справі про адміністративне правопорушення), що є частиною справи про адміністративне правопорушення.

Порядок формування та проходження (руху, розгляду) матеріалів у справах про адміністративні правопорушення визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та відомчими інструкціями (порядками, положеннями), затвердженими органами, уповноваженими розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Збирання ж доказів при вжитті заходів з метою виявлення адміністративних правопорушень, на основі чого складаються адміністративні протоколи - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та, в силу положень статті 251 КУпАП, є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги, спрямовані на фактичне визнання його незаконним, не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Розгляд питання правомірності складання протоколу про адміністративне правопорушення в окремому позовному провадженні без аналізу матеріалів про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та рішення суб`єкта владних повноважень, винесеного за результатами їх розгляду, у сукупності з іншими доказами, не дозволить ефективно захистити та відновити порушене право позивача, не відповідає завданням адміністративного судочинства та у подальшому може призвести до виникнення нових судових спорів.

Суд першої інстанції правильно зауважив на тому, що оцінка належності цих доказів та розгляд відповідних протоколів про адміністративне правопорушення, що складені на підставі отриманої доказової бази, належить лише до повноважень суддів районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, які відповідно до статті 221 КУпАП розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема ті, що кваліфіковані за частинами 1, 2 статті 172-7 КУпАП.

Таким чином, сам протокол про адміністративне правопорушення не може бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства, як і не може бути предметом оцінки діяльність державних органів та їх уповноважених осіб в процесі збирання та надання відповідних доказів, що стосуються встановлення факту наявності адміністративного правопорушення з боку конкретної особи задля подальшого складення адміністративного протоколу та вирішення судом питання притягнення особи до відповідальності.

Виходячи з підстав позову та характеру спірних правовідносин, що виникли з приводу незгоди позивачки із правомірністю дій посадових осіб відповідачів щодо збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про її особу та членів її сім`ї без відповідної згоди, з метою фактичного вирішення питання про наявність підстав для притягнення її до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що такі правовідносини у розумінні норм КАС України не виникли у сфері публічно-правових відносин у зв`язку із порушенням з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Суд першої інстанції також вірно зауважив на тому, що позовні вимоги стосовно зобов`язання Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної реєстрації, Дніпропетровської обласної прокуратури, Департамента стратегічних розслідувань Національної поліції України повторно розглянути скарги позивачки на дії відповідних посадових осіб щодо незаконного збирання, накопичення, зберігання та поширення конфіденційної інформації про її особисте та сімейне життя без її згоди, пов`язані із порядком збирання інформації та доказів, яким має надаватись правова оцінка у справі №182/7494/23 про адміністративні правопорушення, передбачені частинами 1, 2 статті КУпАП.

Доводи апелянтки про те, що судом у справі №182/7494/23 не надана усім зібраним та поширеним доказам, не можуть бути визнані обґрунтованими, адже у цій справі судом не здійснюється перевірка судового рішення, ухваленого за правилами КУпАП.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено право особи, права та свободи якої було порушено, на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Правильно застосовуючи положення частини1 статті 239 КАС України, суд першої вірно визначив, що спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. В даному випадку позивачка оскаржує діяльність посадових осіб державних органів та органів місцевого самоврядування щодо збирання та надання доказів в провадженні про адміністративне правопорушення, за наслідками якого було складено протоколи про адміністративні правопорушення та з урахуванням оцінки таких доказів винесено відповідну постанову суду, що у свою чергу свідчить про те, що оскарження діяльності вищевказаних органів при виконанні останніми покладених на них повноважень не призведе до відновлення прав та законних інтересів позивача. Звертаючись з адміністративним позовом до суду в частині позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб відповідачів щодо незаконного збирання, накопичення, зберігання та поширення конфіденційної інформації про її особисте та сімейне життя без її згоди під час збирання та надання доказів в провадженні про адміністративне правопорушення позивачкою не заявлено позовних вимог зобов`язального характеру як способу відновлення її прав та інтересів в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції відповідають норма матеріального і процесуального права та дійсним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 19.02.2025 року.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв