Постанова

від 20.02.2025 по справі 380/5377/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий суддя у першій інстанції: Сидор Н.Т.

20 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 380/5377/24 пров. № А/857/31825/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

головуючого-судді:Бруновської Н.В.

суддів:Хобор Р.Б., Шавеля Р.М.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 380/5377/24 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деко Торг» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

12.03.2024р. позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Деко Торг» (далі по тексту ТзОВ «Деко Торг») звернувся з позовом до Львівської митниці, в якому просив суд:

- - визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 11.09.2023р. № UA209000/2023/000224/2 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.09.2023р. № UA209190/2023/000480;

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2024р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішеннями, апелянт Львівська митниця подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просить суд, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.10.2024р. скасувати та прийняти нову постанову якою в позові відмовити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТзОВ «ДЕКО-ТОРГ» є суб`єктом господарювання, який провадить підприємницьку діяльність на товарному ринку України з 2020 року. Основним видом економічної діяльності підприємства є неспеціалізована оптова торгівля.

У вересні 2023 року на підставі Контракту купівлі-продажу від 01.02.2023р. № 01/02/2023 і Рахунку-фактури (інвойса) від 06.09.2023р. № FEJ/0023/2023/J, ТзОВ «Деко Торг» придбав за кордоном (Республіка Польща) товари світильники неелектричні, в яких у якості джерела світла використовуються парафінові свічки (лампадки з вкладами), торговельна марка ADMIT, в асортименті (надалі також іменуються Товари). Продавцем Товарів виступила компанія ADMIT, Sp. z o. o. Sp. k.

Із змісту рахунку-фактури (інвойса) від 06.09.2023р. № FEJ/0023/2023/J видно, що загальна вартість Товарів становить 51 868, 00 злотих.

11.09.2023р. з метою митного оформлення Товарів ТзОВ «Деко Торг» через уповноважену особу подав Львівській митниці Митну декларацію № 23UA209190044087U4 з копіями документів, а саме: 1) Контракту купівлі-продажу від 01.02.2023р. № 01/02/2023; 2) Рахунка-фактури (інвойса) від 06.09.2023р. № FEJ/0023/2023/J; 3) Транспортної специфікації від 06.09.2023р. № WZD/0491/2023/J; 4) Сертифіката з перевезення товару EUR.1 від 06.09.2023р. № PL/MF/AS 0416507; 5) Митної декларації країни відправлення від 06.09.2023 р. № 23PL335010E0837154; 6) Прайс-листа від 01.09.2023р.; 7) Договору на надання послуг з перевезень вантажів автомобільним транспортом від 14.02.2023р. № 14/02/23; 8) Договору-Заявки від 06.09.2023р. № 06-09/23-П; 9) Рахунка-фактури від 06.09.2023р. № 06.09.2023; 10) Міжнародної товарно-транспортної накладної CMR від 06.09.2023 р. № 0003991.

У Митній декларації від 11.09.2023р. № 23UA209190044087U4 ТзОВ «Деко Торг» визначив митну вартість Товарів, обравши для цього основний метод, за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Митний орган сформував вимогу про подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 МК України, а саме: 1) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 2) якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 7) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 8) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 9) виписку з бухгалтерської документації; 10) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 11) копію митної декларації країни відправлення; 12) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У відповідь на вимогу декларант подав: зовнішньоекономічний договір, інвойс, рахунок на перевезення, прайс, договір на перевезення, заявку на перевезення, декларацію країни відправлення.

11.09.2023р. Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/000224/2, яким скориговано митну вартість імпортованого позивачем товару за резервним методом у розмірі 83378,10 польських злотих.

Із змісту графи 33 оскаржуваного рішення видно, що під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару встановлено, що подані документи містять розбіжності (тут дослівно ті, про які зазначено в повідомленні декларанту):

- до митного оформлення подано контракт № 01/02/2023 від 01.02.2023р., однак, він поданий не повністю. Відсутні сторінки із розділами 4, 5, 6, 9 (частина), 10 (частина),13, 14 що не дозволяє встановити умови оплати, а також інші істотні умови договору;

- відповідно до рахунку-проформи № FEJ/0023/2023/J від 06.09.2023р. оплата за товар має бути здійснена до 20.09.2023р. Платіжні доручення до митного оформлення не надано;

- наявні розбіжності щодо умов поставки товару - відповідно до п.3.2 контракту № 01/02/2023 від 01.02.2023р. умовами поставки товару є CPT Lviv, згідно рахунка-фактури FCA Gorki;

- згідно наданого рахунку про вартість транспортних послуг № 06.09.2023 від 06.09.2023р. та заявки № 06-09/23-П від 06.09.2023р. здійснено перевезення за маршрутом м. Gorki Wielkie м.Львів. Однак, до поданого CMR № A 0003991 від 06.09.2023р. місцем завантаження товару - м.JAWORZE;

- рахунок про вартість транспортних послуг № 06.09.2023р. від 06.09.2023р. видано ФОП ОСОБА_1 , однак, до поданого CMR № 0003991 від 06.09.2023р. перевізником за даною партією товарів є ФОП ОСОБА_2 . Жодних документів щодо відносин між цими підприємствами не надано;

- прайс-лист, який виданий для ТОВ ДЕКО-ТОРГ суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Даний прайс лист має суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції.

