Рішення

від 21.01.2025 по справі 351/1647/24

СНЯТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №351/1647/24

Номер провадження №2/351/131/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2025 року м. Снятин

Снятинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Сегіна І.Р.,

за участі секретаря - Григоращук В.І.,

позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Снятині справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТІМ ГРУПП", ОСОБА_2 про повернення 14 000 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІМ ГРУПП», ОСОБА_2 про повернення 14000 грн.

Позовні вимоги мотивувала тим, що приблизно на початку червня 2024 року вона забронювала квитки в Ізраїль, в м. Тель-Авів та у зворотному напрямку у консультативному візовому центрі «ТІМ ГРУПП», що в м. Снятин по вул. Шевченка, 105, у працівниці ОСОБА_2 . Це було з ініціативи відповідачки, вона сама запропонувала їй послуги Центру, обіцяючи візову підтримку по всьому світу, а в разі невиїзду по її причині- повернення грошей, бронювання багажу, готелю, медичної страховки і перевезення в Польшу. ОСОБА_2 сказала, що даний договір збережений на комп`ютері та при оплаті буде їй виданий. Вона оплатила відповідачці за всі ці послуги 13500 грн., квитки повинні були бути в обидві сторони. Десь через тиждень ОСОБА_2 перестала відповідати на телефонні дзвінки позивачки, а потім сказала, що гроші не переведені в Польщу, так як не працює термінал. 21.06.24 року вона в присутності жительки с. Красноставці ОСОБА_3 звернулась в Центр з метою забрати свої гроші, щоб звернутись в інший візовий центр, однак ОСОБА_2 їй сказала, що гроші уже надіслані в Польщу і що за такі гроші - це буде квиток в одну сторону. Тоді вона потребувала свої гроші, після чого ОСОБА_2 двічі телефонувала якомусь ОСОБА_4 і сказала щоб вона доплатила до 13 500 грн. ще 500 грн і тоді вона видасть квиток у другу сторону, але до Кракова. На її запитання, де бронювання готелю, багажу, мед страховка, ОСОБА_2 відповіла, що якщо вона хоче страховку, то потрібно ще 800 грн. Однак, така вимога є неправдивою, тому що таку саму страховку позивачка зробила за 200 грн в Страховій компанії «Оранта», однак бронювання готелю і багажу не було. Тоді вона потребувала договір і квитанції за оплату. Однак, ОСОБА_2 сказала, що це все засекречено і гроші вона не переслала в Польщу. 30.07.2024 року вона отримала повідомлення про те, що у зв`язку із загостренням військових дій в Ізраїлі вводиться візовий режим про дозвіл перетину кордону і для українців. Цього ж дня вона звернулась в Ізраїль з приводу відкритого дозволу на переліт. Але у зв`язку із війною відповіді не було, тоді вона подумала, що їй не дали дозвіл. Але перед тим звернулась до ОСОБА_2 , щоб вона відкрила візу. Та вона сказала, що вони з Ізраїлем не працюють, і вона нічим не допоможе, хоча коли відповідачка отримала гроші, запевняла інше. 31.07.2024 року коли її заява дійшла в Ізраїль, тоді їй дозвіл був наданий, однак, після спілкування з працівницею центру вона дуже захворіла, ще й інтенсивні воєнні дії в Ізраїлі. Тому позивачка відмовилась від поїздки, бо перед цим її сумніви у квитках підтвердили знайомі у Варшаві, про те, що ні проплати, ні квитанції, ні її прізвище в списках пасажирів не було. Завчасно до вильоту вона звернулась до відповідачки, щоб повернути їй гроші, однак та відмовилась. 30.07.2024 року вона звернулась до поліції, і 31.07.2024 року ОСОБА_2 , знаючи, що вона звернулась в поліцію, видала їй квитанції на зовсім іншу суму, і не з Варшави , а з Бухареста. Тоді вона попросила відповідачку, якщо вона не хоче повернути гроші, то хай перебронює квитки на інший місяць. Однак, ОСОБА_2 відмовилась і спочатку казала, що вона взагалі її не знає і квитки не її.

