Рішення

від 21.02.2025 по справі 212/7456/24

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 212/7456/24

Провадження № 2/211/294/25

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 лютого 2025 року

Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Костенко Є.К.,

за участю секретаря судового засідання Бодрухіної Є.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради в особі служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

19 вересня 2024 року з Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за підсудністю надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради в особі служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав.

Звертаючись із вказаною позовною заявою позивач ОСОБА_1 просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Свої вимоги мотивує тим, що між позивачем та віповідачем 15.06.2007 було укладено шлюб. Від спільного подружнього життя народилися двоє синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2019 шлюб між сторонами було розірвано, діти залишилися проживати з позивачем. Відповідач не приймає будь якої участі у вихованні дітей, не піклується про їх фізичний стан та душевний розвиток, не цікавиться їх долею, не забезпечує необхідним харчуванням, медичним оглядом, лікуванням, усі питання щодо виховання вирішуються нею самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Діти знаходяться на повному утриманні ОСОБА_1 . Відповідно до судового наказу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.08.2019 з ОСОБА_3 було стягнено аліменти на користь позивача на утримання їх неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу). Разом із цим відповідач свої зобов`язання щодо сплати аліментів не виконує, у зв`язку з чим утворилася заборгованість з вересня 2020 року по квітень 2024 року у розмірі 249596, 40 грн. Зазначені факти, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини батьком, свідомого нехтування ним своїми обов`язками, що підтверджує відсутність серйозного ставлення відповідача до своїх батьківських обов`язків.

01 жовтня 2024 року провадження по справі було відкрито та призначено підготовче засідання за правилами загального провадження.

Ухвалою суду від 10.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судове засідання позивач та її представник з`явилися, позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити. Представник позивача звертала додатково увагу, що незважаючи на існування з 2019 року судового наказу, відповідч не добровільно, не в примусовому порядку дітей фінансово не утримує, до школи не з`являється. Просить врахувати, що відповідач знає про розгляд даної справи, але ігнорує участь у судових засіданнях, у висновку органу опіки та піклування зазначено, що діти були опитані та з`ясовано їх ставлення до батька. Крім того, надано докази, що молодша дитина має хворобу, тому потребує участі від обох батьків, але відповідач самоусунувся, з 2022 року припинив будь-який зв`язок, дітей зі святами не вітає, хоча перебуває на території м. Кривого Рогу. У судовому засіданні на питання суда позивач пояснила, що її звернення до суду було обумовлено небажанням старшого сина мати спільне з батьком прізвище та існуючі ускладнення у перетині державного кордону разом з неповнолітніми дітьми для їх оздоровлення та лікування, у зв`язку з тим, що відповідач не надає своєї згоди на зазначені дії та всіляко у цьому перешкоджає.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Заяв, клопотань, відзиву суду не надав.

Представник третьої особи - Служби у справах дітей виконавчого комітету Покровської районної у місті ради, як органу опіки та піклування, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, покладається на розсуд суду, та долучив висновок щодо недоцільності позбавлення батківських прав відповідача.

Дослідивши матеріали справи та, з урахуванням положень ч.1 ст.81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст.13 ЦПК України, згідно з положеннями якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, суд приходить до такого висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.06.2007, про що Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено актовий запис №366 (а.с. 7).

Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2019 у справі №212/6594/19, шлюб між позивачем та відповідачем розірвано (а.с. 10-13).

На теперішній час з 27.11.2020 позивач перебуває у зареєстрованому шлюбі, у зв`язку з чим змінила прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 » (а.с. 19).

Від шлюбу народилися діти: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено 03.11.2009 актовий запис №366, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області зроблено 20.06.2014 актовий запис №780. Батьком дітей зазначено ОСОБА_3 (а.с. 8,9).

Відповідно до судового наказу Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2019 у справі №212/6570/19 було стягнено аліменти з відповідача на користь позивача на утримання їх неповнолітніх синів у розмірі 1/3 частини усіх заробітків (доходів), але не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 06.08.2019 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 14).

Відомостей про наявну заборгованість у відповідача по сплаті аліментів на утримання дитини підтверджується розрахунком заборгованості, сформованим Покровським ВДВС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської облсті Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Даний розрахунок виконано станом на 01.05.2024, заборгованість ОСОБА_3 з вересня 2020 року по квітень 2024 року складає 249596, 40 грн (а.с. 15).

Через несплату відповідачем аліментів позивачу було призначено тимчасову державну допомогу дітям з 01.01.2023 п 31.03.2025.

Згідно з наданим актом з місця проживання від 15.07.2024, який посвідчено сусідами позивача, зазначено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Батько матеріально дітей не забезпечує та останні 2,5 роки не цікавиться дітьми, з ними не спілкується та не зустрічається (а.с. 16).

Факт проживання дітей разом з матір`ю підтверджується витягами з реєстру територіальної громади (а.с. 20-22).

Згідно з наданих довідок на учня 5-Б класу КЗО «Криворізька спеціальна школа «Сузір`я» ДОР» ОСОБА_5 від 11.10.2024 №01-04/274 та на учня 9-А класу КГ №86 Криворізької міської ради Дніпропетровської області ОСОБА_4. від 09.10.2024 встановлено, що участі у вихованні дітей батько не приймає, школу, батьківські збори не відвідує, з вчителями не спілкується.

Відповідно до витягу з протоколу засідання міської психолого-медико-педагогічної консультації КЗ «Інноваційно-методичний центр» управління освіти і науки виконкому Криворізької міської ради від 07.04.2016 №452, довідки ЛКК КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №3» від 27.02.2015 №270 ОСОБА_5 має встановлений медичний діагноз, пов`язаний з вадами слуху та потребує спеціальної програми навчання.

