Постанова

від 20.02.2025 по справі 420/34915/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2025 року

м. Київ

справа №420/34915/23

адміністративне провадження № К/990/48019/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/34915/23

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайнорт» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Л. П. Шеметенко, Ю. М. Градовський, І. О. Турецька) від 19 листопада 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. 14 грудня 2023 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайнорт» до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС, відповідач, скаржник), Державної податкової служби України, в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління Державної податкової служби у Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 31 серпня 2023 року № 9446382/35929826 про відмову в реєстрації податкової накладної № 1 від 20 липня 2023 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 1 від 20 липня 2023 року поданою Товариством з обмеженою відповідальністю «Стайнорт», код ЄДРПОУ 35929826, за датою її фактичного подання;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайнорт», судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1342 грн;

стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайнорт» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1342 грн.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року, яке прийняте у порядку письмового провадження, позов задоволено.

3. Вказане рішення було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС 31 серпня 2024 року о 02:24 год., про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.128).

4. Не погодившись із прийнятим судовим рішенням 27 вересня 2024 року через систему «Електронний суд» до суду апеляційної інстанції надійшла апеляційна скарга від Головного управління ДПС у Одеській області, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2024 року залишено без руху та запропоновано апелянту усунути вказані в ній недоліки протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали шляхом подання до суду апеляційної інстанції оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 3 633,60 грн.

5. Згідно довідки про доставку електронного листа копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до електронного кабінету, а також до електронної скриньки ГУ ДПС 01 жовтня 2024 року о 16:00 год. (а.с. 146).

6. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ГУ ДПС на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року повернуто скаржнику, оскільки скаржником не виконано вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, при наявності у останнього достатнього часу для виконання вимог ухвали та усунення недоліків апеляційної скарги.

7. Копію ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року було доставлено до електронного кабінету ГУ ДПС 16 жовтня 2024 року о 09:42, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с. 152).

8. Через систему «Електронний суд» 29 жовтня 2024 року ГУ ДПС повторно подано апеляційну скаргу разом з заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, в обґрунтування якого зазначає, що первісну апеляційну скаргу ним подано в межах строку, визначеному статтею 295 КАС України, проте, апеляційна скарга була повернута з підстав несплати судового збору. Апелянт зазначає, що не мав можливості виконати вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у десятиденний строк, визначений судом, у зв`язку з відсутністю бюджетних асигнувань. Окрім того, ГУ ДПС також було надано платіжне доручення № 3807 про сплату судового збору у розмірі 3 633,6 грн. від 01 жовтня 2024 року.

9. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2024 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Головним управлінням ДПС в Одеській області у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року.

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишено без руху та надано апелянту строк протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу П`ятого апеляційного адміністративного суду заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення такого строку.

10. Вказана ухвала мотивована тим, що при поданні апеляційної скарги вдруге (29 жовтня 2024 року), відповідачем надано платіжне доручення № 3807 про сплату судового збору у розмірі 3 633,6 грн. від 01 жовтня 2024 року. Тобто, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, здійснена апелянтом в межах строку, визначеного судом, при залишенні первинно поданої апеляційної скарги без руху. Суд апеляційної інстанції зазначив, що надання платіжного доручення від 01 жовтня 2024 року про сплату судового збору, поданого до суду 29 жовтня 2024 року, не може слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

10.1 Таким чином, колегія суддів суду апеляційної інстанції спростовує доводи апелянта, що звернення ГУ ДПС в Одеській області до суду з апеляційною скаргою вдруге на підставі отримання бюджетних асигнувань, призначених для сплати судового збору, здійснення оплати судового збору та надання цих доказів разом з апеляційною скаргою (29 жовтня 2024 року), спростовуються висновками суду апеляційної інстанції.

10.2 Інших підстав для поновлення строку на подання апеляційної скарги апелянтом не зазначено.

11. Копія зазначеної ухвали суду апеляційної інстанції доставлено до електронного кабінету скаржника 04 листопада 2024 року о 19:40 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (а.с. 180).

12. На виконання вимог вказаної ухвали 13 листопада 2024 року апелянтом подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження (отримано суддею-доповідачем 14 листопада 2024 року).

12.1 В обґрунтування вказаної заяви апелянт зазначає, що, звертаючись вдруге з апеляційною скаргою, скористувався своїм правом на повторне подання апеляційної скарги, при цьому не нехтуючи наданими процесуальними правами, у межах розумних строків, реагуючи на ухвалу про повернення первісної апеляційної скарги, тобто здійснення оплати судового збору.