Таким чином, митний орган встановив розбіжності у поданих документах та відсутність належних документів, що підтверджують всі складові митної вартості. У додатково наданих декларантом документах не усунуто та не роз`яснено виявлені розбіжності, що є відповідно до ч.6 ст.54 МКУ, підставою для відмови у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю.

Для визначення митної вартості товарів неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні товари, не застосовано метод 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу і декларанта інформації про подібні товари; не застосовано методи 2в і 2г (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу необхідних даних для розрахунку. Використано метод 2ґ (ст.64 МКУ). Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугувала митна декларація від 05.09.2023р. №UA209170/2023/071350, де митна вартість такого товару становить 3,76 дол. США за кг. Коригування не здійснювалося.

11.09.2023р. контролюючий орган прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209190/2023/000480.

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.49 МК України видно, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

ч.2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

ч.4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

ч.3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

ч.1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

ч.6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Стосовно доводів апелянта про те, що до митного оформлення подано контракт № 01/02/2023 від 01.02.2023, однак, він поданий не повністю. Відсутні сторінки із розділами 4, 5, 6, 9 (частина), 10 (частина),13, 14 що не дозволяє встановити умови оплати, а також інші істотні умови договору, колегія суддів зазначає про таке.

В п.1.2 Контракту купівлі-продажу №01/02/2023 від 01.02.2023р., який укладений між Admit Sp. Z o.o. Sp. K. (продавець) та позивачем (покупець), видно, що продавець зобов`язується передати покупцю згідно з інвойсом (фактурою) вклади, лампадки та комплектуючі.

п.2.1 згаданого контракту передбачено, що товар, який підлягає продажу за цим контрактом, поставляється покупцю в кількості, що визначена у інвойсі.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура (інвойс) №FEJ/0023/2023/J від 06.09.2023р., із змісту якого видно, що придбаний позивачем товар у повній мірі співпадає із товаром зазначеним у п.1.2 Контракту №01/02/2023 від 01.02.2023р.

У загаданому рахунку-фактурі визначена кількість придбаного товару, його вартість -51868,00 злотих, термін оплати 20.09.2023р., а також умови поставки - FCA Gorki Wielkie.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу митного органу, що із зазначеного переліку документів можливо встановити умови оплати та інші істотні умови згідно Контракту №01/02/2023 від 01.02.2023р. та, як наслідок, відсутність окремих сторінок цього контракту не могли вплинути на заявлену позивачем митну вартість імпортованого товару.

На переконання колегії суддів, зазначене порушення носить формальний характер.

Стосовно доводів апелянта про те, що згідно рахунку-проформи № FEJ/0023/2023/J від 06.09.2023р. оплата за товар має бути здійснена до 20.09.2023р. Платіжні доручення до митного оформлення не надано, колегія суддів звертає увагу на таке.

ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено (пункт 4).

При цьому, згідно Рахунком-фактурою (інвойсом) від 06.09.2023р. № FEJ/0023/2023/J оплата Товарів мала бути здійснена до 20.09.2023р., про що вказує і сам митний орган у оскарженому рішенні.

Таким чином, оскільки ТзОВ ДЕКО-ТОРГ повністю оплатив Товари 12.09.2023р. (платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах від 12.09.2023р. № 17), тому відповідний банківський платіжний документ не міг бути поданий до митного оформлення разом з Митною декларацією від 11.09.2023р. № 23UA209190044087U4.

Стосовно доводів апелянта про те, що рахунок про вартість транспортних послуг № 06.09.2023р. від 06.09.2023р. видано ФОП ОСОБА_1 , однак, з поданого CMR № 0003991 від 06.09.2023р. перевізником за даною партією товарів є ФОП ОСОБА_2 . Жодних документів щодо відносин між цими підприємствами не надано;

При цьому, колегія суддів зазначає, що ТзОВ ДЕКО-ТОРГ укладено з ФОП ОСОБА_1 договір від 14.02.2023р. № 14/02/23 на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом. Вказаний договір подавався до митного контролю.

З рахунку-фактури №06.09.2023р. від 06.09.2023р. видно, що ТзОВ ДЕКО-ТОРГ сплатив ФОП ОСОБА_1 30000 грн 00 коп. за надання транспортних послуг з перевезення відповідного вантажу.

