Рішення

від 21.02.2025 по справі 761/3802/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/3802/24

Провадження № 2/761/1906/2025

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Харечко О.В.,

за участі:

представника позивачки: адвоката Масленнікової Т.М.

представника відповідача: адвоката Сіняка Д.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.», третя особа: ОСОБА_2 про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

в с т а н о в и в :

У січні 2024р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 108-114 т. 1) до відповідача ТОВ «А.Т.К.», третя особа: ОСОБА_2 , в якому просила суд:

- стягнути з відповідача ТОВ «А.Т.К.» на користь позивачки ОСОБА_1 , у відшкодування матеріальної шкоди - 1319624,35 грн., у відшкодування моральної шкоди - 100000,0 грн.; 5000,00 грн. - вартість проведення автотоварознавчого дослідження.; судові витрати.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 21 жовтня 2022р. приблизно о 18:00 год. на автодорозі Київ-Чоп (М-06, 115 км.) сталася дорожньо - транспортна пригода (далі по тексту - ДТП), а саме: зіткнення автомобілів: «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , що належить позивачці на праві власності, та автомобіля «КамАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом «СЗАП», д.н.з. НОМЕР_3 , що належать на праві власності відповідачу ТОВ «А.Т.К.». На час ДТП керування зазначеним автомобілем «КамАЗ» з напівпричепом «СЗАП», здійснювала третя особа ОСОБА_2 .

Внаслідок даної ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 січня 2023р. по справі № 935/2796/22, третю особу ОСОБА_2 , було визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності, за ст. 124 КУпАП.

В досудовому порядку, АТ «Страхова група «ТАС», в якій була застрахована цивільна відповідальність власника автомобіля «КамАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом «СЗАП», д.н.з. НОМЕР_3 , було сплачено позивачці суму страхового відшкодування 127450,00 грн. Разом з тим, вартість матеріального збитку, завданого позивачці, як власнику автомобіля «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 складає 1447074,35 грн.

Оскільки в досудовому порядку відповідач відмовляється здійснити виплату позивачці різниці між розміром суми матеріального збитку та суми сплаченого страхового відшкодування, в розмірі 1319624,35 грн., позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом, для захисту свого порушеного права. Крім того, позивачці була спричинена моральна шкода, яку вона оцінює в розмірі 100000,0 грн., оскільки протягом тривалого часу, у зв`язку з пошкодженням належного їй автомобіля, вона вимушена була самостійно шукати грошові кошти для ремонту автомобіля, що спричиняє в неї пригнічений стану, при цьому вказаним автомобілем користувалася не тільки вона, а і члени її сім`ї, що викликає також додаткових зусиль, яких вона вимушена прикласти для відновлення душевного спокою.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2024р. відкрито провадження у справі, в порядку загального позовного провадження, та призначено справу в підготовче засідання.

21 березня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с. 137-147 т. 1), в якому відповідач проти позову заперечив частково, зазначивши, що сторона відповідача визнає заявлені позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди, в розмірі 320671,0 грн., просить суд відмовити позивачці в задоволенні позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, в розмірі 1103953,17 грн., посилаючись на те, що сторона відповідача вважає, що діях водія автомобіля «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , на момент ДТП, наявні порушення вимог Правил дорожнього руху України (далі по тексту - ПДР України), що перебувають в причинно-наслідковому зв`язку, із настанням ДТП. Так, сторона відповідача вважає, що в діях обох водіїв, учасників даної ДТП, наявна вина, і ступінь вини кожного з водіїв - учасників ДТП, складає по 50 %. Також сторона відповідача зазначала, що при визначенні розміру матеріальної шкоди, яка фактично дорівнює вартості автомобіля позивачки перед ДТП, стороною позивача не було враховано наявність ступеня вини кожного з водіїв - учасників ДТП, а також вартість залишків автомобіля позивачки після ДТП, враховуючи, що ці залишки перебувають (залишаються) у позивачки, а тому вартість матеріального збитку, завданого позивачці, внаслідок ДТП, становить 891142,00 грн.

Також на думку сторони відповідача, заявлені стороною позивача вимоги про відшкодування моральної шкоди, є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 05 червня 2024р. закрито підготовче засіданні та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав, наведених у позові, просила суд позов задовольнити, наголошуючи, що позивачкою було здійснено 12 лютого 2023р. відчуження залишків автомобіля «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 , ціна продажу склала - 200000,0 грн.

В судовому засіданні представник відповідача частково визнав позовні вимоги з підстав, викладених у відзиві на позов, не заперечував того факту, що на час ДТП, третя особа перебувала у трудових відносинах з відповідачем, та виконувала безпосередньо свої трудові обов`язки, а також зазначив, що сторона відповідача не заперечує, щодо вартості автомобіля позивачки перед ДТП, який було визначено, на підставі Звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТХ від 19 грудня 2022р. № 0605/12/22.

Третя особа, про час та місце розгляду справи була оповіщена в установленому законом порядку, в судові засідання, не з`являлася, поважності причин неявки не повідомила, свого представника до суду не направила, пояснення на позов, третьою особою до суду не подавались.

В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 21 жовтня 2022р. приблизно о 18:00 год. на автодорозі Київ-Чоп (М-06, 115 км.) сталася ДТП за участі: автомобіля «BMW Х5», д.н.з. НОМЕР_1 (який на праві власності належав позивачці, відповідно до свідоцтва про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 ), та автомобіля «КамАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом «СЗАП», д.н.з. НОМЕР_3 (власником яких є відповідач, що підтверджується листом Головного сервісного центру МВС України від 06 березня 2024р.).

На момент ДТП, керування автомобілем «КамАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом «СЗАП», д.н.з. НОМЕР_3 , здійснювала третя особа ОСОБА_2 , яка перебувала у трудових відносинах з відповідачем, та виконувала безпосередньо свої трудові обов`язки, що визнав в судовому засіданні представник відповідача.

Зазначена ДТП мала місце з вини третьої особи ОСОБА_2 , що встановлено постановою Коростишівського районного суду Житомирської області від 11 січня 2023р. по справі № 935/2796/22, яка набрала законної сили.

В судовому засіданні сторона відповідача не заперечувала того факту, що нею не було оскаржено в апеляційному порядку зазначену вище постанову суду.

Станом на час ДТП, цивільно - правова відповідальність відповідача, як власника автомобіля «КамАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом «СЗАП», д.н.з. НОМЕР_3 , була застрахована, згідно договорів обов`язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів у АТ «Страхова група «ТАС», поліси АТ 2465732 та АТ 2465768.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, позивачка, звертаючись до суду з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, зазначала, що відповідно до Звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику КТХ від 19 грудня 2022р. № 0605/12/22, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «BMW Х5» д.н.з. НОМЕР_1 , складає 1447074,35 грн., що дорівнює фактичній вартості цього автомобіля перед ДТП.

Судом встановлено, що в досудовому порядку, АТ «Страхова група «ТАС» було здійснено виплату позивачці суми страхового відшкодування, в межах відповідних лімітів, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, у розмірі 127450,00 грн., що не заперечувалось та не оспорювалось представниками сторін в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1188 ЦК встановлено, що шкода, заподіяна при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується особою, з вини якої шкода була заподіяна.

Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в п.п. 14, 15 Постанови від 01 березня 2013р. за №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.

Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.

Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні встановлено, що 12 лютого 2023р. між позивакою та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу № 8046/2023/3654567 транспортного засобу, відповідно до якого позивачка передала у власність покупцеві транспортний засіб «BMW Х5», 2015р. випуску. Відповідно до п. 3.1. вказаного договору, ціна транспортного засобу складає 200000,00 грн.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду, висловлених в постанові від 17 лютого 2021р. по справі № 753/11069/16-ц, задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим.

Відповідно до ч 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1) ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

За змістом ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Так, сторона відповідача, частково заперечуючи проти вимог позивачки про відшкодування матеріальної шкоди, у відзиві на позов, посилалася на висновок експерта № 324/01.2024 від 06 січня 2024р. (а.с. 162-173 т. 1), відповідно до резолютивної частини якого: в даній дорожній ситуації водій автомобіля «BMW Х5» повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1, 12.3, 2.3.б ПДР України; водій автомобіля «BMW Х5» мав технічну можливість попередити зіткнення; в даній дорожній ситуації в діях водія автомобіля «BMW Х5» вбачається невідповідність вимогам п. 10.1, 12.3, 2.3.6 ПДР України, з яких невідповідність вимогам п. 10.1, 12.3 ПДР України, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди.

При дослідженні висновку експерта суди повинні виходити з того, що висновок експерта не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів, підлягає перевірці й оцінці за внутрішнім переконанням суду, яке має ґрунтуватись на всебічному, повному й об`єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі (постанова Верховного Суду по справі № 234/16272/15-ц від 05 вересня 2019р.).

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Судом критично оцінюється зазначений висновок експерта № 324/01.2024 від 06 січня 2024р., виходячи з наступного.

До основних завдань автотехнічної експертизи відносяться (Розділ ІІ Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом МЮ України за № 53/5 від 08 жовтня 1998р. з подальшими змінами):

- 1.1.2. Установлення механізму ДТП та її елементів: швидкості руху (за наявності слідів гальмування та за пошкодженнями), гальмового та зупинного шляхів, траєкторії руху, відстані, пройденої ТЗ за певні проміжки часу, та інших просторово-динамічних характеристик пригоди.

Швидкість руху транспортних засобів, виходячи з їх пошкоджень, може визначатися за допомогою програмних комплексів з дослідження механізму ДТП, що рекомендовані для впровадження в експертну практику.

- 1.1.3. Установлення відповідності дій водія ТЗ у даній дорожній ситуації технічним вимогам Правил дорожнього руху, наявності у водія технічної можливості запобігти пригоді з моменту виникнення небезпеки, відповідності з технічної точки зору дій водія вимогам Правил дорожнього руху, а також встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями водія та ДТП.

Момент виникнення небезпеки для руху, як правило, має зазначатися у документі про призначення експертизи (залучення експерта). Якщо у документі про призначення експертизи (залучення експерта) момент виникнення небезпеки не зазначений, то експерт, виходячи з аналізу дорожньої обстановки, може визначити його за даними, що містяться в матеріалах справи.

Коли експерт вважає, що небезпека для руху виникла не в той момент, який зазначено в документі про призначення експертизи (залучення експерта), у висновку він має вказати мотиви незгоди з позицією органу (особи), який (яка) призначив(ла) експертизу (залучив(ла) експерта), і дати відповідні варіанти розв`язання поставленого питання.

- 1.3. У документі про призначення автотехнічної експертизи (залучення експерта) повинні бути зазначені дані про параметри і стан дорожньої обстановки, дорожнього покриття та обставини щодо дій учасників події, з яких має виходити експерт при проведенні досліджень (вихідні дані).

При призначенні експертизи обставин ДТП необхідно, зокрема, вказувати: тип покриття дороги (асфальт, ґрунтова тощо), його стан (сухе, мокре, ожеледиця тощо), ширину проїзної частини, наявність і величину ухилів, наявність дорожніх знаків і розміток у районі ДТП, технічний стан ТЗ та його завантаженість; видимість і оглядовість дороги з місця водія, а в умовах обмеженої видимості - ще й видимість перешкоди; розташування ТЗ по ширині дороги, швидкість його руху (швидкість руху вказується, якщо немає сліду гальмування); момент виникнення небезпеки для руху; відстань, яку подолав пішохід з моменту виникнення небезпеки для руху до моменту наїзду, швидкість руху пішохода або час його руху з моменту виникнення небезпеки до моменту наїзду; чи застосовував водій термінове гальмування і якщо застосовував, то яка довжина сліду гальмування до задніх коліс автомобіля (якщо сліди розташовані на ділянках дороги з різним покриттям, наприклад на проїзній частині й узбіччі, потрібно зазначити довжину сліду окремо на кожній з ділянок); місце наїзду відносно слідів гальмування (яку відстань пройшов ТЗ у стані гальмування до наїзду чи після наїзду на пішохода; якою частиною ТЗ контактував з пішоходом або якими частинами зіткнулись транспортні засоби; якщо ТЗ після залишення сліду гальмування до його остаточної зупинки рухався накатом, то яку відстань він пройшов у цьому стані).

Як вбачається з розділу «Вихідні дані» висновку експерта № 324/01.2024 від 06 січня 2024р., які були отримані експертом з заяви відповідача на проведення експертизи:

«…3. Перед зіткненням водій автомобіля BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 змінив напрямок руху вправо, гальмування не застосовував (сліди відсутні). До початку зміни напрямку автомобіль BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 рухався посеред другої смуги свого напрямку…

5. Передня частина автомобіля КамАЗ, з моменту початку виїзду на зустрічну смугу до моменту зіткнення, проїхала близько 20 метрів із середньою швидкістю 15 км/год.

6. Перешкод для своєчасного виявлення водіями автомобілів один одного на даному відрізку дороги не було.

7. Умови небезпечні для руху водія автомобіля BMW X5 д.н.з. НОМЕР_1 виникли на час початку виїзду автомобіля КамАЗ на зустрічну смугу руху…».

Разом з тим, як вбачається, з письмових пояснень водіїв, учасників ДТП: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 (а.с. 155, 156 т. 1), які містяться в справі № 935/2796/22, яку розглядав Коростишівський районний суд Житомирської області (постанова від 11 січня 2023р.), зазначені пояснення суттєво відрізняються, від тих вихідних даних, які були надані експерту стороною відповідача для проведення автотехнічної експертизи.

Так, з пояснень водія ОСОБА_4 не вбачається, що перед зіткненням ним, як водієм автомобіля «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 було змінено напрямок руху вправо, і не було застосовано гальмування. В судовому засіданні представник відповідача не міг пояснити суду, яким чином водій автомобіля «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 залишився живим, враховуючи, що керований ним автомобіль перед зіткнення рухався зі швидкістю 110 км/год., після чого відбулося зіткнення з автомобілем «КамАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом «СЗАП», д.н.з. НОМЕР_3 .

В свою чергу, письмові пояснення водія ОСОБА_2 , які ним надавалися працівникам поліції взагалі не містять будь яких характеристик, щодо швидкості руху керованого ним автомобіля «КамАЗ», д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом «СЗАП», д.н.з. НОМЕР_3 , як і відсутні відомості, щодо відстані, яку проїхав зазначений автопоїзд до зіткнення, відсутні відомості, щодо обставин та механізму ДТП, відомості про швидкість та напрямок руху автомобіля «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 .

В судовому засіданні представник відповідача, звертав увагу суду, що в ході службової перевірки, яка була здійснена відповідачем за наслідками ДТП, третьою особою ОСОБА_2 була складена доповідна записка про обставини ДТП (а.с. 157, 158 т. 1), в якій третя особа детально зазначила обставини механізму ДТП. Судом вказана доповідна записка оцінюється критично, оскільки вказана доповідна записка не місить відомостей про її реєстрацію на підприємстві (у відповідача), відсутні відомості коли ця доповідна записка була подана третьою особою безпосередньо відповідачу, при цьому протягом всього часу розгляду справи в суді стороною відповідача не було надано до суду ні наказу на проведення службового розслідування/перевірки, ні відповідного рішення відповідача за результатами проведення службового розслідування/перевірки. Крім того, зміст пояснень третьої особи щодо механізму та обставин ДТП, в оповідній записці, суперечить первинним поясненням, які надавали учасники ДТП, працівникам поліції.

До того ж, зі змісту розділу «Дослідження» висновку експерта № 324/01.2024 від 06 січня 2024р. вбачається, що експертом самостійно було визначено момент виникнення небезпеки для руху автомобіля «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , однак з вказаного розділу не вбачається, чи було враховано експертом під час проведення розрахунків, що дана ДТП мала місце 21 жовтня 2022р. приблизно о 18:00 год., при цьому загальновідомим є факт, що 21 жовтня 2022р. на території України схід сонця відбувся о 07:28 год., та захід - о 17:56 год., тобто дана ДТП мала місце, в темну пору доби. Як і не враховано експертом, і відсутні відомості в матеріалах справи, чи спроможний був виявити водій ОСОБА_4 небезпеку для руху, під час керування автомобілем «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , враховуючи дорожні умови.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що висновок експерта № 324/01.2024 від 06 січня 2024р., є неналежним доказом.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, з урахуванням того, що позивачкою було відчужено належний їй транспортний засіб «BMW Х5» після ДТП, та отримано на підставі вищезазначеного договору 200000,00 грн., а також отримано в досудовому порядку суму страхового відшкодування - 127450,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню, у відшкодування матеріальної шкоди 1119624,35 грн. (1447074,35 грн. - 127450,00 грн. - 200000,0 грн.). Також обґрунтованими є вимоги сторони позивача, в силу положень ст. 133 ЦПК України, в частині стягнення з відповідача 5000,00 грн. - вартості проведення автотоварознавчого дослідження (Звіт № 0605/12/22 від 19 грудня 2022р., з додатками до нього), що підтверджуються квитанцією від 08 грудня 2022р. № 605.

Доводи сторони відповідача, що при визначені розміру матеріальної шкоди, необхідно враховувати вартість залишків пошкодженого автомобіля «BMW Х5» після ДТП, які становлять 555932,0 грн., згідно висновку експерта № 328/02.2024 за результатами проведення транспортно - товарознавчої експертизи від 09 лютого 2024р. (а.с. 175-181 т. 1), який було надано стороною відповідача, в якості доказів, судом оцінюються критично, оскільки на час проведення зазначеного висновку, стороною позивача вже було відчужено залишки автомобіля «BMW Х5» після ДТП, при цьому представник позивача, наголошувала, що враховуючи час, який сплинув з часу ДТП, зазначені залишки втрачали свою вартість, враховуючи те, що в досудовому порядку відповідач не вважав відшкодувати матеріальну шкоду, навіть в розмірі, в якому визнав, під час розгляду справи в суді.

Крім того, в судовому засіданні, представник відповідача, не міг пояснити суду, яким чином було проведено висновок експерта № 328/02.2024 за результатами проведення транспортно - товарознавчої експертизи від 09 лютого 2024р., якщо відповідачем, як замовником було надано експерту лише копію Звіту № 0605/12/22 від 19 грудня 2022р. без відповідних додатків до вказаного Звіту, оскільки у висновку експерта № 328/02.2024 за результатами проведення транспортно - товарознавчої експертизи від 09 лютого 2024р. відсутні на них посилання.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи роз`яснення, наведені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995р. за № 4, суд при визначенні розміру завданої позивачці моральної шкоди враховує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди позивачка зазнала майнових втрат внаслідок пошкодження її автомобіля та душевних страждань, було змінено її звичайний спосіб життя.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що діями співробітника відповідача, під час виконання трудових обов`язків, позивачці завдано моральних страждань, внаслідок пошкодження її майна - автомобіля «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_1 , втрати нормальних життєвих зв`язків, які вимагають від останньої додаткових зусиль для організації свого життя, відчуття нею негативних емоцій, перебування у стресовій ситуації, тривалого захисту в суді свого порушеного права, а тому з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди - 50000,00 грн.

Доводи сторони відповідача, що позивачці не було заподіяно моральної шкоди, і на обгрунтування вимог в цій частині нею не надано жодного доказу, судом оцінюються критично.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивачки, пропорційно до частини задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір в розмірі 11696,24 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України; ст. ст. 3, 9, 22, 29, 32, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» (код ЄДРПОУ: 32826820, місцезнаходження: м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6, поверх 3, кабінет 34-А), третя особа: ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_2 ), про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» на користь ОСОБА_1 , у відшкодування матеріальної шкоди 1119624 /один мільйон сто дев`ятнадцять тисяч шістсот двадцять чотири/ грн. 35 коп.; витрати, на проведення автотоварознавчого дослідження, у розмірі 5000,00 /п`ять тисяч/ грн.; у відшкодування моральної шкоди 50000,0 /п`ятдесят тисяч/ грн.; судовий збір в розмірі 11696 /одинадцять тисяч шістсот дев`яносто шість / грн. 24 коп.

В решті позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21 лютого 2025р.

Суддя: