Рішення

від 21.02.2025 по справі 183/3390/22

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 183/3390/22

Провадження № 2/183/595/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2025 року м.Самар Дніпропетровської області

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Майної Г. Є.,

з участю: секретаря судового засідання ПолтавецьД.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката ЛазуренкоІ.Ф.,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Перша новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 у липні 2022року звернулась до суду з позовом, який неодноразово уточнювала і в остаточній редакції пред`явила позов до ОСОБА_3 , в якому просила:

- встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали однією сім?єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу;

- визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтуванняпозовних вимог позивач зазначила, що з 2001року по 02серпня 2021року вона проживала разом з ОСОБА_4 як дружина та чоловік, шлюб між ними не був зареєстрований, оскільки в цьому не було потреби.

За час проживання однією сім?єю як чоловіка та дружини вони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, займалися благоустроєм їх квартири: робили ремонт, купували меблі та інші предмети домашнього побуту, сплачували комунальні послуги, інтернет; крім того всі свята проводили в колі рідних та друзів. Померлий спілкувався з батьками позивача та її родичами, позивач їздила до батьків ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер. Померлому ОСОБА_4 на день смерті належало 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач у позовній заяві зазначає, що для прийняття спадщини їй необхідно звернутися до нотаріальної контори, але щоб не отримати відмову від нотаріуса, потрібно встановити факт, що позивач та померлий ОСОБА_4 проживали однією сім?єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Факт проживання позивача з ОСОБА_4 як чоловіка та дружина підтверджують спільні фото, а також можуть підтвердити свідки. У зв`язку з чим позивач звернулась з цим позовом до суду, оскільки іншого порядку встановлення факту законодавством не визначено.

Відповідач, заперечуючи проти позову, подала відзив, у якому зазначила, що позивач та ОСОБА_4 проживали разом як чоловік і дружина і вели спільне господарство до 2016року, а не до дня смерті ОСОБА_4 , як зазначає позивач. Щодо позовних вимог про визнання права власності зазначила, що зазначена квартира не є спільно нажитим майном позивача та померлого, є особистою власністю померлого ОСОБА_4 . Крім того, спадкоємців першої черги немає, а вона є спадкоємцем другої черги після померлого. Просила у позові відмовити.

Ухвалою судді від 08липня 2022року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 04листопада 2022року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі з її розглядом у порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 21лютого 2023року витребувано письмові докази.

Ухвалою суду від 16травня 2024року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивач та її представник позовну вимогу, з урахуванням уточненої позовної заяви, підтримали в частині встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, посилаючись на обставини, викладені у позові, та просили її задовольнити. У той же час, позовну вимогу про визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , просили залишити без розгляду.

Відповідач у судовому засіданні просила у задоволенні позову відмовити, щодо залишення частини позовних вимог спочатку зазначила, що просить вирішити цю заяву на розсуд суду, у подальшому заперечивши проти залишення без розгляду частини позовних вимог і просила у їх задоволенні відмовити. Надала пояснення, аналогічні викладеному у відзиві на позов.

Представники третіх осіб у судове засідання не з`явилися, у поданих суду заявах просили розглянути справу у їх відсутність.

Суд, заслухавши вступне слово та пояснення учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, встановивши дійсні обставини та відповідні їм правовідносини, дійшов такого.

Фактичні обставини справи, установлені судом.

Позивач ОСОБА_1 до 16квітня 2003 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим 16квітня 2003року відділом реєстрації актів громадянського стану Новомосковського районного управління юстиції у Дніпропетровській області, наданим суду у засвідченій позивачем копії (а.с. 114).

За повідомленням Новомосковського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного між регіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від 31жовтня 2023року №1679/31.19-31, актового запису про шлюб, складеного на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 не знайдено (а.с. 147).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 11серпня 2021року Новомосковським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), наданим суду у засвідченій позивачем копії (а.с. 11).

