Ухвала

від 19.02.2025 по справі 380/21847/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 380/21847/23

адміністративне провадження № К/990/4295/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №380/21847/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишнянський бетон» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

установив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вишнянський бетон» звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, у якому просило:

- скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Львівській області від 08 серпня 2023 року № 9321471/42253006 про відмову у реєстрації податкової накладної від 04 липня 2023 року №170 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 04 липня 2023 року №170, датою її подання - 31 липня 2023 року.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в частині сплати судового збору.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02 липня 2024 року продовжено строк усунення недоліків апеляційної скарги на 15 днів з моменту отримання копії цієї ухвали.

16 липня 2024 року на адресу суду надійшло клопотання про продовження строку виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 травня 2024 року повернуто скаржнику.

12 грудня 2024 року Головне управління ДПС у Львівській області вдруге подало апеляційну скаргу.

Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні Головного управління ДПС у Львівській області; апеляційну скаргу залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статей 295, 296 КАС України.

На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник подав до суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку заявник зазначив, що обмеженість фінансування контролюючого органу та відсутність коштів на бюджетному рахунку є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Вказує, що у заявника наявні об`єктивні обставини, зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з введенням воєнного стану, які перешкоджали йому сплатити судовий збір та вчасно звернутись з апеляційною скаргою.

Також скаржник просив відстрочити сплату судового збору або продовжити строк на усунення недоліків апеляційної скарги.

Восьмий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 07 січня 2025 року відмовив у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Львівській області про продовження строку на усунення недоліків апеляційної скарги або відстрочення сплати судового збору; визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, наведені в клопотанні про поновлення строку апеляційного оскарження; відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження; відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року.

Відмовляючи Головному управління ДПС у Львівській області у поновленні строку на апеляційне оскарження судового рішення та відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зазначені скаржником причини пропуску строку на апеляційне оскарження не є поважними.

Також суд зазначив, що обмеження фінансування контролюючого органу та відсутність коштів на бюджетному рахунку не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження. Як зазначено в рішеннях Верховного Суду, необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення коштів або тимчасова відсутність фінансування не є підставою для реалізації права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення строку.

Держава зобов`язана дотримуватись принципу належного урядування, тому не може отримувати вигоду від порушення власних правил та обов`язків. Відсутність бюджетного фінансування для сплати судового збору не може бути визнана поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження.

Крім того, важливим є принцип правової визначеності (res judicata), що означає остаточність судового рішення. Відповідно, заявник не надав доказів наявності об`єктивних, непереборних обставин, що значно ускладнили або унеможливили своєчасне звернення до суду.

Таким чином, заявлені підстави для поновлення строку є неповажними, тому суд апеляційної інстанції вважав за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Не погоджуючись з ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року, Головне управління ДПС у Львівській області оскаржило її в касаційному порядку та просить зазначену ухвалу скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на те, що апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права і, як наслідок, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження у справі.

Перевіряючи доводи касаційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з вищенаведеним висновком апеляційного суду, враховуючи наступне.

Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.

За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт четвертий частини першої статті 299 КАС України).

Крім того, згідно з частиною другою статті 299 КАС України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті).

Отже, наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Установлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.

Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку оскарження з поважних причин.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про визнання зазначених відповідачем підстав для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження неповажними.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» («Levages Prestations Services v. France») від 23 жовтня 1996 року, заява № 21920/93; «Гомес де ла Торре проти Іспанії» («Brualla Gomes de la Torre v. Spain») від 19 грудня 1997 року, заява № 26737/95).

Ураховуючи те, що зміст оскаржуваного судового рішення та обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права та не викликає сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Верховний Суд

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 січня 2025 року у справі №380/21847/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вишнянський бетон» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. О. Шишов

Судді І. В. Дашутін

М. М. Яковенко