Колегія суддів зауважує, що ст.3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів №995_234 передбачено, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

З наведеної норми видно що перевізник для виконання покладених на нього обов`язків щодо перевезення вантажу вправі залучати третіх осіб для здійснення такого перевезення.

Поряд з цим, апеляційний суд зазначає, що сам договір 14.02.2023р. № 14/02/23 не містить заборони на залучення перевізником ФОП ОСОБА_1 третіх осіб для здійснення перевезення вантажу позивача.

Вказані обставини пояснюють що ТОВ ДЕКО-ТОРГ вказав в CMR перевізника ФОП ОСОБА_2 .

Крім того, колегія суддів враховує постанову Касаційного адміністративного суду від 20.06.2023р. у справі №380/1221/2020, в якій зазначено: У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. В ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, видно, що складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення.

Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів.

Стосовно доводів апеляна, що прайс-лист, який виданий для ТОВ ДЕКО-ТОРГ суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Даний прайс лист має суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції.

Колегія суддів наголошує, що з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у Постанові від 18.01.2018р. у справі № К/9901/2542/18: До переліку додаткових документів, визначених ч.3 ст.53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців.

Положеннями п.4 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі відомості про товари.

Жодним нормативно-правовим актом не встановлено затвердженої форми, змісту чи вимог до прайс-листа. Законодавчої дефініції прайс-лист у законодавстві не існує, а відтак вимог до її оформлення також немає, тому твердження відповідача про невідповідність вимог до прайс-листа цілком безпідставне. У вимозі митного органу не зазначається чи прайс-лист повинен стосуватися необмеженого кола осіб, чи покупця.

У даному випадку Контрагент направив ТОВ ДЕКО-ТОРГ прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо цін на товари за власним зразком.

Крім того, прайс-лист не є обов`язковим документом, який в розумінні норм Митного кодексу визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.

Стосовно доводів апелянта про те, що наявні розбіжності щодо умов поставки товару - відповідно до п.3.2 контракту № 01/02/2023 від 01.02.2023р. умовами поставки товару є CPT Lviv, а згідно рахунка-фактури FCA Gorki, колегія суддів звертає увагу на таке.

п.3.2 Контракту купівлі-продажу від 01.02.2023р. № 01/02/2023, визначені умови поставки СРТ Lviv (відповідно Incoterms) або інші вказані в Інвойсі.

Саме така інша умова (FCA с. Ґуркі-Великі, Республіка Польща) погоджена ТОВ ДЕКО-ТОРГ та експортером у Рахунку-фактурі (інвойсі) від 06.09.2023р. № FEJ/0023/2023/J для Товарів.

Щодо доводів апелянта про те, що згідно наданого рахунку про вартість транспортних послуг №06.09.2023р. від 06.09.2023р. та заявки № 06-09/23-П від 06.09.2023р. здійснено перевезення за маршрутом м. Gorki Wielkie м. Львів. Однак, відповідно до поданого CMR № A 0003991 від 06.09.2023р. місцем завантаження товару є м.JAWORZE, колегія суддів звертає увагу на таке.

ч.1 ст.12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 передбачено, що відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Так, скориставшись цим правом, Позивач і перевізник частково змінили узгоджений маршрут слідування вантажу. Водночас оскільки с. Явоже знаходиться ближче до м. Львів, ніж с. Ґуркі-Великі (459, 5 км і 462, 9 км відповідно), то вартість перевезення Товарів сторонами не переглядалася. Крім того, Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 06.09.2023 р. № 0003991 є документом, що засвідчує лише факт транспортування Товарів, а не числове значення митної вартості останніх.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу митного органу на те, що суб`єкт владних повноважень не довів, що подані декларантом у відповідності до ч.2 ст.53 МК документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості товарів, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за придбаний товар, а також те, що документи для підтвердження числових значень складових митної вартості надано не в повному обсязі та містять розбіжності та мають невідповідності, що не дає можливості впевнитись в достовірності заявленої митної вартості, зокрема здійснити перевірку числових значень складових митної вартості товарів.

Верховний Суд України у постанові від 05 лютого 2019 року у справі № 816/1199/15, висловив позицію, згідно якої у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, крім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка прийнята до увагу митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відшкодована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

З урахуванням наведеного висновки митного органу у оспорюваному рішенні про неможливість визнання митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому, суб`єкт владних повноважень не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах.

Наведене дає підстави для висновків, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

ч.7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні. Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

З оскаржуваного рішення видно, що джерело коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом є митна декларація від 05.09.2023р. №UA209170/2023/071350. Проте, у рішенні крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено.

Наведені обставини вказують на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом, а вимагання додаткових документів, які відсутні у декларанта є неправомірним.

Апеляційний суд наголошує, що Львівська митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Львівської митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорюване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.229,308,310,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 380/5377/24 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді Р. Б. Хобор Р. М. Шавель