Просила повернути їй гроші, взяті працівницею консультаційного візового центру "ТІМ ГРУПП" на користь цього центру ОСОБА_2 в сумі 14,000 грн.

В судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала та пояснила, що вона звернулась до туристичної фірми, до працівниці ОСОБА_2 для отримання туристичної послуги із бронюванням квитка на літак. ОСОБА_2 сказали їй, що фірма гарантує переліт в дві сторони з багажем, з проживанням в готелі, страховкою та перевезенням автобусом. Договір відповідачка обіцяла видати пізніше, тому що не працює техніка. Про умови перельоту, повернення квитків не роз`яснювала. Запевняла, що є можливість перебронювати дати і їхня фірма співпрацює з Близьким Сходом і переліт гарантує. Кошти відповідачка ОСОБА_2 отримала, однак, квитанцію не видала. Коли вона вирішила перебронювати виліт в Ізраїль через бойові дії , там- на місці, то ОСОБА_2 відмовила їй, як і відмовилась повернути кошти. Всі оплати вона вела від свого імені, і коли вона передавала кошти, то була присутня її знайома ОСОБА_6 .. Також, коли відповідачка відмовилась повернути кошти, то вона їй вказала на можливість зміни бронювання, за що відповідачка вимагала ще 7000 грн. за перебронювання. Бронювання хостелу через сайт «Booking.com» вона здійснювала самостійно. В судовому засіданні просила повернути їй 7000 грн., які вона позичала у людей. Хотіла поїхати в Ізраїль до хворого племінника і забрати його в Україну.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засідання пояснила, що позов не визнає, подала до суду письмові пояснення, в яких зазначила, що запропонувала ОСОБА_1 авіаквитки в Тель-Авів на суму орієнтовно 12000-14000 грн., на що остання відповіла, що для неї це надто дорого і попросила пошукати дешевші варіанти. Тоді вона зателефонувала своєму знайомому на імя ОСОБА_4 , який проконсультував її стосовно пошуку дешевших квитків онлайн на офіційних сайтах авіаліній. Знайшовши варіант придбання дешевших квитків, при зустрічі із ОСОБА_1 вона пояснила, що у вартість квитків входять лише ручна поклажа і якщо вона з будь-яких особистих причин не полетить в Тель-Авів, то кошти за ці квитки ніхто не поверне, в тому числі й авіакомпанія, оскільки такого повернення не передбачено. Можливість повернути кошти на придбання таких квитків існує лише в разі оплати додаткової послуги WizzPluss, на що ОСОБА_1 не погодилась. Оскільки оплатити вартість квитків на сайті авіакомпанії Wizz Air з банківської карти у ОСОБА_1 не було, а була у неї тільки готівка, то для придбання цих квитків позивачка попросила, щоб вона використала свою банківську картку і поставила її кошти на свій рахунок та купила квитки, передавши, при цьому, їй 6500 грн.. Проте, оскільки в компанії Wizz Air вартість квитків подорожчала, то ОСОБА_1 додала їй ще 500 грн. і вона повідомила їй що 05.08.2024 року зробить реєстрацію на авіарейс і скине їй на електронну пошту. Того ж дня ці квитки у формі PDF в месенджері WhatsApp вона надіслала позивачці, однак, незважаючи на це все через деякий час ОСОБА_1 прийшла до неї в офіс, де вона працює, та стала стверджувати, що ці замовлені квитки є недійсні і вимагала повернути їй грошові кошти, які вона за них оплатила. Згодом, коли вона ще раз пояснила позивачці, що кошти в даному разі не повертаються і претензії повинні бути не до неї, а до авіакомпанії, тоді позивачка стала наполягати, щоб вона перенесла квитки авіапольоту в Тель-Авів на інші дати, не називаючи іншої конкретної дати. Зазначила, що вона пояснила ОСОБА_1 , що для того, щоб перенести квитки на будь-яку іншу дату в цій авіакомпанії, необхідно внести зміни до бронювання і сплатити збір за зміну рейсу і що дана інформація розміщена на офіційному сайті вказаної авіакомпанії Wizz Air. Проте ОСОБА_1 додатково вносити кошти для зміни дат у квитках відмовилась, почала знову вимагати від неї повернення коштів на придбання квитків і погрожувати. Окрім отриманих нею від ОСОБА_1 6500 та ще 500 грн. у зв`язку із зміною вартості квитків, з яких 103 грн. вона їй повернула, від позивачки більше ніяких грошових коштів не отримувала. Чому позивачка вимагає повернення 14 000 грн. їй незрозуміло. Відтак, вона отримала від ОСОБА_1 в загальному 7000 грн. на придбання для неї авіаквитків Тель-Авів не як працівниця консультаційного візового центру Team Group, чи працівниця ФОП ОСОБА_7 , а просто в якості фізичної особи, не пов`язаної з будь-якою юридичною особою або фізичною особою підприємцем. Вважає вимоги ОСОБА_1 безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсності, а зазначені нею в позовній заяві факти - не доведеними. Просила в задоволені позову відмовити. Також, відповідач ОСОБА_2 подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

