Рішення

від 21.02.2025 по справі 724/119/25

ХОТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 724/119/25 Провадження № 2-о/724/77/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2025 року Хотинський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді: Єфтеньєва О.Г.,

за участі секретаря судового засідання: Банарюк К.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження в залі суду в місті Хотин Чернівецької області цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

До суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування заяви представник заявника зазначає, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Ставчани, Хотинського району, Чернівецької області. По закінченню навчання в Ставчанській восьмирічній школі, Хотинського району, Чернівецької області, заявник в 1974 році поступив на навчання до Кіцманського радгоспу технікуму по спеціальності «Ветеринарія», який закінчив в 1979 році. В подальшому, 14.05.1979 року заявник був призваний на дійсну військову службу в ряди збройних сил тодішнього СРСР. Службу проходив у військових частинах, розташованих на території тодішньої Литовської РСР. Під час проходження строкової військової служби заявнику 09.04.1981 року було присвоєно військове звання «прапорщик», а тому в подальшому, останній перейшов з строкової військової служби на дійсну військову службу, як прапорщик.

Вказує, що 12.03.1982 року заявник одружився з гр. ОСОБА_2 . В шлюбі в них на території Литовської РСР народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Діти на даний час є повнолітніми та являються громадянами України. Після розпаду СРСР заявнику, як українцю, запропонували продовжити подальшу військову службу в Україні, а тому після погодження, останній продовжив подальшу військову службу в рядах Збройних Сил України у військових частинах, що були розташовані на той час в місті Чернівці, а проживав з 14 жовтня 1991 року без реєстрації в селі Данківці, Хотинського району, Чернівецької області. 04.08.1992 року заявник прийняв військову присягу на вірність народу України, однак в подальшому 03.09.1993 року звільнився за власним бажанням з військової служби в Збройних Силах України, був направлений для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 та продовжував проживати без реєстрації за вищезазначеною адресою.

Зазначає, що після звільнення з лав Збройних Сил України заявник, проживаючи без реєстрації в селі Данківці працював вагарем в місцевому колгоспі «Прапор перемоги», який в подальшому був реорганізований в с/п «Данковецька». Після розірвання шлюбу з гр. ОСОБА_5 06.12.1996 року, заявник працював без оформлення ветеринарним фельдшером в ТзОВ " Колос"в с. Санківці, Хотинського району, Чернівецької області, де і проживав. З 2000 року заявник перебуває в цивільному шлюбі з гр. ОСОБА_6 , в якої і проживає до цього часу в АДРЕСА_1 без реєстрації. З 1.04.2005 року по 23.12.2008 року останній працював в Хотинській районній лікарні ветеринарної медицини на посаді ветеринарного фельдшера Грозинецької ДЛВМ, звідки звільнився за власним бажанням та до цього часу офіційно більше не працював.

Також зазначає, що паспорт громадянина колишнього СРСР зразка 1974 року заявник взагалі не отримував, так як до призову на строкову військову службу в 1979 році його не отримав, а в подальшому під час проходження військової служби, як військовий, користувався тільки військовими документами. В подальшому при проходженні військової служби в лавах Збройних Сил України, а також після звільнення зі служби, останній також не отримував паспорта громадянина України.

10.09.2024 року заявник, враховуючи, що раніше ним паспорт громадянина України не отримувався, звернувся до Хотинського відділу УДМС у Чернівецькій області про видачу йому паспорта громадянина України. Розглянувши подано заяву, листом за підписом начальника Хотинського відділу УДМС у Чернівецькій області Вікторії Бернавської, заявнику було відмовлено у видачі паспорта громадянина України та рекомендовано звернутися до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання на території, що стала територією України станом на 24 серпня 1991 року або на момент набрання чинності Закону України « Про громадянство України» (13 листопада 1991 року) з метою подальшого документування паспортом громадянина України.