Крім того, апелянт посилається на положення частину другу статті 299 КАС України, відповідно до якої, незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

Також, апелянт посилається на обставини, які перешкоджають нормальному функціонуванню ГУ ДПС в Одеській області, а саме відключення світла, постійні загрози ракетних обстрілів м. Одеси, спричинені збройною агресією РФ.

13. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року визнано неповажними підстави пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані Головним управлінням ДПС в Одеській області у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року.

Відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Стайнорт» до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

14. Не погодившись із ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, від Головного управління ДПС у Одеській області через систему «Електронний суд» 12 грудня 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права просило її скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

15. Після усунень недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2025 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

16. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

17. Станом на час розгляду справи відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає подальшому розгляду у справі.

IІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

18. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції керувався пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України, та указав, що апеляційна скарга на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року подана вдруге через систему «Електронний суд» 29 жовтня 2024 року, тобто, після закінчення строків, установлених статті 295 КАС України.

19. Колегія суддів суду апеляційної інстанції звернула увагу апелянта, що ухвалою суду від 04 листопада 2024 року (про залишення без руху повторно поданої апеляційної скарги) зверталась увага апелянта, що сплата судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, здійснена апелянтом в межах строку, визначеного судом, при залишенні первинно поданої апеляційної скарги без руху. При цьому, надання платіжного доручення від 01 жовтня 2024 року, поданого до суду лише 29 жовтня 2024 року, не може слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

19.1 Проте, апелянт, ознайомившись зі змістом ухвали суду від 04 листопада 2024 року та зазначаючи (у заяві про поновлення строків, поданої на виконання вимог ухвали суду від 04 листопада 2024 року), що повторне звернення до суду апеляційної інстанції зі скаргою відбулось у зв`язку зі сплатою судового збору, жодним чином не обґрунтовує, що стало підставою надання платіжного доручення лише 29 жовтня 2024 року.

20. Також, судом апеляційної інстанції визнано безпідставними доводи апелянта з посиланням на статтю 299 КАС України та зазначенням, що вдруге з апеляційною скаргою апелянт звернувся 29 жовтня 2024 року, тобто, в межах строків, встановлених КАС України, оскільки положення статті 299 КАС України імперативно встановлюють граничний строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість, не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів.

21. Крім того, зауважено, що норма статті 299 КАС України не встановлює наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

22. Щодо посилань апелянта на обставини, які перешкоджають нормальному функціонуванню ГУ ДПС, а саме відключення світла, постійні загрози ракетних обстрілів м. Одеси, спричинені збройною агресією РФ, суд апеляційної інстанції посилаючись на усталену практику Верховного Суду зазначив, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на неможливість подання апеляційної скарги, що в свою чергу, обумовило пропуск строку на її подання. Разом з тим, введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з апеляційними скаргами.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

23. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

24. За своїм змістом касаційна скарга дублює мотиви, викладені ГУ ДПС у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження.

25. Так, в обґрунтування вимог касаційної скарги вказує на те, що апеляційним судом безпідставно не враховано поважність обставин пропуску строку на апеляційне оскарження. Наголошує на тому, що первинна апеляційна скарга була подана ним в межах строку на апеляційне оскарження судового рішення, а також зазначає, що відповідач не зловживав своїми процесуальними правами та не допустив необ`єктивного зволікання із поданням апеляційної скарги, використавши своє право на повторне звернення до апеляційного суду у максимально короткий термін разом з платіжною інструкцією.

26. Додаткового звертає увагу і на ті обставини які постійно перешкоджають нормальному функціонуванню Головного управління ДПС в Одеській області, що також значною мірою відображається на дотриманні процесуальних строків, встановлених судом, а саме, відключення світла, постійні загрози ракетних обстрілів міста Одеси, спричинені збройною агресією російської федерації, що значною мірою впливають негативно на психофізичний та емоційний стан громадян, тривожність, втомленість, розгубленість. З цього приводу, Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України.

27. Скаржник також зазначив, що апеляційний суд не врахував висновки Верховного Суду, які викладені у постановах від 04 лютого 2021 року по справі № 640/526/19 та стосуються питання оцінки поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження .

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

29. Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства та гарантується приписами пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України. Проте, дане право підлягає реалізації з дотриманням вимог процесуального законодавства, що виражається в дотриманні форми та змісту апеляційної скарги, термінів її подачі, а також обов`язковому переліку матеріалів, що повинні бути додані до неї, зокрема і документу про сплату судового збору.

30. Право на апеляційне оскарження закріплено також у статті 293 КАС України і реалізується у спосіб подання в установленому порядку апеляційної скарги, форма та зміст якої також визначається процесуальним законом.