Померлому ОСОБА_4 за життя на праві особистої приватної власності належала квартира АДРЕСА_2 , право власності на яку набуто в порядку приватизації та спадкування (а.с. 13, 14, 15, 16, 21, 22).

28вересня 2021року позивач ОСОБА_1 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , посилаючись на те, що вона є спадкоємцем померлого, як особа, яка проживала із спадкоємцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (а.с. 150).

23листопада 2021року відповідач ОСОБА_3 звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , який доводився їй рідним братом (а.с. 152).

Та обставина, що померлий ОСОБА_4 доводився рідним братом ОСОБА_3 визнана сторонами під час судового розгляду у цій справі, а тому доказуванню на підставі ч.1 ст. 82ЦПК України не підлягає.

Відповідно до довідки № 3221 від 01жовтня 2021року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Згідно з Актом від 01жовтня 2021року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала з 2001року до 2009рік без реєстрації, а з 2009року по день складання акту - з реєстрацією за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 27).

За повідомленням Виконавчого комітету Новомосковської міської ради від 06липня 2022року № 1472 на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з ним на момент смерті була зареєстрована 1 особа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 152 зворот).

Постановою державного нотаріуса Першої новомосковської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області від 02листопада 2022року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_2 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , спадкоємцем якого вона є, згідно зі ст.1264ЦК України, оскільки проживала зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Постанова вмотивована тим, що згідно зі статтею 1258ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу; ОСОБА_1 є спадкоємцем четвертої черги, у той час як відповідно до матеріалів спадкової справи у спадкодавця є спадкоємець другої черги, який прийняв спадщину (а.с.154).

Норми права, які застосовує суд, і мотиви їх застосування.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Спірні правовідносини стосуються встановлення факту проживання позивача та померлого ОСОБА_4 однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу з 2001 року до моменту смерті останнього, що настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , та визнання права власності за позивачем в порядку спадкування за законом.

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

З огляду на зазначені положення законодавства, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом) підставою для виникнення у них певних прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. При цьому встановлення такого факту можливо лише з 01січня 2004року з набранням чинності СК України, оскільки положення КпШС, який діяв до 01січня 2004року, таких положень не містив.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17червня 2021року у справі № 489/5982/17, де зазначено, що за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. Положення КпШС України не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року. Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі,без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17,

від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі №694/1540/20).

Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1)час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3)мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. З урахуванням зазначеного, вирішуючи спір про поділ майна, необхідно установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини (постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17).

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно зі ст.79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 82ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Частиною 4 ст. 206ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Вирішуючи спір по суті, суд приходить до висновку про неможливість встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 2001року до ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки положення КпШС України, який діяв у цей період, не передбачали можливість установлення такого факту.

Щодо встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01січня 2004року до 2016року.

Відповідачем ОСОБА_3 як у відзиві на позов, так і в судовому засіданні під час вступного слова, надання пояснень, відповідей на питання, визнано позовні вимоги в частині спільного проживання ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у зазначений період, що відповідно до положень ч. 1 ст. 82ЦПК України не підлягає доказуванню. Таке визнання позову в частині позовних вимог не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Щодо встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та померлого ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 2016року до дня смерті ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На підтвердження обставин позову позивачем подані суду такі докази у засвідчених ним копіях: довідка № 3221 від 01жовтня 2021року про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с. 12), Акт від 01жовтня 2021року, складений головою квартального комітету №4 (а.с. 27), копії фотокарток на 4 арк. (а.с. 23-26), копії медичної документації відносно ОСОБА_4 від 21червня 2007року, 04червня 2021року, 08липня 2021року, 19липня 2021року, 21травня 2019року, 30грудня 2019року, 13липня 2021року, 08січня 2019року, 02липня 2021року, 12липня 2021року (а.с. 203-213), довідка № 294 від 05лютого 2021року про зареєстрованих осіб (а.с. 214).

Надаючи правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, суд приходить до висновку, про недоведеність позивачем ОСОБА_1 факту проживання з померлим ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю.

Так, надані довідка про зареєстрованих осіб №3221 від 01жовтня 2021року, довідка про зареєстрованих осіб №294 від 05лютого 2021року та Акт від01жовтня2021року,складений головоюквартального комітету№4, підтверджують фактичне проживання та у подальшому реєстрацію позивача за адресою: АДРЕСА_1 . У той же час факт проживання позивача у квартирі та її реєстрацію у ній в подальшому, яка належала на праві власності померлому ОСОБА_4 , не може свідчити про проживання указаних осіб як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю. При цьому, зазначений Акт, який складений відносно періоду з 2001року по день його складання, взагалі не містить інформації про померлого ОСОБА_4 .

Щодо наданих позивачем світлин, суд зазначає, що судом достовірно встановлено лише те, що на них, серед інших осіб, зображена позивач, хто є іншими особами на цих зображеннях, судом не установлено. При цьому спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12грудня 2019року у справі№ 466/3769/16, від 27 лютого 2019 року у справі№522/25049/16-ц, від 11грудня 2019 року у справі№ 712/14547/16-ц, від 24 січня 2020 року у справі №490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі №531/295/19.

Наведені упоказаннях допитанихзі сторонипозивача свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,обставини життяпозивача тапомерлого ОСОБА_4 ,не даютьсуду можливостідостовірно встановити наявністьу сукупностіу спірнийперіод (01січня2004року 02серпня2021року)всіх ознак,що притаманніподружжю,як тофакт спільногопроживання,ведення спільногогосподарства,наявність усторін спільногобюджету,проведення спільнихвитрат,придбання майнав інтересахсім`ї,наявність міжсторонами взаємнихправ таобов`язків,притаманних подружжю.

При цьому суд бере до уваги, що показання свідків не можуть бути визначальними у вирішенні цієї справи. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12грудня 2019року у справі№ 466/3769/16.

Інші доводи та аргументи сторін, наведені в заявах по суті справи, та подані письмові докази самі по собі та в їх сукупності не мають вирішального значення для розгляду цієї справи, а тому не враховуються судом при ухваленні рішення та не оцінюються.

Вирішення цієї цивільної справи та ухвалення у ній відповідного законного й обґрунтованого рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов`язки сторін. Усі ці складові могли бути з`ясовані лише у процесі доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК України, всебічне і повне з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, позивач реалізував своє право на доказування і одночасно виконав обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено, як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов`язок із доказування обставин.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач, який брав участь у судовому процесі з розгляду цієї справи через представника, представленого адвокатом, у разі наявності труднощів щодо витребування доказів у справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але під час розгляду цієї справи цього зроблено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи, письмових доказів та показань свідків, наданих суду, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності та достатності, дають об`єктивні підстави вважати, що позов ОСОБА_1 в частині позовної вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_4 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 2016року до дня смерті ОСОБА_4 02серпня 2021року задоволенню не підлягає як недоведений, а інша позовна вимога (про визнання права власності в порядку спадкування) не підлягає задоволенню як похідна вимога від первісної позовної вимоги. У той же час, заява позивача про залишення без розгляду позову в частині вимоги про визнання права власності в порядку спадкування за законом не підлягає задоволенню, оскільки подана після початку розгляду справи по суті (п. 5 ч. 1 ст.257 ЦПК України).

Судові витрати віднести на рахунок сторін, що їх понесли.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Перша новомосковська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу та визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити частково.

Установити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01січня 2004року до 2016року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок сторін, що їх понесли.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ;

- ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_4 ;

- Самарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Самарівському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 40340814, 51200, Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Українська, 7А;

- Перша новомосковська міська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 02891109, 51200, Дніпропетровська область, м.Самар, вул.Гетьманська, 22.

Рішення суду складено та підписано 21лютого 2025року.

Суддя Г.Є.Майна