У зв`язку з вищевикладеним, представник заявника просить суд встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Ставчани, Хотинського району, Чернівецької області на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Ухвалою суду від 14.01.2025 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку окремого провадження.

Заявник в судовому засіданні підтримав заявлені вимоги та просив їх задовольнити.

Представник заявника в судовому засіданні посилаючись на доводи наведені в заяві просив суд задовольнити заявлені вимоги.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явився, подав суду заяву в якій просив розглянути справу без участі їхнього представника, розгляд справи залишили на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_7 , в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 проживав у с. Данківці з її сестрою. Вони приїхали на Покрову у 1991 році. З цього часу проживали в Україні. Він проходив військову службу, а коли розпався радянський союз, тоді вони переїхали.

Свідок ОСОБА_8 , в судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 з сім`єю приїхали до них із Прибалтики на Покрову 14 жовтня 1991 року. Він це запам`ятав, тому що у його дружини день народження в цей день. ОСОБА_1 працював у них у колгоспі. У 90-х роках він був воєнним. Він працював як воєнний у Чернівцях. Станом на 13 листопада 1991 року ОСОБА_1 був у ОСОБА_9 .

Згідно до ч. 1 ст. 90 ЦПК України показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народився ОСОБА_10 , його батьками є ОСОБА_11 , та ОСОБА_12 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України № 00020958530 від 11.09.2018.

28.02.1979 року ОСОБА_1 закінчив Кіцманський радгосп-технікум по спеціальності «Ветиренарія», що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_1 .

Як вбачається із військового квитка серії НОМЕР_2 та посвідчення особи серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 проходив військову службу Збройних силах СРСР та Збройних Силах України та прийняв військову присягу на вірність народу України 04.08.1992.

Крім цього із відповіді ІНФОРМАЦІЯ_7 № 4177 від 27.09.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 прийняв військову присягу на вірність народу України 04.08.1992, проходив військову службу з 14.05.1979 по 13.12.1988 та в подальшому з 26.12.1988 по 03.09.1993.

Згідно довідки виданої виконавчим комітетом Хотинської міської ради с. Данківці Дністровського району Чернівецької області № 257 від 10.09.2024, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 дійсно проживав в АДРЕСА_2 з 14.10.1991 року по 1995 рік без реєстрації.

06.12.1996 року ОСОБА_1 розірвав шлюб із ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу виданого Хотинським райвідділом РАЦС.

Згідно довідки виданої Колінковецьким старостинським округом Топорівської сільської ради Чернівецького району Чернівецької області № 1171 від 18.10.2024, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 дійсно проживає в АДРЕСА_1 , без реєстрації з 2000 року.

Відповідно до трудової книжки колгоспника («трудовой книжкой колхозника») НОМЕР_4 від 08.05.1994 року, ОСОБА_1 працював з 01.05.1994 по 23.03.1996 вагарем в місцевому колгоспі «Прапор перемоги», який в подальшому був реорганізований в с/п «Данковецька». З 01.04.2005 по 23.12.2008 року працював в Хотинській районній лікарні ветеринарної медицини на посаді ветеринарного фельдшера Грозинецької ДЛВМ.

10.09.2024 року ОСОБА_1 , звернувся до Хотинського відділу УДМС у Чернівецькій області про видачу йому паспорта громадянина України.

Згідно відповіді начальника Хотинського відділу УДМС у Чернівецькій області Вікторії Бернавської, ОСОБА_1 було відмовлено у видачі паспорта громадянина України та рекомендовано звернутися до суду для встановлення юридичного факту постійного проживання на території, що стала територією України станом на 24 серпня 1991 року або на момент набрання чинності Закону України « Про громадянство України» ( 13 листопада 1991 року) з метою подальшого документування паспортом громадянина України

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У статті 3 Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права; права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, що прямо передбачено у частині першій статті 8, статті 21, частині першій статті 24 Конституції України.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини другої статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, законодавством передбачено встановлення юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться й факти, що породжують право особи на підтвердження належності до громадянства України, зокрема, постійного проживання на території України.

Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України "Про громадянство України" є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 3 Закону України "Про громадянство України" громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України "Про громадянство України" проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

Особи, зазначені у пункті 1 частини першої цієї статті, є громадянами України з 24 серпня 1991 року, зазначені у пункті 2, - з 13 листопада 1991 року (частина друга статті 3 Закону України "Про громадянство України").

Встановлення факту постійного проживання на території України є підставою для оформлення належності до громадянства України.

Юридичне значення має лише факт постійного проживання на території України особи, дитини, батьків дитини (одного з них) або іншого її законного представника на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) або набрання чинності Законом України від 08 жовтня 1991 року № 1636-ХІІ "Про громадянство України" (13 листопада 1991 року).

Для встановлення факту належності до громадянства України відповідно до положень статті 293 ЦПК України та статті 3 Закону України "Про громадянство України" і залежно від підстав цього встановлення предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Пунктом 3 частини другої статті 9 Закону України "Про громадянство України" визначено, що безперервне проживання на законних підставах на території України протягом останніх п`яти років є однією з умов прийняття до громадянства України.

Для встановлення факту набуття громадянства України предметом розгляду в суді можуть бути заяви про встановлення таких фактів: постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року; постійного проживання на території України за станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання дитини на території України станом на 24 серпня 1991 року або станом на 13 листопада 1991 року; постійного проживання на території України батьків (одного з них) дитини або іншого законного представника, з яким дитина постійно проживала станом на 24 серпня 1991 року чи 13 листопада 1991 року; постійного проживання особи на території України чи Української РСР на момент набрання законної сили вироку суду; наявності родинних зв`язків заявника з його батьками (усиновителями, з дідом, бабою); постійного проживання на території України діда та баби заявника; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо; народження на території України батьків заявника, діда чи баби тощо.

Відповідно до підпункту "а" пункту 7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента від 27 березня 2001 року № 215/2001, (далі - Порядок), встановлення належності до громадянства України стосується громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Одним із документів для встановлення належності до громадянства України відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону особа, яка проживала на території України за станом на 13 листопада 1991 року і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її проживання в Україні на зазначену дату, подає, є судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року (підпункт "в" пункту 9 Порядку, в редакції, чинній на час звернення заявника до суду).

Тобто у таких випадках одним із необхідних документів на підтвердження цієї обставини може бути судове рішення про встановлення юридичного факту проживання особи на території України за станом на 13 листопада 1991 року.

Отже, відповідно до положень Закону України "Про громадянство України" і Порядку для набуття громадянства України заявник повинен, зокрема, подати документи, що підтверджують народження його на території України чи постійне проживання на ній, або підтверджують родинні відносини з такою особою, або рішення суду.

Ураховуючи вищезазначене, слід дійти висновку, що належність до громадянства України встановлюється на підставі статті 3 Закону України "Про громадянство України" і може пов`язуватися із фактом постійного проживання на території України в певний час та такий факт підлягає встановленню на підставі судового рішення.

Подібні правові висновки висловлені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 522/20494/18 (провадження № 61-6498св20), від 05 квітня 2021 року у справі № 523/14707/19 (провадження № 61-16116св20).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд враховую постанову Верховного Суду від 19.05.2021 року № 496/818/19.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до частин першої та шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд дослідивши зібрані у справі докази, взявши до уваги покази свідків вважає доведеним факт постійного проживання заявника на території України станом на 13 листопада 1991 року, що є підставою для задоволення заяви.

Відповідно до ч.7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

На підставі вище наведеного та керуючись ст. 76-89, 293, 294, 295, 315, 354, ЦПК України суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Управління Державної міграційної служби України в Чернівецькій області про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженця с. Ставчани, Хотинського району, Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 на території України станом на 13 листопада 1991 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 лютого 2025 року.

Суддя: Олександр Георгійович ЄФТЕНЬЄВ