Рішення

від 19.02.2025 по справі 534/2364/24

КОМСОМОЛЬСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №534/2364/24

Провадження №2/534/688/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року м. Горішні Плавні

Комсомольський міський суд Полтавської області

у складі: головуючого судді Солохи О.В.

за участі: секретаря судового засідання Гончар С.Т.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника третьої особи Малохатько М.В.

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,

в с т а н о в и в :

Позивач Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із згаданим позовом до відповідача ОСОБА_3 , в якому прохає позбавити ОСОБА_3 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Звільнити його ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від сплати аліментів на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 призначених за рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.09.2013.

Заявлені вимоги мотивує тим, що їх з відповідачкою ОСОБА_3 спільна донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2019 року проживає разом з ним та перебуває на його повному утриманні. Мати дитини ОСОБА_3 з 2019 року участі в житті доньки не приймає, та ухиляється від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання доньки.

Ухвалою суду від 03.10.2024 позовна заява ОСОБА_1 прийнята до розгляду із відкриттям провадження у справі та призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом сторін у підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 19.11.2024 продовжено строк проведення підготовчого судового засідання у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав та припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини строком на тридцять днів.

Ухвалою суду від 23.12.2024 підготовче провадження у справі було закрито, а справу призначено до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала та наполягала на їх задоволенні. Показала, що з позивача на користь відповідачки на підставі рішення суду стягуються аліменти на утримання доньки, проте донька з 2019 року проживає разом з батьком. Мати дитини участі у житті доньки не приймає, з огляду на що, вважає, що ОСОБА_3 необхідно позбавити батьківських прав.

Позивач ОСОБА_1 позов підтримав.

Представник органу опіки та піклування Малохатько М.В. підтримала поданий позов. Показала, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 буде здійснено виключно в інтересах дитини. Позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав дозволить позивачу вирішувати різні юридичні питання без згоди матері дитини.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, про причини своєї неявки суд не повідомила.

Неповнолітня ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що після розлучення батьків залишилася проживати з мамою, проте в 2019 році почала проживати разом з батьком. Зазначила, що з мамою періодично спілкується, іноді по телефону, іноді зустрічається з нею та відвідує її в дома.

Заслухавши пояснення сторін, встановивши обставини справи, дослідивши надані письмові докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Комсомольського міського управління юстиції Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Комсомольську Полтавської області народилася ОСОБА_4 , батьками якої є ОСОБА_1 та ОСОБА_6 (а.с.15).

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 03.07.2013 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було розірвано. ОСОБА_6 після розірвання шлюбу повернено дошлюбне прізвище « ОСОБА_7 » (а.с.15).

Рішенням Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.09.2013 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки заробітку (доходу) щомісячно, але не менше встановленого законом мінімального розміру аліментів на одну дитину, починаючи з 03.07.2013 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно (а.с.16).

Відповідно до довідки виданої сектором з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб житлового відділу департаменту економічного розвитку та ресурсів виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ОСОБА_1 разом з неповнолітньою ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.17).

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцької міської ради Полтавської області №333 від 17.12.2024, позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано доцільним (а.с.88-89).

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Стаття 179 СК України передбачає, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

За змістом ст.181 СК України аліментами є кошти на утримання дитини, які присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 188 СК України батьки можуть бути звільнені від обов`язку утримувати дитину тільки за рішенням суду.

Згідно із ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267-271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п.17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04.09.2019 (справа №711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Судом встановлено, що з березня 2019 року дитина ОСОБА_4 не проживає з матір`ю ОСОБА_3 , на користь якої були стягнуті аліменти з позивача - батька дитини, а проживає зі своїм батьком ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 4 ст. 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено судом, неповнолітня ОСОБА_4 проживає з батьком - позивачем по справі та повністю знаходиться на його утриманні, тобто змінились обставини, що впливають на стягнення аліментів на користь відповідача. Враховуючи загальні принципи регулювання сімейних відносин, способи захисту сімейних прав, суд вважає за необхідне захистити порушене право позивача шляхом припинення примусового стягнення на користь відповідачки аліментів на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.09.2013.

Щодо позбавлення батьківських прав суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства, з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, сім`ї.

За змістом ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Так, у відповідності до ст.150, 151 СК України первинний і головний обов`язок по вихованню дитини покладається на її батьків. Передача дитини на виховання іншим фізичним чи юридичним особам не звільняє батьків від обов`язку піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини та проживання малолітньої дитини з ними, вправі вимагати повернення дитини до себе.

Згідно з вимогами ч.1 та 2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав, виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За змістом ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, зокрема, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до Постанови пленуму Верховного суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» з наступними змінами, позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.

Згідно з абз. 2 п. 18 вищезгаданої постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Отже, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які ухиляються від виконання своїх обов`язків з виховання дітей або зловживають своїми батьківськими правами, жорстоко поводяться з дітьми, шкідливо впливають на них своєю аморальною, антигромадською поведінкою.

При вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов`язків по вихованню, а також встановити, що мати ухиляється від їх виконання свідомо, тобто, що систематично, незважаючи на всі інші заходи попередження та впливу, продовжує не виконувати свої батьківські обов`язки, і, такі засоби впливу виявилися безрезультатними.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Умовою по ухиленню від обов`язків по вихованню дитини, як підстава позбавлення батьківських прав, передбачена п. 2. ч.1 ст. 164 СК України, може бути лише винна поведінка особи, свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Відповідні докази умисного ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідача відносно дитини в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 18 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено право суду, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось з батьків з урахуванням характеру, особи матері, а також конкретних обставин справи, відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Позивачем не доведено, що поведінка відповідача відносно доньки є свідомим нехтуванням нею своїми батьківськими обов`язками.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю (батьком).

При цьому суд виходить з того, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, а позивачем, у силу його обов`язку, належних та допустимих доказів ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків, які б були законною підставою для позбавлення її батьківських прав, не надано.

Рішенням виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17.12.2024 № 333 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 , по відношенню до дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 88-89),

У ч. 5-6 ст. 19 СК України закріплено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідачки батьківських прав стосовно неповнолітньої доньки не є обов`язковим для суду (ч.ч. 5, 6 ст. 19 СК України), від висновку органу опіки та піклування суд має право мотивовано відступити, такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом, відповідно до Постанов Верховного Суду від 06.05.2020 в справі №753/2025/19 (провадження №61-1344св20), від 15.04.2021 в справі №243/13191/19-ц (провадження №61-2237св21).

З матеріалів справи вбачається, що висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 17.12.2024 за №333, орган опіки та піклування вважає за доцільне позбавити громадянку ОСОБА_3 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Даний висновок органу опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області має рекомендаційний характер та не є обов`язковим для суду.

При дослідженні та оцінці вказаного висновку, судом встановлено, що він не містить відомостей, які вказують на наявність виключних обставин, підтверджених відповідними доказами, які б свідчили про свідоме нехтування ОСОБА_3 своїми обов`язками, та які б були законною підставою для застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення її батьківських прав відносно дитини.

Зазначення у поданому висновку про зловживання ОСОБА_3 спиртними напоями ніякими доказами не підтверджується, а посилання про неодноразове притягнення до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП не має вирішального значення при ухваленні рішення про доцільність позбавлення батьківських прав, оскільки вказана стаття не пов`язана з невиконанням батьківських обов`язків або вчиненням насильства стосовно дитини.

У вказаному висновку органу опіки та піклування не наведено жодних даних про роботу або намагання цього органу, відповідального за захист прав дітей, об`єктивно визначити ставлення матері до дитини, не зазначено, чому саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 має стати на користь інтересам дитини.

Тобто, такий висновок не містить обставин, які б вказували на наявність підстав, передбачених ч. 1 ст. 164 СК України, для застосування відносно відповідачки такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.

Позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав, тобто природніх прав, наданих батькам щодо дитини на її виховання, захист її інтересів та інших прав, які виникають із факту кровної спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.

Правовий висновок про те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, викладено, зокрема в постановах Верховного Суду від 29.07.2021 у справі №686/16892/20, від 03.08.2022 у справі №306/7/20, від 07.12.2022 у справі №562/2695/20, від 11.01.2023 у справі №461/7447/17.

У рішенні від 16.07.2015 справі «Мамчур проти України» (заява №10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Можливо, потрібно буде з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров`я. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 18.12.2008 у справі «Савіни проти України).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» зазначено, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.

Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачем докази не свідчать про злісне ухилення відповідачки від виховання дитини, свідоме нехтування нею батьківськими обов`язками, її винну поведінку щодо дитини.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно неповнолітньої доньки не забезпечуватиме інтересів самої дитини, оскільки позивач не довів, та не надав суду доказів, в чому полягає захист інтересів дитини шляхом позбавлення матері по відношенню до дитини батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачкою від виконання батьківських обов`язків відносно дитини.

На підставі наведеного, беручи до уваги, що обставини ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а обґрунтування позивача не свідчать про свідоме ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків та не вказують на необхідність застосування такого виключного заходу саме в інтересах дитини, суд, належно оцінивши на всі зібрані у справі докази у їх сукупності дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити через недоведеність обставин, які були заявлені як підстави позову, одночасно суд вважає за необхідне попередити відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

Питання про судові витрати вирішено судом відповідно до вимог ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.263-265 ЦПК України, ст.180-184, 164, 191 СК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про позбавлення батьківських прав та припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стягуються на підставі рішення Комсомольського міського суду Полтавської області від 19.09.2013, починаючи з дня набрання рішенням законної сили.

В частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Попередити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про необхідність належного виконання обов`язків по вихованню і утриманню доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1 211 грн 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ; Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 ;Третя особа:Орган опіки та піклування виконавчого комітету Горішньоплавнівської міської ради Кременчуцького району Полтавської області, ЄДРПОУ 04057646, адреса: 39800, Полтавська область, Кременчуцький район, місто Горішні Плавні, вулиця Миру, 24.

Суддя О.В.Солоха

Повний текст рішення складено 21.02.2025.