Вислухавши позивача, дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволенню, з таких підстав.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних абоо спорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

За положеннями пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині 3 статті 203 ЦК України закріплено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ст. 77 (ч.ч. 1, 2) ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи., що передбачено ст. 79 ЦПК України.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до роздруківки із сайту Wizz внесено інформацію про пасажира ОСОБА_8 на рейс- виліт: Назва рейсу- W6 1559, Аеропорт відправлення -Варшава (07.08.2024, 6.00); Аеропорт призначення -Тель-Авів (07.08.2024, 10.50). Виліт- дані про рейс W6 2098, Аропорт відправлення - Тель-Авів (27.08.2024, 19.30), Аеропорт призначення -Краків (27.08.2024, 22.30).

Відповідно до роздруківки із сайту Wizz, маршрут подорожі: BFWEMC+taras21034@ukr.net. Пункт -Змінення бронювання: Пасажири можуть змінити дату перельоту, час і маршрут через Інтернет або інформаційний центр. Зробити це потрібно не пізніше ніж за години до відправлення згідно з розкладом. У цьому випадку потрібно сплатити збір за змінення та різницю в розмірі тарифів за її наявності.

21.06.2024 ОСОБА_1 укладено Поліс добровільного страхування подорожуючих за кордон № ЛТ-0168504 із Стразовою компанією «ОРАНТА».

Через сайт «Booking.com» позивачкою заброньовано місце у хостелі, дата - 07.08.2024 та 09.08.2024.

Згідно скріншот банківського додатку успішно проведено оплату з банківської карти "4149........4020 Wizz AIRLINES ZRT, Budapest сплачено за авіаквитки в сумі 3465,18 грн. та 3431,17 грн.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 218 ЦК України передбачено, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Позивач ОСОБА_1 , стверджувала, що вона звернулась до працівниці туристичної фірми ОСОБА_2 для отримання туристичної послуги із бронюванням квитка на літак. Договір про надання послуг відповідачка не надала, обіцяла видати пізніше. Про умови наданих послуг з перельоту, перебронювання або повернення квитків відповідачка не інформувала. ОСОБА_2 гарантувала їй переліт в дві сторони з багажем. Кошти відповідачка ОСОБА_2 отримала, однак, квитанцію не видала. Коли вона вирішила перебронювати виліт в Ізраїль через бойові дії там, то ОСОБА_2 відмовила та відмовилась повернути кошти.

Відповідачка ОСОБА_2 у письмових поясненнях визнала, що дійсно, ОСОБА_1 прийшла до неї в офіс туристичної агенції, де вона працює, просила забронювати квитки на літак до Ізраїлю м. Тель-Авів та назад. Вона допомогла ОСОБА_1 та надала послугу із забронювання квитків, надала їй підтвердження бронювання на літак 07.08.2024р. з Варашави до Тель-Авіву та 27.08.2024 р. з Тель-Авіву до Кракова. ОСОБА_2 визнала факт отримання від ОСОБА_1 коштів у сумі 7000 грн. за бронювання квитків без укладення договору та видачі розрахункового документа. ОСОБА_2 підтвердила, що допомогла позивачці особисто, заперечила факт надання послуг позивачці туристичною агенцією відповідачем - ТОВ "Тім Груп" або ФОП ОСОБА_7 .

Виходячи з того, що і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 визнали обставини звернення позивачки саме до ОСОБА_2 в офісі туристичної агенції, замовлення та надання туристичних послуг з бронювання квитків на літаки, а також оплати таких послуг у сумі 7000 грн., суд прийшов до висновку, що такі обставини є достовірними та відповідно до ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникли договірні відносини з надання супутніх туристичних послуг з бронювання авіаквитків. Відсутність письмового договору не спростовує наявність договірних відносин між сторонами.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 906 ЦК України передбачено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частини першої та другої статті 98 Повітряного кодексу України повітряні перевезення виконуються на підставі договору між авіаперевізником та пасажиром або вантажовідправником. Кожний договір повітряного перевезення та його умови засвідчуються документом на перевезення, який видається авіаційним перевізником або уповноваженими ним організаціями (агентами).

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Повітряного кодексу України бронювання (резервування) - попереднє замовлення місця у повітряному судні на певні рейс і дату для перевезення пасажира або попереднє замовлення обсягу і тоннажу у повітряному судні на певні рейс і дату для перевезення багажу (вантажу).

При цьому ч. 8 ст. 98 Повітряного кодексу України регламентовано, що суб`єктом, що надає агентські послуги з продажу повітряних перевезень, є юридична особа, яка здійснює діяльність з продажу повітряних перевезень за дорученням авіаперевізника або генерального агента на підставі договору. Суб`єкти, що надають агентські послуги з продажу повітряних перевезень, при здійсненні продажу повітряних перевезень повинні використовувати автоматизовані системи бронювання.

Загальні умови перевезення пасажирів і багажу повітряним транспортом, забезпечення безпеки польотів та якості обслуговування встановлені Авіаційними правилами України «Правила повітряних перевезень та обслуговування пасажирів і багажу», затвердженими Наказом Державної авіаційної служби України від 26.11.2018 № 1239, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 08.02.2019 № 141/33112 (надалі - Правила повітряних перевезень № 1239).

Відповідно до п. 6 Розд. І Правила повітряних перевезень № 1239 суб`єкт, що надає агентські послуги з продажу повітряних перевезень (далі - агент з продажу),- юридична особа, яка здійснює діяльність з продажу повітряних перевезень за дорученням авіаперевізника або генерального агента на підставі договору;

У відповідності з п.п. 1-4 Гл. І Розділу ІІІ повітряні перевезення виконуються на підставі договору між авіаперевізником і пасажиром. Укладення договору повітряного перевезення та його умови підтверджуються квитком, який видається пасажиру авіаперевізником або агентом з продажу. Квиток надає право пасажиру, зазначеному у квитку, на переліт відповідним рейсом (рейсами) і зобов`язує авіаперевізника здійснити перевезення пасажира і його багажу та надати інші послуги відповідно до договору повітряного перевезення, крім випадків, визначених у пункті 5 цієї глави. Умови договору додаються до квитка і мають містити інформацію для пасажирів про обмеження відповідальності під час перевезення пасажира та багажу, про податки і збори; час початку та закінчення реєстрації на рейс, посадки у повітряне судно; інформацію щодо зареєстрованого багажу та ручної поклажі; строки пред`явлення претензій щодо неналежного перевезення пасажирів та багажу; інформацію щодо заборони перевезення окремих речей у зареєстрованому багажі або у ручній поклажі; права пасажирів у разі відмови у перевезенні, скасування чи тривалої затримки рейсу; адресу авіаперевізника, за якою пасажири мають змогу направляти свої звернення; іншу інформацію, яку авіаперевізник вважає необхідною для пасажира.

Згідно з п.п. 1, 2, 4 Гл. І Розд. 4 для бронювання використовуються АСБ/ГРС. Бронювання місця і тоннажу на рейс може здійснюватись за допомогою телефонного, мобільного зв`язку, веб-сайту, спеціалізованих автоматів самообслуговування та інших методів. Обов`язковою умовою застосування таких методів бронювання є відображення здійсненого бронювання у системі бронювання авіаперевізника. Бронювання здійснюється у строки та в порядку, що встановлюються правилами авіаперевізника. Внесення до бронювання інформації щодо паспортних даних пасажира здійснюється відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України. Авіаперевізник або його агент з продажу, який здійснює бронювання, повинен поінформувати пасажира (його представника) про умови застосування тарифу, за яким здійснено бронювання перевезення, строки сплати вартості та оформлення цього перевезення, а також про зміни у розкладі рейсів.

Відповідно до пункту 4 глави 3 розділу XV Правил повітряних перевезень № 1239 в залежності від того, як і де придбавався квиток, доведення фактів інформування пасажира про правила та умови перевезення, порядок бронювання місць на рейсах, тарифи, такси (збори), про розклад та строки виконання рейсу покладається на авіаперевізника, його агента з продажу, туроператора та інших уповноважених організацій за місцем укладання договору повітряного перевезення.

Відповідно до абз. 3 п. 1 Гл. 2 Розді. XVІІІ Правил повітряних перевезень № 1239 примусове повернення коштів або перебронювання без застосування штрафних санкцій здійснюється у випадках, зокрема, неправильного оформлення перевізних документів з вини авіаперевізника або його агента з продажу.

Оскільки відповідачка ОСОБА_2 самостійно, без реєстрації суб`єкта господарювання, ініціативно, систематична, на власний ризик надавала оплатні супутні туристичні послуги ОСОБА_1 з бронювання квитків на літак на території України, суд прийшов до висновку, що в цій частині на її діяльність поширюється наведене вище регламентування.

Правовідносини з організації та соціально-економічних засади реалізації державної політики України в галузі туризму та забезпечення закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров`я, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, задоволення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних подорожей врегульовані Законом України «Про туризм».

Згідно ст. 1 Закону України «Про туризм» наведені визначення, зокрема, турист - особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та із зобов`язанням залишити країну або місце перебування в зазначений термін;

супутні туристичні послуги та товари - послуги та товари, призначені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам;

туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;

туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

У відповідності з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про туризм» Учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового розміщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розважального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку діяльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства (туристи, екскурсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристична діяльність.

Суб`єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяльність (далі - суб`єкти туристичної діяльності), є: туристичні оператори (далі - туроператори) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяльністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька діяльність із надання характерних та супутніх послуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність; туристичні агенти (далі - турагенти) - юридичні особи, створені згідно із законодавством України, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та туристичних послуг інших суб`єктів туристичної діяльності, а також посередницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх послуг.

Статтею 19-1 Закону України «Про туризм» регламентовано інформування споживачів про умови надання туристичних послуг та передбачено, що будь-яка інформація, надана туроператором (турагентом), повинна містити достовірні відомості про умови договору на туристичне обслуговування. Інформація про умови надання туристичних послуг, яку туроператор (турагент) поширює до укладення договору на туристичне обслуговування, має доводитися у доступній, наочній формі, бути розбірливою, зрозумілою та містити відомості про: 1) місце надання туристичних послуг, програму туристичного обслуговування; 2) характеристику транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорію; 3) характеристику готелів та інших засобів тимчасового розміщення, у тому числі місце їх розташування, категорію, строки і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування під час туристичної подорожі; 5) мінімальну кількість туристів у групі, а також інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи, не пізніше ніж за три дні до початку туристичної подорожі; 6) ціну туристичних послуг. Туроператор (турагент) зобов`язаний додержуватися умов надання комплексу туристичних послуг, про які був поінформований споживач до укладення договору на туристичне обслуговування, крім випадків, коли про зміну таких умов повідомлено споживача до укладення договору або якщо зміни внесено на підставі угоди, укладеної між сторонами договору. До укладення договору на туристичне обслуговування споживачеві туристичного продукту надається інформація про: 1) основні вимоги до оформлення в`їзних/виїзних документів (паспорт, дозвіл (віза) на в`їзд/виїзд до країни тимчасового перебування), у тому числі строк їх оформлення; 2) медичні застереження стосовно здійснення туристичної подорожі, зокрема протипоказання через певні захворювання, особливості фізичного стану (фізичні недоліки) і вік туристів, а також умови безпеки туристів у країні (місці) тимчасового перебування; 3) туроператора (турагента), його місцезнаходження, поштові реквізити, контактний телефон, наявність ліцензії на провадження туристичної діяльності та інші відомості відповідно до законодавства про захист прав споживачів; 4) керівника групи та засоби зв`язку з ним у разі здійснення туристичної подорожі за кордон чи перебування за кордоном неповнолітньої та/або малолітньої особи з метою встановлення законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи прямого зв`язку з нею; 5) час та місце проміжних зупинок і транспортних сполучень та категорію місця, яке споживач займатиме в певному виді транспортного засобу; 6) види і тематику екскурсійного обслуговування, порядок здійснення зустрічей і проводів, супроводу туристів; 7) стан навколишнього природного середовища, санітарного та епідеміологічного благополуччя; 8) назву, адресу та контактний телефон представництв туроператора або організації (організацій), уповноваженої туроператором на прийняття скарг і претензій туристів, а також адреси і телефони дипломатичних установ України у країні (місці) тимчасового перебування або місцевих служб, до яких можна звернутися у разі виникнення труднощів під час туристичної подорожі; 9) порядок забезпечення туроператором страхування туристів та умови такого страхування; 10) розмір фінансового забезпечення туроператора (турагента) на випадок його неплатоспроможності (банкрутства) та кредитну установу, яка надала таке забезпечення.

Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону. У договорі на туристичне обслуговування зазначаються істотні умови договору. Крім того, частиною 1 статті 20 Закону України "Про туризм" регулюються питання зміни ціни туристичного продукту після укладення договору на туристичне обслуговування; право сторін вимагати внесення змін до цього договору або його розірвання у зв`язку із зміною істотних умов договору та обставин, якими вони керувалися під час укладення договору; повідомлення туроператором (турагентом) туриста про зміну обставин та їхня відмова від виконання договору лише за умови повного відшкодування замовникові збитків, а також, інші права і обов`язки, відповідальність сторін.

Статтею 25 Закону України «Про туризм» визначено, що туристи і екскурсанти мають право на: реалізацію закріплених Конституцією України прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров`я, на безпечне для життя і здоров`я довкілля, задоволення духовних потреб, захист і повагу людської гідності; необхідну і достовірну інформацію про правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування, а також виїзду з країни (місця) тимчасового перебування і перебування там, про звичаї місцевого населення, пам`ятки природи, історії, культури та інші об`єкти туристичного показу, що знаходяться під особливою охороною, стан навколишнього середовища; інформацію про наявність ліцензії у суб`єкта, що здійснює підприємницьку діяльність у галузі туризму, інших документів, наявність яких передбачена законодавством; отримання обов`язкової інформації, що передує укладенню договору; отримання туристичних послуг, передбачених договором; особисту безпеку, захист життя, здоров`я, прав споживача, а також майна; одержання відповідної медичної допомоги; відшкодування матеріальних і моральних збитків у разі невиконання або неналежного виконання умов договору; сприяння з боку органів державної влади України в одержанні правових та інших видів допомоги, а громадяни України також і за її межами; реалізацію інших прав. Туристи і екскурсанти зобов`язані: не порушувати права та законні інтереси інших осіб, вимоги законів, які діють на території країни перебування; виконувати митні, прикордонні, санітарні та інші правила; поважати політичний та соціальний устрій, традиції, звичаї, релігійні вірування країни (місця) перебування; зберігати довкілля, дбайливо ставитися до об`єктів природи та культурної спадщини в країні (місці) тимчасового перебування; дотримуватися умов і правил, передбачених договором про надання туристичних послуг; надавати персональну інформацію в обсязі, необхідному для реалізації туристичного продукту; дотримуватися під час подорожі правил особистої безпеки; відшкодовувати збитки, завдані їх неправомірними діями. Виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством України та законодавством країни тимчасового перебування.