31. Вимоги до форми і змісту апеляційної скарги передбачені у статті 296 КАС України, пунктом 1 частини п`ятої якої передбачено, що до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

32. Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення врегульовано Главою першою Розділу ІІІ КАС України.

33. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

34. Відповідно до частини другої статті 295 КАС України Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

35. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, встановлених частиною другою статті 299 КАС України (частина третя статті 295 КАС України).

36. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

37. Згідно з частиною другою статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

38. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

39. У пункті 4 частини першої статті 299 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження в разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

40. Тобто, вказаною законодавчою нормою встановлено дві обставини, за яких суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження: якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження та якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

41. Частинами першою та другою статті 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

42. Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

43. Згідно з частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

44. При цьому норми Кодексу адміністративного судочинства України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі.

45. Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку.

46. Усталеною є практика Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

47. У постановах від 24 липня 2023 року (справа № 200/3692/21), від 07 вересня 2023 року (справа № 120/3679/22) Верховний Суд сформував висновок, відповідно до якого строк на апеляційне оскарження у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

48. З матеріалів справи вбачається, що вперше апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року ГУ ДПС подало 27 вересня 2024 року через систему «Електронний суд», тобто у межах строку, встановленого статтею 295 КАС України. Проте, документ про сплату судового збору до вказаної скарги апелянт не долучив, про причини, які зумовили невиконання пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України не повідомив, що обґрунтовано слугувало підставою для залишення без руху первинної апеляційної скарги.

49. Колегія суддів зауважує, що необхідність сплати судового збору при поданні апеляційної скарги встановлена законом, а тому відповідач, подаючи вперше апеляційну скаргу без надання документа про сплату судового збору, достеменно розумів про допущення ним порушення норм процесуального права.

50. При цьому право на повторне звернення з апеляційною скаргою може бути реалізовано лише в межах процесуального строку на апеляційне оскарження, встановленого законом.

51. Так, отримавши копію ухвали від 15 жовтня 2024 року про повернення апеляційної скарги в електронний кабінет на наступний день після постановлення ухвали, скаржник через систему «Електронний суд» 29 жовтня 2024 року звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою повторно. При цьому строк на апеляційне оскарження на момент повторного подання апеляційної скарги вже був пропущений, на що правильно було звернуто увагу судом апеляційної інстанції.

52. Колегія суддів акцентує увагу, що Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює додатковий тридцятиденний строк для повторного звернення з апеляційною скаргою, після первинного повернення такої скарги, а лише вказує на те, що після повернення апеляційної скарги скаржник має право повторно звернутися до суду зі скаргою, усунувши недоліки, які стали підставою для повернення такої скарги.

53. Суд звертає увагу на те, що повертаючи апеляційну скаргу вперше, суд апеляційної інстанції керувався лише відсутністю сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

54. Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджено матеріалами справи, відповідно до платіжної інструкції судовий збір у справі було сплачено 01 жовтня 2024 року, проте повторно з апеляційною скаргою звернувся лише 29 жовтня 2024 року.

55. Тобто, між сплатою судового збору та звернення до суду з повторною апеляційною скаргою минуло майже місяць, однак скаржник не спростував, що заважало йому звернутися до суду з повторною апеляційною скаргою раніше, в день сплати судового збору.

56. Отже, як правильно зазначено судом апеляційної інстанції, надання платіжного доручення від 01 жовтня 2024 року, поданого до суду лише 29 жовтня 2024 року, не може слугувати підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

57. Водночас, скаржник, ознайомившись зі змістом ухвали суду від 04 листопада 2024 року та зазначаючи (у заяві про поновлення строків, поданої на виконання вимог ухвали суду від 04 листопада 2024 року), що повторне звернення до суду апеляційної інстанції зі скаргою відбулось у зв`язку зі сплатою судового збору, жодним чином не обґрунтовує, що стало підставою надання платіжного доручення лише 29 жовтня 2024 року.

58. Верховний Суд наголошує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

59. Суд касаційної інстанції зазначає, що питання поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження вирішується на підставі тих доказів, які можуть об`єктивно свідчити про відсутність в апелянта можливості оформити апеляційну скаргу відповідно до вимог статті 296 КАС України у встановлені законом строки.

60. Суд апеляційної інстанції правильно виходив з того, що відсутність відповідного бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не може впливати на дотримання строку апеляційного оскарження судових рішень і, як наслідок, не є поважною підставою пропуску цього строку. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з усталеною практикою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 15 травня 2018 року у справі № 804/2979/17, від 07 червня 2018 року у справі № 822/276/17, від 30 вересня 2021 року у справі № 826/16458/18.