Додатково у судовому засіданні зазначені обставини були підтверджені показаннями світків.

Так, свідок ОСОБА_8 зазначила, що проживає у будинку по АДРЕСА_2 з 2011 року. Родина позивача приїхала пізніше. Оскільки діти приблизно однакові за віком, вони познайомилися у подвір`ї будинку та почали товариське спілкування, але близькими друзями не були. До відповідача має не дуже позитивне ставлення, оскільки вважала, що він більше використовував фінансове становище позивачки. Зазначила, що після розірвання шлюбу ОСОБА_1 переживала, а відповідач пропав, допомогу фінансову та фізичну позивачу з дітьми не надає. Дітей зі школи ніколи не зустрічав, до себе не брав.

Свідок ОСОБА_9 пояснив суду, що до них у будинок на АДРЕСА_2 переїхала молода родина, чоловік робив враження особи, яка полюбляє бути у центрі уваги. З часом у позивача та відповідача виникли нелади у відносинах. Відповідач вважав, що будь-яке піклування за дітьми повинна здійснювати позивач. Після того, як у молодшої дитини було виявлено хворобу, відповідач став дуже нервовим. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 свідок більше у їхньому дворі не бачив. Зазаначає, що у старшого хлопця є образа на батька, бо останній їм уваги не приділяє, навіть, коли хтось хворіє.

ОСОБА_10 надала показання, як свідок, та зазначила, що живе по АДРЕСА_3 зі свого народження, родина ОСОБА_11 переїхала десь років 13 назад. Сім`я жила нормально, але відповідача бачили з іншою жінкою. Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 вона бачила лише один раз, про його спілкування з дітьми вона не знає. Позивач скаржилася їй, що відповідач зовсім не цікавиться дітьми, їм не дзвонить, участі у вихованні не приймає, аліменти не платить. Старша дитина його, як батька, не сприймає.

Крім того, в матеріалах справи наявний висновок органу опіки та піклування №1148 від 18.12.2024 року з якого вбачається, що орган опіки та піклування в межах своєї компетенції доходить висновку про недоведеність винної поведінки батька, свідомого та системного нехтування ним своїх батьківських обов`язків, а тому при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 щодо його неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , покладається на розсуд суду. Крім того, у висновку зазначено, що від ОСОБА_3 відібрано пояснення та він не згоден на позбавлення його батьківських прав та бажає займатися вихованням та утриманням дітей.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності/недоцільності позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (ч.ч.5, 6 ст.19 СК України), від такого висновку суд має право мотивовано відступити, але висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом.

Вказаний висновок кореспондується з постановою Верховного Суду від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19.

У відповідності до ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про охорону дитинства" на батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Положеннями п. 2 ч. 164 Сімейного кодексу України передбачено, що підставою для позбавлення батьків або одного з них батьківських прав, може бути ухилення останніх від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, засудження за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов`язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Крім того, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер.

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише при наявності вини у діях батьків.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" від 30 березня 2007 року позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують , та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьком обов`язків по вихованню, а також встановити, що батько ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що він систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки.

Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.

Позивач та її представник в підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, послалася на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов`язків, пов`язаних з вихованням дітей, а саме: не цікавиться дітьми, не піклується про них, абсолютно байдужий до синів, не приймає участь у їх вихованні, вказувала, що відповідача не сплачує аліменти на утримання дітей.

Однак, в судовому засіданні не було встановлено, що відповідач є особою, яка злісно ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

З наведених обставин, суд критично ставиться до викладених у позові пояснень позивача щодо негативної характеристики відповідача, оскільки вони не найшли своє підтвердження в судовому засіданні.

Крім того, зазначення позивачем про створення відповідачем перешкод при зміні прізвища старшим сином та у виїзді за кордон, суд не враховує як достатню підставу для позбавлення батьківських прав, оскільки ст. 149 Сімейного кодексу України встановлено, що дитина, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім`я, та (або) по батькові, а у разі заперечення одного з батьків щодо зміни по батькові дитини спір щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов`язків стосовно дитини та інші обставини, що засвідчують відповідність зміни по батькові інтересам дитини. ОСОБА_4 у 2025 році виповниться 16 років, тому він самостійно матиме можливість обрати собі прізвище.

Також, у зв`язку зі змінами у чинному законодавстві було спрощено процедуру перетину державного кордону особами у разі існування заборгованості по аліментам у іншого з батьків (ст. 157 Сімейного кодексу України).

Таким чином, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини, наявність правових питань, що можуть бути вирішені іншим шляхом, а ніж позбавлення батьківських прав, не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

У рішенні по справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте основні інтереси дитини є надзвичайно важливими (параграф 100).

Розрив правового зв`язку між дитиною та одним із батьків є вкрай негативним заходом, що може погано вплинути на стан здоров`я дитини, в тому числі психічного, подальше життя дитини, її самоусвідомлення.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позбавлення батьківських прав у даному випадку є не доцільним, оскільки позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, який за обставин, що склались, застосовувати не можна, у зв`язку з чим, слід відмовити в задоволенні позову.

На підставі ст. 141 ЦПК України у разі відмови у задоволенні позовної заяви судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 150, 164, 165 СК України, ст.ст. 6-13, 81, 133, 141, 258, 259, 263-265, 280-283, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради в особі служби у справах дітей про позбавлення батьківських прав - відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 21.02.2025.

Суддя: Є. К. Костенко