Рішення

від 13.02.2025 по справі 534/1710/24

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №534/1710/24

Провадження №2/534/469/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2025 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області

в складі: головуючого судді Морозова В.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Хвіст Т.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей, сім`ї та молодіжної політики виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про встановлення факту самостійного одноособового виховання та утримання дитини,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому прохає встановити факт самостійного одноособового виховання та утримання ним ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своєї неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Одночасно з поданням позовної заяви ОСОБА_1 звернувся з клопотаннями про виклик і допит свідків, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та про витребування доказів, а саме: витребувати від Державної податкової служби України інформацію за 2018-2024 роки відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 щодо наявності або відсутності джерел доходів, а також, розміри отриманого нею доходу за вказаний період; її перебування на обліку, як фізична особа - підприємець, а також, розміру отриманого нею доходу від підприємницької діяльності за вказаний період.

Свої позовні вимоги головним чином мотивує тим, що 29.04.2011 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який розірвано на підставі рішення Комсомольського міського суду від 08.10.2018 року по справі № 534/1221/18.

Сторони від шлюбу мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка відповідно до рішення Комсомольського міського суду від 27.06.2022 року у справі №534/1403/21 проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 , її вихованням та матеріальним забезпеченням позивач займається самостійно і одноособово.

Дитина відмовилась проживати з відповідачем та з 2020 року переїхала до позивача, оскільки відповідач разом зі своїм співмешканцем ніде не працюють, постійно вживають алкогольні напої, створили для дитини нестерпні умови проживання, не піклуються про неї, ображають її нецензурною лайкою, сваряться між собою, не забезпечують матеріальні потреби дитини, дитина не відчуває в сім`ї матері себе захищеною, аліменти витрачали на свої потреби, а не на дитину, тощо.

За таких обставин, враховуючи, що донька повністю перебуває на утриманні та вихованні позивача, проживає з ним, а мати мешкає окремо від нас та не цікавиться життям дитини, не займається її вихованням і матеріальним забезпеченням, вважаю, що свідоме і тривале нехтування відповідачем виконанням своїх батьківських обов`язків щодо дитини є наслідком винної поведінки відповідача та є підставою для встановлення факту мого самостійного і одноособового виховання сина, у зв`язку з тим, що існує потреба в реалізації різних соціальних цілей без необхідності щоразу звертатись до матері для отримання її згоди.

Ухвалою суду від 22.08.2024 позовна заява прийнята та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження. Клопотання про витребування доказів та допит свідків задоволено.

Ухвалою суду від 20.11.2024 позовну заяву залишено без руху.

04.12.2024 на адресу суду надійшло клопотання на виконання ухвали без руху.

Ухвалою суду від 21.01.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

У судове засідання представник Служби у справах дітей, сім`ї та молодіжної політики виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області не з`явилась, просила суд розгляд справи проводити без її участі.

Відповідач повідомлена належним чином про дату, час та місце судового засідання не з`явилась.

Позивач та його представник у судовому засіданні позов підтримали та просили суд його задовольнити.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 надали покази в яких, серед іншого, повідомили, що позивач проживає з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 однією сім`єю та займається її вихованням та утриманням одноособово.

Суд, з`ясувавши думку учасників справи, допитавши свідків дослідивши докази, матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, надавши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, доказам у справі у цілому, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, ґрунтуючись на засадах верховенства права, законності і обґрунтованості судового рішення, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.04.2011 року між сторонами було зареєстровано шлюб, який розірвано на підставі рішення Комсомольського міського суду від 08.10.2018 року у справі № 534/1221/18 (а.с. 71 та на звороті).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 11).

Так, відповідно до рішення Комсомольського міського суду від 27.06.2022 року у справі №534/1403/21 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-15). Згідно акту КЖЕП № 4 позивач проживає зі своєю матір`ю та донькою за адресою: АДРЕСА_1 , що також підтверджується довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 20-11/3371 від 20.06.2024 (а.с. 16-17).

Позивач у позовній заяві, серед іншого, зазначає, що дитина відмовилась проживати з мамою та з 2020 року переїхала до позивача, оскільки остання разом зі своїм співмешканцем ніде не працюють, постійно вживають алкогольні напої, створили для дитини нестерпні умови проживання, не піклуються про неї, ображають її нецензурною лайкою, сваряться між собою, не забезпечують матеріальні потреби дитини, дитина не відчуває в сім`ї матері себе захищеною, аліменти витрачали на свої потреби, а не на дитину, тощо, що підтверджується копіє висновку Служби у справах дітей, сім`ї та молодіжної політики від 05.08.2021 року, заяви органу опіки та піклування до суду, висновком органу опіки та піклування від 09.11.2024 до суду, відповіді ЦДЮТ від 27.07.2021, заявою про ознайомлення з матеріалами справи №534/1403/21 (а.с. 18-23).

Також відповідно до рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 27.06.2022 року у справі № 534/1403/21 з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі 1/4 частки від її заробітку/доходу.

Позивач зазначає, що відповідач обов`язки по вихованню дитини остаточно перестала виконувати з 2020 року, протягом цього часу жодного разу не виконувала свої обов`язки по вихованню та матеріальному забезпеченню дитини, життям доньки не цікавилась і не цікавиться, не спілкується, участі в її вихованні не приймає, коштів на утримання не надає, не цікавиться фізичним, духовним розвитком дитини, не забезпечує дитину та не приймає участі в її лікуванні, не цікавиться її станом здоров`я, не приймає будь-якої участі в її житті, не цікавиться станом навчального та виховного процесу, її успіхами, досягненнями, потребами дитини її відносинами з іншими дітьми та поведінкою у школі, зі святами не вітає, що знаходить своє підтвердження у відповіді ЦДтаЮТ від 27.07.2021 року та довідці ЗОШ № 2 від 19.06.2024 (а.с. 23-24).

Також позивачем надано докази щодо його постійного доходу, позитивну характеристику за місцем роботи, та іншого, що знаходить своє підтвердження у копії трудової книжки, довідках про доходи, характеристики за місцем роботи, договору міни, технічного паспорту на житло, заповіту, довідки Комсомольського районного військкомату від 10.12.2015 за № 75/сс (а.с. 25-32).

Відповідно до розрахунку зі сплати аліментів відповідач має заборгованість станом 01.07.2024 у розмірі 125 267 грн. 50 коп. (а.с. 35 на звороті).

Відповідач та її співмешканець досить тривалий час ніде не працюють, не мають засобів для існування, зловживають спиртними напоями, кошти, які стягувалися з мене в якості аліментів до 2021 року, витрачали на задоволення своїх потреб, а не на дитину, тощо.

Згідно відомостей про джерела та суми нарахованих виплат наданих на ухвалу суду від 22.08.2024 у відповідача немає стабільного доходу, що виключає можливість нею утримувати доньку (а.с. 57-58).

Відповідно до ч. 2 ст. 141 та ч. 2 ст. 150 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Так, відповідно до ст.ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Згідно з ч. 3 ст. 151 СК України батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно із ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно положень ст. 51 Конституції України Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у сімейному Кодексі України.

Крім того, ст. 3, ст. 18 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини.

За змістом роз`яснень, викладених у п.п. 15, 16, 17 постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Статтею 3 Конституції України гарантовано, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з статтею 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Аналізуючи обставини справи, суд дійшов переконання, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Служба у справах дітей, сім`ї та молодіжної політики виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про встановлення факту самостійного одноособового виховання та утримання дитини - задовольнити повністю.

Встановити факт самостійного одноособового виховання та утримання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , своєї неповнолітньої доньки, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.

Повне найменування третьої особи: Служба у справах дітей, сім`ї та молодіжної політики виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області ЄДРПОУ 23552699, адреса: 39803, Кременчуцький р-н., Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Миру, буд. 24.

Відомості, які суд не оголошує щодо учасників справи при проголошенні рішення суду:

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ;

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 .

Суддя В`ячеслав МОРОЗОВ

Повний текст рішення виготовлено 21.02.2025.