61. Вказані обставини відповідачем були оцінені судом апеляційної інстанції як неповажні, оскільки поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

62. Водночас, Головне управління ДПС у Одеської області ні до повторної апеляційної скарги, ні до клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження не долучило жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили, що у період з 30 серпня 2024 року (дати ухвалення рішення суду першої інстанції) по 29 жовтня 2024 року (дати подання повторної апеляційної скарги) апелянт дійсно не мав можливості сплатити судовий збір. Суд касаційної інстанції вважає, що сама лише вказівка у скарзі чи клопотанні про обставини неналежного фінансування не може бути доказом дійсної відсутності у скаржника коштів на сплату судового збору. Крім того, необхідним є і доведення того, що протягом усього строку з дати подання первинної апеляційної скарги і до сплати судового збору апелянт вживав залежних від нього заходів для його сплати.

63. Водночас усталеною є практика Верховного Суду, сама по собі сплата суб`єктом владних повноважень судового збору після спливу встановленого КАС України та наданого судом строку не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

64. Право відповідача на повторне звернення з апеляційною скаргою після її повернення не є абсолютним й окрім його реалізації без зайвих зволікань, скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої апеляційної скарги відбулося з причин, які об`єктивно не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

65. У цій справі повернення первісної апеляційної скарги відбулося саме внаслідок несплати відповідачем судового збору, тобто обставин, які залежали виключно від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та не були пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

66. У клопотанні про поновлення строку, поданому на виконання вимог ухвали суду від 04 листопада 2024 року, відповідач, серед іншого, зазначав, що повернення первісної апеляційної скарги відбулось через фінансову неспроможність сплатити судовий збір, що, в свою чергу, не повинно позбавляти його можливості на оскарження судового рішення суду першої інстанції.

67. У постанові від 28 квітня 2021 року в справі № 640/3393/19 Велика Палата зазначила про те, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

68. Відповідно до статті 129 Конституції України та статей 2, 8 КАС України однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

69. Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

70. Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

71. Оскільки викладені відповідачем у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку суд апеляційної інстанції правильно визнав неповажними, колегія суддів доходить висновку, що у суду апеляційної інстанції були наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України.

72. Водночас, впорядкування внутрішніх процедур суб`єкта владних повноважень щодо реалізації права на апеляційне оскарження судових рішень, віднесено виключно до внутрішньо-управлінської діяльності відповідача, у зв`язку з чим не може бути визнано поважною причиною пропуску строку.

73. Водночас, надаючи оцінку доводам скаржника про те, що пропуск строку на апеляційне оскарження пов`язаний із введенням воєнного стану, колегія суддів зазначає, що після затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 про введення воєнного стану в Україні, будь-яких змін щодо процесуальних строків, зокрема на апеляційне оскарження судових рішень, та їх обчислення до КАС України не вносились.

74. Покликання скаржника на лист Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, суд касаційної інстанції оцінює критично, оскільки останній стосується суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких(-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких(-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

75. Проте, Головне управління ДПС у Одеській області у спірних правовідносинах не є суб`єктом господарської діяльності чи фізичною особою, у якого виникли зобов`язання за договором. Зазначений висновок узгоджується із загальною правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 15 грудня 2022 року у справі № 280/7562/21, від 26 січня 2023 року у справі № 160/5130/21 та від 24 травня 2023 року у справі № 200/19065/21.

76. Окрім того, посилання скаржника на частину другу статті 299 КАС України як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження також є безпідставними, оскільки ця норма імперативно встановлює граничний (присічний) строк на апеляційне оскарження судового рішення суб`єктами владних повноважень незалежно від поважності причин пропуску строку, натомість не встановлює можливість незастосування до таких суб`єктів строку на апеляційне оскарження судових рішень, встановлених статтею 295 КАС України, який становить тридцять днів. Не встановлює ця норма і наявність у суб`єктів владних повноважень безумовного права протягом року оскаржувати судове рішення без урахування процесуальних строків встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин.

77. Касаційна скарга не містить інших відомостей про обставини, які б давали підстави для поновлення строку звернення до суду апеляційної інстанції, а також свідчили б про порушення судом норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а тому підстави для його скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

78. Посилання скаржника на існування судової практики Верховного Суду щодо оцінки мотивів для поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження до уваги не приймається, оскільки висновки, щодо строків звернення з апеляційними скаргами, які містяться у наведених скаржником ухвалах Верховного Суду, слід застосовувати з урахуванням обставин, які наявні у конкретній справі.

79. Поряд, колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

80. Відповідно до частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

81. Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

82. Враховуючи викладене, Верховний Суд не встановив порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскарженого рішення і погоджується з його висновками.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Одеській області залишити без задоволення.

Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 420/34915/23 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов