Ухвала від 23.01.2025 по справі 760/24/25

Справа №760/24/25 1-кс/760/1109/25

У Х В АЛ А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 року слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представників заявника - адвокатів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна в межах кримінального провадження № 72024111400000013 від 25 червня 2024 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 212 КК України,

В С Т А Н О В И В:

До провадження слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва надійшло клопотання ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , про скасування арешту майна.

Клопотання мотивоване тим, що ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва 28 листопада 2024 року було накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку, який відбувся 23 жовтня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів, а саме: грошові кошти в сумі: 41 300 доларів США, 21 190 Євро, 103 970 гривень.

Вважає накладення зазначеного арешту необґрунтованим, оскільки з клопотання прокурора про арешт майна не вбачається, що відомості, які містяться в купюрах схожих на грошові кошти можуть бути використані як докази фактів чи обставин вчинення кримінального правопорушення. Відсутнє обґрунтування зв`язку вилучених коштів з нібито вчиненим злочином, передбаченим частиною третьою статті 212 КК України.

Водночас, вилучені грошові кошти у громадянки України ОСОБА_6 не мають жодного відношення до будь-якого кримінального провадження, є її особистою приватною власністю, отриманні у спосіб передбачений законодавством України, що підтверджується: договором купівлі-продажу від 27 вересня 2024 року, посвідченим адміністратором сервісного центру ТСЦ 8041 РСЦ ГСЦ МВС в м. Києві, згідно якого ОСОБА_6 продала належний їй на праві власності транспортний засіб марки MAN державний номер НОМЕР_1 за 1 103 000 грн; договором про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01 березня 2023 року, згідно якого ОСОБА_6 отримала від ТОВ «БІЛАЙТ ГРУП» повернення раніше наданої фінансової допомоги в сумі 2 609 767 грн; банківськими виписками з особистого рахунку та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 311 за січень 2024 року - жовтень 2024 року ФОП ОСОБА_6 , з яких вбачається, що загальний дохід від зареєстрованої господарської діяльності ФОП ОСОБА_6 за 2024 року становить 4 011 981 грн; довідкою з Пенсійного фонду України (форма ОК-7), загальна сума офіційної заробітної платні за 2022-2024 роки становить 1 315 000 грн.

Вищевикладене спростовує необґрунтовані твердження прокурора, наведені у клопотанні про арешт майна, а саме про нібито факт набуття ОСОБА_6 вилучених коштів злочинним шляхом, зв`язок вилученого майна із нібито вчиненим злочином, передбаченим частиною третьою статті 212 КК України та можливістю визнання вилучених коштів речовими доказами у кримінальному провадженні № 72024111400000013 від 25 червня 2024 року.

Крім того, у клопотанні прокурора не зазначено та не доведено документально як грошові кошти можуть мати доказове значення у даному кримінальному провадженні, оскільки вказані грошові кошти не містять жодних слідів кримінального правопорушення.

При цьому, стороною обвинувачення у клопотанні зазначалося про те, що досудовим розслідуванням встановлено, що службові особи та фактичні власники ТОВ «ТРЕЙДНАФТТРАНС» (ЄДРПОУ 38807824), ТОВ «ОЛЕУМ ГАЗ» (ЄДРПОУ 42151502), діючи на території Київської області, за попередньою змовою групою осіб, організували схему направлену на безпідставне ухилення від сплати податків.

Водночас, прокурор не надав жодних доказів на підтвердження того, що громадянка ОСОБА_6 має будь-яке відношення до розслідуваного кримінального правопорушення. Зокрема, вона не має жодного відношення до ТОВ «ТРЕЙДНАФТТРАНС», не є ані співзасновником, ані посадовою особою ТОВ «ТРЕЙДНАФТТРАНС». Не здійснює на даному підприємстві жодної дії пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій та не має жодної можливості щодо внесення до первинних документів та документів податкової звітності ТОВ «ТРЕЙДНАФТТРАНС» відомостей про неіснуючі фінансово-господарські операції з підприємствами з ознаками «фіктивності» та «ризиковості», шляхом документального оформлення руху товарів по безтоварним операціям без дійсного руху активів.

Окрім того, у кримінальному провадженні № 72024111400000013 від 25 червня 2024 року жодній особі не було повідомлено про підозру у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, звертаючись з клопотанням про арешт майна прокурор не надав жодних письмових доказів на підтвердження того, що вилучені у ОСОБА_6 грошові кошти відповідають критеріям речових доказів, встановлених статтею 98 КПК України, а необґрунтоване та незаконне застосування арешту майна порушує основоположне право людини - право власності, гарантоване статтею 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 41 Конституції України, тому просив скасувати арешт, накладений слідчим суддею на грошові кошти.

Представники власника майна, адвокати ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених у ньому, просили його задовольнити та скасувати арешт.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що всі аргументи та докази, наведені та надані заявниками в межах цього клопотання були досліджені слідчим суддею під час розгляду клопотання про арешт майна, їм була надана належна оцінка та постановлено ухвалу про накладення арешту. Також зазначив, що з наданих заявником виписок по особовому рахунку, вбачаються суттєві суми надходжень, що може свідчити про отримання їх ОСОБА_6 внаслідок здійснення протиправної діяльності. Отже, арешт є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

Вислухавши учасників справи, вивчивши клопотання та дослідивши матеріали додані до клопотання слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

В ході судового розгляду клопотання встановлено, Підрозділом детективів ТУ БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72024111400000013 від 25 червня 2024 року, за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частинами третьою статті 212 КК України.

28 листопада 2024 року ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку 23 жовтня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , з метою збереження речових доказів, а саме грошові кошти: 41 300 дол. США; 21 190 євро; 103 970 грн.

Відповідно до статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з частиною другою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до статті 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до частини другої статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, серед іншого, правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Як вбачається зі змісту ухвали, якою накладено арешт на майно, слідчий суддя керувався вимогами статті 173 КПК України, врахував розумність і співмірність обмеження права власності, а також, що арешт необхідний з метою забезпечення збереження речових доказів.

З метою збереження речових доказів, як визначено частиною третьою статті 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а саме, є матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Статтею 16 КПК України передбачено недоторканість права власності як одну із засад кримінального провадження. Цією нормою передбачено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Водночас, слідчий суддя враховує, що в силу статті 41 Конституції України, статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі «АГОСІ проти Сполученого Королівства» (AGOSI v. The United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

У справі Раймондо проти Італії (Raimondo v. Italy, рішення 24.01.1994), в яких заявники скаржилася на контроль за використанням власності в зв`язку з провадженням кримінального розслідування, не знайшовши у цьому випадку порушення ст.1 протоколу №1, Суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань (п.35).

З викладених вище норм КПК України та практики Європейського суду з прав людини, вбачається, що захист прав власника чи законного володільця майна, яке має значення для кримінального провадження, є пріоритетним, і ступінь втручання у право власності особи має бути співмірним потребам досудового розслідування.

Так, в ході судового розгляду встановлено, що доказів того, що грошові кошти, що були вилучені під час проведення обшуку та належать ОСОБА_6 використовувались в злочинній діяльності, були набуті внаслідок провадження такої діяльності, арештоване майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, засобом або предметом його вчинення, або містить сліди його вчинення, тобто його відповідності критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, прокурором не надано.

Крім того, представниками власника майна в судовому засіданні надано докази, що підтверджують належність коштів ОСОБА_6 . Так, з договору купівлі-продажу від 27 вересня 2024 року вбачається, що ОСОБА_6 продала належний їй на праві власності транспортний засіб марки MAN державний номер НОМЕР_1 за 1 103 000 грн. Відповідно до договору про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 01 березня 2023 року ОСОБА_6 отримала від ТОВ «БІЛАЙТ ГРУП» повернення раніше наданої фінансової допомоги в сумі 2 609 767 грн. Згідно з банківськими виписками з особистого рахунку та оборотно-сальдових відомостей по рахунку 311 за січень 2024 року - жовтень 2024 року ФОП ОСОБА_6 , загальний дохід від зареєстрованої господарської діяльності ФОП ОСОБА_6 за 2024 рік становить 4 011 981 грн. З довідки з Пенсійного фонду України (форма ОК-7), вбачається, що загальна сума офіційної заробітної плати ОСОБА_6 за 2022-2024 роки становить 1 315 000. Зазначене доводить законність походження коштів. На противагу чому, прокурором не було надано доказів на спростування викладених обставин.

Враховуючи викладене, розумність та співрозмірність обмеження права власності, завдання кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку, що представник власника майна ОСОБА_6 , поданим клопотанням довів відсутність у справі обставин, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння юридичної особи майном та обумовлювали арешт його майна, оскільки на даний час таке втручання держави не відповідає принципам пропорційності, справедливої рівноваги між інтересами суспільства і правом особи на мирне володіння своїм майном та призводить до невиправданого обмеження права власності ОСОБА_6 .

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та його задоволення.

З огляду на викладене та керуючись статтями 98, 170-173, 309, 372, 392, 395 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 28 листопада 2024 року у справі 760/27197/24, на грошові кошти, вилучені під час проведення обшуку 23 жовтня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 41 300 (сорок одна тисяча триста) доларів США, 21 190 (двадцять одна тисяча сто дев`яносто) євро, 103 970 (сто три тисячі дев`ятсот сімдесят) гривень.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1