Постанова

від 17.02.2025 по справі 686/23557/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2025 року

м. Хмельницький

Справа № 686/23557/23

Провадження № 22-ц/820/118/25

Хмельницький апеляційний суд у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Талалай О. І. (суддя-доповідач), Корніюк А. П., П`єнти І. В.,

секретар судового засідання Заворотна А. В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року (суддя Карплюк О. І.) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування Ізяславської міської ради Хмельницької області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд

у с т а н о в и в :

05 вересня 2023 року ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначав, що від спільного проживання з ОСОБА_3 у них є син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 та син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 . 11 лютого 2018 року вони зареєстрували шлюб, однак сімейне життя не склалося, що призвело до фактичного припинення шлюбних відносин. Сім`я не може бути збережена. Згоди з відповідачкою щодо місця проживання сина ОСОБА_6 не досягли. Він має можливість забезпечити належні умови для проживання та виховання дитини. Син виражає прихильність до батька, спілкується з матір`ю, в чому не чинить перешкод. Проживання малолітнього сина ОСОБА_6 разом з батьком якнайкраще забезпечить інтереси дитини.

Тому позивач просив розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_3 , визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем проживання батька.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року позов задоволено частково. Розірвано шлюб, зареєстрований 11 лютого 2018 року Ізяславським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (актовий запис № 14). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

ОСОБА_2 ,не погоджуючисьз рішеннямсуду першоїінстанції вчастині відмовиу позовіпро визначеннямісця проживаннядитини,в апеляційнійскарзі проситьйого скасуватита ухвалитив ційчастині новесудове рішенняпро задоволенняпозову вповному обсязі.Посилається нанеправильне застосуваннянорм матеріальногоправа тапорушення нормпроцесуального права.Суд невзяв доуваги те,що проживаннямалолітнього синаз батькомбуде відповідатиякнайкращим інтересамдитини,яка потребуєпостійного догляду,турботи тапозитивно сприятимейого психологічномуі фізичномурозвитку.Крім того,визначення місцяпроживання дитиниразом збатьком непозбавляє матірправа наособисте спілкуванняз дитиною,прийняття участіу їївихованні.Син виражаєприхильність допроживання разомз батьком,емоційно близькийз ним,що підтвердженопсихологом.Тому длясина ОСОБА_6 найкращим будезбереження місцяпроживання збатьком. Також позивач з посиланням на практику Європейського суду з прав людини зазначив, що суд мав би врахувати хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу до неї, вік сина і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання та з урахуванням якнайкращих інтересів дитни вирішити спір.

Рішення суду в частині вирішення вимог про розірвання шлюбу не оскаржено, а тому не переглядається апеляційним судом.

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року залишено без змін.

Справа була предметом касаційного перегляду.

Постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Хмельницького апеляційного суду від 04 квітня 2024 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд у пункті 71 постанови зазначив, що під час нового розгляду апеляційному суду, із залученням органу опіки та піклування, необхідно з`ясувати: поточну сімейну ситуацію, зокрема фактичне місце проживання та навчання обох дітей; причини, з яких позивач заявляє вимоги про визначення місця проживання лише однієї дитини; наявність спільної згоди батьків та старшої дитини, яка досягла десяти років, щодо визначення її місця проживання; наявність звернень відповідачки до органу опіки піклування або суду щодо визначення місця проживання синів чи одного з них; у випадку, якщо наявна передбачена частиною другою статті 160 СК України спільна згода щодо місця проживання старшого сина чи є підстави для розлучення братів, зокрема з урахуванням висновків Верховного Суду, вказаних у пункті 51 цієї постанови; думку дітей, щодо вирішення спору, яка може бути висловлена як суду, так і органу опіки та піклування під час відповідного опитування.

У засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримала.

Інші учасники судового процесу не з`явилися, про розгляд справи повідомлені відповідно до вимог ЦПК України.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відмовляючи в позові про визначення місця проживання дитини суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав достатніх та переконливих доказів доцільності проживання сина ОСОБА_6 з батьком.

Колегія суддів з таким висновком суду не погоджується. Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачка заперечує проти позову про визначення місця проживання дитини.

Суд першої інстанції фактично не вирішив спір між батьками щодо місця проживання малолітнього сина ОСОБА_6 .

Установлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками малолітніх дітей ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Після припинення подружніх відносин сторони проживають окремо, діти проживають з батьком.

Між батьками існує спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина ОСОБА_6 .

Син ОСОБА_7 , який досяг десяти років, виявляв бажання проживати з матір`ю, проти чого батько не заперечував, а тому не заявляв вимоги про визначення його місця проживання.

Проте така згода батьків та дитини ОСОБА_8 не зафіксована у будь-яких документах.

Відповідно до висновку психолога ОСОБА_9 від 17 жовтня 2023 року за результатами проведення психологічного дослідження ОСОБА_5 емоційно близький з батьком, не має бажання бути залученим у міжособистісні конфлікти, значимі дорослі батько, брат. Не рекомендується розлучати дитину з батьком та змінювати місце проживання і соціальне оточення, щоб не збільшувати тривожність і не дати можливість дитині замкнутись в собі.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування Ізяславської міської ради, затвердженим рішенням виконавчого комітету Ізяславської міської ради від 15 січня 2024 року № 14, орган опіки та піклування, беручи до уваги в сукупності ті обставини, що з дітьми не проведено бесіду, в ході якої вони могли б висловити бажання проживати разом з батьком чи матір`ю, не з`ясовано як діти планують спільно проводити час відпочинку, чи сумуватимуть один за одним, чи не завдасть братам істотної психологічної травми подальше їх роздільне проживання, не проведено бесіду з матір`ю, її відсутність на двох засіданнях комісії без поважних причин, а також неподання нею жодних доказів щодо можливості створення дітям належних умов для проживання та фізичного розвитку, враховуючи рекомендації комісії з питань захисту прав дитини Ізяславської міської ради, дійшов висновку, що відсутні підстави для визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком ОСОБА_2 .

За змістом акту умов проживання від 04 жовтня 2023 умови проживання в сім`ї ОСОБА_2 у квартирі по АДРЕСА_1 хороші (сучасний ремон, меблі). Діти мають окремі кімнати, спальні місця, зони для навчання, розвитку та відпочинку. Стосунки в сім`ї доброзичливі, діти про розлучення батьків не знають. За місцем проживання батька є все необхідне для проживання, навчання та розвитку дітей.

ОСОБА_3 у заяві від 19 жовтня 2023 року повідомила Службу у справах дітей Ізяславської міської ради, що відмовляється від обстеження умов проживання за новим місцем проживання.

За місцем навчання ОСОБА_5 характеризується виключно позитивно.

На теперішній час обоє синів проживають з батьком у м. Ізяславі. ОСОБА_10 у 3-Б класі Ізяславської початкової школи № 6 Ізяславської міської ради в 2004-2025 навчальному році, ОСОБА_11 у 7-В класі Ізяславського ліцею № 5 імені О. П. Онищука Ізяславської міської ради з 01 вересня 2022 року по теперішній час, що підтверджується довідками навчальних закладів.

Відповідно до акту умов проживання від 06 лютого 2025 року, складеного на викоання листа апеляційного суду, адресованого Органу опіки та піклування Ізяславської міської ради Хмельницької області, умови проживання дітей ОСОБА_5 і ОСОБА_4 у трикімнатній квартирі АДРЕСА_2 хороші (сучасний ремон, меблі, комфорт і затишок). Діти мають окремі кімнати, оснащені відповідно до їх вікових потреб. Створені умови для проживання, навчання, фізичного розвитку дітей. Зі слів батька ОСОБА_2 стосунки у нього з дітьми довірливі, дружелюбні. Діти спілкуються з мамою по телефону, вона приїздить до них і проводить з ними час. Батько належно виконує свої батьківські обов`язки. Можливості з`ясувати думку дітей щодо вирішення спору не було, оскільки батько заперечує проти цього.

За повідомленням Ізяславської міської ради від 17 січня 2025 року звернень від ОСОБА_3 до Органу опіки та піклування Ізяславської міської ради щодо визначення місця проживання синів чи одного з них не надходило.

Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.

Заперечення позивача щодо з`ясування думки ОСОБА_12 з приводу вирішення спору підтвердила у засіанні апеляційного суду його представник ОСОБА_1 .

Статтею 51 Конституції України, частинами 2 і 3 статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава заохочує та підтримує материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Згідно зі статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон) кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістомчастини 3статті 11Закону, статті 141 СК України батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Згідно зі статтею 12 Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до частини 1 статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо матита батько,які проживаютьокремо,не дійшлизгоди щодотого,з киміз нихбуде проживатималолітня дитина,спір міжними можевирішуватися органомопіки тапіклування абосудом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини (частини 1, 2 статті 161 СК України).

У частині 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).

У постанові Верховного Суду від 16 лютого 2024 року у справі №465/6496/19 зазначено: «якщо це можливо, суди не повинні допускати розлучення братів і сестер. При визначенні роздільного місця проживання дітей, з урахуванням конкретних обставин справи, окрім емоційного зв`язку між братами/сестрами необхідно звернути увагу на деякі аспекти: чи не завдасть братам/сестрам істотної психологічної травми подальше роздільне проживання, а отже, чи може це вплинути на погіршення їх психічного та психологічного стану; різниця у віці між дітьми, чи мала місце опіка старшої дитини над молодшим братом/сестрою; чи є відчуття дітьми однієї сім`ї на час вирішення спору. Має значення також проживання в одному чи різних населених пунктах, відстань між ними, чи унеможливить віддаленість місця проживання дітей спілкування між собою; тривалість проживання кожного з дітей з батьком або матір`ю на час вирішення спору; чи не проявляв один з батьків байдужості до виховання тієї дитини, яка проживала окремо тощо».

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини до інших обставин, що мають істотне значення для вирішення спору про визначення місця проживання дитини можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

Суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

З урахуванням встановлених у справі обставин, а саме, що обоє синів проживають з батьком, навчаються у навчальних закладах м. Ізяслава, у них склалися сталі соціальні зв`язки, негативна інформація про позивача за місцем проживання відсутня, між ОСОБА_2 і дітьми склалися довірливі, дружелюбні відносини, батько належно виконує свої батьківські обов`язки, дбає про інтереси дітей, створив добрі умови для їх проживання та виховання, позивач та син ОСОБА_6 емоційно близькі, спеціаліст-психолог рекомендувала не розлучати дитину з батьком та змінювати місце проживання і соціальне оточення, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_13 про визначення місця проживання сина ОСОБА_12 з батьком підлягають задоволенню.

При цьому суд виходить з дотримання балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини та обов`язком батьків діяти в її інтересах.

При вирішенніспору судвідповідно довимог частини6статті 19СК Українине погодивсяз висновкоморгану опікита піклуваннящодо відсутніпідстав длявизначення місцяпроживання малолітньоїдитини ОСОБА_12 збатьком,оскільки невраховані усіобставини справи,вказаний висновокє недостатньообґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

З оглядуна викладенерішення судупершої інстанції в частині відмови в позові про визначення місця проживання дитини необхідно скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

На підставі частини 1 статті 141 ЦПК України документально підтверджені витрати позивача по оплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у сумі 4401,76 грн потрібно стягнути з ОСОБА_3 .

Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд

у х в а л и и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 січня 2024 року в частині відмови в позові про визначення місця проживання дитини скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини задовольнити.

Визначити місцепроживання малолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_2 за місцем його проживання.

Стягнути з ОСОБА_3 (місцепроживання АДРЕСА_3 ,РНОКПП НОМЕР_1 )на користь ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 4401,76 грн (чотири тисячі чотириста одна грн 76 коп.).

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 21 лютого 2025 року.

Суддя-доповідач О. І. Талалай

Судді А. П. Корніюк

І. В. П`єнта