За змістом частин першої та другої статті 32 Закону України «Про туризм» за неналежне виконання своїх зобов`язань туроператор, турагент, інші суб`єкти туристичної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, визначену в договорі відповідно до чинного законодавства. Розмір майнової відповідальності туроператора, турагента чи іншого суб`єкта туристичної діяльності не може перевищувати фактично завданих замовнику збитків з їх вини.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про туризм» встановлено, що суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, що завдало шкоду, зобов`язаний відшкодувати туристу збитки у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною 15 статті 20 Закону України «Про туризм» передбачено, що якість туристичних послуг має відповідати умовам договору на туристичне обслуговування, порядок і способи захисту порушених прав туристів визначаються Законом України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» послугою вважається діяльність виконавця послуг з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Договором є усний чи письмовий правочин, укладений між споживачем і виконавцем.

Згідно зі ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» окрім інших, споживачі мають право на: захист своїх прав державою; 2) належну якість продукції та обслуговування; 3) безпеку продукції; 4) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію державною мовою про продукцію, її кількість, якість, асортимент, її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов`язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Пунктом 4 ч.3 ст. 10 цього закону передбачено, що у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи;

У відповідності до абз 1 ч. 1, абз. 1 ч. 2 ст. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою. Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), визначеним відповідними нормативно-правовими актами, у тому числі технічними регламентами, або, прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування.

Також ч. 7 ст. 15 цього ж закону передбачено, що у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило: придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків; неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;

Стаття 16 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що шкода, завдана внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відшкодовується відповідно до закону.

Положеннями статей 76, 77,79, 80 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Підсумовуючи наведене, суд робить висновки, що виконавцем суміжних туристичних послуг може бути лише суб`єкт підприємницької діяльності, такі послуги повинні надаватись у відповідності до письмового договору, споживач повинен бути поінформований про зміст та характер послуги, оплата таких послуг повинна супроводжуватись видачою виконавцем розрахункового документу.

Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_2 , надаючи супутні туристичні послуги, не виконала вказані вимоги закону. ОСОБА_2 стверджуючи про те, що вона проінформувала позивачку про неможливість відмови, повернення чи зміни авіаквитків, зобов`язана довести таку обставину.

При цьому відповідачка не надала жодного доказу про те, що вона надала ОСОБА_1 повну інформацію про умови надання туристичної послуги.

З огляду на те, що відповідач ОСОБА_2 не виконала взяті на себе обов`язки з надання туристичних послуг, а саме детального інформування позивачки про умови надання такої послуги, строк виконання обов`язку щодо надання туристичних послуг сплинув, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 коштів у розмірі 7000 грн.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Висновок суду про існування між Позивачкою та ОСОБА_2 договірних правовідносин з надання туристичних послуг на підставі усного договору, а також належність вимог про відшкодування шкоди споживачу, завданої внаслідок неналежного виконання туристичної послуги та не інформування про неї відповідає висновку Верховного Суду.

Верховним Судом упорядковано Огляд практики Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у спорах про захист прав споживачів туристичних послуг (Відпов.за вип.: суддя КЦС ВС, к.ю.н. О. В. Білоконь. - Київ, 2020. - 37 с. ), де у п. 3.3 наведено, що недодержання сторонами письмової форми договору на туристичне обслуговування, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, якщо дії сторін свідчать про те, що між ними фактично виникли договірні відносини. Зокрема, вказаний висновок наведено у постанові Верховного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 569/8755/16-ц (провадження № 61-35800св18). У вказаній справі також йдеться про те, що майнову відповідальність несе суб`єкт туристичної діяльності, який порушив законодавство в галузі туристичної діяльності при наданні туристичної послуги, тобто порушив умови договору між туристом і суб`єктом туристичної діяльності з надання туристичних послуг, та за вини якого замовнику завдано збитків.

В решті позовної вимоги суд вважає, що слід відмовити за недоведеністю позивачем тієї обставини, що саме ТОВ «ТІМ ГРУПП» надавилися туристичні послуги з бронювання квитків. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які підтверджують виникнення між позивачкою та ТОВ «ТІМ ГРУПП» договірних правовідносин з надання туристичних послуг.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що при зверненні до суду з позовом позивач звільнена від сплати судового збору, тому підлягає стягненню з відповідача на користь держави пропорційно задоволеним вимогам. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , сплачені за ненадані послуги кошти у сумі 7000 (сім тисяч) гривень.

В решті позову відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави 605,60 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: Ігор СЕГІН