Рішення

від 21.02.2025 по справі 947/6323/25

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/6323/25

Провадження № 2-о/947/187/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2025 року м. Одеса

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Скриль Ю.А.,

за участю секретаря судового засідання Остапчук О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,

ВСТАНОВИВ:

14 лютого 2025 року заявниця ОСОБА_1 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з заявою, в якій просить встановити факт смерті матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в селі Кременівка, Володарського району, Донецької області, громадянки України, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 77 років, в місті Маріуполі, Донецької області, Україна.

Заява обґрунтована необхідністю подальшої реєстрації цього факту в органах державної реєстрації актів цивільного стану та отримання відповідного документа - свідоцтва про смерть, згідно законодавства України.

Як зазначила заявниця у заяві, до початку війни, вона з сім`єю та матір`ю проживали в м. Маріуполі, Донецької області. Проте на початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України, у 2022 вона переїхала проживати з Маріуполя в м. Одесу. ЇЇ мати ОСОБА_2 , була людиною похилого віку, хворіла та за станом здоров`я не мала змоги переїхати до м. Одеси та залишилася мешкати на окупованій території, де ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду зазначеної заяви визначено головуючого суддю Скриль Ю.А.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 14.02.25 заяву залишено без руху для усунення недоліків залучення зацікавленої особи.

19.02.2025заявниця навиконання вимогухвали прозалишення безруху надала заявуна усуненнянедоліків.

Ухвалою суду від 20 лютого 2025 року у справі відкрито провадження та призначено судове засідання.

Заявниця ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи без її участі, вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заявниці на її звернення надали відмову у проведенні державної реєстрації смерті №11316/24.23-63 від 12.11.2024.

У зв`язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини та відповідні їм правовідносини, приходить до висновку, що заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

За правилами п. 5 ч. 2ст. 293 ЦПК Українисуд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до п. 8 ч. 1ст. 315 ЦПК Українисуд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з ч. 2ст. 317 ЦПК Українивизначено, що справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.

Суд враховує, що згідно з ч. 1ст. 317 ЦПК України(в редакціїЗакону України №2345-IX від 01.07.2022, який набрав чинності 07.08.2022) заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідност. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків. Також, суд бере до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно дост. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.

Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, Loizidou v. Turkey, Cyprus v. Turkey), проти Молдови та Росії (зокрема, Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia, Ilascu and Others v. Moldova and Russia), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі Cyprus v. Turkey, ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, закладами охорони здоров`я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначені Верховною Радою України, як виняток, можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядкустатті 317 ЦПК України.

Згідно зст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється діяКонституції Українита законів України.

В свою чергу ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території У країни» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, за положеннями ч. 2ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

З іншого боку, відповідно до ч. 3ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»в редакції, чинній на день розгляду справи, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Відповідно дост. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про становлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

При цьому, підрозділом 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженихнаказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5(зі змінами) передбачено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Згідно зст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбаченихКонституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Разом з тим, суд враховує, що ч. 4ст. 263 ЦПК Українипередбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22.10.2018 у справі № 235/2357/17 викладено правову позицію згідно з якою документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України № 309 від 22.12.2022 (зі змінами від 21.11.2023), територія Маріупольського району Донецької області, є такою, що перебуває у тимчасовій окупації, у зв`язку з чим на вказаній території органи державної влади та органи місцевого самоврядування не здійснюють свою діяльність.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Частинами 2, 3, 4 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

За положеннями ст. 18 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними тимчасово окупованої території.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» - державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі документа про смерть встановленої форми, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Згідно п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті. Статтею 317 ЦПК України визначено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Факт родинних відносин між заявницею та померлою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 28.12.1993 «Отделом ЗАГСА администрации Верхнебуреинского района Хабаровского края», актовий запис №132, згідно якого батьками заявниці ОСОБА_1 є: батько - ОСОБА_3 , мати- ОСОБА_2 .

Документами, що підтверджують факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , видана 03.09.2024 відділом «Орджоникидзевского отдела ЗАГС Мариупольского городского управления юстиции Министерства юстиции Донецкой народной Республики, актовий запис №573 та копія довідки про причину смерті видану 02.09.2024 державним бюджетним закладом «Мариупольским отделением лечебно медецинской експертизы», №3145, згідно якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , причина смерті: набряк легенів, атеросклеротична хвороба сердця.На підтвердження факту поховання матері заявниця надала фото надгробку, розташованого на цвинтарі з написом « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Проаналізувавши вимоги діючого законодавства, з`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши надані суду докази в їх сукупності з точки зору їх належності, допустимості, достатності і взаємозв`язку, суд вважає встановленим та доведеним той факт, що ОСОБА_2 померла у м. Маріуполь Донецької області.

Суд враховує, що м. Маріуполь Донецької області знаходиться на тимчасово окупованій території, де державні органи влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження і відповідно заявниця не має можливості отримати свідоцтво про смерть матері у відповідності до вимог діючого на території України законодавства, а також підтвердити відповідний факт в позасудовому порядку заявниця також не має можливості.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно заявниці для отримання свідоцтва про смерть українського зразка та оформлення спадкових прав.

Таким чином, суд приходить до висновку, що є передбачені законом підстави для задоволення заяви, надані докази достатніми та переконливими, вважає за необхідне заяву задовольнити.

Суд звертає увагу, що ч. 2ст. 319 ЦПК Українивстановлено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

На підставі ч. 4 ст.317, п. 8 ч. 1 ст.430 ЦПК Україниухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст. 315-319 ЦПК України, ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст.1,4, 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд

ВИРІШИВ:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в селі Кременівка, Володарського району, Донецької області, громадянки України, дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці 77 років, в місті Маріуполі Донецької області, Україна.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Одеса, вулиця Середньофортанська, 30Б.

Повне рішення складене та підписане 21.02.2025.

Суддя Ю. А. Скриль